Розділ 65 “Початок нової ери”

У кабіні зорельота стояла тиша. Лише подекуди оператори перешіптувалися між собою щодо розташування своїх апаратів. Де-не-де перегукувалися звукорежисери та програмісти, але більшість присутніх стояли мовчки, майже не рухаючись. Усі чекали подальших наказів, хоча ситуація виглядала просто шаленою.

– Сер, нам вдалося зламати систему голограмного телебачення. Вас почують і побачать не лише всі в Тетраелі, а й по всій Вальфронії, по всій Системі Галактик. Усі голограми, починаючи від Омеги й закінчуючи навіть Територією Тіней, на деякий час зможуть транслювати наш канал зв’язку. Усе готово, коли накажете починати?

– Зараз. – Твердо промовив Фейліх, піднявши голову вгору, де на нього вже було спрямовано камери. Вони оточували його з усіх сторін, адже мільярди людей тепер мали побачити його, дізнатися про останні події та врешті-решт піддатися цій дивній енергетиці, яка опанувала всіх високопосадовців Тетраелю. Усі вони дивилися на Хантера з неприхованим благоговінням і страхом водночас. У їхніх головах досі гуділи його слова, а дивне відчуття наближення чогось грандіозного не покидало їхніх думок.

Головний режисер махнув рукою, що свідчило про початок трансляції. Усі затамували подих, стурбовано поглядаючи на центр уявної сцени, де саме стояв новий володар Тетраелю. Це була та сама людина, яку вони шукали стільки часу, бажаючи використати в своїх цілях, проте вийшло навпаки. Ніхто не міг такого передбачити, навіть сам Авель Ревтон! А якщо й йому не вдалося втілити свій план у життя, то в Омеги чи Вальфронії взагалі шансів немає.

– Сьогодні, 27 грудня 2103 року, відбулася одна важлива подія, яка вже змінила Тетраель. Надалі ж зміниться весь світ, який остогид нам, утратив свої колишні барви й осяяв руїни галактик сяйвом кривавої ідеї, ідеї без сенсу й майбутнього… – На мільярдах екранів транслювався виступ, якого ніхто не очікував побачити тут і зараз. На вулицях, площах та великих банерах, у будинках, голограторах і офісах тепер звучав сталевий голос, що дивно діяв на мозок. Здавалося, цей голос керує тобою, твоїми діями й впливає на твоє життя. Від нього починало дужче битися серце, а перед очима переливалися дивні барви, доки серце й душу охоплювала дивна ейфорія. Ейфорія змін, про які стільки говорили, і які під дією цієї чарівної сили ставали реальністю. – Я – Фейліх Хантер, новий володар Тетраелю, відкрито заявляю перед усіма вами: після століть боротьби в наших душах, думках і світах той момент, про який говорили стародавні легенди, нарешті настав! – З мільйонів екранів залунали оплески, а крики зраділих людей охопили всі міста всіх систем усіх галактик. Неймовірна енергія, що йшла від екрана в кожному слові, виривалася з грудей слухачів. Під її дією тремтіли стіни, шуміли стадіони, вибухали галасними криками натовпи… – Увесь цей час ми так довго чули ті слова, що безперечно стали для нас символом. Слова, які надихали своєю пишнотою та грандіозністю майбутнього. Ви всі знали, що рано чи пізно до цього світу повернеться та людина, яка вже одного разу змінила його. Ця людина повернеться не просто для того, аби заявити про себе й розпочати трансформацію. Вона повернеться, аби остаточно змінити й Вальфронію, і Тетраель, і Омегу, і МАДР, і все, що ви колись знали! Ця людина не знатиме меж, так само як і Безмежність! Ця людина не злякається перед Ритмом, не втратить своїх ідеалів, не зупиниться перед перешкодами, не закриє очі на реальність, не зрадить цінностям нової ери й ніколи й нізащо не зупинить своїх потуг, аби в одну мить знищити всю систему, яку ідейники Вальфронії будували роками! Ця людина стоїть перед вами, і саме вона почне еру нових часів, якої всі чекали, але не знаходили цілу вічність! І ця людина – я! – Швидким рухом він стягнув капюшон зі свого обличчя, і перед світом постало обличчя в шрамах війни з чорними очима, яскраво-білим волоссям, густими чорними бровами та неймовірним болем, радістю й злістю водночас. Це було обличчя 28-річного чоловіка, який повернувся до життя у світі майбутнього. Філіп Хантер назавжди зник, а Генріх Андер останніх років свого життя тепер дивився на публіку, не приховуючи свого азарту, який тепер охоплював не просто його підрозділ, як колись у минулому, а цілий світ, що дивився на нього як на людину, яка поставить крапку на минулому й почне нове, відмінне від усього колишнього, життя. Життя нової ери…