Розділ 67 “Перед обличчям бурі”

На Першому армійському космофлоті Тетраеля панував неспокій – всі востаннє перевіряли справність усіх приладів та займали свої позиції, готуючись до великої битви: саме тут мала вирішитися доля Вальфронії, якщо не всієї Безмежності.

– Четвертий і Сьомий флоти продовжують швидке просування на південь, але вальфронців, схоже, це не турбує. У той час як їхні фланги сипляться, вони скерували стратегічний резерв у центр! – Доповідав про ситуацію на фронтах командувач космофлотом Тетраеля. – Якщо теперішня ситуація не зміниться, то за місяць ми дістанемося краю нашої групи галактик.

– Але ж хіба це стосується тільки флангів? – Перебивши генерала, спитав Фейліх.

– Так, адже на центральній ділянці фронту у нас є тільки три флоти проти двох їхніх. Для порівняння на наших флангах пропорція 5 до 2 у нашу користь.

– Мені начхати на фланги! Якщо вже на те пішло, то ми зможемо розбити їхні найслабші сили, що саме протистоять нашим трійці й сімці згодом. І так зрозуміло, що ситуація там вже вирішена, проте центр і столиця – Вальфарарео напружують мене більше: донедавна всі ми прогнозували, що легко увійдемо до Центру Світу за два тижні, але що тепер?

– Тепер нам доведеться або чекати місяць, доки фланги зімкнуться навколо столиці, або прийняти генеральний бій. Союзні флоти Вальфронії та Омеги теж готові. Останнє слово за вами…

Фейліх увімкнув голограму, перевіривши поточну ситуацію на мапі та знову перевівши погляд на космічні простори за лобовим склом зорельота. Ця величезна кабіна, купа людей навколо і дух битви нагадали йому про свій останній бій над небом Парижа. Все було аналогічне тій ситуації, тільки осучаснене та дещо незнайоме, однак можна було скласти безліч паралелей: дирижабль став зорельотом, авіафлот – космофлотом, команда льотчиків – космопілотами, а колишній генерал Генріх Андер – володарем найпотужнішої міжгалактичної армії всіх часів і народів… Зараз він відчував, що кожний його рух – проекція минулої дії, кожне слово – відлуння минулих монологів, кожен наказ – давно забутий, відданий підлеглим, команда…

– Отже, їхні основні сили навколо Кордо… Гаразд, припустимо… Вони думають, що я обійду їх із флангів, зосередившись на супутниках планети, адже лише шалений надішле основну частину флоту просто в атмосферу планети… Вони чудово знають, що я завжди діяв максимально обережно і водночас рішуче. Вони не вірять у те, що я ризикну посіяти хаос у їхній обороні під загрозою втрати всього Першого флоту, але… – Запала короткочасна пауза, і Фейліх, що досі стояв до всіх спиною, обернувся і силою думки намалював на голограмі-карті план наступу на Кордо. Сині, червоні та зелені лінії спалахнули, вказуючи майбутній напрямок руху військ. Паралелепіпеди, що виступали умовним позначенням зорельотів на мапі тієї ж миті почали переміщення – увесь флот перейшов у рух, стрімко наближаючись до планети, біля якої мала б вирішитися вся подальша війна.

– Ми підемо клином, що розділиться на п'ять окремих груп. Резервні частини будуть рухатися за нами, постійно обстрілюючи тили ворога.

– Сер, тобто ви думаєте, що зможете половиною флоту, розділеного на п'ять груп, розбити їхню найсильнішу оборону на друзки? – Спитав один з генералів, нервово поглядаючи на карту.

– Для початку, звідки в тебе інформація про місце скупчення їхніх головних військ?

– Е-м-м, – генерал дещо здивувався від такого, на перший погляд, простого запитання. Всі присутні теж перезирнулися, не розуміючи, до чого хилить Фейліх. – Це дані нашої розвідки.

– А наша розвідка, значить, не знає, що ті декілька мільйонів зорельотів – всього лише штучна ілюзія. Чи вам не відомо, якими технологіями володіє Вальфронія?

– Сер, постривайте! Така кількість проєкторів ілюзій не може бути в одному місці! Це ж дуже ризиковано. Вони б не посміли зібрати тут усі проєктори імперії!

– Якщо ти досі не зрозумів, то я здатен бачити Безмежність, а отже, й справжню суть речей. Я чітко бачив там тільки ілюзію, тому раджу всім вам залишити свої земні думки при собі. Я тут головний і наказую першій фаланзі зорельотів “п’ятірки” підлетіти на відстань жорсткого вогню.

– А кому прикривати, сер? Можливо, підтягнути лівий і правий фланги?

– Годі з мене цього! Ти мені вже набрид! – Фейліх силою думки відкинув генерала геть за територію кабіни, де персонал ледве встиг відбігти від місця його падіння.

– Нехай передовий флот вмикає першу галактичну швидкість – ми знаємо, де вони, у той час як вальфронці чекають нас на флангах…

Мільйони зорельотів Тетраеля із шипінням розтинали простір, а з їхніх прискорювачів летіли світлові промені помаранчевого кольору – вони працювали на Клетверу, якого тепер Тетраель мав більше, ніж будь-коли раніше, – Фейліх міг згенерувати стільки енергії за один раз, скільки Вальфронія творила десятиліттями. Колись рідкісний матеріал, що використовували переважно для повернення життя солдатам, тепер легко заливали в усі баки, перетворюючи флот Тетраеля на енергетичну мегамашину з посиленим захистом та непереможними енергогарматами.

Тим часом флот наблизився на необхідну відстань. Мільйони кораблів завмерли, заряджаючи гармати. Перед ними простиралася жахаюча картина флоту Вальфронії, більшого в рази, але який чомусь досі мовчав, не завдавши жодного удару. У штабі запала хвилина загального напруження, коли всі припали обличчями до екранів, не вірячи власним очам: по флоту Вальфронії відкрили нищівний вогонь, але замість вибухів зорельотів, всі побачили лише знищення проєкторів, голограми яких зникали одна за одною. “Ілюзійний” флот було знищено, а дорога на Кордо була відкрита, куди вже летів увесь Перший Флот.

– А тепер саме час взяти Кордо. Ера Вальфронії завершена…

– Якого біса на Кордо суне армія Тетраеля?! – Розгнівано закричав Рон, клянучи все і всіх за те, що зібрав усі проєктори ілюзій в одному місці, втративши все.