ТОП в різних жанрах
Підбірка популярних книг
Бестселери Букнет
Платні книги різних жанрів
Максимум хімії
Книги з літературного конкурсу
Як закохати(ся) у Губку Боба
У життя Губкіної Лізи несподівано вривається її колишній однокласник — Петро Кольчинський, якого вона ще зі школи вважала самозакоханим мудаком. Та раптом цей хлопець починає наполегливо добиватися її уваги, засипає турботою й дивними вчинками. Але Лізка впевнена: для такого, як Кольчинський, це лише чергова гра й спосіб потішити власне его.
Тож вона всіма силами намагатиметься не закохатися в нього. А Петро... зробить усе можливе, щоб вона все-таки закохалася. Навіть якщо заради цього доведеться стати клоуном, Містером Крабсом, особистою хрещеною феєю... і, можливо, вперше в житті перестати бути мудаком.
Тож вона всіма силами намагатиметься не закохатися в нього. А Петро... зробить усе можливе, щоб вона все-таки закохалася. Навіть якщо заради цього доведеться стати клоуном, Містером Крабсом, особистою хрещеною феєю... і, можливо, вперше в житті перестати бути мудаком.
Аудит для боса-жиголо
Одноразове замовлення красеня із сайту ескорт-послуг мало залишитися кумедною помилкою. Але наступного ранку Марта приходить працювати на СТО й бачить... його, у комбінезоні, з гайковим ключем. Ів зухвало посміхається.
Рішення Марти однозначне: він — звичайний автомеханік, який вечорами підробляє жиголо й катається на «позичених» автівках клієнтів.
Але Марта не врахувала одного: її «бідний механік» вільно орієнтується у складних фінансових звітах, володіє розкішною «Панамерою» та... є її справжнім босом. Ів не поспішає розкривати карти, адже спостерігати за строгістю аудиторки — окрема насолода.
Гра в підлеглу та шефа починається. І правила в ній встановлює той, хто не звик програвати.
Рішення Марти однозначне: він — звичайний автомеханік, який вечорами підробляє жиголо й катається на «позичених» автівках клієнтів.
Але Марта не врахувала одного: її «бідний механік» вільно орієнтується у складних фінансових звітах, володіє розкішною «Панамерою» та... є її справжнім босом. Ів не поспішає розкривати карти, адже спостерігати за строгістю аудиторки — окрема насолода.
Гра в підлеглу та шефа починається. І правила в ній встановлює той, хто не звик програвати.
Бос! Я не ваша дружина!
Фіктивний шлюб — що може піти не так?
Тільки все.
Мій бос втратив пам’ять після аварії, і тепер вважає мене своєю дружиною.
А його восьмирічний син вирішив, що це чудова гра.
Тож тепер я — "кохана", "мамусю" і "пані Бос".
Я намагаюсь пояснити, що ми не пара, але щоразу виходить тільки гірше…
А коли він починає дивитись на мене так, ніби справді закоханий — я вже не певна, хто кого обманює.
Оновлення щодня о 7:00.
Перша книга циклу "Офісні дивацтва"
Тільки все.
Мій бос втратив пам’ять після аварії, і тепер вважає мене своєю дружиною.
А його восьмирічний син вирішив, що це чудова гра.
Тож тепер я — "кохана", "мамусю" і "пані Бос".
Я намагаюсь пояснити, що ми не пара, але щоразу виходить тільки гірше…
А коли він починає дивитись на мене так, ніби справді закоханий — я вже не певна, хто кого обманює.
Оновлення щодня о 7:00.
Перша книга циклу "Офісні дивацтва"
Купе №5
Що буде, якщо в одному купе зустрінуться закритий в собі програміст, який цінує особисті кордони і балакуча красуня, яка ці кордони стирає в попіл?
Вони змушені ділити одне купе на двох. Обидва налаштовані на спокійну подорож та мріють, щоб ця поїздка якнайшвидше закінчилася. Але попереду довга ніч під стукіт коліс. Замкнений простір, літній вайб, пригоди та несподівано щирі розмови поступово змінюють правила гри. Роздратування тане, залишаючи місце почуттям, до яких жоден з них не був готовий…
Вони змушені ділити одне купе на двох. Обидва налаштовані на спокійну подорож та мріють, щоб ця поїздка якнайшвидше закінчилася. Але попереду довга ніч під стукіт коліс. Замкнений простір, літній вайб, пригоди та несподівано щирі розмови поступово змінюють правила гри. Роздратування тане, залишаючи місце почуттям, до яких жоден з них не був готовий…
Сюрприз для Харитончика
Гостя знову підняла мій келих і вкинула у себе залишки напою, наче то було пиво в барі. А тоді, мабуть, таки почула, що не сама в кімнаті.
Вона швидко розвернулася із щасливою усмішкою на обличчі, розчахнула поли свого садо-мазо плаща і голосно вигукнула:
— Сюрприз!
На другій половині слова її голос дав півня. А під плащем не було нічогісінько. Тобто абсолютно нічого, якщо не рахувати тонкого золотого ланцюжка на шиї.
Я стояв і мовчки розглядав свій сюрприз, другий цього вечора. Якби влаштувати змагання, то другий би виграв, бо видовище було вражаючим. Об'єктивно якісним. Здається, сервіс у «Вондел Гранд» вийшов на якийсь принципово новий рівень.
— Добре, — сказав я і пішов до неї.
Бо хто я такий, щоб відмовлятись від таких компліментів?
Вона швидко розвернулася із щасливою усмішкою на обличчі, розчахнула поли свого садо-мазо плаща і голосно вигукнула:
— Сюрприз!
На другій половині слова її голос дав півня. А під плащем не було нічогісінько. Тобто абсолютно нічого, якщо не рахувати тонкого золотого ланцюжка на шиї.
Я стояв і мовчки розглядав свій сюрприз, другий цього вечора. Якби влаштувати змагання, то другий би виграв, бо видовище було вражаючим. Об'єктивно якісним. Здається, сервіс у «Вондел Гранд» вийшов на якийсь принципово новий рівень.
— Добре, — сказав я і пішов до неї.
Бо хто я такий, щоб відмовлятись від таких компліментів?
Циркачка напрокат
Богдан:
Кажуть, що усе в житті вирішує проста випадковість, збіг обставин і удача. Мою “випадковість” звати Зоряна. Одна необережна фраза – і вона забризкала мені обличчя перцевим балончиком. Чи заслужив я? Аякже! Чи думав, що доля зводитиме нас знову і знову? Аж ніяк. І все ж таки… вона не просто Зоряна, вона – моя Зірка!
Зоряна:
Нахаба у чорному костюмі! Симпатичний, та що там, гарний! Назвав мій зад худорлявим і отримав перцем в очі. Справедливо? Звісно! Одначе… я зустрічаю його знову і знову, а ще – він мене врятував від бандитів і… поцілував. Хіба ж це не доля?
Кажуть, що усе в житті вирішує проста випадковість, збіг обставин і удача. Мою “випадковість” звати Зоряна. Одна необережна фраза – і вона забризкала мені обличчя перцевим балончиком. Чи заслужив я? Аякже! Чи думав, що доля зводитиме нас знову і знову? Аж ніяк. І все ж таки… вона не просто Зоряна, вона – моя Зірка!
Зоряна:
Нахаба у чорному костюмі! Симпатичний, та що там, гарний! Назвав мій зад худорлявим і отримав перцем в очі. Справедливо? Звісно! Одначе… я зустрічаю його знову і знову, а ще – він мене врятував від бандитів і… поцілував. Хіба ж це не доля?
Мажору не писати
Ед Островський майже всі п'ять років навчання був моїм заклятим ворогом. У нас все було стабільно: ненависть, суперечки, суперництво. Аж до одного дня, коли ми випадково помінялися телефонами й виявилося, що наші паролі однакові. Я побачила в нього свої фото, він у мене — теж мої... доволі відвертого характеру.
Після того між нами все стає ще запеклішим, аж поки одного дня я не опиняюся на порозі його дому й не відкриваю для себе іншого Еда.
Графіка прод поки немає.
Після того між нами все стає ще запеклішим, аж поки одного дня я не опиняюся на порозі його дому й не відкриваю для себе іншого Еда.
Графіка прод поки немає.
Можу більше
— Київські жінки полюбляють моржування? — чую голос з-за спини. Хто б сумнівався, що він піде за мною.
А може я хотіла цього? Ой, вже й не знаю.
— А київські чоловіки полюбляють лізти у чужі справи? — випалюю і додаю, — здається, за це можна залишитися без вуха, — роблю відсилку до його шраму.
— А я спершу подумав, що ти змінилася. Та ти все така ж така.
— Яка така?
— Колюча, — стоїть, схрестивши руки на грудях і впершись об дверний косяк.
— А ти все ж такий самовпевнений, — хмикаю.
Кілька секунд ми дивимося одне одному у вічі. Навколо холод, багато дерев і запах хвої, який огорнув усю терасу.
Влад робить кілька кроків на зустріч мені. Але впритул не стає. Він впирається обома руками у великий деревʼяний балкончик.
— От-от піде сніг.
— Мабуть… — дивимося перед собою в одному напрямку.
А може я хотіла цього? Ой, вже й не знаю.
— А київські чоловіки полюбляють лізти у чужі справи? — випалюю і додаю, — здається, за це можна залишитися без вуха, — роблю відсилку до його шраму.
— А я спершу подумав, що ти змінилася. Та ти все така ж така.
— Яка така?
— Колюча, — стоїть, схрестивши руки на грудях і впершись об дверний косяк.
— А ти все ж такий самовпевнений, — хмикаю.
Кілька секунд ми дивимося одне одному у вічі. Навколо холод, багато дерев і запах хвої, який огорнув усю терасу.
Влад робить кілька кроків на зустріч мені. Але впритул не стає. Він впирається обома руками у великий деревʼяний балкончик.
— От-от піде сніг.
— Мабуть… — дивимося перед собою в одному напрямку.
Бестселери Букнет
Платні книги різних жанрів
Гарячі новинки
Нові епізоди книг, які ще пишуть автори
Вам може сподобатися
Книжки, на які варто звернути увагу
Популярні любовні романи
без вікового цензу 18+
Популярне зі шкільної програми
Насолоджуйтесь класикою
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями