1 248
Анотація до книги "Відун"
Відун Яромир береться за розслідування таємничих зникнень. Попри його волю, до справи долучається донька одного зі зниклих митців - дівчина на ймення Лукава. Їх пошуки перетворюються на небезпечну гру між довірою й обманом, коли Яромир починає відчувати, що дівчина приховує в собі щось нелюдське...
Межа між світами тріщить, старі артефакти прокидаються, а між Світлом та Темрявою народжується дещо, чого не змогли передбачити навіть боги, те, що приходить завжди невчасно- звичайне людське кохання...
Межа між світами тріщить, старі артефакти прокидаються, а між Світлом та Темрявою народжується дещо, чого не змогли передбачити навіть боги, те, що приходить завжди невчасно- звичайне людське кохання...
“Ця книга перенесе вас у вир історії, де магія тісно переплітається з долями героїв, а розслідування приводить до неймовірних таємниць. Тут самі герої опиняться на межі світів. ”
Зміст книги: 30 глав
Останнє оновлення: сьогодні
135 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦі знаки дуже насторожують, а в порожньому селі досить моторошно. Одразу згадалось, що часто у фільмах і книгах, коли кудись йде велика компанія, обов'язково хтось з героїв помирає. Сподіваюся, тут такого не станеться, бо усіх шкода, і водяника теж)))
Анна Лір, Я теж сподіваюсь, що ніхто не помре))
4-5.
Гарний опис свята :) Досить сильно та кінематографічно передана атмосфера, аж самому захотілося побувати :)
Валеріан Надмогильний, Дякую))
Мені давно подобалась назва і обкладинка Вашої книги, але все не було часу почитати. І ось я почила читати і мені сподобалась Ваша книга. Гарно все описано, логічно і послідовно. Та й тематика, така мені подобається, а саме старих вірувань містики і загадковості. ❤️✨
Крісті Ко, Дякую)
Мені дуже сподобався початок Вашого роману. Насамперед це занурення до атмосфера та описи. Сюжет практично одразу занурює. Як на мене цікавий задум щодо героя до якого звертаються по допомогу. На перших абзацах мені навіть здалося, що події відбуваються у нашому світі, але згодом усе зрозумів. Сподобалися уваги до деталей, опис вулиць, антуражу, вайб прогулянки морозними вулицями атмосферного міста. Також мені імпонує, що заразом з серйозністю сюжету у творі присутній гумор. Знов ж таки увага до деталей щодо опису одягу, антуражу крамниці, а також живі, цікаві діалоги. Пролог до слова відчувся змістовним. На початку мені здалося, що він сприймається з певним відчуттям звіту, але для введення у курс справи, гадаю це хороший варіант. Той хто трохи знайомий з слов’янською міфологію одразу впізнає знайомі терміни і персонажів. А хто ні, пролог позбавить усе по поличках. І ще окремо хотів виділити згадку про фольклорних істот, яких дуже хотілося би зустріти у творі. Як на мене класний задум і стилістика. Відчувається, що приділяєте увагу описам й дбаєте про те, щоб та сама міфологія відповідала канонам. Перше враження від історії лише позитивні! Читати було дуже цікаво!
Микола Давидкін, Дякую Вам дуже за такий детальний розбір. Так, фольклорні істоти будуть присутні у творі повною мірою, з описами їх зовнішності та талантів , так би мовити )) Щодо прологу, то він якраз для того аби читач зрозумів передмову - події. які відбувалися до описаного у книзі. Мені подобається читати книги, де все розставлено по поличкам і зрозуміло, тому й сама так намагаюсь писати ))
13, 13,1. З кінематографічною чіткістью передано атмосферу подорожі. Й те хропіння водянка, й та морозна пороша. Дуже казково. Однак, треба собі й уявити, як це спати під відкритим морозним небом. Це зовсім не просто. Здається, що нава наче стежить за ними. Наче вичікує.
Ріна Март, ♥️♥️♥️
Так хотіла сказати, що аж видалила власний коментар. Але все одно скажу. Є якійсь сенс у звичаях амазонок. Деяким "відьмакам" не завадило б підкинути дитинку на пару днів. Задля тренування магічних здібностей. Тоді б, звісно, ані не на розслідування, ані закляття часу не було б, проте відкрилися б нові грані таланту. Зараз я не про Яромира, він ще до місця зустрічи з амазонкою не дійшов. Але якось підозріло в сьомому розділі розправив крила. Та йому апельсинками-мандаринками пахне, ця лісами-мускусами. Догуляється відун.
Лісовець-Юкал Юлія, Підняли настрій своїм коментарем, дякую, відписую Вам і посміхаюсь ))) Можна сказати, попали пальцем в небо по сюжету))
8) Лукава не така вже й проста — вона знає більше за Відуна! Але ще більше здивував нічний візит Яромира до Ядвіги та те, чим це все закінчилося. Хоча, а як інакше?)
Белла Ісфрелла, Дякую за підтримку))
Розділ 13, заінтригували щодо Лукави та її відображення у воді, то хто ж вона насправді? В неї щось надто багато таємниць)
Анна Лір, Так, Лукава - дівчина не така проста, як здається на перший погляд) В подальшому усі її таємниці будуть відкриті, як зазвичай, в самий непідходящий момент)))
Схоже, хтось слідкує за кожним кроком Яромира...
Яка напружена кінцівка розділу, чекаю на продовження!
Кайла Броді-Тернер, Так, той хтось добре знає куди прямують подорожні
От цікаво, як Яромир збирається займатись розслідуванням, якщо всі думки про Лукаву..)) Але як він так здогадався про її батька. Заплутана й темна та історія про зниклих!
Белла Ісфрелла, Так, історія про зниклих - лиш частина айсбергу. основне сховане під водою, себто, в останніх розділах книги ))
Ось хто така Ядвина… Цікава ця слідопитка, та ще й Яромир не втомлюється підмічати, яка вона спокуслива…
щось Лукава притихла, у цих розділах...
Соломія Вейра, Думає)))
Те, що в бібліотеці сиділа саме Лукава, я не здивована. З її живим інтересом та зацікавленістю в розслідуванні, вони будуть перетинатися не раз. А діалог у них вийшов насичений і дуже таким особистим!
Белла Ісфрелла, Дякую за підтримку))
Охі Ядвина...Неначе спеціально підбурює Яромира. А Лукаву зачепило, воно теж зрозуміло. Втім, Яромир почувається незручно, хоч нічого такого і не скоїв. Ще й спробував виправдатись, що ж вона з ним робить?))
Кайла Броді-Тернер, То він сам з собою таке робить))
"..не проти зіграти їй на своїй сопілці" - Ах-ха) Як добре сказано.
З цього розділу я зробила висновок, що усі все знають, окрім слідопита)))
Соломія Вейра, У кожного свої таємниці, якими вони не поспішають ділитися))
Розділ 9. Про щось таке я ще думала від самого початку.
Елевонда Евермонт -Еливедо, Дякую за підтримку))
Розділ 7. Отже, не тільки у їхньому місті відбуваються викрадення. Так ще й вони хранителі. Цікаво, ким усе ж таки є Лукава і чого від неї очікувати.
Елевонда Евермонт -Еливедо, Думаю, здивую Вас, коли її таємниці відкриються))
Розділ 1. Головний герой поки не подобається. Та й ставлення у них до клієнтки, наче вона їм щось винна. А ще й цій реальності дивні закони, навіть три дні можуть все вирішувати, а що вже говорити про цілих два тижні.
А от головна героїня, цікава персонажка.
Елевонда Евермонт -Еливедо, Дякую за підтримку)
О боже, ця Ядвина і її довгий язик, от треба було їй бовкати таке)))) А Яромир ще й виправдовуватися почав перед Лукавою))) Ох, весела буде подорож)))
Анна Лір, А закінчиться ще веселіше))
Ох, чую, щось буде відбуватися, все ж Свято Колодія! Лукава, очевидно, що була не в тій компанії, тут і до відьми не ходи. Та й Яромир не втішений своєю парою. Розділ явно все розставив по поличках, та ще й передбачення... Все зрозуміло: іскрам між ними нікуди не дітись!
Белла Ісфрелла, Саме так))
Попри все, Лукаві боляче було дізнатися про утіхи Яромира з Ядвиною. Я ж ще раніше писав, що це швидкоплинне захоплення. Навіть Яр це зрозумів, раз почав так пояснювати. І не в поясненнях, насправді, справа. А у тому, що такий підхід геть недолугий. Краще вже мовчати))
Ромул Шерідан, Він вирішив все по-своєму)))
Розділ 11. А він здається зустрічав Остама раніше, але вони витратили на нього час зараз і не встигнули до Мирона.
Розділ 2 і 3. Ті що ходять між снами, мають справді цікаво здібність, але й небезпечні. Хоча цікаво, що вони ще й мають можливість забирати щось зі снів.
Поки нема оновлень: коментар у підтримку ♥️
Кайла Броді-Тернер, Дякую Вам. Оновлення від сьогодні будуть через день
Такий строгий батько, ніби з малою дитиною розмовляє. Ні квасу випити не можна, ні з донькою старости погуляти. Жах!
Лісовець-Юкал Юлія, Радше, занадто правильний))
Кишки марш грали))). Я запам’ятаю цей вираз))))
Лісовець-Юкал Юлія, )))
Вітаю :)
Досить грамотний початок, цікавий стиль, досить класно подана світобудова. Правдиві діалоги, як ніби списані з реальних людей :) "Віриться" у те, що читається і мені особисто це дуже заходить :)
З мене, як то кажуть, лайк і підписка, читаємо далі :)
Валеріан Надмогильний, Дякую за Ваш відгук, дуже приємно
Оцей закид Яромира, що Лукавине діло пекти млинці і топити піч, мене прямо розізлив. Я звісно розумію, що у них там патріархальне суспільство, але все одно... Тим більше, що Лукава у нас дуже самостійна і волелюбна дівчина)) Ну а щодо Мирона, то шкода звісно, що не встигли вчасно...
Анна Лір, Так, Яромира ще виховувати і виховувати)) Чим Лукава і займеться)))
Водяник — слизький в усіх сенсах. А от Яромир і Лукава — взірець небайдужості. Навіть, коли усе обертається у фиркання й підколювання, все рівно — це вогник. У парі не має бути прохолоди))
Ромул Шерідан, Головне, щоб цей вогник не переріс у багаття))
о, ну почалося. Лукава ще та лисичка))) слово каже, а два при собі має))))
Соломія Вейра, Яка влучна приказка, треба запам'ятати))
Світозар там замішаний набагато більше, ніж здається... Щось із Яромиром ніхто не чесний до кінця, навіть власний батько( Звісно, він мабуть намагається захистити сина, але я все одно за чесність))
Анна Лір, Погоджуюсь з Вами, але у наших героїв свої міркування з цього приводу
Ох, прямо відчула гнів Яромира. І дійсно ж всі все знають окрім нього, ну що ж таке!
Скільки жінок довкола Яромира і кожна по-своєму шикарна. Та все ж Лукава ну ніяк не йде з думок, їх спілкування і далі на висоті. Із задоволенням дочитала все наявне, чекаю на продовження!)
Кайла Броді-Тернер, Дякую за такий емоційний та щирий зворотній зв'язок
Ну такий собі Хранитель, не дуже поважно виглядає)) Подивимось, як Яромир його будитиме))
Анна Лір, Так, Хранитель явно зійшов з праведного шляху)))
Справжнього колориту оповіді додає занурення у давні ритуали й традиції. А описи зимового свята настільки сповнені тепла та затишку, що мимоволі виникає бажання долучитися до цього таємничого святкування, осягнувши різноманіття давніх вірувань. Дуже гарно)))
Белла Ісфрелла, Дякую Вам))
Вогонь палає сильніше, коли ці двоє в одній кімнаті...
Белла Ісфрелла, Так гарно написали
Яромир геть заплутався, здається. Лукава, Любодара, що все рідше виринає в пам'яті. І Ядвина. Але ж все одн, чомусь більше Лукава. Той хранитель — хранитель кухля не дивно, що є зникнення))
Ріна Март, Ага, дякую. Тож, усе попереду))
ох ці Любодари, міняють їх пачками. навіть шкода її
Соломія Вейра, Справа може бути не в Любодарах, а в Яромирах. Сподіваюсь, до кінця книги читачі зрозуміють її філософську концепцію. Бо тут не лише про детективний сюжет, а й про становлення особистості
Вітаю! Прочитала п'ять розділів. Неймовірно. Такі чарівні описи. І обрядів, і одягу, і міста. Ви дуже майстерно поєднуєте вигаданий світ з відомими звичаями та легендами. Дуже Вам дякую за таку чудову книгу.
Лісовець-Юкал Юлія, І Вам дуже дякую за цей коментар. Надзвичайно приємно і мотивуюче
Шпильки Яромира і Лукави читати одне задоволення, цю хімію приховати неможливо!
Щось Лисеня точно приховує...цікаво що))
Кайла Броді-Тернер, Думаю, здивую Вас, коли відкриється її головна таємниця))
А Яромиру треба бути обережнішим поряд із Лисеням. Хоч поки ніяких відносин, а іскри між ними так і палахкотять! Історія обіцяє емоції та пригоди!)
Белла Ісфрелла, Так, що далі, тим цікавіше))
Ох, як мені подобається, як ви заглиблюєте в історію та передаєте її живу атмосферу! Відчуття, ніби сама йшла тим містом та спостерігала за мешканцями. Діалоги правдиві, а колоритні деталі, що доповнюють персонажів, роблять їх справжніми.))
Белла Ісфрелла, Дякую Вам дуже. Приємно читати такий відгук
Розділ 8, скільки тут усього! Ох уж ця вперта Лукава, точно напрошується, щоб Яромир її відшмагав))))) Ну тепер ясно, що вона приховувала. Але, як виявляється, Ядвина теж багато чого знала, і не казала) Бідний Яромир, такий собі з нього слідопит, якщо всі навколо все знають, а йому не кажуть))) Ну і завершення вечора таке несподіване з Ядвиною, мені аж стало сумно, а як же Лукава?)))
Анна Лір, Нам, сучасним людям, не зрозуміти правил язичницького світу, ще й фентезійного))
♥️♥️♥️
Дуже цікавий опис святилища. Напевно, не відомо, як були влаштування капища в ті часи, та тут у творі все дуже нагадує обряди сучасних християнських церков. І ті благословення головного жреця. Й співи. Свічки на жертовнику. Реакція батька Яромира на його запит переглянути книги святилища трохи насторожила. Невже там щось приховано? Це, знаєте, як тепер — "Ватикан щось приховує", "церковникам не вигідно, щоб правда стала відомою" і т.д
Ромул Шерідан, Ой, у батька Яромира такі секрети, що дах зносить))) Щодо капищ, то язичники українські не мали храмів. Вони будували жертовники на місцях сили, які нині забудовані церквами. Просто мені для сюжету потрібні храми, тож довелося їх вигадати )) Все-таки фентезі дає безмежний простір для фантазій))
)))
Prosto Chelovecek, Дякую за підтримку))
"Лисеня" - це так мило)))
Соломія Вейра, Дякую, що читаєте))
Ну добре, що то виявилась Ядвина, а то я вже подумала, що з Яромиром щось зараз станеться. Цікаві традиції у цих амазонок, звісно))) Ну справа зі зникненнями стає все серйознішою, тож Яромир таки наїхав на Лукаву, і з її реакції видно, що там у неї ще дуже багато секретів, і вона не поспішатиме їх розкривати))
Анна Лір, Так, секретів у Лукави вагон ))
Щось Лукава нашого відуна так причарувала, що взула двічі за вечір) Певно було б краще, якби дівчина була якнайдалі від нього доки він розслідує. Ще чого милого зачіпку втратить через ті зіниці, запах апельсину чи її підколи)
Кайла Броді-Тернер, Не знаю як зачіпку, а розум вже утратив)))
Лукава молодець, швидше за Яромира опинилась в бібліотеці, так вона сама усе й розплутає, поки він буде гав ловити)) Але потішило, як він вивідував, що це за хлопець з нею танцював на святі))) Все, ревнує))) І звісно ж інтригуюче закінчення розділу, хто ж це сидів у кріслі?
Анна Лір, Дякую, що читаєте ))
Цей розділ гаряченький виявився. Яромир трохи заплутався в своїх бажаннях. Ядвина тут минуча хіть. Але чи такими послідовними були колись наші предки, як прийнято тепер? Напевно ні. Хоча, здається, в усіх народів відданість та цнотливість була в пошані. Але ж слідопитка.. А концепції стертої межі між явою і навою дуже цікава.
Ромул Шерідан, Ага, особливо у Вікторіанську добу була цнотливість у пошані )))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати