13 484
“Третій Тип”
Анотація до книги "В'язниця Світів"
Після подій Останнього Дня Землі та Фінального Ривка горизонти світів зійшлися знову. Ходять чутки, що людина, яка поверне у Всесвіт злагоду та справедливість, вже близько. Про це свідчить і активізація Омеги, і знаки між Тіньовими, і навіть стародавні легенди Безмежності, які ніколи не брехали. Все сказує на те, що вони не збрешуть і цього разу...
“Дуже захопливий філософський роман про життя людей і долю. Існує вона чи більшість подій нашого життя наш вибір? А ще роман показує, що треба довіряти собі.
Історія захоплива з першого і до крайнього рядків.”
Зміст книги: 76 глав
359 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТак авторе, а чи буде цей всесвіт розширюватись? Можливо якісь спін-офи?
Влад Вірт, Звісно ж! У лютому вийде продовження цього циклу, 4 частина, а згодом і фанфіки від ШІ про цю книгу
Якщо Сізіф так і не перестав котити камінь на гору — це і тягар, і мотивація, і щось невловиме, що завжди тягне вперед. Неймовірний твір.
Анна Лінн, Дякую! Це можна назвати одним словосполученням, що одночасно скаже все: "Ритм Життя"...
Що ж діставшись до кінця у мене нарешті все склалося по поличкам. Твір унікальний та такий, що смушує задуматись, який фінал життевого шляху буде у кожного з нас і чи зможемо ми повторити хочаб 1 відсоток успіху Філіпа. Дякую за несчислені години захоплюючого сюжету) Чекаю нових історій)))
Влад Вірт, Дуже вдячний! Вже у лютому вийде 4 книга Циклу, що розкаже нам про життя Філіпа після закінчення Ритму Життя)
Вітаю з завершенням цієї чудової історії ✨
Ромул Шерідан, Дуже дякую!
Виходить, що Філіп потрапив у красивий світ, але не побачить його краси, бо буде переглядати власне життя знову і знову? Це схоже на покарання.
Настя Безверха, Цей світ, якщо вже робити спойлер, це лише проміжна ланка. Як і минулого разу, коли Генрі загинув, його очікував не повтор свого життєвого шляху, а початок нової історії, відмінної від старої. Питання лише у тому, ким він був тоді та ким став тепер, після всього, що сталося за ці 20 років...
Епілог гарно пасує до сюжету книги. Він навіває роздуми про природу реальності, ілюзій та істинного завершення життєвого шляху. Буквально неможливо залишитися байдужим до майстерно створеної метафори, де межа між реальністю та ілюзією остаточно розмивається. А ключова думка, що ілюзії ніколи не здолати реальність, бо вона лише пародія на оригінал, і є те саме торжество справжності над фальшивістю, автентичності над маскою. Особливо надихає фінал. Образ чистої річки, "немов сльоза", де кожен бачить своє справжнє обличчя, не спотворене ані Ритмом, ані минулим - це символ остаточного примирення з собою. Адже справжній спокій настає лише, коли ми завершуємо свій Ритм і стаємо собою - справжніми, цілісними, вільними.
Віт Тасик, Дуже влучно та щиро сказано! Неймовірно приємно було читати Твої коментарі увесь цей час! Я впевнений, що ще дуже багато читачів змогли краще зрозуміти сенс твору за ними....
21. Дуже цікавий розділ. Вражаючі візуали лише додали відчуття присутності в тексті.
Ромул Шерідан, О, так)
Почала читати цей твір завдяки марафону від Миколи Давидкіна. Перший розділ, другий, третій, четвертий… І ось уже не можеш відірватися. Книга затягує в себе й не відпускає.
Сюжет незвичайний. Спершу — озброєні до зубів бійці, чіткі накази старшого, неймовірні ілюзії та важлива місія. Але варто перейти до наступного розділу — і занурюєшся в чорну порожнечу, де звичайний смертний намагається знайти хоч якусь опору, згадати себе. Це темне місце, де немає нічого, зветься Пеклом.
Та чоловік не здається. Він не згоден сто років плисти, чи спати, у цьому "ніщо". Він знаходить у собі волю, віру... і тоді все починає змінюватися.
Абсолютно згодна з автором: «Такій істоті, як людина, яка не є вищим створінням, не під силу витримати вічність чи безмежність…». Глибокі філософські питання, які піднімає письменник, відгукуються всередині, змушують замислитися й рухатися далі за сюжетом, аби дізнатися, чим усе завершиться.
Світлана Фоя, Дуже дякую за глибокий аналіз! Дійсно, сюжет початку твору доволі автентичний!
Круто одні ілюстрацій чого котують
Bogdana reider, Це точно)
Класно мені сподобалось особливо ілюстрацій мені б навчитися такі робити бо я в стані війни зі своїм ШІ
Bogdana reider, О, ШІ треба любити, розуміти його) Він як людина. Щоб отримати від нього бажане, знайдіть потрібний ключик-промт)
У словах Вільяма є частка правди, й у словах Фейліха теж.
Настя Безверха, У цьому й головна сіль твору – сенс є і в словах зла, і добра, і долі, що розподілила їх
Я прочитав уривок ніби то є гімн людській відвазі, вірі та внутрішній силі. Епічна сцена прощання вражає своєю емоційною глибиною. Особливо цінними є слова Енвера про те, що Вільям зберіг частину себе після втрати сили. Адже справжня цінність людини не у надздібностях чи владі, а в тому, хто вона є всередині, коли все зовнішнє забрано. Фінал частини надихає. Вільям здобуває силу, але й зберігає свідомість, на відміну від Філіпа. Бо на шляху до перемоги не достатньо просто отримати силу, а потрібно ще й залишитися собою, володіючи нею. Оскільки сила без самосвідомості - тяжке прокляття, а самосвідомість укупі з силою - це дар.
Віт Тасик, Це, дійсно, так. Із цим ніяк не посперечаєшся
неймовірна історія, багато детальних описів, та сцен які чіпляють і хочеться читати далі) Як читач я поринула в неймовірний світ а як автор я заздрю вашому детально описаному світу)
Кучеренко Анна, Дуже дякую за такий приємний коментар! Вірте у себе та надихайтесь, і у Вас обов'язково вийде створити такий же детальний та близький душі світ!
Енвер це і є ТГ? Сподіваюся, що Віл переможе й змінить світ на краще.
Настя Безверха, Ні, ТГ точно не містер Енвер, хоча його кандидатура добре б підійшла)
У кожної імперії є свій початок та кінець і Вальфронська імперія не стала вийнятком! Віват майбутньому імператору)))
Влад Вірт, Це точно!
20 розділ — глибоко філософський. Фрагмент єдиного себе усвідомлення — це момент перебування у коридорі безмежності. Навколо стелажі з книгами інформацією.І ми знаходимо у цьому моменті безмежності дерево, разу для перепочинку й перезавантаження своєї свідомості. Це дійсно питання між життям і смертю. Це перебування по середині. У цьому велика суть.
Ромул Шерідан, О так) Дерево Безмежності - моє улюблене місце у 1 частині твору)
Мені сподобався майстерно створений контраст між зовнішньою красою (пурпурове листя, фіолетові ліани, блакитні квіти) та внутрішньою меланхолією героїв. Бо справжній біль існує незалежно від зовнішніх обставин. Одна з перлин у тексті є момент прозріння Вільяма. Він нарешті розуміє Філіпа через власний біль відірваності від рідного. Адже всі ми по-справжньому розуміємо інших лише тоді, коли самі проходимо через подібний досвід. Біль не знищує нас. Він робить глибшими, здатними цінувати те, що маємо, розуміти інших. Фінал частини дарує надію і можливість виправити минуле через паралельну реальність. Можливо ми не можемо змінити те, що сталося, але завжди можемо створити новий шанс, новий шлях у теперішньому.
Віт Тасик, Справді, теза про біль та те, що Вільям нарешті його зрозумів, є найважливішим філософським замислом всього твору, всієї великої В'язниці як світів, ув'язнених Вальфронією, так і світів-людей ув'язнених у її Територіях Тіні та власних Ритмах водночас...
Тут відчувається велика підготовча робота: бекґраунди, логістика, деталі побуту. Люблю таку скрупульозніст!
Ельфріде Ноар, О, дякую! Саме так атмосфера виходить найкращою
Розділ 12 дуже напружений. Ну спочатку звісно все добре, такий плавний опис, розмірена поїздка, і ось уже якість підозрілі люди і реальна небезпека, що аж треба вибивати вікно. Така собі поїздочка видалася. Щось цей Таємничий Голос міг би і завчасно про таке попередити, він же все-таки більше знає, а тут якось він і сам розгубився.
Анна Лір, Його здібності теж не ідеальні, адже він знає майбутнє лише приблизно)
Тища найкращий час для роздумів!
Єгор Громов, А й справді
Чудовий розділ! У ньому є глибокі філософські роздумом про природу реальності, ілюзій та внутрішньої боротьби людини. Мене вразила багатошарова метафора Ритму як символу життєвих циклів. Вони живляться нашими емоціями та боротьбою. Цікавий парадокс: системи влади та контролю існують не самі по собі, а завдяки нашій увазі до них. Коли ми звикаємо до жорстокості, вона втрачає силу. Коли емоції згасають, тоді система починає шукати нові засоби нас збудити. Дуже мудра Ідея про співіснування з ілюзіями замість їх підкорення. Адже не всі речі можна контролювати, деякі можна лише прийняти та навчитися з ними жити. А спроба тотального контролю призводить до втрати себе.
Віт Тасик, Дякую за детальний аналіз та абсолютне розуміння будови Ритму)
Отже, вороги об'єдналися проти того, кого пробудили. Та чи буде нова імперія краща за попередню?
Настя Безверха, Якщо б ми описали імперію Фейліха математично, то це похідна Вальфронської імперії. Фейліх – це обличчя всіх лих, що спіткали Тіньових. Його бажання не може бути чимсь іншим, ніж помстою
Голографічне телебачення інноваційне!
Вадим Булава, Це крутий винахід
Як іронічно! Давні вороги, вони ж століттями один з одним запекло воювали! Тепер же змушені об'єднатися проти сили, яку самі ж своїми діями і пробудили. Приємно бачити, що карма і у майбутньому працює! Бо наші вчинки завжди повертаються до нас, і найчастіше у химерний спосіб. Вважаю, найцінніша філософська думка тексту - про енергію як абсолютну силу. Не армія, не технології, а внутрішня енергія визначає перемогу. Це універсальний принцип: в житті перемагає не той, хто має більше ресурсів, а той, хто має сильнішу мотивацію, глибшу віру та міцнішу волю. Бо справжня сила народжується не з зовнішніх обставин, а з глибини душі. І коли ми стикаємося з непереборним, важливо не те, чи переможемо ми, а те, як ми зустрінемо виклик - з достоїнством чи з відчаєм.
Віт Тасик, Дуже радий, що ти зрозумів і цей підтекст! Насправді це дуже важливо, адже саме ця риса і визначає людину, що змінила світ
Це було сильне звернення. Думаю, що тим, хто при владі таке не сподобається і нашого героя будуть шукати. Та й не тільки правителі у Вальфронії, а й інші теж можуть підключитися.
Настя Безверха, Тепер підключаться вже всі))
Прочитав знову кілька розділів, і особливо вразив Архів тисячі життів. Це неймовірно, тримати такий архів в паперовому вигляді. Я навіть було подумав, що Філу це наснилося. Але тут, напевно схована велика метафора й алегорія. Що архів являє собою сукупність усієї інформації яка не є чисто цифрова, чи уявна, ментальна. А має такий собі матеріальний носій. Це в повною мірою узгоджується з сучасним баченням фізики світу, в рамках останніх теорій походження Всесвіту.
Ромул Шерідан, Так, в архіві є схожий підтекст, але головний натяк саме на папір, як матеріальну річ, що впливає на речі нематеріальні, наприклад долю
Зламати систему голограмного телебачення це сильний хід, хто володіє розумом людей - той володіє світом!
Влад Вірт, Це точно!
❤️❤️❤️
Ніка Цвітан, Дякую!
Розділ “Абсолютний Контроль” - це просто якась епічна трансформація людської свідомості! У ньому створена потужня кульмінація, де всі сюжетні лінії та філософські роздуми сходяться в одній вибуховій точці. Це момент, коли простий хлопець остаточно перетворюється на щось більше - чи то месію, чи то руйнівника. Найбільше захоплює глибина розкриття зв'язку між уявою та Безмежністю. Ці філософські роздуми про природу творчості, віри та енергії звучать як справжня метафізична поема. Сцена фізичної трансформації Філіпа написана потужно - помаранчеві вогненні очі, чорна мантія, пазурі-леза. Це не просто зміна зовнішності, це візуалізація внутрішнього перетворення душі, що втратила віру та світло. А фінальні слова про звернення до всієї Безмежності створюють передчуття чогось величного і навіть страшного.
Віт Тасик, Дуже дякую за коментар! Дійсно, цей розділ, як і вся третя частина є справжнім вихором емоцій. Все змінюється дуже швидко, що складно заперечити...
Які метаморфози відбулися з Філіпом.
Настя Безверха, Це так, фактично другий Фінальний Ривок
Несподіваний поворот.... Такого я точно не очікувала.
Настя Безверха, Ніхто не очікував, адже лише Філіп досконало знав себе...
Фарленд і Гори Далеких Країв — виглядають дуже романтично. Філу не пощастило жити у маленькому містечку з 5млн населення. Друзів обмаль. Здається, тут метафоричність. Можливо, про інші далекі світи. А може й про наш. Відчувається нотка фаталізму від самого питання Філа — "невже я не побачу інших світів? Ніколи не побачу, яким є Всесвіт? Ці питаня я ставлю собі часто і без героя цієї книги, а точніше — героя цього фрагменту. По відповіді й подорожі — йду далі...
Ромул Шерідан, Так, це правда. У Фарленді полягає символ ностальгії за чимсь, що вже колись було або тим, що має відбутися. Хтозна, що саме відчував Філ тоді, але я думаю, що він подіяв обидві думки
“В’язниця Світів” — рідкісний випадок, коли продовження змушує йти перечитувати перші частини. Світ розщеплений на реальності, третотипники тримаються на голій волі: Омега запускається, Тіні тиснуть, міфічного «рятівника» усі або шукають, або бояться знайти.
Персонажі — не типові “картонки”, а кожен із своїм характером та душею.
Якщо треба не просто «космічні бійки», а історія, яка міняє оптику — цей цикл саме про це. 100/10. Швидко читається, довго відлунює.
Мельська Наталі, Дуже дякую за оцінку! Згоден із Вами на всі сто!
Остання глава вражає своєю атмосферою безнадії та водночас внутрішнього спротиву. З перших рядків ми опиняємося разом із Філіпом у темному тунелі, серед холодної води та тіні власних думок. Він ніби вже мертвий, але все ще живий — і саме ця межа між життям і смертю, надією й розпачем, створює головну напругу тексту.
Це момент, коли людина зіштовхується з повним розпадом сенсів, але всередині все одно залишається якийсь тихий голос — ТГ, можливо, його внутрішнє “я” або вищий розум, який каже: “Ти живий. Це єдине, що потрібно знати, щоб іти вперед.”
Влад Вірт, Дійсно, це справді найскладніший момент твору. Навіть не знаю, як тепер Філіпу йти далі
Як може все ж таки повеселитися фортуна! Неначе насміхаючись над внутрішньою боротьбою хлопця, який перебуває на межі відчаю та прозріння. Вважаю найціннішим те, що навіть у найтемнішій точці свого шляху Філіп не здається остаточно. А його крик відчаю "Досить!" не звучить як капітуляція. У фразі "поставивши все на вівтар фортуни" вбачаю це заклик до сміливості, до готовності ризикувати заради справжніх змін. Фінальна сцена з зорелітом символізує нові можливості, що з'являються саме тоді, коли здається, що шляху немає. Світло, що б'є в обличчя, пробудження серця, вогонь в очах - це образи відродження внутрішньої сили. Образ справжнього героя проявляється не в комфорті, а в момент абсолютної кризи! Коли людина готова або зламатися, або переродитися. Філіп обирає друге і це його перемога.
Віт Тасик, Дуже влучно! Філіп, дійсно, обрав друге, але чи знає він, що чекатиме його після переродження? І чи буде ВІН існувати після цього?
Дякую за продовження цієї неймовірної історії! Не можу відірватися!))
Ельфріде Ноар, Дуже дякую!
Що ж це зорельот і куди Філіп полетить?
Настя Безверха, В теорії зореліт мав летіти на базу Тетраелю, але плани різко змінилися...
Люблю читати про різні технології майбутнього та аналізувати, наскільки вони справді колись можуть стати реальністю. В 11 розділі найбільше сподобалась система оплати в метро. Піднести руку до валідатора - це вже було непогане рішення, а якщо навіть цього не треба, а камери самі аналізують обличчя і списують гроші, то це вже взагалі супер. Нам би таке в Києві, особливо в пікові години)))
Анна Лір, О, так) Сподіваюсь, у майбутньому дослухаються до порад минулого!
Який потужний та емоційно вибуховий розділ! У цій трагедії аж відчувається шекспірівський масштаб. Там щастя миті раптом перетворюється на гаряче пекло, а філософські роздуми героя сягають надлюдської глибини. Не може залишити байдужим внутрішній монолог Філіпа під час промови Ервента Кайнера. Хлопець усвідомлює власну відповідальність за долі мільярдів, як він бачить паралелі між собою та імператором. Ці екзистенційні роздуми про провину, вибір та ціну свободи пробирають до глибини душі. Контраст між ніжністю початку розділу та жахом фінальної сцени створює неймовірний емоційний ефект. Момент, коли Філіп востаннє дивиться на Хелен перед вибухом, розриває серце. А образ сльози на щоці серед вогняного пекла - це поезія посеред хаосу. Фінал залишає читача у стані шоку та очікування продовження історії. Вкрай емоційний розділ, який просто неможливо забути!
Віт Тасик, Дуже дякую за оцінку! Цей розділ, мабуть, найсильніший у всьому творі
Ой, не просто так все це сталося.
Оригінальна буква, Ви праві, це кара Ритму
То Хелена загинула чи все - таки жива? Все це схоже на провокацію, ніби знали, що Філіп тут. Може, все зроблено для того, щоб змусити його повернутися на територію тіней? Ще коли в нього було погане передчуття треба було йти звідти, коли погане передчуття з'явилося.
Настя Безверха, На жаль, все що сталося є реальним. Ритм знав про це ще задовго, але це мало статися. Кожний поганий момент нашого життя – віддзеркалення, відповідальність, покарання за наші вчинки в ідентичний час того життя. Філіп врятується з того пекла не просто так, його Ритм завершено, оскільки йому вже нема що втрачати. Можна сказати, що все закінчилося
Ви дуже крутий!!!
Вадим Булава, Дякую.
У костюма є ім'я?
Вадим Булава, Незвично
Дуже цікаві ставляться питання, стосовно безмежності простору й душі Всесвіту. До кінця не відомо, чи не маємо справу з так званим "котом Шредінгера", і безкінечнісь всесвіту залежить від наявності. спосторігача. З цікавістю продовжую читання далі.
Ромул Шерідан, Скоро все зрозумієте, але зроблю невеличкий спойлер: теорія Безмежності намагається довести нам існування паралельних реальностей, а відповідно й можливостей переходу між ними, коли закінчується одне життя і починається інше
Це дуже цікава ідея для дослідження, що відчуватиме герой, коли перенесеться в інший час, ще й в інше тіло, особливо якщо в тіло дитини, але матиме пам'ять дорослого при цьому. Чи це допоможе в житті, чи тільки травмуватиме? Описи технологій майбутнього теж неймовірно захопливі. І ще з'явилася інтрига, що це був за медельйон))
Анна Лір, Дійсно, тема вкрай цікава, яка буде розвинена й надалі. А на рахунок медальйона, то це медальйон Тетраелю - штука вкрай рідкісна і небезпечна водночас!
Текст справляє дуже сильне враження завдяки атмосферності та деталям світу. Автор майстерно поєднує опис майбутнього міста з елементами пригодницького сюжету — це створює відчуття, ніби сам потрапляєш у цю технологічну цивілізацію. Сподобалося, як через діалоги розкривається напруження між героями: саркастичні репліки додають живості та характеру. Також цікаво, що світ прописаний з великою увагою до дрібниць — від костюмів до інфраструктури, і це робить історію переконливою. Загалом уривок інтригує і викликає бажання читати далі.☺️☺️☺️
Софійка Жадан, Дуже дякую! Попереду ще купа інтриг та несподіванок, тим паче фінал книги вже не за горами!
Цікаво, чи зможе Віл дізнатися більше про людину, яка змінила світ після виконання цього завдання?
Настя Безверха, Однозначно так, адже він вже так близько! Я думаю, 99%, що йому вдасться дізнатися щось нове вже скоро!
Розділ тримає в напрузі, відчувається, що Віл в небезпеці й це змушує переживати за нього.
Оригінальна буква, Це так, тим паче він настільки близький до фіналу місії!
Чудовий динамічний розділ, що тримає в напрузі! Мені подобається гостра атмосфера шпигунського трилера, де відчувається кожна секунда напруги, кожен крок Вільяма по небезпечній території. Деталі про костюм "Блискавка" з режимом невидимості, розумні окуляри та Мозкову Мережу органічно вплетені в сюжет, роблячи світ майбутнього живим та небезпечним. Особливо вражає опис Кентрверського парку з рослинами з різних планет - це не просто декорація, а спосіб показати масштаб всесвіту, в якому мешкають найрізноманітніші створіння. Фінальна фраза про несподівану інформацію залишає на гачку і хочеться негайно дізнатися, що трапилося?!
Віт Тасик, О, зараз починається, мабуть, найяскравіша частина твору в плані емоцій та сюжету, тому всі ці моменти лише підігрівають грунт перед найбільшим емоційним стрибком!
Цікавий початок історії! Мені припали до душі роздуми у пролозі. Імпонують люди, які здатні бачити глибше, котрі раніше за інших знаходять справжні сенси й це допомогає змінити їхнє світобачення. Третій тип, про який згадується наприкінці розділу обіцяє бути цікавим. Також відчулася власна атмосфера першої глави, а зокрема світ майбутнього. Як на мене, антуражним вийшов момент, де спецпризначенці йдуть коридором. Картинки із закликами та речі старовини. На мій погляд дуже гарний початок для фантастичної історії. Я й сам окрім фентезі пишу фантастику (поки що не всі твори встиг викласти на Букнет), тому тема мені близька. Перше враження позитивне. Із самого початку добре уявляється світ, зокрема й завдячуючи гарно підібраним візуалам. Події рухаються динамічно, і сюжет здається обіцяє бути не менш ритмічним. Плюс, якщо крім екшену будуть вдало вплетені філософські роздуми, на мій суб'єктивний погляд це буде великим плюсом для історії. Бажаю Вам успіху та багато вдячних читачів!
Микола Давидкін, Дуже дякую за таку оцінку! Приємно чути, що Вам все сподобалося! На рахунок філософії, можу сказати, що її ще ого-ого буде, так само як і екшну. Це дуже великий та різноманітний твір, тому чекатиму Ваших оцінок і надалі) І буду чекати Вашої фантастичної книги теж!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати