Розділ 41 “Посвята”

Філіп штовхнув портал, і вирізане коло, яке за розмірами скоріше нагадувало прохід, повернулося. Таким чином хлопець, який міцно вчепився за нього руками, опинився в іншій частині підземелля, але вже по той бік порталу. Вирізане коло, що так швидко і природно зробило повний коловий оберт, стало на колишнє місце, немов нічого й не було, а перед Філом відкрилася велика зала, у якій голос лунав особливо чітко та сильно. Світло ж тут теж проводило себе якось дивно: воно лилося звідкілясь згори просто на Філа. Складалося враження, що він стоїть на сцені, і вся увага акцентована саме на ньому. Навкруги не чути ані звуку, схоже зала порожня. 

– І це заради цього ти привів мене сюди? Тут же порожньо – ні душі, хоча місце виглядало дуже важливим. – ТГ нічого не відповів, а Філіп вирушив піти вглиб темряви в надії знайти щось. Не просто ж так він стільки пройшов. 

Його кроки звучали просто заворожливо на фоні загальної тиші, одначе всередині Філіпа досі щось вирує: він відчуває, як щось дуже сильне стає все ближчим до нього…

Чи, може, це помилка? Невже він відчув хибне джерело, яке насправді порожнє? 

За все своє життя він жодного разу не помилявся у самому собі. Коли він бачив щось у Безмежності, то це завжди збувалося. Коли відчував джерело сили, то не довго шукаючи, знаходив. Саме тому ця зала, яка приховувала такий великий обсяг енергії, змушувала його затамувати подих і слідувати невидимою, але добре відчутно лінією Безмежності. Світло, яке ринуло зверху, теж рухалося за ним, тож світлове коло навколо нього супроводжувало його по дорозі вперед. 

– Хто б ви не були і чого б не хотіли, я знаю, що ви тут. Якщо ви вважаєте, що темрява ховає вас від мене, то знову помиляєтеся. Я ідчуттямбачу вас, адже відчуваю це…

– Що саме? – З темряви пролунав голос немолодої людини, яка схоже підігрувала словам хлопця. Хоч Філіп і не побачив мовця, та на мить перед ним пролетіло обличчя вже немолодої людини афроамериканської зовнішності із яскраво-зеленими очима, кучерявим чорним волоссям та товстими губами. – Врешті-решт, я маю знати, хто ти і чому тут.

– Я бачу вас у Безмежності, адже мені достатньо лише голосу. До цього вас виказувала енергія. Я не впевнений, що ви один можете мати її усю, хіба не так? – Десь у темряві незнайомець посміхнувся, але продовжив, не змінюючи свого тону.

– ТГ розповідав про тебе, і мушу визнати, він ні на дюйм не помилився у складанні твого портрета, як зовнішнього, так і внутрішнього. – Філіп дещо зашарівся із відповіді, але намагався тримати обличчя незмінним, оскільки співрозмовник чітко бачив його обличчя на яскравому світлі.

– Виявляється, ви теж із ним знайомі?

– Хто ж його не знає! – Хмикнув він і з темряви почулися кроки, – саме з ТГ все почалося. Саме він вирішив об’єднати нас усіх в одну єдину структуру – Омегу. За своїм потенціалом він був найближчий до Безмежності, найближчий до досконалості та ідеалу. Довгий час ми вважали, що саме він і є людиною, що змінила світ, – Від останніх слів у Філа закололо в лівому боці, а у серці щось ніби спалахнуло. Його руки, лоб та й усе тіло загалом вкрилося потом, а сталевий спокій враз кудись зник. Натомість щось у ньому неначе рвалося за межі тіла, намагалося вивільнитися та донести йому щось своє. Ці думки не могли бути просто попередженням. Вони були ним самим, в себе він точно не міг перемогти. 

– Отже, ви шукаєте цю людину. Ви хочете дізнатися, де вона, переманити на свій бік, але чи захоче вона цього? 

– У будь-якому разі ми ми маємо лише один шанс. Так само як і він. Саме через нього це все почалося, світ перевернувся догори дригом, а Ритм немов сказився. – Чоловік важко зітхнув, лише розводячи руками, – Тепер ми маємо знайти його і пояснити все, що сталося. Врешті-решт, крім нього, ніхто не знає головної таємниці Безмежності – єдиної зброї, що поверне Ритм у колишнє русло, і надасть змогу розгромити Вальфронію! – він гупнув рукою по столу і в ту ж мить усе освітлення цього приміщення увімкнулося наповну. Від неочікуваності очі хлопця, що звикли до темряви, ледь не вилізли з орбіт, адже такого потужного світла Філ давно не бачив. 

Лише через хвилину він спробував розплющити їх, але дивитися при яскравому сяйві досі було не дуже приємно. 

Спочатку, коли контури приміщення ще не були ясно видимі, вся ця історія видавалася фантастикою, але тепер, після того, як він міг огледітися навколо та оцінити ситуацію, все стало на свої місця. У 15 метрах від нього стояв той самий чоловік, якого Філ побачив у Безмежності. Виявляється, він може знаходити відповідну людину у Безмежжі так, немов це – база даних, а він її розробник. Чи може, просто звичайний користувач? Хай там як, тепер він знає одне – щось всередині нього завжди дає йому можливість бути на крок вперед від усього іншого світу. Залишається тільки одне запитання: що це?