Спокусити нареченого моєї бабусі
— Знайомтеся. Це моя онучка Вероніка, а це мій наречений Любомир, — бабуся бере мого викладача за лікоть.
— Це жарт? — уточнюю.
— Ні, хіба жартують такими важливими речами?
— Але ж він молодший за тебе років на сто! Що між вами може бути спільне? Різниця поколінь і все таке. До того ж, він мій викладач, — озвучую останнє як залізний аргумент.
— Повірте, Коваленко, я здивований не менше за вас, — нарешті Панченко вимовляє хоч щось. — Не думав, що моя студентка виявиться онукою моєї нареченої, але якщо вже так сталося і ми породичаємося, то з мене вийде гарний дідусь.
Дідусь! Він сказав дідусь? Цей дідусь легкої поведінки знущається з мене. Як моїм дідусем може бути той, з ким я… Обриваю думку, адже поклялася собі ніколи не згадувати про той нерозважливий вчинок зроблений на п’яну голову.