502
“Третій Тип”
Анотація до книги "Чорний Хрест"
1934 рік. Страсбург.
П’ятнадцять років тому Генріх Андер зник без сліду. Його ім’я залишилося в документах, але не в реальності. Його копія — Гендарк, що увесь цей час служив його заміною, скористався розумом та здібностями Генріха для забезпечення власних цілей. Тепер у Страсбурзі з’являються радикальні формування, а сліди ведуть до організації, сама назва якої символізує страх і силу — «Чорний Хрест».
Випадкові смерті, зникнення, дивні символи й свідчення, які суперечать одне одному, поступово складаються в картину, що лякає більше за будь-яку змову. Стає зрозуміло: хтось цілеспрямовано стирає події минулого, намагаючись витіснити справжнього Генрі.
У центрі розслідування — питання, на яке немає однозначної відповіді: ким насправді є Гендарк? Другою версією Андера чи лише його тінню?
П’ятнадцять років тому Генріх Андер зник без сліду. Його ім’я залишилося в документах, але не в реальності. Його копія — Гендарк, що увесь цей час служив його заміною, скористався розумом та здібностями Генріха для забезпечення власних цілей. Тепер у Страсбурзі з’являються радикальні формування, а сліди ведуть до організації, сама назва якої символізує страх і силу — «Чорний Хрест».
Випадкові смерті, зникнення, дивні символи й свідчення, які суперечать одне одному, поступово складаються в картину, що лякає більше за будь-яку змову. Стає зрозуміло: хтось цілеспрямовано стирає події минулого, намагаючись витіснити справжнього Генрі.
У центрі розслідування — питання, на яке немає однозначної відповіді: ким насправді є Гендарк? Другою версією Андера чи лише його тінню?
Зміст книги: 19 глав
Останнє оновлення: 2 дн. тому
56 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЧотирнадцятий розділ має поетично-мудрі нотки. Баварські краєвиди крізь вікно потяга змальовують рідкісну красу. Природа тут не просто тло, а відображення внутрішнього стану героя. Діалог з ТГ про душу проти розуму звучить гостро та влучно. А фінальна думка про ідею як зброю у чужих руках лунає напрочуд актуально і по-справжньому глибоко. Книга переростає у справжню філософську прозу.
Дуже цікаво! Монологи - це окремий світ!
Запрошую вас зазирнути і до моєї історії - буду рада вашій думці?
Дуже подобається, що в сюжеті присутній подорож у часі!
Розділ 14. Тема душі й розуму розкрита цікаво і неоднозначно. Діалог про те, чи можна існувати й діяти без душі, додає тексту глибини й змушує замислитися над природою людських рішень. Водночас думки героя про свободу мислення виглядають дуже сильними — ідея про те, що людина залишається собою, доки мислить самостійно, звучить особливо актуально.
Опис дороги, пейзажів і руху поїзда створює майже медитативний ефект, який добре підсилює рефлексію героя. Це не просто фон, а важлива частина настрою твору.
Загалом, розділ залишає після себе відчуття глибокої задумливості й водночас напруженого очікування: попереду явно стоїть важливий вибір, який визначить не лише долю героя, а, можливо, і щось значно більше.
Тринадцятий розділ у мене одночасно викликає моторошні та хороші відчуття. Поява Гендарка у власному кабінеті — це один із найсильніших моментів. Атмосфера кімнати з цигарковим димом, картами та фішками створена майстерно. Відразу відчувається прихована небезпека. Монолог звучить холодно, розумний і справді лякає. Фінальна фраза "Я завжди поруч" являє собою ідеальним триллерним фіналом розділу. Він чудово збудовує напругу.
Також дуже гарні та цікаві ілюстрації до розділів! Рада спостерігати візуал книги!
Розділ 13. Образ чоловіка в кабінеті виглядає надзвичайно цікавим. Його спокій, впевненість і водночас прихована одержимість створюють відчуття небезпеки. Монолог до Генріха — один із найсильніших моментів: він звучить як сповідь, виправдання і водночас маніпуляція. Складається враження, що цей персонаж не просто антагоніст, а уособлення певної ідеї або темної сторони самого героя.
Також дуже вдало показано тему вибору і відповідальності. Фраза про те, що без розуміння кінцевої мети ідея не має сенсу, добре підкреслює головний конфлікт — не лише зовнішній, а й внутрішній.
