Коли народжувалися ці вірші, я не думала про книгу. Я просто намагалася почути себе — справжню, вразливу і щиру.
Згодом ці рядки стали моїми кроками назустріч власному світлу і перетворенню.

Ця збірка — це не просто збірка віршів. Це частинка мене, моєї душі… А ще — це вигадана віртуальна реальність. Начебто чиясь невидима рука писала за мене рядки про вигадані історії, які зʼявлялися невідомо звідки і залишалися на листі паперу, мабуть, для того, щоб бути прочитаними кимось особливим , тим хто можливо впізнає себе, зрозуміє сенс написаного…

«Поезія душі» — це про відвертість, про шлях до себе …
Я вірю, що кожен із нас має свою мить пробудження — коли душа нарешті починає говорити голосніше за розум і тоді народжуються вірші…