Пролог

Помилки здавна були невіддільною частиною нашого життя. Їхній вплив на наші сьогодення, свідомість та спосіб мислення важко переоцінити. Фактично увесь наш кругозір навколо них і формується, бо метод спроб і помилок щоразу доводить одне й те саме – неможливо чогось навчитися, коли ти ніколи із цим не стикався необхідну кількість разів. Комусь знадобиться всього декілька спроб, аби прийти до розгадки або розв'язку проблеми, у той час як для інших людей шлях до ідеалу може означати десятки нових помилок, зроблених заради однієї єдиної правильної відповіді, що чекатиме на них у кінці цього шляху. Іншими словами, всі ми так чи інакше отримаємо досвід, необхідний для розвитку, руху вперед, перемог над зовнішніми та внутрішніми проблемами. 

У якомусь степені людина сама і є своєю єдиною проблемою, адже якби нас не було, багатьох світових криз можна було б уникнути. 

З іншого боку, зникнення об’єкта проблеми – не вихід із неї, а лише втеча від її наслідків. Часом ці наслідки виявляються фатальними, і ми вже не в змозі їх зупинити, бо час, коли все ще можна було виправити, втрачено. Мабуть, це і є головний побічний ефект методу спроб помилок – здатність зрозуміти проблему повністю, але неможливість виправити її. 

Інколи без цього ефекту люди не здатні збагнути власні помилки, адже лише наслідки викривають справжню суть речей. Наслідки, що лишаються, як післясмак минулого та впливають на нас підсвідомо, деформують нашу уяву сьогодні та намагаються сформувати наше бачення завтра. 

У будь-якому разі, коли проблему вирішити ми вже не в силі, то із її наслідками боротися ми просто-таки зобов’язані, інакше ризикуємо втратити навіть те, що сьогодні здається неідеальним, безглуздим, втраченим. Варто пам’ятати, що кожна наступна помилка в рази жахливіша попередньої. Вона зростатиме як сніжний ком доти, доки ми самі не зупинемо його там, де він є зараз. Як-не-як найкращий момент діяти – це сьогодні…