Розділ 22: Свобода бути собою

Лев стояв на краю імпровізованого знімального майданчика — навколо виблискували світлові установки, у повітрі пахло паленою гумою й адреналіном.
Серце билося трохи швидше, хоча він сам собі не міг пояснити чому.

— І що я тут роблю? — пробурмотів він під ніс, озираючись.

Світло різко спалахнуло.
Далеко, за димом і тонкою стіною ілюмінації, почулося ревіння двигуна.

Потім він побачив її.

Мотоцикл розрізав туманний серпанок і стрімко наближався. Фари різали темряву.
І серед цього світла — вона.
Дівчина, яка здавалася нереальною: у чорній екіпіровці, з розвіваючим волоссям, зі спокійною впевненістю вершниці бою.

Вона зупинилася різким ковзанням прямо перед ним, мотоцикл затих, рикнувши.
Знявши шолом повільним, майже театральним рухом, дівчина розправила волосся — кожен її рух був настільки живим і вільним, що Леву перехопило подих.

Її погляд — глибокий, іронічний, яскравий.

Дівчина зістрибнула з байка і в два кроки опинилася поруч.
Її аромат — трохи бензину, трохи солодкого парфуму — обплів його, неначе ласкаве полум’я.

Зараз існувала тільки вона — ця дівчина з мотоцикла, яка ніби щойно зійшла зі сторінок вигаданого роману чи з дикої легенди.
Та він, чоловік надзвичайної сили, який не міг відвести погляд від неї.

Вона кинула на нього короткий погляд, усміхнулася — і рушила прямо до нього.
Підійшла й рішуче схопила його за комір футболки — і поцілувала.

Світло блиснуло.
Оператор вигукнув:

— Чудово! Чудово вийшло з першого дублю! Неймовірно!

Лев розгублено кліпнув очима, коли дівчина посміхнулась і легко штовхнула його в бік.

— Дякую, ти мій рятівник, — засміялася вона й додала:
— Не встигла пояснити… Потрібна була термінова заміна для зйомки реклами парфумів.

Тільки тепер Лев помітив камери, техніку, людей у навушниках, логотип на величезному транспаранті:

“Liberté Sauvage — свобода бути собою.”

Юля — бо тепер він упізнав її — грайливо підморгнула.
Юля була юристом. І не просто хорошим — вона була тією, хто тримає в голові кілька справ одночасно, парирує питання в залі суду, встигає подавати апеляції й перевіряти, чи каву в офісі зробили по-людськи.

А ще — Юля була людиною, якій категорично не вистачало лише однієї ролі. Закон і порядок? Так. Але після п’ятого меморандуму її мозок вимагав вітру, руху, чогось такого, що заборонено в діловому дрес-коді.

Тому в її житті мирно співіснували три іпостасі:

 — Юля в піджаку з нотатками для суду.

 — Юля на байку, з волоссям, що летить за спиною, як крила. 

— І Юля в кадрі, у світлі прожекторів — з поглядом, який змушує рекламну кампанію працювати краще за будь-який бюджет.

Усе це — не заради грошей. Юлі просто потрібно було... жити на повну. Сцена, камера, запах бензину, рефлексії в дзеркалі під час макіяжу — це не хобі, це частина її свободи.

Такі, як вона, не обирають один шлях. Вони щоразу прокладають новий. І роблять це з посмішкою — іронічною, трохи зухвалою, завжди живою.

Лев не міг стримати посмішку.
Здається, він щойно підписався на найбожевільнішу пригоду в житті.

Здається, він пропав.

 А якщо хочеться побачити, як виглядає Юля — смілива, яскрава, у моменті — у блозі є візуалізація цієї сцени. Заходьте, діліться враженнями!