Вагітність поза сценарієм

Раптом я відчуваю, як її холодні пальці торкаються моєї шиї. Подушечки ковзають шкірою, і я мимоволі здригаюся від того, наскільки вони крижані.
Софія піднімає на мене заплакані очі, її губи тремтять чи то від болю, чи від холоду.
– Максиме, будь ласка… врятуй... нашу дитину, – шепоче вона.
Світ навколо завмирає. Я перестаю дихати.
– Що?
Мій голос звучить хрипко і зовсім не схожий на мій власний.
– Ти... вагітна?
Софія заплющує очі, і ще одна сльоза скочується по її щоці.
– Так, – ледь чутно відповідає вона. – Я вагітна.
Вона робить короткий судомний вдих і додає слова, які остаточно вибивають землю з-під моїх ніг:
– І це твоя дитина.