8 856
Анотація до книги "Віднайти себе"
Колоніальний корабель зазнає катастрофи на межі невідомої аномалії. Звичайний технік Руслан має лише кілька хвилин, щоб урятуватися — і робить фатальну помилку, яка викидає його на чужу планету, непридатну для життя.
Тепер він сам на сам із отруйною атмосферою, обмеженими ресурсами й тишею, що тисне сильніше за страх. Щоб вижити, Русланові доведеться думати холодно, діяти точно й не зламатися там, де немає ні допомоги, ні права на слабкість.
Чи справді він готовий? Чи збереже ясність розуму перед викликами чужого світу? І найголовніше — чи існує шанс на порятунок?
Тепер він сам на сам із отруйною атмосферою, обмеженими ресурсами й тишею, що тисне сильніше за страх. Щоб вижити, Русланові доведеться думати холодно, діяти точно й не зламатися там, де немає ні допомоги, ні права на слабкість.
Чи справді він готовий? Чи збереже ясність розуму перед викликами чужого світу? І найголовніше — чи існує шанс на порятунок?
“Це мала бути місія колонізації. Але стала пасткою. Чужа планета, отруйне повітря й повна самотність. Тут не виживають слабкі. Тут або ламаєшся… або віднаходиш себе.”
Зміст книги: 50 глав
Останнє оновлення: вчора
105 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю всіх читачів. Твір пишется в рамках конкурсу "Код Всесвіту - Фантастика на Букнет". Оновлюватиметься тричі на тиждень. В процесі написання зрорзумів, що твір виходить обємним, тому буде дві частини, з логічним завершенням. Тож підписуйтесь ставте оцінки та слідкуйте за продовженням. ☺️
Окрема подяка за коментарі, вони надихають!
Чудова книга. Чекаю продовження. Планується бути платною? Я бачу її досить непогано читають. Надіюсь, буде не дуже дорога)))
Вікуся Дудик, Дякую. Ця частина скоріше ні.
На мить я було подумав, що та пробоїна була спричинена зондом, що запускав Руслан на орбіту. Але й так — події розгортаються трагічно. Ви описали неймовірну напругу між людьми. У мене аж виникло філософське питання: невже без людей інколи в екстремальних умовах легше?
Ромул Шерідан, Сам собі задаю це питання.
Дякую вам за проду ♥️
Дякую за вашу роботу, авторе !
Avt-Ka, Щиро дякую.
Дякую вам за проду ♥️
Дякую за проду ☺️❤️⭐
як одну команду головних героїв розглядати важко. навряд чи вони стануть однодумцями. може перемогти жага виживання і надії на повернення до людей на землі або іншій планеті. шанси на те щоб покинути планету на якій вони опинились на мою думку можливі лише при допомозі рою. а отже співпраці різних цивілізацій
Serg, Час покаже, як будуть розвиватися події , дякую за коментар
Успіху на конкурсі)
Юлія Богута, Дякую навзаєм )
Це просто неймовірно. Я в повному захваті. Якщо колись буде друковано. Скажете. Бажаю вам перемоги. Чекаю продовження. Дякую вам, це неймовірно...
Настя Читач, Щиро дякую за теплі слова :)
Дякую вам за проду ♥️, моторошна ситуація.
Сподіваюся внутрішня атмосфера між ними вирівняється. Дякую за проду ☺️❤️⭐
Виходить крутіше за Марсіаніна
MaDik Makiavelly, Дякую за відгук :)
Яке кохання це сподіваюся, вони знайдуть одне одного. Дякую вам за проду ♥️
Кожний розділ це випробування як для персонажів, так і для читача. Але на місці Сергія напевно вчинив би так само кожен.
Я сподівалася рій якось зможе можливо допомогти когось оживити, або хочаб навчиться комунікувати з більш примітивними формами життя...
