Розділ 50 “Максимальна готовність”

Цей листопадний день був напрочуд теплий. Температура на сонці сягала близько 15 градусів, а це ще був тільки ранок! 

Безхмарне небо, у якому майоріли тисячі зорельотів, сьогодні виглядало просто неповторно. Хоч на вулицях і було доволі людно, та у повітряному метро Вільям сьогодні доїхав без особливої тисняви. Врешті-решт, які справи може мати людина звичайного недільного ранку? 

Як виявилося, нетерплячку вгамувати дуже складно, тож Баєрс вирушив на завдання, яке сам же собі й поставив. Вся справа у тому, що район, у якому може бути цінна інформація, досить елітний, а отже й костюм на агенті має відповідати цим стандартам. Гроші на це вже були надані Омегою, тому Вільям не гаяв часу, наближаючись до свого місця призначення. 

Він крокував широким довгим бульваром, на якому росли старезні, громадні дуби, чиє золоте листя вже починало синіти, про що свідчили маленькі блакитні плямки. Зараз їх ще мало й вони майже непомітні, проте не мине й місяця, як вони захоплять увесь листок, наситивши вулиці заспокійливою блакиттю, яка особливо сильно запала Вільямові в душу. У цьому світі він вперше зустрівся з багатьма речами, що колись видавалися фантастикою. Природа не була винятком, адже флора та фауна На Вальфарарео була унікальною. Вдома Віл навіть не уявляв того, що тепер оточувало його в повсякденному житті… 

– Ти чудово скористався моментом – бачу, не пропадеш! – Весело мовив ТГ. Навіть він сьогодні не міг хмуритися, доводячи свою правоту. День був занадто гарним, а передчуття скорого літа не могло затьмарити ніщо. Хотілося просто забути про всі турботи, що облягли з усіх сторін, і чекати того дня, коли все знову стане на свої місця. 

– Якщо є можливість, гріх нею не скористатися. Як ти й сам знаєш, у нас є тільки момент сьогодення. Минуле й майбутнє не у нашій сфері контролю! – Процитував слова ТГ Вільям, пришвидшивши ходу. Теплий вітерець приємно підкидав волосся, а на думці було легко й весело.

– Правда-правда, не посперечаєшся ж із самим собою. Головне – не забудь, куди йдеш, бо зараз точно прогавиш потрібну вулицю і зайдеш кудись не туди.

– Не хочу хвалитися, але із цим, – Віл витяг з кишені галактронну картку та безмежно натхненним поглядом подивився на неї, – я можу дозволити собі зайти будь-куди й будь-коли.

– Ага, а ще не забувай, що це корпоративна картка, із якою ти сьогодні ж розпрощаєшся, коли протринькаєш тут усе.

– А хіба на ній є ліміт? Якщо не помиляюся на ній там декілька мільйонів… – Із гордістю в очах він впевнено крокував поміж дорогих магазинів, що славилися на всю імперію якість своїх товарів: он за великою вітриною можна побачити новісінький голограмний проєктор, що за своєю функцією може нагадати нам комп’ютер… А там, між пафосними коринфськими колонами, де зараз стовбичить купа людей, проходить виставка так званих “альфа-неонних фарб”, які славляться своєю легендарною здатністю перетворень: достатньо звичайній людині без навичок малювання крапнути цією фантастичною рідиною на папір, як той оживе найрізноманітнішими образами, тонами й символами. В одну мить починає виникати якесь дивовижне абстрактне зображення, що час від часу може нагадувати тварин, споруди або ж людей. Кожен бачить такий малюнок по-своєму, що й надає йому своєї привабливості. До того ж ніколи не знаєш, що вийде за картина. Відомо тільки одне: що б митець не малював, а фарби завжди перетворять малюнок у новий геніальний образ, аналогів якого не існує у всій Безмежності…

З іншої дорогої крамниці чулися вишукані солодкі запахи, які належали дивам кондитерського мистецтва, а з другого поверху у ніс закрадалися аромати запаморочливих парфумів, що збивали з пантелику всіх перехожих. Навіть Вільям ледь не пройшов повз вітрини великого магазину одягу “Fashionyle”, золоті літери якого то збільшувалися у розмірі, то перетворювалися на карликів, а на задньому плані з’являлася голограма з ініціалами магазину.

– Нам сюди, – лагідно мовив ТГ, адже й сам чудово розумів, наскільки дух не лише парфумів, а усієї вулиці п’янить мозок.

Великі скляні двері з характерною звуковою мелодію розчинилися перед новим відвідувачем, який потрапляв не до звичайної крамниці, а у справжній палац! 

Золоті люстри та бриліантові стіни просто сяяли перед багатіями, які мирно гуляли рядами вишуканого одягу. От тільки сьогодні тут майже не було жодної душі. 

– Гаразд, пропоную вибрати костюм логічно. Наш костюм має бути вишуканим і водночас практичним. 

Є певні ідеї? 

– Звичайно ж так! – Не задумуючись, відповів ТГ, – Відправляйся до відділу спецодягу. Там є багато варіантів, а бюджет наш немалий. Точно знайдемо тобі щось по душі. До речі, є якісь побажання?

Вільям крокував між рядами у напрямку, що вказав ТГ, але очі стрибали з одного костюму на інший. Тут були всі можливі варіанти вбрання, які тільки можна було уявити: починаючи від чорних елегантних костюмів із безліччю потаємних інструментів та кишень і закінчуючи видозміненими скафандрами для подорожей між галактиками та небезпечними ділянками Безмежності.

Яскраве світло чудово допомагало покупцям зосередитися на кожнісінькій деталі їхнього майбутнього одягу. Комірці, блискавки, краватки – усе було на бездоганному рівні досконалості у поєднанні з чудовим дизайнерським смаком, який вражав широтою своїх форм та яскравість образів кожного костюма.

– А ось ми й на місці! – Вільям стишив ходу, приглядаючись до навколишніх піджаків і курток. Тут вони, дійсно відрізнялися від іншого одягу, але й коштували дорожче, – у цьому ряді кожен з них має при собі деякі шпигунські елементи. Як бачиш у комплекті до піджака є ще й чорні окуляри, які можуть здатися тобі сонцезахисними, однак це не так. Фактично їхній носій перетворюється на справжнього секретного агента, який може спілкуватися через них, одержувати мапи пересування супротивника та Вартових.