Загалом, уривок тримає в напрузі та викликає відчуття, що попереду буде серйозне зіткнення — не тільки між персонажами, а й між різними світоглядами. Дуже хочеться дізнатися, як Генріх відреагує на цей внутрішній виклик і чи зможе протистояти цьому впливу.
Валентина, Дуже дякую! Гендарк – це саме уособлення Генріха, його темна сторона або ж і сам Генріх, просто який не контролює вільну частину свого розуму
Пошуки відправника — мені видалися навіть моторошними. Не через загадковість і досить виразну атмосферу. А можливості варіантів відповіді. Взагалі, беручи загальну картину — можливою видається версія, що сам Генрі й відправив собі відправлення. Так само і ця роздуми про війну, про просування німецьких військ, взяття Парижа й так далі — виказують прихований якийсь сенс. Інколи здається, що семе ця війна тут обіграна, як основний чинник.
Ромул Шерідан, Війна – це частина Ритму, що створила Гендарка. Якби не війна, організації "Чорний Хрест" та всієї системи не існувало б, як мінімум у такому вигляді
Дванадцятий розділ вийшов атмосферний і глибокий. Вечірній пейзаж та роздуми Генріха про Безмежність і Ритм написані з особливою поетичністю. Філософська думка про ідею як зброю — одна з найсильніших у всій книзі. А фінал із поштовою скринькою, повною листів, та таємничим свіжим конвертом — ідеальний триллерний хук. Хтось знає про повернення Генріха… і хочеться дізнатися хто саме?
Віт Тасик, Це герой, що вже був у циклі, просто про нього забули)
Нарешті продовження! Дуже цікаво копатися в монологах гг в ході сюжету, дякую!
Ельфріде Ноар, Радий це чути :)
Цікаво читати, як через внутрішній стан Генріха розкривається складність поняття Безмежності — не просто як всесвіту, а як системи, де кожне рішення має наслідки. Ідея Ритму як сили, що формує реальність, виглядає оригінальною та змушує замислитися.
Описи вечірнього міста та знайомих місць дуже живі — вони створюють відчуття легкого суму й ностальгії, що добре підкреслює стан героя. Видно, що персонаж пройшов складний шлях: від бажання помсти до більш глибокого розуміння себе і світу. Окремо зацікавив момент із листом — це додає напруги й інтриги. З’являється відчуття, що попереду новий виток історії, можливо, ще більш небезпечний і важливий для героя. Вже хочеться дізнатися, хто стоїть за цими подіями і яку роль Генріх ще має зіграти.
Валентина, Дуже дякую! Скоро нас чекатиме новий поворот, що пов'язаний із Баварією. Це буде найяскравіший момент твору.
Одинадцятий розділ має чудовий темп і чудові деталі! Опис трамваю та міста крізь вікно — поетичний і живий. Бібліотека Еміля з горгулями та кам'яними зміями — колоритна знахідка, що ідеально відображає характер персонажа. Інтрига з таємничим відправником розкривається природно, а згадка про Баварію та нових персонажів відкриває захопливу нову нитку сюжету. Фінальна реакція Генріха — німа, але промовиста!
Віт Тасик, Дуже дякую, друже!
Дуже цікаво, хто ж Генрі відправив ці посилки? І як він дивується, коли бачить "артефакти прогресу" — телевізор, холодильник... Інтрига з таємничим відправником тримає в напрузі до кінця розділу.
Валентина, Це точно!
Дякую за продовження! Вражає, як круто ви прописали харизматичного головного героя ❤️
Ельфріде Ноар, Це ви ще Гендарка не бачили) Там він нас всіх точно здивує)
Взагалі, усі ці екскурси до історії, становлення сучасних держав та можливих варіантів кон'юнктури — дуже цікаво. У мене таке враження, на че автор володіє якимось даром бачити е, що можливо без у іншій реальності. Але ж що тут , як на мене найважливіше? Це те, що завжди непомітне. Це особиста історія однієї, чи навіть багатьох людей. Їхні переживання відчуття. Я сам навіть помічаю, як задумувався про реальність нашої реальності, вибачте за тавтологію. Бо інколи видається, що ми теж в якійсь вигаданій, одній з-поміж багатьох))
Ромул Шерідан, У правильному шляху мислите! Все неймовірно правильно підмічено. У своїй творчій кар'єрі я бачив дуже багато різних світів і найцікавіше те, що згідно з теорією Безмежності, яку я розробив, нескінченність чи найбільше число – це число, що показує кількість усіх можливих реальностей, які тільки можна уявити з усіма можливими подіями, історією та законами фізики.