Дякую за проду ☺️❤️⭐
Блін... Мені самій хотілося плакати... Дякую за проду✨⭐✨
Вітання з марафону Ріни Март! Твір на початку нагадав мені фільм “Пасажири”, потім – “Марсіанина”) Рівний, але не монотонний темп, чимало цікавих моментів, пов’язаних з дослідженнями головного героя Руслана, що робить атмосферу навколо нього не порожньою. Руслан показаний сухим, неемоційним – це загалом виправдано випробуваннями, що випали йому на долю, коли космічна подорож обернулася зіткненням із таємничою аномалією…
Загалом стиль мені сподобався, хоча інколи, зважаючи, що оповідь йде від першої особи, могло бути більш індивідуалізовано, меньше загальних слів на кшталт “мене охопила паніка”, бо ж прояви та відчуття у кожного свої)
Андре Буко, ✨✨
Це жахливий удар. Дякую вам за проду ♥️
Тримаю кулаки. щоб усе вийшло)
Ромул Шерідан, :)
Життя це дорога з вибору, ми майже перестали це помічати. Кожну секунду життя ти вибираєш. Дякую вам за проду ♥️♥️
Аня Осадчук, Щиро дякую.
Трохи спробувала уявити їхню "радість" та "подяки" за пробудження в "раю". Тут питання моралі дуже важке і двояке... але, напевно, кожен на його місці прийняв би таке рішення. Можливо пощастить і ще когось воскресити? Бо одна "п'ятниця" для трьох "Ромбінзонів"... якось малувато для колонізації))
Дякую за проду☺️❣️⭐
Ну, хоч три. Але й тих ще питання не втратити. Дуже цікаво)
Мені навіть важко уявити, що він пережив стоячи в цьому металевому... склепі... Сподіваюся хоч ті останні таки вижили.
Дякую за проду☺️❤️✨
Оксана Павелко, Прошу :)
Дякую вам за проду ♥️
Вітаю всіх читачів. Твір пишется в рамках конкурсу "Код Всесвіту - Фантастика на Букнет". Оновлюватиметься тричі на тиждень. В процесі написання зрорзумів, що твір виходить обємним, тому буде дві частини, з логічним завершенням. Тож підписуйтесь ставте оцінки та слідкуйте за продовженням. ☺️
Окрема подяка за коментарі, вони надихають!
Вітаю! На цей раз я не сам, а з марафону Ріни Март. Я слідкую від самого початку за Вашою історією й наразі прочитав усе. В чергове повторю — мені дуже подобається, й твір є одним з моїх фаворитів. Перед усім психологічне навантаження, яке постійно присутнє в діалозі Руслана з самим собою. Особливо чипляє до болю знайоме відчуття злетів і падінь від успіхів й безвиході ситуації. Саме такі зміни примушують героя постійно знаходити сили, проявляти кмітливість й винахідливість долати випробування, які немов з рогу достатку сиплються на нього. Поява "рою" — невідомої істоти — взалі можна, як на мене розглядати двояко. Так, згідно тексту — це якась технологічна істота, розумна, щось таке як наш ШІ чи щось подібне, що несе відбиток в собі своїх творців — якоїсь позаземної цивілізації. Але можна й метафорично. А саме — як розширення свідомості людини на межі "здорової шизофренії". Де це не відхилення, а спосіб порятунку в кромішній самотності. Взагалі, вважаю, що обидва трактування можуть спокійно співіснувати. Адже бути Робінзоном Крузо зовсім не легко, напевно. Сподіваюся їм з роєм все ж вдасться знайти бодай когось вцілілого з кріокапсул, що впали. Бажаю успіхів твору на конкурсі.✨
Ромул Шерідан, Ромуде, ваш відгук цілком влучний. Мені як автору приємно чути, що читач не тільки вбачає закладені мною сенси, а й відкриває щось своє. Щиро дякую за ваш відгук.
Кинув рекомендацію. За бажанням можете її ввімкнути.
Ромул Шерідан, Щиро дякую.
Почала читати ваш твір. Це цікаво. З першої глави ми вже поринаємо у вир подій.
Додала до бібліотеки, поставила вподобайку, підписалася.
Сподіваюся на взаємність і запрошую до своєї книги "Код Всесвіту: Чорна діра"
Анастасія Коваленко, Дякую, загляну.
Де можно купити повну версію книги?
Оксана Куринная, Нажаль ніде. Книга в процесі.
Це було страшно читати, але і обнадійливо... Дякую за чергову "дозу" оновлення ☺️❤️⭐
Дякую вам за проду ♥️
Вітаю з марафону! Така собі сучасна версія "Робінзона Крузо". Однак, тут герой залишається сам на сам на чужій планеті та намагається вижити. Ніби й тема цікава, але я, мабуть, не цільова аудиторія, адже ловила себе постійно на думці, що не можу ніяк перейнятися емоціями до героя. Це не провина автора, який пише професійно та грамотно. Просто не моє. Я до речі, "Робінзона" теж ледь дочитала, при тому, що книга - світовий бестселлер))) Успіхів Вам у творчості!!!
