5 679
Анотація до книги "Дим і Мед"
Він не боїться вогню — він живе в ньому. Він сильний не тільки тілом. У його погляді — досвід, втома і мужність. У його руках — сила, що витягує з пекла. У його серці — тиша, яку хочеться почути.
Випадкові жінки його не цікавлять. Йому потрібна не та, що сховається за його спиною, а та, що стане поруч і не відведе погляду перед обличчям полум’я. Справжня. Сильна. Жива.
Та чи зможе він довірити комусь простір, де дим уже став частиною нього?
І чи вистачить їм обом сили, щоб не загубитися у вогні?
Випадкові жінки його не цікавлять. Йому потрібна не та, що сховається за його спиною, а та, що стане поруч і не відведе погляду перед обличчям полум’я. Справжня. Сильна. Жива.
Та чи зможе він довірити комусь простір, де дим уже став частиною нього?
І чи вистачить їм обом сили, щоб не загубитися у вогні?
Зміст книги: 76 глав
95 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️
Красиво все закінчилося. Мені подобається, коли правду розкривають ось так, усім і одразу, коли неможливо перешкодити цьому.
Вдало передано життя рятувальників у такий час. Я дуже переживала за Арсенія, адже кожен такий робочий день міг стати останнім.
Світлана Бонд, Щиро радію, що були в цій історії до кінця ❤️ ❤️
Ближче до кінця 71 розділу там трохи повторюється
«Десь неподалік залунав гавкіт - Грей щось знайшов…»
Світлана Бонд, Зараз перевірю та підправлю. Дякую, що вказали ♡
Вуглику так його їмʼя підходить
Світлана Бонд, ♡♡♡♡
Дивна пропозиція про роботу їй надійшла. Що ж там таке буде, що нічого не можна розповідати
Світлана Бонд, Так, контракт ще той
Ой бідний Арсеній.
Я так боялася, що з ним щось трапиться. Така небезпечна робота, і ось...
Добре, що хлопчики Уляні запис передали. Так простіше. І радує, що якісь докази є.
Лев із Юлею такі милі. Не думала, що у них все настільки серйозно буде, та ще й так швидко)
Світлана Бонд, Дякую за коментарі ♡♡♡
Коли відчуваєш свою людину, то чого ж тягти)
Уляна така багата людина, бо в неї є така подруга, як Юля))) Між ними справжня дружба й вона така цінна ❤️ А ситуація з кровозамінником смішна:)) Хоч і епічна)))
P.S.: Помітила, що після третього розділу одразу йде п'ятий. Це було один розділ видалено чи сталася неточність?
Марина Тітова, Для мене це теж одна з головних цінностей історії.
Щодо розділів — дякую за уважність! Це технічний момент, я перевірю і все підправлю
Подобаються думки Арсенія про Уляну)) Навіть у такі відповідальні, екстрені миті, а все одно він помічає інших людей, їх гідності. Взагалі Арс таки дійсно супергерой))) І уважний, і зібраний, ще й лідер у своїй команді))) Не чоловік, а мрія ❤️ І від цього його хочеться пізнавате ліпше, більше дізнаватись про його вподобання, думки))
Марина Тітова, Дуже дякую за щирі слова! Мені приємно, що Арс і його ставлення до людей викликали у вас саме такі емоції. Ви дуже тонко підмітили його риси характеру, це справді важливо для сюжету.
8 розділ на жаль не викликав таких емоцій, як хотілось би... Уляна й мотоцикл було дійсно неочікувано)) Але... Діалоги трохи сухі. Таке знайомство, як: — Я Арсеній; — А я Уляна читати дещо не цікаво... Тоді вже краще описом робити помітку, що вони познайомились і все. Та й далі не зрозуміло, чому вони сіли всі троє за один столик. Випадкова зустріч не змушує це робити по суті незнайомих людей, які просто десь перетинаються на роботі. Або хоча б саме про запрошення приєднатися до компанії від Арса чи Лева треба було написати діалогом. А потім в наступному епізоді, Уляна вже чекає на подругу, яка не хоче йти. А коли та подруга прийшла? Звідки з'явилась? Не зрозуміло... З цього напрошується висновок, що історія про якихось надлюдей, або ж роботів, які спілкуються картонно й просто запрограмовані на чіткі дії в екстрених ситуаціях... На жаль, було більше очікувань щодо знайомства Арса та Уляни. Ось тут не вистачило емоцій...
Марина Тітова, Дуже дякую, що поділилися враженнями. Я розумію, що комусь може хотітися більшої деталізації. Але мені близький такий спосіб писати — коли є простір для уяви й кожен бачить сцену по-своєму
Про букети, записку та спільний час двох подруг вже веселіше читати))) Цікаві епізоди)) І діалоги тут вже теж цікавіші))) Подруга натякає Уляні, що їй підходить Арс, хі-хі))) А Арс дав номера усієї бригади, бо лише свій дати посоромився?))) От вам такі хоробрі знавці своєї справи, що один, що друга))) Робота свою роблять шикарно, а от познайомитись/ зайнятись своїм особистим життям виходить ні? Ну так, немає їм коли про таке думати, бо на першому місці робота, благородні справа, порятунок інших... Герої, які не мають на кого покластися й яких ніхто не чекає вдома, бо їх вдома ніколи немає, а з близьких лише друзі... Втім сюжет цікавий)) Вважаю, що ця історія має місце бути, бо вона про важливе. Про життя, як воно є... Але у справді реальному житті навіть такі незламні герої теж ламаються/вигорають з часом... Сумна, словом, історія... Дякую ❤️
Читаю далі... Ситуація з пожежою та навички порятунку постраждалих... Епізод до сліз, чесно! Дуже емоційно... ❤️
І дуже гарно та влучно підкреслено момент, що тоді не вірять в удачу, а вірять у себе. І тільки у себе... До мурах...
А ще про те, що не всі витримують таку роботу, напруження та все інше...
Найголовніше — знаття своїх обов'язків і виваженність...
P.S.: От тільки я не зрозуміла, чому так часто у тексті зустрічається "---"... Бо якщо між переходом розповіді від нього й до неї це ще нормально, то переходи між ситуаціями якось не так і логічно. Може просто обмежитись більшим відступом?
Таня Тайм, Так, я це розумію) Але я маю на увазі саме доречність. Чи треба його вживати, якщо йде розповідь, наприклад, про героїню, як у другому розділі. Коли між описом героя до героїні то тоді виглядає цілком нормально) Тобто, у мене питання, чи доцільно зловживати цим знаком в одному розділі (як от у другому).
Третій розділ до сліз... Про реалії... Про наболіле...
Я вчилася у ХА й дуже люблю це місто. Незламне місто ❤️
Тому дуже подобається, що Ви написали книгу про тих, хто робить найкраще місто у світі ще незламнішим і піднімає свої руки, не покладаючи їх, як щити, щоб захистити, допомогти...
Також подобаються короткі абзаци ❤️
Все чітко, як робота самих героїв, виважено, без паніки, рівномірно.
Втім у цій рівномірності скільки емоцій (тут має бути серце, що розколене навпіл)...
Продовжую читати)) Познайомилась уже з героєм)) Він таки красень, і дисциплінований, і полюбляє порядок, чистоту))) І з колегами наче хороші стосунки)))
Але щодо самого початку, то поки що не вистачає динаміки. Та й з пробудження героя починати книгу вже давно кліше. Хоча ним часто грішити хочеться)) Але, гадаю, за красу та образ героя на це можна заплющити очі ❤️
Марина Тітова, Дуже дякую за вашу відповідь. Вже задумалась над редагуванням початку, щоб додати динаміки
Тепер ми знаємо про Уляну трохи більше))
Отже, мій вердикт...
Особисто мене не зачепило, можливо через те, що не мій жанр, як то кажуть - на любителя.
Чого не вистачало особисто мені?
Мало динаміки, дуже багато, як на мене, опису(ну не люблю я просто багато деталізованого опису)) За всі прочитані мною сторінки, я так і не зрозуміла, про що повинна бути історія...
Герої прописані добре, відчувається їхній характер, психотип та внутрішній стан, досить живі, наче змальовані з реальних людей.
Мова гарна, помилок не помічала, але і не намагалася знайти))
Оксана Павелко, ❤️❤️❤️
5-6
Добре прописані події, але мені не вистачає динаміки, і, як на мене, занадто короткі розділи, через що я не встигаю зануритися у вир подій, як вже потрібно перестрибувати на інший розділ, і це особисто мене дратує, але то таке... можливо для інших то не є проблемою.
Оксана Павелко, Дякую за вашу думку)
В третьому розділі добре відчувається весь той біль через наше важке сьогодення, яке детально вкладено ледь не в кожному рядку, наче автор виливає весь свій біль та пережите...
Оксана Павелко, Дякую ❤️
Ну нарешті я змогла добратися до коментарів))
Отже, з чого я почну? Напевно з мови — досить гарна, стиль цікавий, читається легко. Добре прописаний персонаж, його дії, але... початок не чипляє. Немає гачка, який мене змусив би перегорнути на інший розділ.
Оксана Павелко, Дякую за ваш коментар. Мені важлива ваша думка
Оце поворот!))
Уляна і мотоцикл))
Досить несподівано, і головне - і в мирному житті по-за роботою іноді бува робота.
Тут вже ми бачимо життя досить дружнього колективу. Всі такі живенькі, реалістичні, а можливо навіть і реальні персонажі, атмосфера також досить реалістична і жива...
Другий розділ вже значно цікавіший. Добре відчувається атмосфера, наче я чую всю ту метушню, наче стою поряд спостерігачем серед натовпу й чую запах диму та тріск ненажерливого полум'я.
Ааа він зізнався. Тепер трохи незручно))
Світлана Бонд, ❤️ ❤️ ❤️
Вітання з марафону)) Починаю читати цю книжечку й вона чіпляє вже з анотації ❤️ З прологу в уяві вимальовується напруження, на якій, як здається, триматиметься сюжет і благородність, і людяність. Залюбки ознайомлюсь з історією))
Марина Тітова, Приємного читання)
Який Лев завидний чоловік... за Юлю несподівано було. Але тим краще, все одно Уляні більше Арсеній підходить
Світлана Бонд, ❤️❤️❤️
Моя підтримка автору та книзі❤️
Таня Тайм, ❤️❤️❤️
Що за реакція в Арсенія на те побачення? Тільки не кажіть, що вона з Левом буде...
Світлана Бонд, Дякую, що читаєте) все буде добре)
Ого, там ще з'явилося трохи детективної лінії, як цікаво! Хто ж стоїть за цими пожежами? А за Арсенія та Улю дуже рада, нарешті вони разом) Ну за Лева та Юлю звісно також))
Анна Лір, Дякую. Рада що вам подобається читати)
Ох, яка ефектна Юля в ролі нареченої, в сукні і на байку, це щось неймовірне♥️Пощастило Леву з дівчиною)
Анна Лір, Дякую, це одна з моїх улюблених сцен)
Всі герої - чудові, сміливі і віддані своїй справі. Дочитала на одному подиху) Рада, що кожен знайшов свою половинку! А ще - кожен з них взірцевий представник своєї професії, а також приклад чесної і свідомої людини, що не боїться виступати проти зла і несправедливості, навіть якщо страшно і небезпечно. Прекрасне тепле завершення історії, дякую♥️
Анна Лір, Щиро дякую, за такий теплий відгук ❤️ ❤️❤️
О ні! Лев поцілував Уляну! ☠️ Щось Арсеній геть довго розкачується)) Ото він тепер не хоче встрягати, бо друг швидше встиг. А Уляна, мабуть, думає, що то не сестра і племінниця Арсенія, а дружина та донька?
Анна Лір, Лев під враженням від фото лікарки)
Приємно, що читаєте та коментуєте. Радію кожному відгуку ♡♡♡
Ого, там Лев не гаяв часу! Я прям не очікувала, що він так швидко скористається ситуацією. Арсенію треба терміново щось із цим робити, поки не прогавив дівчину!☺️
Анна Лір, ❤️❤️❤️
Оу, тут вже вся "секта")) тільки мене не має)))
Тая Бровська, Приєднуйтесь до нас)
Який же приємний післясмак після прочитання цієї книги! ❤️
Зізнаюся, тема і професії героїв важкувато сприймати, але стиль написання легкий, тому затягло з першого розділу. Так детально прописано як роботу рятувальників, так і медиків, що тепер цікаво: хто за професією автор?)
Стільки важливих тем порушено, що я б рекомендувала цю книгу кожному! Останні розділи читала нервово, ніби там не четвірка була, а п'ятірка (я з ними ☺️) . Щиро хвилювалася за Арсенія після пожежі в цеху. Ну прямо тааак по емоціях дало! І Грея шкода було, який самотньо чекав хазяїна, поки Уля не приїхала. До речі, прямо чудо хаскі, що так спокійно лишається на день вдома)) і за Вуглика пораділа! Проймає все. ❤️
До речі, останній розділ чомусь зі збитим номером, 69, а має бути 73, здається.
Лана Жулінська, Дуже дякую, мені дуже приємно♡♡♡♡
Юля діло каже, з їхнім стресом потрібно і розслаблятися вміти. А хлопці там справді цікаві.
Хоча... їм швидкість допомагає забутися, бо вони так про свої мотоцикли відгукуються))
А ті хлопці знайшли її фотку!!! Так розхвалюють її, от нехай Арсеній задумається. Лев ще той пікап-майстер, але мені не подобається.
Дуже цікава тема книжки. Нагадує про те, які герої люди, які рятують життя, ризикуючи при цьому собою. Є про що замислитися. Дякую.
Світлана Бонд, дуже дякую за такий уважний відгук! Мені приємно, що ви помітили і деталі про хлопців, і їхнє ставлення до стресу, і навіть їхні жарти. Ви праві — швидкість, мотоцикли, адреналін для них справді спосіб відпустити напругу. Але ви чудово підмітили, що все це на фоні головного — важкої й жертовної роботи, яку вони виконують.
Цікаво спостерігати, що Арсеній починає пишатися Уляною. Справді, навіть відпочити не вийшло, але тут від неї залежало надто багато. Вибору немає.
Скільки їй квітів уранці подарували. Це так мило)
Світлана Бонд, Дякую. Так вони в мене лапочки)
«Арсен стояв у коридорі, стискаючи кулаки.
А в душі вперше промайнуло гостре усвідомлення:
ця тендітна дівчина не тільки вміє тримати шолом і носилки».
Цей момент двічі повторюється в 9 розділі. Після нього речення. А потім знову цей момент і вже по-іншому
Світлана Бонд, Дуже дякую. Вже відкорегувала
Жарти колег у спортзалі це щось. Розсмішили. Вміють розрядити обстановку.
Зустріти Уляну на мотоциклі було несподівано, і вона явно зацікавила Арсенія))
Добре, що вона теж у барі була, а то у Лева таке поранення...
Світлана Бонд, Ви так влучно відчули атмосферу — адже саме хотілося показати не «страх», а постійну боротьбу за те, щоб встигнути врятувати життя. І Уляна, і Арсеній сильні по-своєму, але їм обом непросто. Ви праві — вона теж має силу витримати, й попереду ми ще побачимо її справжню стійкість.
Добре передана важка робота лікарів і пожежників у такий час. Та й ще й у такому місті. Де вони постійно потрібні. Зміни по 24-36 годин, жах.
Читаю про Харків і так сумно стає. Люблю це місто.
Дійсно, так працюють герої.
Світлана Бонд, щиро дякую за такі проникливі слова! Дуже рада, що вдалося передати атмосферу цієї нелегкої роботи й відчуття тривоги та сили водночас. Для мене було важливо показати і професіоналізм, і людяність героїв, адже справжні лікарі й рятувальники щодня проходять крізь подібні виклики. Я теж ❤️ Харків
Аж серце завмирає, читаючи, як вони приїхали на пожежу. Немає "страшно". Є "встигни". Хоча справді ж дуже страшно, текст це передає. Але мабуть вони вже звикли до такого.
Уляна теж професіонал. Коли приїхала за викликом, її не хвилює нічого навколо. Головне життя врятувати. Хоча... потім вона не приїхала. І чому Арсеній такий упевнений, що не витримала? Така теж усе витримає.
Жарт, що може Арсеній і саме сонце підняв, поки вони спали, кумедний. У нього справді вся ця рутина як у робота. Сподобалася деталь, що його тіло створювалось не для чужих поглядів, а для роботи, і не в спортзалах, а в диму й пилу. Та й узагалі гарні описи, приємно читається.
Мужики на роботі в нього з гумором. Хтось переплутав частину із санаторієм ахахаха
Світлана Бонд, Дякую, приємного читання
Дуже зворушливий десятий розділ, коли хлопці-пожежники виказують Уляні подяку за порятунок друга і дарують квіти. Просто таки завалили її букетами) Але дівчина не чекала подяки, бо виконувала свій обов’язок. І це взагалі один із головних посилів твору, бо тут йдеться про людей таких важливих та необхідних професій, як пожежники і лікарі, що за будь-яких обставин виконують свій обов’язок. І це вже не проста робота, а справжнє покликання. Вони часто ризикують собою, і працюють не за графіком, а практично цілодобово, якщо того вимагають обставини. І не чекають подяки, бо просто не можуть інакше. Це дуже правильно, що ви написали саме про таких людей, бо їхня праця варта гідної оцінки та поваги! У вас добре продуманий сюжет, живі яскраві персонажі та гарний стиль. Мені все дуже сподобалось!
Анна Лір, Ой, як приємно читати ваші слова! ❤️Мені особливо цінно, що стиль видався легким і ви так щиро переживали за героїв. Дякую за такі теплі емоції — вони для мене безцінні!
Яка напружена сцена в лікарні! Але тут Уляна себе показує ще більше як справжній професіонал. Робить операцію, і фактично рятує життя Лева. Дуже подобається ваш стиль письма, де доволі короткі речення є неймовірно влучними та змістовними, добре передають напружені моменти і швидкий перебіг подій. І дуже обнадійливо закінчився дев'ятий розділ, в Арсенія почали зароджуватись почуття до Уляни.
Анна Лір, Щиро дякую, радію, читаючи, що вам подобається)
Приємно побачити Арсенія з його командою на тренуванні у спортзалі. Відчувається, що вони всі дійсно дуже близькі і стали не просто колегами, а справжньою родиною. Хоча атмосфера наче невимушена, та Арсеній безперечний лідер в усьому, і всі хлопці його поважають і слухаються.
Анна Лір, Дякую, отже мені вдалось передати теплі, дружні стосунки в команді)
Нарешті Арсеній з Уляною знову зустрілися! От і побачив Арсеній, що дівчину недооцінив, і насправді вона справжній професіонал. Звісно, коли така напружена робота, то важко звертати увагу на щось іще, окрім безпосереднього рятування людей, та між цими двома вже однозначно є якийсь зв'язок)
Дуже дякую, думаю Уляна вас ще здивує)
Ох, аж серце стислося, коли у третьому розділі згадали початок війни. Важко навіть уявити, як одразу побільшало роботи у пожежників і у медиків. І ви добре показали це очима Арсенія. У творі змальовано Харків, та я думаю, що читачі уявлятимуть і свої міста, особливо прифронтові, де теж така сама ситуація. Атмосферу напруги передано дуже добре. Але бачимо, що Арсеній запам'ятав дівчину медика і думає про неї, хоча знову ж таки вважає, що вона не витримала такої роботи і пішла.
Анна Лір, Дякую за такий щирий відгук. Я справді хотіла передати атмосферу напруги та біль нашого часу. Але дуже обережно. І дуже радію, що вам відгукнувся погляд Арсенія на все, що відбувається.
Вітаю! Вашу книгу ще раніше почала читати, а в рамках марафону чудовий привід продовжити! У першому розділі дуже сподобався датальний опис Арсенія, одразу герой вимальовується в уяві, і він дуже гарний чоловік) Та тут не лише про зовнішність, до героя одразу відчуваєш повагу як в принципі за його шляхетний рід діяльності, так і за те, як він відповідально ставиться до своєї роботи. У другому розділі вже маємо нагоду побачити Арсенія в ділі. Захоплює його рішучість, незворушність і точність рухів, коли він працює на місці пожежі. І звісно, ризикує своїм життям. Ми вже бачимо, що ось з таких моментів і складається його повсякдення робота. Але чи не надто швидко він робить висновок щодо молодої лікарки, що вона не впорається і довго не протримається? Звісно, у нього вже багатий досвід, та все ж таки одного погляду замало)
Анна Лір, Велика подяка за такий глибокий і детальний відгук. Ви так тепло описали Арсенія:) Приємно, що його рішучість і відповідальність вдалося показати. І правда, одного погляду іноді замало
Ого, не очікувала, що Уляна мотоциклістка! Але цей факт ще більше підкреслює її характер. Сцена в барі дуже ємка і добре рухає сюжет. І пощастило Леву, що Уляна опинилась поруч. А Арсеній ще раз має змогу подивитись на неї в дії.
Цікаво більше дізнатись про життя Уляни, і далі ми змогли трохи підглянути, що вона живе з подругою. Але найголовніше, що вона не покинула роботу, а просто перевелася в іншу бригаду. Вона сильна та вольова, не боїться труднощів. А влучно змальовані деталі побуту і спілкування з подругою роблять персонаж глибшим і ближчим читачу.
5 зірочок Улі за те, що дозволила Арсенію бути "тим хлопцем" з нею))))
Лана Жулінська, Так, як помітила це. Це хіба, що коментар починати з слів"розділ 7....")
Я знаю про що ви пишете)
Весілля друзів (це щоб менше спойлерити)- найкращий момент для мене! Так детально описано: я там разом з перехожими зупинилася і бачила на власні очі. Дууууже гарно ❤️
Лана Жулінська, Супер. Дуже рада, що сподобалось
Не все ж робочі моменти)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати