Кохай мене без пам'яті
— Ти що, інсценувала свою смерть та втекла з цим пройдисвітом?
Я не можу зрозуміти, про що мова і хто цей чоловік. Моя пам’ять вперто мовчить, а рука Арсена на моїх пальцях миттєво кам’яніє.
— Ми знайомі? У мене амнезія, і я майже нічого не пам’ятаю.
— Гарна спроба, —чоловік сміється і, здається, зовсім не вірить у мої слова. — Як ти могла так вчинити зі мною? Я попереджав тебе про наслідки. Ти ж знала, що я знайду тебе будь-де.
— Я справді не розумію, про що мова. Хто ви? —мій голос тремтить, а в грудях розростається холодна грудка паніки.
— Хто я? —він перепитує так, ніби це найсмішніший жарт у його житті. —Я Костянтин, твій чоловік. Отже, ти інсценувала аварію, змусила мене оплакувати порожню труну, а тепер сидиш тут з цим пройдисвітом, який тобі зрадив?