Андре Буко, блін, не дочитала до 30) може, ще повернуся і дам книзі другий шанс)
Не буду спойлерити... але... дякую за не менш емоційне продовження☺️ тепер чекатиму наступної дози з нетерпінням))
Оксана Павелко, Дякую.
Ура! Черговий дозняк породи❣️☺️
Дякую вам за проду ♥️. Це дало новий поштовх існування.
Який жах, сподіваюся він зможе себе зібрати до купи після цього. Дякую ♥️♥️♥️
Це найважчий розділ з усієї книги... Я наче переживала всі ті емоції та розпач разом з ним... Мені навіть не хочеться уявляти все те, що він в цей момент переживав... Але... може є хоч малесенька надія на те, що там хоч хтось вижив? Адже Руслан якось та вцілів на маленькому модулі... Дякую за довгоочікувану проду.
Коментар видалено
Що не день, то нове випробування, із кожним днем все важче і складніше. Добре, що він вже не сам. Дякую за проду☺️❣️✨
Оксана Павелко, Прошу :)
Йому потрібно перейти в корабель рою ,бо модуль виявився незахищеним місцем. Дякую вам за проду ♥️
Аня Осадчук, Не все так просто.
Ойой...8| тільки з цяцькою розібрався, як тут нова напасть... Ця планета дійсно наче йому мститься, за те що він вижив(( сподіваюся він викрутиться, або його новий друг йому допоможе...
Проблеми більшають. Дякую вам за проду ♥️
Коли він впустив мерехтливого гостя — я переживав, що той без дозволу почне гризти корпус модуля. Але обійшлося))
Ромул Шерідан, Тішуся тим, що вийшло не передбачувано :)
І знову проблеми. Дякую вам за проду ♥️
Ну от... Все наявне з'їла, як(без спойлерів) дещо металеву стружку)) І от що я не люблю в процесниках, так це чекати чергової дози)) Тож чекатиму на продовження з нетерпінням ☺️❤️✨
Оксана Павелко, to be continued... :)
Почитаємо.
Підписався на вас. Буду радий підписці навзаєм.
Оце він поїв так поїв свіжатіни :))
Пане Андре, дякую за «Віднайти себе».
Це щільний, зібраний текст, який читається як щоденник виживання. Ритм чіткий і майже аскетичний: проблема — осмислення — рішення — дія. І знову по колу. Простота цієї конструкції працює напрочуд ефективно: історія не розпадається, не буксує, а впевнено рухається вперед.
Окремо тішить наукова основа. Вона не перевантажує, але створює відчуття переконливості. Світ не здається умовним — він тримається логіки, а це для жанру принципово важливо.
Текст не намагається вразити масштабом чи гучними ефектами. Його сила — у напрузі й постійному очікуванні: що станеться далі? Кожна сторінка підштовхує до наступної. І навіть тим, хто не є фанатом наукової фантастики, може бути цікаво саме через цю внутрішню динаміку. Так що сміливо можете радити цей твір як екзальтованим панянкам, так і свідомо самотнім панам.
Тут сюжет — головний двигун. Він працює чесно й без зайвих прикрас. І в цьому є своя привабливість: історія про впертість, про небажання здаватися, про рух уперед навіть тоді, коли обставини проти тебе.
Дякую за цю концентровану, напружену подорож. Бажаю твору знайти якомога більше вдумливих читачів.
Андрій Шерстюк, Щиро дякую за такий змістовний відгук. Навзаєм бажаю вдячних читачів.
Дякую вам за проду ♥️
Ого, то йому там ще й... доволі було весело, весела флора, виходить))
Шостий розділ був доволі важким і напруженим, іноді ледь не сама затамовувала подих, сподівалася до останнього, що в нього все вийде, і все ж хоч щось... таки отримав невеличку перемогу, але чи є в цьому сенс, це вже інше питання.
Оксана Павелко, У боротьбі є сенс. І хоча здатися це зажди найлегше, але завжди програш.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати