Розділ 22 “Прикриття”

Пройшло близько години з часу розмови між незнайомцем та Вільямом, а хлопець досі не знав, що робити. Звичайно, цей конверт міг бути як небезпечним, так і рятівним – хтозна, чи відомо спецслужбам про його думки. Про його "неправильні" думки. Незнайомець пішов, а тарілки за цей час спорожніли. Баєрс куняв у своєму кріслі, проте нормально відпочити з таким адреналіном було б просто неможливо!

– Отже, саме через це ти вирішив відійти, правильно? – звернувся до свого доброго знайомого Віл, допиваючи каву й потягуючись, а спина приємно хруснула після довгого сидіння.

– Ти мав і маєш самостійно пройти свій Ритм. Не забувай, що я матеріальний у світі Ілюзій, але не в цьому світі.

– Тобто ти вважаєш за краще довіритися цьому типу? Думаєш, він не підісланий агент влади? Може, це все якась омана?

– Довіряй тільки своїй душі, вона єдина бачить Ритм. Усе інше тобі потрібне лише для життя. – Віл позіхнув і востаннє поглянув на місто, що занурювалося в темряву. Вогні стали яскравішими – туман дещо розвіявся.

– Якщо так, то цей конверт – чиста правда… Що ж, переконаємося в цьому! – Пальці відкрили синій конверт, і перед хлопцем з’явився надрукований текст на білосніжному папері.

"Вітаємо Вас, Вільяме Баєрсе! Схоже, наші дороги перетнулися знову. Можливо, Ви спитаєте: чому саме я? Чим я такий особливий? Невже потрібен саме я? Відповідь простіша, ніж запитання. Ви – один з тих, хто зумів зберегти душу та ясну свідомість за останні вісім років життя в нашому нелегкому світі. Ви не лише пішли далі, ніж ми думали, а й зрозуміли деякі речі самостійно. Деякі важливі речі. Саме тому Ви й можете допомогти нам у пошуках людини, що змінила світ. Складно сказати, але той, кого Ви маєте знайти, за формою душі на 90% схожий на Вас. Цю та іншу інформацію виявили наші агенти під час операції "Рішучий Удар". Саме тому все вказує на те, що Вам суджено зробити вирішальний крок."

Уже кілька десятків мелодій пролунали на тлі, поки Вільям сидів у ресторані. Зараз же грала таємнича мелодія, що ідеально пасувала б до детективного серіалу про вбивство за загадкових обставин. У цьому ж випадку усе було вкрите туманом – і в прямому, і в переносному сенсі. Густим, білим туманом, який заглиблювався в темряву невідомості.

– Це треба терміново знищити, – повідомив ТГ, перервавши мовчання. – Зроби це зараз, годі гаяти час, перечитуючи це знову й знову. Зміст від цього все одно не зміниться, зрозумій це!

– Гаразд, якщо все так серйозно, то, бачу, в мене немає вибору.

– Вибір є завжди, і прямо зараз ти вже його зробив.

– А ти звідки знаєш?

– Звідти, звідки й завжди! Чи ти забув, що я вже досяг рівня Безмежності? – використав свій секретний прийом Голос, від чого навіть Віл усміхнувся. Голос завжди вів довгі розмови про Безмежність, розповідаючи дедалі нові нюанси, від чого картина поступово прояснялася, а Вільям розумів усе більше. Сьогоднішній день не став винятком.

Розпрощавшись, хлопець під акомпанемент приємної мелодії зайшов у ліфт, де панувала тиша. З цієї миті його життя поділилося на "до" і "після". Здавалося, він вступив у нову, небезпечну гру, де ставки високі, а вихід один. Ось він!

Хлопець вийшов із ліфта, дивлячись уперед, туди, в бік кафе на першому поверсі, тепле світло якого й заманило його сюди. Шум вулиці змінив заспокійливу атмосферу будівлі, а тепло поступилося холодом.
Вільям звернув у перший-ліпший провулок і впевнено попрямував вузькою дорогою, вологою й холодною. Чорні тіні будинків і неприбрані подвір’я одразу впали в око, щойно Вільям відійшов від головної вулиці. Уся яскравість зникла, наче її й не було. Натомість сірість серед туману стала основною картинкою. По його спині пробігли мурашки, а все тіло охопив холод. Відчуття підказували, що щось невідоме насувається, стаючи ближчим і реальнішим.

– Дороги назад немає, – так само туманно й нерозбірливо мовив Голос, коли хлопець оглянувся назад і зрозумів, що вже не бачить вулиці.

– Туман… Він став ніби густішим. Але ж я дивився з вікна! Усе ніби було нормально, та й не так темно…

– Хто сказав, що в усьому місті буде, так само як тут?

– Чорт забирай, із кого ти знущаєшся? І так усе вкрите туманом – і в прямому, і в переносному сенсі. Складно знайти бодай частку логіки серед усіх подій останнього часу.

– Не забувай: логіка є завжди. Її двозначність підкреслює той факт, що ми мислимо, дивлячись на проблему ззовні. Правда ж часто схована глибоко всередині. – Позаду почулися чиїсь кроки. Вільям напрочуд швидко відірвався від розмови з ТГ і знову обернувся, цього разу зустрівшись поглядом із постаттю в чорному, яка була майже як дві краплі води схожа на того типа, що передав йому синій конверт. Той самий капюшон, той самий костюм, та сама таємничість в образі – усе свідчило, що той, хто стояв перед ним, тут не просто так, що в нього є певне завдання.