Десятий розділ відчувається легким і освіжаючим. Після глибоких філософських розмов він приємно змінює темп. Типова побутова сцена з кур'єрами вийшла живою та з гарним гумором. Деталі з телевізором і холодильником як "артефактами прогресу" органічно вписалися у світобудову. Інтрига з таємничим відправником тримає в напрузі читацьку увагу. А фінал з трамваєм і годинником напевно є підказкою до розвитку сюжету.
Віт Тасик, І ця підказка може означати щось значно більше) Питання - куди вона виведе!
Дякую, ви дуже майстерно ведете цю історію! Язик простий та зрозумілий, драматургія на висоті, персонажі дуже живі та цікаві
Читати - повне задоволення ❤️
Ельфріде Ноар, Дуже радий за це) :)
Розділ 9. Автор майстерно розкриває концепцію Безмежності як складної, багаторівневої реальності, де переплітаються доля, свідомість і наслідки людських вчинків. Особливо цікавою є ідея Ритму — не просто як абстрактної сили, а як майже живої сутності, що формує майбутнє на основі минулого. Головний герой постає водночас і творцем, і руйнівником, що додає історії трагічності. Його шлях — це не просто боротьба зі злом, а усвідомлення того, що він сам може стати його частиною. Такий внутрішній конфлікт робить сюжет більш напруженим і психологічно насиченим. Діалоги написані живо й природно, вони поступово розкривають світ твору без перевантаження сухими поясненнями. Особливо вдало передано моменти сумнівів, відкриттів і моральних дилем.
Загалом, текст захоплює своєю атмосферою та змушує замислитися над питаннями вибору, відповідальності та природи добра і зла. Хочеться дізнатися, як саме розгортатимуться події далі і чи зможуть герої вирватися з цього замкненого кола Безмежності.
Валентина, Дуже дякую! Все чітко сказано!
У дев’ятому розділі мене вразила розмова у ресторані "Прага". Адже це справжня знахідка, де атмосфера середньовічного затишку чудово контрастує з масштабністю тем, що обговорюються. Пояснення Безмежності, Ритму та циклів існування подане живо й доступно завдяки природному діалогу з Емілем. Зізнання Генріха про власну провину у створенні Вальфронії вважаю за сміливий і несподіваний поворот. Ви впевнено тримаєте у руках надскладну концепцію світу!
Віт Тасик, Згоден, друже! Концепція вийшла неймовірно складна, але, думаю, Еміль зрозумів, що мав на увазі Андер
Дуже атмосферна й захоплива історія. Читається легко, тримає увагу й залишає бажання дізнатися, що буде далі. Автор уміє створити напругу та зацікавити з перших сторінок. Бажаю книзі багато вдячних читачів і натхнення автору на продовження!
Ельфріде Ноар, Дуже дякую! Радий, що історія "тримає"!
Розділ 8. Автор майстерно створює контраст між зовнішнім світом — затишним, наповненим звичайним людським життям — і внутрішнім станом героя, який відчуває відчуженість і втрату зв’язку з цим простим щастям. Опис вечірнього міста, освітлених вікон і домашнього затишку підсилює відчуття того, що Генріх опинився осторонь звичайного життя.
Автор розмірковує над поняттями віри, призначення та ролі людини у світі. Ідея про те, що саме віра, а не фізична сила, здатна змінювати світ, додає твору глибини і символізму. Образи Генріха Андера та Вільяма Баєрса як носіїв особливої місії підкреслюють тему вибраності та відповідальності.
Також важливою є думка про ілюзорність стабільності: звичне життя може виявитися лише оболонкою, за якою приховані глобальні процеси і зміни. Це створює напруження і змушує читача замислитися над крихкістю світу, у якому він живе.
Фінал розділу звучить тривожно. Герої ніби приймають нову реальність, проте відчувається, що попереду їх чекають важливі події. Таким чином, текст поєднує емоційність, глибокі роздуми та інтригу, що спонукає читача продовжити знайомство з твором.
Валентина, Дуже дякую! Саме так і відчуває сбе Генрі: він водночас щасливий, що все скічилося, але й не знає куди йти далі
Восьмий розділ вийшов захопливим і масштабним. Возз'єднання Генріха з Емілем відчувається щирим і живим. Хоча історія Європи подана стисло, але переконливо. На мою думку розвиток сюжету добре продуманий. Розкриття зв'язку між Гендарком і темною стороною Генріха відмінно працює. А фінальна сцена з вогнями міста та двома мовчазними друзями залишає після себе теплий і меланхолійний присмак.
Віт Тасик, До речі, саме гілка із Гендарком скоро стане надзвичайно важливою. Може, навіть головною частиною сюжету. Так чи інакше скоро буде перша зустріч із Гендарком!
Розділ 6 справляє враження глибокого й продуманого поєднання наукової фантастики та філософських роздумів. Особливо цікаво, як розкривається трансформація Генрі. Його «інша версія», позбавлена душі, постає більш раціональною, але водночас небезпечною. Автор підкреслює, що надмірна довіра лише до розуму може призвести до втрати людяності. Це створює внутрішній конфлікт, який є рушійною силою сюжету. Атмосфера наповнена напруженням і тривогою. Зовнішній спокій — тиша в кімнаті, звичайний вигляд міста — контрастує з внутрішнім станом героя, який поступово усвідомлює масштаб змін і загрозу, що нависла над світом. Цей контраст підсилює емоційний вплив тексту.
Завершення розділу інтригує та відкриває простір для подальшого розвитку подій. Це ефектно тримає читача в напрузі й викликає бажання дізнатися, що буде далі.
Валентина, Дуже дякую за оцінку! Приємно знати всі читацькі моменти!
Який чудесний початок. Усі знайомі обличчя. Багато відсилок до В'язниці Світів. І взагалі, мені дуже подобається концепт мультивсесвіту з множинними версіями себе і суперпозиції. Я теж не рідко задумувався про можлиаі свої "я" в інших реаліях. Взагалі, концепція не нова. Але Ви додали їй власного беграунду через свої книги. Таким чином й так багатошарова історія перетворюється в мультирівневу. І тут ще й тема війни. Дуже цікаво. Нехай легко пишеться далі✨✌️
Ромул Шерідан, Дуже радий, що краще розумієте цикл та його філософію. Я впевнений, що нас, третьотипників ще дуже багато по світу)
Чудовий розділ! Він читається легко й захопливо. Історія справляє сильне враження завдяки поєднанню атмосфери таємничості, психологічної напруги та вдалої побудови діалогу. Текст працює одразу на кількох рівнях: емоційному, сюжетному та символічному. Кожен із них відчутно підсилює інший. Душа відчуває, що ось-ось станеться щось значуще. Особливо сильним є фінальний момент, адже він працює як кульмінація сцени й водночас відкриває нові питання.
Віт Тасик, Дуже дякую за оцінку! Без кульмінації не завершиться жоден Розділ) :)
дякую за продовження! з кожною главою все більше переконуюся, як чудово вам вдається розвивати цю історію :)
Ельфріде Ноар, Дуже приємно це чути!
Текст справляє сильне емоційне враження завдяки детальному опису атмосфери занедбаного будинку та внутрішніх переживань героя. Автор майстерно передає відчуття часу, що ніби зупинився: пил, старі меблі, зачинені штори та важке повітря підкреслюють контраст між минулим життям Генрі та його теперішнім становищем. Особливо цікавою є ідея зустрічі героя зі своєю копією та роздуми про втрату душі, що додає тексту елементів містики й філософії. Спогади про юність, школу та невдалі події з минулого поглиблюють образ героя і показують, як сильно на нього вплинули пережиті події. Загалом уривок створює напружену, трохи таємничу атмосферу й викликає бажання дізнатися, що ж насправді сталося з Генрі та яку правду приховує книга «Темрява Майбутнього».
Валентина, Дуже дякую! Ситуація із Темрявою Майбутнього буде ще довго розвиватися!
У цьому розділі на кожній сторінці відчувається протиставлення душі та розуму. Воно стрімко досягає свого піку. Момент, коли Генрі рве книгу власного авторства, надзвичайно виразний і емоційно потужний. Фінальні роздуми про ілюзію стабільності та небезпеку "Прозріння" читаються як справжня філософська праця. Дуже уміло витриманий баланс між особистою драмою героя та великими ідеями. Вражаюче сильний розділ!
Віт Тасик, Згоден, цей розділ для мене самого був свого роду викликом. Багато подій у цьому творі я моделюю так, неначе головний герой - це я сам
Дякую за продовження! Дуже подобається зроблена вами робота над персонажами! Стиль текста теж чудовий, легко читається :)
Ельфріде Ноар, Радий це чути :)
Цей уривок привертає увагу цікавою ідеєю поєднання наукових понять із фантастичним сюжетом. Автор використовує принцип суперпозиції, щоб пояснити незвичайну ситуацію героя, який опинився між двома станами — життям і смертю. Такий підхід додає твору інтелектуальної глибини і змушує читача замислитися над природою свідомості, душі та існування людини.
Особливо цікаво, як через діалог персонажів поступово розкривається складна концепція. Завдяки цьому пояснення не виглядає сухим або надто науковим, а стає частиною розвитку сюжету. Читач разом із Генрі намагається зрозуміти нову реальність і правила світу, у якому він опинився.
Також вражає атмосфера сцени: тиша скверу, контраст із шумною вулицею та внутрішні роздуми героя створюють відчуття напруження і невизначеності. Усе це допомагає краще передати стан Генрі, який намагається усвідомити, ким він є тепер.
Отже, уривок поєднує елементи наукової фантастики, філософських роздумів і психологічного переживання героя. Це робить текст захопливим і спонукає читача продовжити читання, щоб дізнатися, як Генрі впорається з новою реальністю.
Валентина, Дуже дякую за глибокий аналіз цієї важливої частини твору!
Мені сподобався опис занедбаного будинку. Досить подрібний, де кожна деталь, від пожовклих цеглин до серветниці на столі, дихає часом і ностальгією. Сцена з розбитою тарілкою як поганим знаком — маленька, але дуже влучна дрібниця. Відчувається ритм між дією та рефлексією. Фінал із книгою в руках тримає в напрузі та ідеально готує ґрунт для наступного розділу.
Віт Тасик, Дякую, друже! Дім - мабуть, найприємніше місце для мене, як автора у творі. Його вайб мені теж заходить
Дякую за неймовірне продовження! Важко зупинитися читати, сюжет дуже інтригує!
Ельфріде Ноар, Радий, що сподобалось! :)
Захоплююче продовження історії! Деталь із ключем у формі дерева водночас елегантна і символічна. Внутрішній спокій Генріха після довгої боротьби передано дуже тонко, без зайвого пафосу, але з великою теплотою. Мені припали до душі слова ТГ, адже вбачаю у них справжню кульмінацію концепції розділу, де сенс глибокий, щирий і зворушливий. А особлива вподобайка автору за назву розділу, який ідеально пасує до фіналу. Це справжнє вміння стильно завершувати думку.
Віт Тасик, Дуже дякую! Приємно, що оцінив назву розділу) Завжди парюсь над нею, адже це основна частина розділу, без неї він ніби не завершений
Ситуація, у якій Генрі одночасно «існує» у двох станах, створює не лише фантастичний ефект, а й глибокий психологічний конфлікт: хто він насправді — душа, що мандрує між світами, чи тіло, яке продовжує жити без неї?
Особливо сильним є момент, коли герой знаходить книгу власного авторства. Це символічна сцена зустрічі з альтернативною версією себе — більш успішною, відомою. Такий прийом підсилює тему долі й вибору: чи є життя наперед визначеним, чи кожне рішення створює нову гілку реальності?
Цікаво також, що автор вводить історичний контекст Першої світової війни. Це додає подіям напруження, адже особиста драма героя розгортається на тлі глобальної катастрофи. Контраст між внутрішнім сум’яттям Генрі та спокійною буденністю довколишнього світу підсилює відчуття його відчуженості. Текст тримає спонукає читача замислитися над тим, чи справді існує лише одна версія нашого життя.
Валентина, Дуже приємно, що Ви осгянули світ твору! Це важливо у розумінні його подій та ідеї!
Неймовірний розвиток подій, дякую!
Ельфріде Ноар, Дякую!
Цікавий розвиток сюжету! Відзначу, що концепція суперпозиції двох Генріхів - це справжня знахідка! І вона подана захопливо та ясно. Сцена в книгарні з власною книгою у руках напевно є одним із найсильніших моментів у всій історії. Електрика напруженості відчувається аж на фізичному рівні. Місто буквально оживає завдяки дрібним деталям: від черг на світлофорі до запаху газет. А фінал з усвідомленням "справжнього дому" дає приємне відчуття завершеності думки. Інтрига наростає дуже органічно!
Віт Тасик, Дужед дякую за оцінку, друже!
Дуже сильний і напружений розділ! Атмосфера розгубленості героя передана настільки реалістично, що відчувається його внутрішній тиск і шок від змін. Ідея паралельних реальностей інтригує та додає глибини сюжету. Діалоги з Таємним Голосом звучать загадково й тримають у напрузі, що ж сталося за ці 16 років? Розділ залишає після себе більше запитань, ніж відповідей. Цікаво спостерігати, як особисте минуле героя переплітається з масштабними історичними змінами. Дуже хочеться дізнатися, що ж насправді трапилося?
Валентина, Скоро все дізнаємося! Поступово у цій книзі, яка є четвертою у циклі, ми дізнаємося про те, що відбулося раніше
Вітаю з новинкою. Дуже цікаве продовження серії. Супер.
Ася Зоря, Дуже дякую за читання!
Гарний розділ! Атмосфера Страсбургу передана живо та детально. Велике місто буквально оживає перед очима. Діалог між Генріхом та Таємним Голосом тримає напругу й органічно розкриває світобудову. Внутрішній стан героя, у якому сплетені разом і ностальгія, і тривога, і захоплення — проймає. Емоції відчувається дуже щиро. Фінальна інтрига з паралельними реальностями та 16-річним проміжком затягує у цікавий світ сюжету книги.
Віт Тасик, Дуже дякую, друже! Мені теж здається, що Страсбург на початку твору неймовірно вайбовий!
Чудовий початок! Вам вдалося створити насичену атмосферу, у ній філософський вступ органічно переходить до особистої драми головного героя. Його образ інтригує: багатошарова особистість з непростим минулим відразу викликає цікавість. Дрібні деталі, такі як чорний мундир, біле волосся, відображення у річці - вони працюють виразно, подекуди навіть кінематографічно. Світ відчувається масштабним, а фінальна фраза про "Темряву Майбутнього" залишає приємне відчуття тривоги і викликає бажання читати далі.
Віт Тасик, Дуже дякую, друже! Вже скоро прода, тому ця фраза сказана не просто так) Дещо велике вже наближається!
Атмосфера повернення відчувається буквально фізично — від запаху трави до внутрішнього сум’яття героя. Особливо сподобалася ідея боротьби з власним «темним» альтер его та момент усвідомлення змін у собі. Образ річки як дзеркала минулого вийшов символічним і сильним. Текст тримає в напрузі й залишає багато запитань, що тільки підігріває інтерес до продовження. Хочеться дізнатися, як герой впорається з новою-старою реальністю.
Валентина, Дякую за коментар! Сподіваюся, Генріх швидко увійде в курс справи, адже намічається щось дійно велике, поки він навіть не підозрює нічого!
Неймовірно захоплюючий початок ❤️
Ельфріде Ноар, Дякую!
Яка цікава назва книги... Вітаю з новинкою, бро!
Стружик Лев, Це точно! Радий бачити, бро! Сподіваюсь, що заходитимеш частіше!
Текст змушує замислитися над тим, що помилки — це не вороги, а вчителі. Сподобалася глибина роздумів і чесність у визнанні того, що іноді саме ми є причиною власних труднощів. Особливо влучна думка про наслідки, які залишаються з нами навіть після того, як проблема вже ніби зникла. Фінальний акцент на дії «сьогодні» звучить сильно й мотивує не відкладати важливі рішення. Дуже атмосферний і філософський розділ.
Валентина, Це точно! Дякую за глибоке дослідження!
Вітаю з новинкою!
Ляля Колесніченко, Дякую!
Вітаю з новинкою і бажаю історії зібрати багато читачів!✨
Анна Лір, Дуже дякую!
Вітаю з новинкою та бажаю успіху, шаленого натхнення.
Світлана Литвиненко, Дуже дякую Вам!
Вітаю тебе з новиночкою))) Бажаю тобі успіху!!!
Поліна Крисак, Дуже дякую! :)
Вітаю з новинкою (◍•ᴗ•◍)✧*。
Кіт Анатолій, Дякую!
З новинкою)))
Олена Ранцева, Дяка):)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати