Ірина Бібік

Мене звати Ірина. Ні, це не нік. І ні, вигадувати собі загадкове ім’я я теж не стала. Я взагалі не дуже розумію людей, які ховаються за псевдонімами. Не в сенсі «не розумію» — як явище. Розумію. Просто мені цікаво чому. Якщо ти пишеш і при цьому боїшся, щоб хтось дізнався, що саме ти написав, виникає маленьке, але підступне питання: А чого ти боїшся? Що подумають? Що засміються? Що не зрозуміють? Що побачать у твоєму тексті тебе самого? Чи, можливо, за чужою думкою просто зручніше сховати власну невпевненість? Або свою темряву, свої комплекси, свої справжні бажання й думки — усе те, що страшнувато винести на світло разом із власним ім’ям? Бо коли ніхто не знає, хто ти, завжди можна зробити вигляд, що це був не ти. Зручно, правда? Аха… :))) А може, за спиною говорити легше, ніж вийти вперед і сказати: «Так. Це моє. Я це написав». Можливо. А можливо, я просто занадто прямолінійна. :))) Зрештою, кожен ховається там, де йому комфортно. Хтось — за ніком. Хтось — за красивим образом. Хтось — за чужою думкою. А хтось взагалі ні за чим не ховається. Я — останній варіант. Моя поява на Booknet — випадковість. Експеримент. Я не прийшла сюди з валізою рукописів і мрією підкорити літературний Олімп. Хоча, якщо бути чесною, одна книга тут таки є — з моєю поезією. І було б уже смішно заперечувати власне авторство. :))) А є ще одна книга. І тут починається найцікавіше. Її написала не я. Її створив інструмент штучного інтелекту — ШІ. Але ідея, задум, напрямок і те, що саме мало бути створено, належали людині. То хто автор? ШІ? Людина? А може, авторство вже давно перестало бути таким простим поняттям, як нам хочеться? І ще цікавіше: чи може ШІ без людини самостійно створити повноцінну книгу — від задуму до готового результату? Питання начебто просте. Відповідей буде багато. Я можу погодитися з вашою. А можу не погодитися. Але одразу попереджу: переконувати мене у вашій правоті не обов’язково. Мені якось пережити це вдасться. ? А тепер — коротко про мене, бо інакше подумаєте, що я тут виключно для філософських провокацій. Мене звати Ірина. Я давно вже не дівчинка, але і не старушка ще: мабуть десь посередині свого життєвого шляху..? І так, Я заміжня!!!! Маю чудову сім’ю — чоловіка і двох дітей. Люблю прямоту, гумор і дуже не люблю масок і не бачу особливого сенсу прикидатися кимось іншим заради схвалення. А взагалі… Я просто Ірина. Без ніку. Без загадкового псевдоніма. Без страху, що хтось раптом дізнається, хто я. ? бо просто ВСЕ ОДНО… Ну що ж….. Тепер ви трохи знаєте з ким маєте справу:))))

Безкоштовно

Хмм…

Поезія, Різне

Хммммм :)))))) прошу промовчати і не коментувати!!!! Мовчання -скарб!!!!...

В текcті є: думки, іронія, авторські вірші

392

В процесі: 26 верес.

19 стор.

Безкоштовно

Плодово-ЯгІднІ Пригоди

Дитяча література, Гумор

Ця книга - це не творчість автора, а чистий експеримент людини на тему того, чи може ШІ писати книжки? …. Ідея книги належить автору, а реалізація виконана, завдяки ін...

В текcті є: гумор та пригоди, детективні сюжети, овочі ягоди і фрукти

3 473

Повний текст

79 стор.