42 741
Анотація до книги "Шовковий шлях « Борисфена »"
Кінець вісімнадцятого століття. За задумом цариці Катерини в Тавриді необхідно налагодити виробництво шовку. Втілювати ідеї імператриці направляється її вірний служака, дипломат Сергій Милорадов. Одночасно з вербуванням італійських колоністів він має намір здійснити свою заповітну мрію - одружитися з жінкою, на яку чатує з юнацьких років. Але чи хоче цього Ніна, молода вдовиця Сергієвого дядька? Можливо її серце не вільне і там царює хтось зовсім інший? Тож хто переможе в боротьбі за кохання, дипломат чи співак? І чи вдасться росіянам завалити Європу шовком?
В основі роману лежить цікавий але не надто відомий історичний факт. Чому невідомий? Та коли ж росіяни зізнавалися у власних провалах?!
В основі роману лежить цікавий але не надто відомий історичний факт. Чому невідомий? Та коли ж росіяни зізнавалися у власних провалах?!
“Історичний роман, який зворушує своєю правдивістю, повчає та змушує оцінити минуле і порівняти з теперішнім. Усім прихильникам Дюма та Бенцоні обов'язково для прочитання!”
Зміст книги: 84 глави
135 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗ рецензією на роман, написаною автором Букнету Володимиром Забудським, можна ознайомитися за посиланням:
https://booknet.ua/blogs/post/376166
А ось рецензія, написана Наталією Савіновою:
https://booknet.ua/blogs/post/381136
Дякую Володимиру і Наталії, які взялися за цю чималу роботу і виконали її блискуче.
Місця,де нині відбуваються події книги,здавна славляться лихим флером. Інцести,отруєння,зради,вбивства,карколомні інтриги,лицемірство і ошуканство,блуд і розпуста.. І,водночас,мистецтво,культура,дивовижно прекрасна природа,темпераментні,різнопланові жваві люди..Барвиста і значна історія... Динамічне суспільство,неоднорідне,неоднозначне,але вельми життєлюбне..І,морально травмована,сирота-сиротою,пів життя носима долею по світу..З кількома знайомими,а так-аболютно самотня в чужинах.. Чоловік -тато-покровитель,хоч і не біло-пухнастий,та все ж до неї людяний,захисник-опора помер,няня - ниточка звязку з покійними батьками і Україною,померла..Пролонгована турбота покійного чоловіка- секретар посольства,добрі сусіди і власне житло,(правда обмаль коштів на життя- може щебет родствєнніци,її брехливі ядовитості,або сподівання що Ніна змушена буде швидше найти нового чоловіка-опору)дає час на горювання,звикання,і оживання..
Єва Ромік, ).
Дуже цікава книга, неймовірно вражає прописаний сюжет із уточненнями які допомогають відчути в яку саме епоху все відбувається. Книга не лише захоплива але й корисна, поклоняюсь вашому таланту! чекаю з нетерпінням продовження
Тетяна Рибак, Дякую. Продовження в понеділок.
Чомусь мені здається, що ота циганочка то донька Сандро та Ніни
Oksana Potapchuk, Дякую за вашу цікавість. Маю надію, що ви і надалі не розчаруєтесь в сюжеті. ❤❤❤
Ох скільки інформації, просто вибух, тепер все переварити треба
Тетяна Рибак, ❤❤❤
Ох які пристрасті! і як завжди прислуга виявляється куди обізнанішою у всіх секретах ніж здається на перший погляд
Єва Ромік, дякую за пояснення, бо не знала цього.
Ох які пристрасті,
Тетяна Рибак, А що далі буде! :)
В чорній сукні,смутна,плаче?Оце так і треба,тільки так.. Квіти? Ну да,моє попєчітєльство,моє.. А чого це він(Сандро) сюди прийшов? Як посмів?Хто пустив?? А тебе ушльопка не спитали..Те ,що зовні плюгавий,миршавий,куций мізками-це фізична особливість.Але коли зовнішнє є відтворенням внутрішнього..Це мерзоття бовдура-кретина.. Графиня не дворова ісконна дєвка,ЛЮДИНА..Нічим тобі не зобов'язана,незалежна від тебе,недоумка злобного..Приплентало,на халяву живе,і комизить свою харю,властєлін чмошний.
Єва Ромік, Це біда світлих,добрих,сумлінних- будучи самі позитивними,щиросердними,вважають всих такими ж.. Дівча явно спочатку жило в любові,чеснотах,світлі.З батьками,нянею. Раптові трагічні зміни в долі її родини,і вона опинилась на узбіччі битого шляху.. Дядько держить носа за вітром,і офіційно-"обліко моралє",лояльний царю.. І чи приклав свою руку до сирітства дівчинки,нам невідомо. І це ,явно не афішував.В ті часи,щоб вислужитись царю,творилось різне. Особливо в украінському панстві,старшИнстві.І родини зраджували,убивали,чи давали убити кацапам;і сестер і дівчат/жінок роду підкладали під високоблагородій;так що різні чинники могли бути в її долі. А те,що тітка і старша сестра- гадюки,могло свідчити про те,що достаток сім'ї за рахунок долі покійної родини дівчинки..Тим більше,так "прилічно" з світу зживали..Тож критичне мислення,тільки те, що кріпачка-няня навчила,розказала-бо бачила горе,яка єдина дбала за виживання сироти.І,підозрюю,якби не няня,то родствєнніца графа вже б давно угробила дівчину.але у долі свої дороги і методи.)
Цей Милорадов здається якимось мужланом чесне слово
Єва Ромік, а вони нащадки татаро монгольського іга, про які людські якості може йти мова?
Сироту ладнали в монастир... Звучить ніби то і звичайно,але... При вступі в братію монастиря,послушницею,(коли ще можна повернутись "в мир", і за бажання і можливості вийти заміж,чи жити самостійно),необхідний солідний вступний внесок. З щорічною пролонгацією- " пожертвуванням",і немалим. Дівчинці-16. За короткий час,її б постригли в черниці-це "назавжди Наречена Христова". До повноліття,нею розпоряджався дядько-опікун,а потім настоятелька монастиря.Послушницею могли бути і десятки років,поки " стане готовою до постригу".Але її не дали б часу діждатись повноліття і покинути обитель.Не для того її туди одправляли б.Піти з монастиря дівча не змогло б,бо неповнолітня,і потім швиденько постриг прийнявша(не факт що добровільно).А якщо б її відправили її туди без фінвиплат,то була б гірше рабині,безсловесно на найтяжчих послухах,і в " природніх умовах"- мінімум благенького шмаття,вода,трохи окрайця,без опалення келія, дошка-ліжко з рядюжкою.Довго б не протягла. Так що дядечко-опікун,поміщик - просто взірець турботи-попечителя.Хоча ,був же якийсь спадок після батьків,хоч мінімальний? Але ж сирота багато жере,спробуй настачся.
Презв, Щодо монастиря і тамтешніх правил ви маєте цілковиту рацію. Вирватись звідтам було практично нереально.
Таки да,бріліянт-марфушка,бріліянт. Главно ж ,душа родственна , як і його мамінька , убить-закатувать, шнирнутися по загашниках,прихвативши все що не так лежить , боготворити єйного ,- мічта скрєпного ! Молодша версія-клон мамані,бо і та ,маючи мужа голохвостого,гравця,ледащо і гультіпаку,будучи і сама явно не царських кровєй,свого слєдника пристроїла до корита родича,а ,щоб запобігти появі спадкоємця у графа, ефективно потурбувалась,добавки до раціону - і ,ні од жінки,ні од інших "баб,дєвок"- дітей нема. Та і молодусі,на всяк случАй- тож добавочки попали,бо глядь не тільки з графом дитину плануватиме! Все ж на благо сіньочка,спадку графського.. А про імєніє ,там,в глушині і мови немає,явно частина кріпаків- це матері байстрюків і байстрюки іздохшого безвременно,хто зна чи самостійно,мужа-прощелиги. Так що гельмінт і людожерка дійсно однодумці.. Пара істот...
Єва Ромік, Ви мені лестите.. Ні,це не фантазія,нажаль,це спогади РІЗНИХ ЛЮДЕЙ,почуті, прочитані.Важкі реалії історії України,не глянцево-цензуровані,не прилизано- офіційні.. Розказані пошепки,не тільки від страху,а від нелегкої сповіді,що передавалась усно, для СВОЇХ нащадків,щоб памятали,усвідомлювали,мудро виживали не плазуючи. І не статки,становище,здоров'я,ресурси визначальні,а СВІДОМІСТЬ,знання ціни вже сплаченої,обізнанність з УЖЕ пережитим, розуміння відповідальності перед ще ненародженими,і захист того і тих що Є. Страшне пророцтво,почуте,при визнанні незалежності України-свобода проголошена ,не здобута ціною крові- легко буде вкрадена,відібрана лихими і лукавими.. І тільки викупана кров'ю захищаючих- буде в міцних руках народу.. Що нині і відбувається... І вже не буде оксамитових показушних люстрацій,і весілля-гульбища не гарцюватимуть на долЯрах,бо гнів народу не дасть.Іуди мріятимуть про суд,аби уникнути самосуду..Але ціна ж страшна,прозріння моторошне.
Скільки людей у полоні мрій, чи допоможе їм це знайти щастя?
Тетяна Рибак, Хто зна, хто зна? І які перешкоди постануть на шляху?
Хто ж цей Сандро?
Єва Ромік, Так , гарні ілюстрації і зрозуміло чому молодий Сергій закохався в таку красуню
Ну розвіятись в будь якому випадку Ніні корисно
Тетяна Рибак, Це буде дуже цікава подорож :)
Тю, ну і шо,шо попереднього вербувальника повісили ? Їрунда, як істинно скрєпний, консул бере для СВОГО захисту живий щит.. Це нині шпілі-вілі,новачок,полоній і все з цього асортименту,а тоді був наївний примітив,імпровізація,і балалаєшна нутрянка.. Змарніла,апетиту немає,чахне- ООООО,так дєржать,саме то,отаке барин любить,а то рум'яні щічки,спокійна посмішка,благополучне життя-куди це годиться, радіє життю вона,вільна удова, непорядок - ...
Презв, :) :) :) Ваш коментар, як завжди, неперевершений.
Але ж як креативненько Милорадов викрутився! Прикрився жінками. Так вони і зараз роблять.
Чого їм треба??? Це глибоке питання,насамперед зазначу,що літературними,цензурними словами це не висловити...Зважаючи на те,що попередніх жителів в основному винищили і решту в рабство-кріпацтво загнали,опг з кількастолітніми "понятіями".. Солянка із всяких і разних.. Та імперія з самого початку була бандостаном. І люди там іноді траплялися,та найчастіше. хевіоркоподібні..
Презв, Чому італійці не бажали вербуватися ми неодмінно дізнаємося. А ще побачимо халепу в яку росіяни загнали самі себе через свою вперту і нерозумну наполегливість.
Так розчарування Ніною продовжується- бо вона жива людина , а він придумав собі ідеал, а коли почав помічати що він не відповідає дійсності то розчаровується
Тетяна Рибак, Навіть попри деяке розчарування він не збирається нею поступатися. Роіянин же. А вони бажають заграбастати все, що вважають своїм, навіть якщо воно їм і не потрібне
Який самовпевнений ! як весь російський народ , чуєш італійці мають кидати свій рай на землі, заради суварих зим та вигоди чужої імперії!
Тетяна Рибак, :) :) :)
Як на мене цей Милопалов якийсь дивний, якщо він закоханий у Нічну і збирається взяти її заміж, чому не дає ніяк їй знати про свої почуття? він що гадає вона про все має як телепат сама дізнатися?
Єва Ромік, чоловіча сомовпевненість і непомірне его!
Натура пре.. Миршавий дворнянін не удосужився навіть зросту возлюбльонної знати,а те, що вища за нього- ну,він поки що терпітиме цей її недолік! )))) І як же невзручно віщать прикази,коли ти метр з кепкою! .А придане нічо' так,стерпно... Прищ кацапський,шворгай свою марфу-людоїдку,там вже пузо,мабуть росте.. І мамань,так вчасно грибочків з'їла- це при тому,що все життя їх збирала.. Поки пан там далеко линдає,статок собі підбаринна кукожить,хто ж зна скфльки там чого було в пристаркуватої барині..Так по-кацапськи... А графова вдова-українка,і гарна ,і розумна,хіба спокуситься на того придурка??Вона і без цього дрища гарненько проживе..
Єва Ромік, Для марфи,життєво необхідна "вольна",і явно планувалась нею. І,якщо виявилось,що вона таки " понесла",то цілком вірогідно,що бариня "осєрчала", і планувала ту марфу,в якісь " добрі руки"збагрить. Перспектива пузатої,попри її "труди" в маєтку- мужик,що лупаситиме,питиме,і гнобитиме непосильним трудом.Навряд чи дитя виживе. На те і розрахунок-дітей же спадкоємців од благородноі треба,а бастарда,як му-му.Оскільки управителька має своіх довірених людей,і не боїться вкластися під кого "треба",то єдиний вихід пристаркувату бариню отравить,і привід є- грибочків нажрамшись,іздохла.. І,в моменті оформить заднім числом "за усердіє в службі, і виняткові заслуги" бамагу -дарування вольниці..А тих,хто в темі,чи випадкових свідків -закатували за "недогляд за здравієм матушки-родитєльки". На каторгу за вбивство не попаде,дитя народить,бабло приютить.А слуги-хто утоп,хто вчадів,а хто утік(в найближче болото навіки). Марфа дуже ушла,моральних заборон не має,тож виживає як може..Твори рашовських класиків майорять таким..
О так манія величі та пиха в них непомірна. Але якщо глибше копнути і відокремити все що насправді їм не належить , фактично останется пшик і лише традиція пиятики та бійок, дерев'яна ізба і кокошник із сарафаном та кочівне загарбництво.
Тетяна Рибак, Погоджуюсь на всі сто !
Схоже трохи розвіються романтичний образ вже прослизає роздратування
Єва Ромік, Суто російська риторика, воно моє і все , що значить має свою думку? не має права на цю дурницю!
Ця мрія та ідеалізований образ Ніни може зіграти з ним злий жарт
Єва Ромік, На жаль так
Щось цей Милопалов боюсь не такий вже й благородний чи терпимий
Тетяна Рибак, Авжеж. Мені він теж не подобається. Але буде ще герой, який справить на вас протилежне враження, незабаром ми познайомимось з ним.
Моя двоюрідна бабця називала шовковицю морги.
Єва Ромік, морва мала бути а виправило на слова
Згубна тяга до дружини дядька не затуманила розум Милованова це радує.
Єва Ромік, саме так, адже факт що реальність ми сприймаємо інакше якщо самі почуваємось не дуже а якщо під дією наркотиків то взагалі
Які часи такі і нрави, приїхав пан ублажай по всякому, от Марфа для обов'язку це зробила ? цікава скоріше за все так , такі були часи...
Так от кому варто дякувати за таке поширення шовковиці в наших краях. А невігластво і справді найбільша помилка у справах
Початок цікавий,
Тетяна Рибак, Дякую. Дуже сподіваюся, що ви і надалі не розчаруєтесь.
О, книжка справді варта на уваги. Сьогодні мала змогу поспілкуватись з німкинею, якої бабця теж була переселенкою в Росії. І як вона висловилась, не найкращі спогади, бо їх завжди називали фашистами.Повернулась родина в Німеччину 30 років тому, але ж і їх мама і вона. народжені в Росії, та їх діти теж, лише внуки вже на німцях
Оля Пасічник, Так, тутове дерево це одна із назв шовковиці (ще подекуди кажуть "морви"). А шовкопряд, що ним харчується, зветься тутовим. А ще є дубовий шовкопряд, його раніше не використовували, а останнім часом розводять для технічних потреб.
Оу, як добре, що в кінці ви пояснили присутність в тексті "р"... Бо вже наготувалась на вибух)
Анні Ксандр, На жаль, історія півдня України була тісно пов'язана з росією, цього вже не уникнути, а дія роману частково відбувається в Криму. Адже Крим це частина Тавриди (Таврії).
Вітаю з новинкою!)) Сподіваюсь, здивуєте!))
Анні Ксандр, Дякую, спробую, звичайно :)
Вітаю з новинкою!)
Галинка, Дякую ❤
Ого як складну тему Ви вибрали. А складна вона, бо таки має бути дотична до реальної історії!))) проте, пам’ятаючи ваші високі вимоги щодо відповідностей різноманітних у своїх же творах, не сумніваюсь, що все вийде якнайкраще! Успіху книзі! Автору - натхнення!
Людмила Єрош, Так, тема досить складна, але й цікава. Я довго працювала над романом, а ще довше думала чи публікувати його зараз, адже для багатьох сама згадка про росію є сильним подразником в негативному сенсі. Але вирішила - нехай буде. Ворога необхідно знати в лице, і слабкі його сторони і сильні, а кращого засобу для цього ніж історія не існує. Цікаво буде почути вашу думку в прцессі.
Вітаю!!!
Роза Фаєр, Дякую ❤
Вітаю з новинкою! Натхненнячка!
Неталі МакКензі, Дякую, рада бачити старих друзів.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати