Частина четверта "Борисфен" Розділ 7

Стоячи на палубі, Енріко стежив  за шлюпкою, що відходила від бригантини. Ох, які ж матроси у фон Моллера! Такими веслярами можна лише пишатися. Міцні хлопці. Їх лише двоє, а не шість, як потрібно, вина випили стільки, що і коня звалило б, а як ідуть!
Коли шлюпка досягла мети, Енріко порахував свою місію виконаною. Він із задоволенням потягнувся, закинув руки за голову і замружився. Коли ж знову кинув погляд на палубу "Борисфена", там коїлося щось неймовірне. У сутінках було важко розгледіти деталі, але Енріко чітко бачив, як російський офіцер і обидва веслярі накинулися на тих, хто їх зустрічав. І чого б це помічнику капітана гамселити свою команду? Енріко метнувся до каюти і схопив підзорну трубу.
Різношерста компанія, що оточила недавніх гостей капітана Розетті, аж ніяк не могла бути російською командою.
Пірати! «Борисфен» захопили пірати! Капітан «Альбатроса» бачив, як фон Моллера і матросів заштовхали у трюм, а синьйора Лоренцині з дружиною кудись повели.
Покликавши помічника, Енріко наказав тихенько спустити шлюпку з протилежного борту:
— Я попереджу російський корвет, сказав він, а ти, Джанні, лишаєшся за капітана. Якщо щось трапиться, - він повів очима у бік своєї каюти, - краще одразу помри.
Потім зачинив двері каюти на замок, а ключ повісив собі на шию. 
Шлюпка без ліхтаря швидко  полинула темною водою.

***

— Петре Лаврентійовичу, там якийсь божевільний італієць каже, що «Борисфен» захопили пірати! - Вахтовий офіцер вважав це досить вагомою причиною, щоб відірвати капітана від гри в шахи.
— Італієць?! – підвівся Милорадов. - Жени його! Всі вони пройдисвіти! Знаємо ми ці казки про піратів! Шах тобі, Петре.
Однак Малікова це повідомлення стривожило куди сильніше, ніж можлива поразка. Сергій вигравав у нього вже третю партію і Петро Лаврентійович вирішив, що саме час відволіктися.
— Що за італієць? - запитав він, виходячи з кают-компанії.
— Каже, генуезець, з бригантини "Альбатрос". На “Борисфені” нібито залишилися його друзі, ось він і турбується!
Про генуезців Маліков сьогодні вже чув. Весь день втішав Сергія, дві шахові партії йому подарував, а тут - на тобі, починай все спочатку!
Але перевірити не завадить.
У світлі повного місяця Босфор був, як на долоні. Сам капітан, і ще два офіцери, по черзі оглянули в підзорну трубу бриг, що стояв трохи осторонь.
Першим мовчання порушив капітан:
—  Ван Дорнінк, ваша думка?
За існуючим порядком, спочатку потрібно було висловитися наймолодшому за рангом.
— Як на мене, все тихо, капітане. Лише ліхтар на кормі не горить! – Юлій ван Дорнінк, наймолодший з офіцерів, відзначив ту саму деталь, що стурбувала і самого капітана.
— Фон Моллер, навіть якщо у стельку п'яний, такого не допустить. – це сказав помічник.
В цей час вогник, якого не вистачало, спалахнув.
— Ні, все гаразд, - підсумував Маліков.

***

На бригантину Енріко повернувся ні з чим. З борту корвета йому кинули щось образливе, що викликало сміх у російської команди, а потім французькою порадили вирушати до себе і лягати спати.
— Що, просто так відмахнулися? – обурився Джанні. – Навіщо ж тоді вони тут?
Енріко знизав плечима.
— Але ми маємо щось зробити, - продовжував помічник. – У руках цього пірата син дона Гаспаро. Старий ніколи нам не пробачить, якщо ми нічого не вдіємо!
— І що ти пропонуєш? Розпочати  бій?
— Сили у нас практично рівні, у нас тридцять гармат і у них не більше. Але ми у більш вигідній позиції. Можна спробувати загородити їм вихід і там дати бій. Він, швидше за все, спробує вийти у Мармурове море.
— Чому ти так думаєш?
— А що йому робити у Чорному? Його ж тут запруть, як таргана у пляшці! Куди він збуватиме награбоване? Йому це не вигідно!
— А якщо він  турок?
— Ти вважаєш?..
— Я не знаю! Але турки ненавидять Росію і можуть мститися.
— Що ж робити?
— Нічого! У нас на борту надзвичайно цінний  вантаж. А ще в жодному випадку не можна наражати на небезпеку синьйорину. Ми можемо її врятувати і ми зробимо це!
Джанні вирішив, що розмова закінчена і зібрався йти, але Енріко затримав його:
— Стривай-но, Джанні, скажи мені ось що. Там синьйор Алессандро та синьйора. Невже ти почав би стріляти по них?
Джанні не став би, але його розлютило, що Енріко про це запитав.
Енріко увійшов у каюту, яку їм з Джанні тепер доводилося ділити на двох, і опустився навколішки перед розп'яттям. Хто б не були ті пірати, Бог не може бути на їхньому боці!
 
***