96 839
Анотація до книги "Почуй моє серце "
Беатріс лише дев’ятнадцять, але вона вже два роки як заміжня. Дівчина наче народилася під щасливою зіркою. Гроші, високий статус, краса та безтурботність для неї – звичайні речі.
Та найголовніше – чоловік, якого вона обожнює та боготворить. Справжній герой, про нього інші жінки здатні лише мріяти…
Чи можна зрадити такому, як він? Беатріс певна, що ні! Але в житті не буває все просто… І почуття іноді виявляються сильнішими за розум.
Та найголовніше – чоловік, якого вона обожнює та боготворить. Справжній герой, про нього інші жінки здатні лише мріяти…
Чи можна зрадити такому, як він? Беатріс певна, що ні! Але в житті не буває все просто… І почуття іноді виявляються сильнішими за розум.
Зміст книги: 62 глави
189 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтиостанні два слова показали, що нічого до неї не дійшло
Дякую! Все одно рада, що його прочитала.
Alona Shevchenko, Дякую, як би не було, але Беатріс обрала Артура. Про Тіциуса вона збереже спогади. Вдячна, що приділили час книзі й залишили відгук.
Історія мені сподобалося, на відміну від головної героїні....
Жаль що вона виявилася дійсно пустоголовою інфальтиною лялькою, яка здатна тільки тішити чоловіче его....
На відміну від Терези, дійсно розумної, рішучої дівчини з метою, до якої вона йде.
Мені вона більше імпонує як героїня, тай і як людина.
І ще трохи жаль Артура, він не заслуговував на те, щоб його зрадила найближча і кохана людина...... і ще наскільки він марив нею, що пробачив зраду.....
Вікторія Рашидова, Дякую вам, що прочитали цей величенький роман. Тут героїв немає повністю позитивних, чи навпаки, кожен заплутався, робив помилки. Беатріс не претендує на те, щоб бути сильно рішучою, вона просто заплуталася і накоїла того, що можливо собі буде пробачати ще довго.
Тереза... ну вона також досить жорстоко ставить собі рамки, відмовляючись від простого щастя.
Артур так... занадто кохає Беатріс. І це компенсація за те, що не може бути з нею поруч, як їм те потрібно. Дякую щиро за відгук.
Так гарно все закінчувалося, окрім останнього речення
Віліна Дяволюк, Щирі почуття так просто не згаснуть. Принаймні спогади залишаться. Але з ким буде Беатріс, вже точно відомо. Велике спасибі, що прочитали книгу.
Вітаю! Цікавий початок. Здається Беатріс змогла покохати свого чоловіка. Він зробив для цього усе можливе. А Артур також покохав дружину? Або усе ще вважає обов'язком свою дружину?
Людмила Азорская, Вітаю. Дякую вам, що почали читати цей роман. Він відрізняється від інших моїх творінь, бо має історичні нотки.
Беатріс полюбила чоловіка, а він покохав юну дружину. Але там труднощі тільки починаються. Дякую вам за відгук.
"Громадянська одежа"??? Не цивільна?
Наталія Ковган, Ваші твори щирі і чуттєві, з тонкою інтригою, читаються легко і доступно. Дякую
Дякую за таку цікаву та інтригуючу історію. До останнього думала що наша героїня втече, але рада що вона наважилася вирішувати проблеми а не втікати від них.... певно подорослішала)))
Юлія Липко, Дякую вам). Беатріс утримало кохання та почуття відповідальності. У кінці всі герої подорослішали. Дякую вам за відгук та за те, що прочитали.
Дуже цікаво і непередбачувано!!!) Але скільки питань ще залишаться без відповіді...
Walja Zabiuk, Дякую вам. Так, питання залишилися. Відповіді на розсуд читача. Дякую вам за відгук.
Книга клас
Вераника Галайда, Дякую вам)
Дякую за цікаву книгу і бажаю натхнення
Nadya, Дякую вам, що прочитали)))
Гарна книга! Емоційна та водночас сильна героїня, схвалюю її вибір за чоловіком! Єдине не сподобалась остання фраза "...світлий, наче усмішка коханого Тіциуса..". А так любити двох неможливо, Беатріс зробила правильний вибір!
Мар, Дякую вам, що прочитали цю книгу. Героїня дійсно сильна, незважаючи на наївність та провину перед чоловіком. А та фраза не випадкова: вона говорить про те, що почуття до Тіціуса була справжніми. Беатріс зробила вибір, але разом з тим, збереже світлі спогади про Тіциуса. Дякую вам)
Схоже Тіциусу так легко не вдасться забути Беатріс. Її зустріч із Артуром ще раз підкреслює, що дівчина щиро кохає свого чоловіка і не шукає інших стосунків. Втім сюжет непередбачуваний, отож може трапитися будь-що. За можливістю потроху читатиму далі, цікаво як складеться доля кожного з головних героїв.
Angelnik, С сюжеті буде дуже багато несподіванок. Вона кохає чоловіка, та чи встоїть перед спокусою? Побачимо далі. Дякую вам за відгук.
Як добре, що у маєтку живе Тереза. Гадаю того дня подруга Беатріс врятувала два життя. На рахунок Доріана, схоже він дійсно має найбільший авторитет серед трьох братів. Цікаво, що чекатиме на Беатріс та Артура. До того ж головна героїня не залишила байдужим ще декого і скоріш за все ця випадкова зустріч буде не останньою. За можливістю продовжуватиму мандрівку сюжетом.
Angelnik, Дякую вам)) Тереза достатньо розсудливий персонаж, тому від неї менше за все сюпризів. Доріан дійсно тримає інших братів під контролем, як старший та як лідер. Там надалі ще багато несподіваних поворотів. Дякую вам за відгук.
Неймовірні враження та незабутні емоції залишила ця історія незвичайного кохання. Творчих успіхів вам і надалі.
Олександра Мулик, Дякую вам))) Цей твір свого часу писався через незвичайні емоції. Дякую, що прочитали)
Здається, Тереза й дійсно працює над створенням якогось еліксиру, або зілля. У будь-якому випадку ділянка землі цілительці знадобилася не дарма. Нові герої в обличчі трьох братів, як на мене гарне доповнення до складу персонажів. Вони різні за характером, що безумовно додає цікавості. Зважаючи на їхню схильність до авантюр є велика вірогідність знайти собі пригод, а можливо й неприємностей. Цікаво кого саме зустрів Тіциус біля струмка… Потроху читатиму далі і ділитимуся враженнями.
Angelnik, Я вам скажу так: Тереза дуже загадковий персонаж й від неї важко чогось очікувати банального. Дякую вам за відгук, ця історія свого часу далась уже нелегко.
Вам дякую! Перепрошую за Варга. Пам'ятаю, що його звали саме так. Спеціально передивився у розділі, аби не припуститися помилки й врешті написав "Берт". Майбутній сюжет дійсно обіцяє чимало таємниць, а відповідно і викликає бажання розгадати загадки та читати далі.
Продовжую потроху мандрувати сюжетом. Образ Терези стає ще більш таємничим, а зокрема додає інтриги загадка через яку вона мала залишити Берта попри взаємні почуття. Чи дійсно він назавжди зник і хто, або що змусило Терезу всупереч болю відмовити хлопцеві? На рахунок Артура - він справляє враження позитивного персонажа і стає зрозуміло через що Беатріс могла закохатися в нього. Сміливий, мужній, але при цьому не черствий і здатний допомагати іншим й до того ж відчувати щире кохання до своєї другої половинки. Сцена де закохані дивляться на захід сонця, як на мене вийшла гарною і підкреслила для читача теплі відносини між Артуром та Беатріс. Цікаво, що саме змусило Артура затриматися і ким виявиться той злодій з ринку? За можливістю читатиму далі й поділюся враженнями.
Angelnik, Дякую вам) Всі ці таємниці відкриються трохи пізніше. До речі, хлопця звати Вард, то певно вас автоматично виправили)))). Сюжет буде радувати несподіванками. Дякую, що читаєте.
Почав знайомство з Вашою історією. Починаючи з прологу мені відразу сподобався опис осіннього саду, як на мене вийшло доволі атмосферно і занурило до епохи у якій відбуватимуться події. Образ Беатріс імпонує й багато у чому відкривається читачеві вже з початкових сторінок та дає змогу скласти перше враження щодо героїні. На рахунок Артура, також можу відмітити, що від самого початку його образ добре склався в яві. Щодо Терези - цей персонаж викликав у мене додаткову цікавість, зокрема завдяки її таємничості. Таємна кімната у підвалі також додає загадок. Цікавий початок. За можливістю потроху читатиму далі, оскільки історія обіцяє бути цікавою.
Angelnik, Дякую вам) Знаєте, цей твір дуже противоречивий й може викликати різні емоції. Тому вже читаєте на свій ризик. Дякую, що узялися за цей твір.
Вітаю з завершенням чудової книги!)))) Наснаги на нові історії! :)
Аврора Лимонова, Дякую тобі, мила))) Наснаги досить, питання у наявності часу та фізичних силах.
Вав.:)Я не очікувала такого фіналу. Думала, що або Артур помре, або, якщо і житиме, то не пробачить Беатріс. А тут.. Я вражена. Закінчилося тим, чим і розпочалося, тільки Тіциуса дуже шкода. Беатріс розбила йому серце.;(
Дякую вам за подаровані емоції від читання цієї книги. Неймовірна історія кохання.:))
Бажаю вам творчих успіхів, шаленої Музи, багато вірних читачів та легкого пера!:))
Наталія, Тут ви правильно сказали, що все повернулося на круги своя. Тому що для Артура кохання до Беатріс виявилося сильнішим за вражене самолюбство. І це доводить, що він дійсно її кохає, як і вона його.
Тіциуса шкода, звісно, серце у нього розбите. Але ж, він знав на що йшов, коли почав претендувати на заміжню жінку. Час пройде, і все для всіх буде гаразд.
Дякую вам за побажання, для мене це дуже важливо. Сподіваюся, що вже скоро викладу свою новинку і прагну побачити вас серед своїх читачів.
Мені шкода і Тіциуса, і Беатріс....а ота фраза в кінці - " день світлий, неначе усмішка коханого (!) Тіциуса" мене вибила з колії!!!)) Тіциус точно не забуде її ніколи!!!))
Дякую тобі, моя хороша, за чудову історію кохання, хоча й нерви вона мені потріпала!
Бажаю тобі, люба, творчого натхнення, невтомної Музи!!! Чекаю від тебе нових історій!!!)))))
Анна Багирова, Знаєш, мила, ідея досить непогана. Можна було б навіть не роман, а невелику історію. Розповісти про те, як склалася доля кожного з них. От тільки... чи звільниться Тіциус від чарів Беатріс.
Просто історичний роман, як я помітила, не дуже популярний на Букнеті, на жаль. До того ж, десь через тиждень збираюся викласти новинку яка буде 18+. Але усе можливо)
Як чудово, що все стало на свої місця. І Тереза в цій емоційній історії зіграла не останню роль. Дякую авторе за чудову історію!
Ольга Санина, І вам дуже-дуже дякую, що читали та ділилися враженнями. У кожного з героїв свій шлях і у Терези також. Тому лишається побажати усім їм не збитися з власного шляху та йти не звертаючи.
Дякую вам за відгук.
О, сонечко, неймовірно радію кінцівці!! Скільки хвилювань було через неї пережито!! Я не просто відчувала, а страшенно хотіла, щоб так і закінчилось)) Хай тепер Тиціус залишить просто тим недосяжним спогадом, який ніколи більше не потурбує її) І Тереза таки втекла від цих "навіжених"!))) Брати разом удома)) Габріель з Неллі))) Все просто чудово!! Дякую, моя люба!! Море натхнення, бо чекаю ще на нові історії!! Міцно обіймаю!!
Аля, Дякую тобі мила! За все! За те, що читала та лишала відгуки, за те, що хвилювалася і робила припущення.
Ця історія скінчилася настільки добре, наскільки це було можливо для усіх героїв. Головне, що всі живі та здорові, отже мають шанс на те, щоб виправити помилки.
А нова історія не за горами. І дуже сподіваюся, що ти будеш серед читачів. А поки міцно обіймаю у відповідь. І величезне тобі спасибі за нагороду. Це дуже надихає та стимулює творити далі.
Я так і знала, що вона залишиться з Артуром. Прям інтуїтивно))) мовчала до останього))))) Яка б спокуса не була б, все одно закохані будуть разом, бо призначені одне одному Долею). Емоційна книга, але чудова та неймовірна ) Дякую Вам за шикарну книгу, все сподобалося.
Альонка, Артур її чоловік, і цього вже не змінити. Та Беатріс і не бажає цього змінювати. Їх шлюб пережив величезну кризу, але кохання тому і справжнє, що витримало випробування.
Дякую вам за те, що читали цей роман, який писався на великих емоціях. Неймовірно рада, що він подарував задоволення.
Яка сумна прода. Доля уміє припідносити неочікувані сюрпризи! Можливо, якби Беатріс не відчула, що з Артуром щось сталося, то вже б була далеко від міста. А так... цікаво чи швидко вона забуде Тіциуса, чи хлопець зможе забути кохання всього свого життя??? Сподіваюся у кожного з них все буде добре!)) Дякую, сонце, за сьогоднішню продочку. З великим нетерпінням чекаю на останню фінальну главу!)))))
Анна Багирова, Так, квіточко, усе можливо. Беатріс не являється сильною героїнею, і воля у неї не завжди здатна проявитися. Тому, вона могла піти за тим, хто простягнув руку, не більше. На деякі питання, фінал надасть відповіді.
Дякую тобі, мила, стільки часу була з романом та героями.
Оце так поворот. Невже тільки смерть розлучить Беатріс з Артуром? І Тіциуса шкода і Артура шкода. Я розриваюся між ними.
Дякую вам за сьогоднішню продочку, з нетерпінням чекаю на продовження))
Наталія, Можливо і розлучить. Немає гарантію, що Артур лишиться живим, поранення серйозне. В тому і справа, що шкода обох і навіть Беатріс шкода. Ніхто там не може (на думку автора) бути осуджений чи виправданий до кінця.
Дякую вам за відгук і сподіваюся, що фінал вас хоча б трохи розрадить.
Сильно! Не просте рішення.... І трішки шкода що скоро фінал. Так, ця історія захопила сильно мене, читала б її ще і ще)))
Альонка, Так, рішення уже непросте. Можна тільки уявити як болить душа кожного з героїв. І як приємно чути, що ця історія захопила вас. Але вона вже продовжується три місяці, та й герої вже вчинили усе, що можна, наламавши дров до нестями.
Я вам дуже вдячна за увагу, і сподіваюся, що фінал зможе вразити.
Ох, тут серце ледь не вискакувало протягом цих глав!! Головне, що Беатріс таки "почула". Біль Артура... Але от почути в критичний момент ті слова від Тиціуса, було найгіркішим(( Чи не найогиднішим взагалі. Все, затамувала подих і чекаю на розв'язок подій) Ох, сонце, ще за жодну книгу я так не переживала))) Тут тільки залишилось дочекатись!! Якось!! Ваууу, дякую, моя люба, міцно-міцно обіймаю))
Аля, Моя люба, я розумію, що ти відчуваєш. Тому що цей роман дійсно викликає дуже противоречиві відчуття. І саме в останніх главах і стає найбільш зрозумілою назва твору. Повністю підтримати чи осудити когось з героїв важко, бо кожен з них правий та неправий по-своєму. І кожного з них хочеться прибити і хочеться зрозуміти.
Дуже тобі дякую за переживання, за те, що ти майже прочитала такий великий роман. За що я тебе, також, дуже міцно обіймаю.
Дуже цікаво, з ким вона залишиться. Може бути таке, що Беатріс буде сама. Адже ж помайнула думка про те, "що хто любить трьох, той не любить нікого". Дякую вам, чекаю на продовження))
Наталія, Це вам дякую за те, що читаєте і коментуєте. Знаєте, лишилося вже зовсім трошки, вже скоро роман завершиться. Тому, сподіваюся, що ви пройдете шлях з героями до кінця.
Дякую вам за відгук, і хочу сказати, що у цьому романі все може бути можливим.
Любовні трикутники мені завжди дуже важко даються. Зазвичай у фільмах, я спочатку переглядаю саму кінцівку, а потім зі спокійною душею дивлюся все з початку)) А тут... мої принципи вже не витримують))) Розумію, що з Артуром це не життя (та він законний чоловік все ж), але і на зраді щастя не побудуєш. А почуття є до обох... Все, глухий кут! Я "зависла"))) Хоча в мене є своя схильність до одного з цих чоловіків, але спробую прийняти кінцівку, якою б вона не була) Дякую, сонечко, хай початок тижня буде вдалим)) Дуже чекаю далі!
Аля, Знаєш, мила, любовні трикутники завжди непередбачувані, і можуть загнати у глухий кут кого завгодно. Цікаво те, що у глухий кут вони заганяють у першу чергу автора. Проблема у тому, що я люблю любовні трикутники тим, що вони дозволяють закрутити інтригу та тримати читачів у напрузі. Але от як вийти з цього становища…
Ще у той час, коли я писала фанфіки та брала за основу такі сюжети, мене буквально «трясли» читачі, вимагаючи, щоб я сказала, чим все завершиться. У такі моменти, я дійсно панікувала і мені бажалося відповісти «звідки я знаю»?
Тому, чим тут усе завершиться… дізнаємося, бо становище не з легких. Але я дуже вдячна тобі, що ти лишаєшся з історією до кінця. Це дуже надихає.
Гарного тобі тижня, і дуже міцно та щиро тебе обіймаю, моє сонце.
Що ж відповість Беатріс Тіциусу? Але ж приїхала, вночі, не побоялася, отже Тіциус їй небайдужий!
Між Артуром і нею з'явилася стіна, чоловік навряд чи пробачить їй зраду. А життя в клітці тільки призведе до роздратування та посіє холодність у їхньому сімейному житті.))
Дякую тобі, моя хороша, за сьогоднішню продочку та чекаю наступного продовження з нетерпінням.)) Гарного настрою на весь тиждень, люба.))))
Анна Багирова, Вже скоро дізнаємося, що відповість Беатріс. Тіциус їй не байдужий, інакше вона б не наважилася на таку авантюру. Хоча тут не останню роль зіграло те, що Артур вирішив обмежити її свободу.
Дякую тобі, мила, за відгук. Дякую, що ти лишаєшся з цією історією, коли вона вже майже добігла кінця. І я тебе дуже сильно обіймаю, і нехай цей тиждень стане найкращим.
Подобається покарання Беатріс. От нехай сама і розбирається) чекаю продочку)))
Alona, Вона ж і намагається розібратися сама. Вже як уміє, а уміє так собі. Дякую вам за відгук, продовження за графіком.
Навіщо Артуру Беатріс? Щоб тримати все життя під замком? Стосунки їхні змінилися і вже не буде, як колись. Мабуть, Беатріс жаліє, що не обрала Тіциуса.
Дякую вам, чекаю на продовження))
Наталія, Беатріс потрібна Артуру. Насправді, він дуже її любить, інакше, відмовився від неї. Але він також не здатен подолати у собі образу та, точно вже не здатен забути про те, що накоїла другжина.
Можливо, і пожаліє. Це вже дізнаємося трошки пізніше. Дякую вам за увагу та відгук до твору, він уже рухається до фіналу. Не одразу звичайно.
Артур вирішив зачинити Беатріс у золотій клітці??! Хм, дуже "розумно" чинить!!! Я, взагалі, не на його боці, хоча він і законний чоловік Беатріс! Він що, такий незамінний? Чи немає інших офіцерів окрім нього??? Або може його спеціально забирають від красуні дружини бо у замку мають на нього свої плани??? Ненавиджу його!!!
Дякую, люба, за сьогоднішню продочку. Чекаю наступного продовження.)))
Гарних вихідних тобі, люба.)))))
Ольга Санина, Дякую вам за увагу до цього роману. Знаєте, коли я його викладала, то знала на що йшла. Цей роман значно відрізняється від інших моїх історій, і не тільки жанром. Розуміла, що враження читачів буде різним і не завжди герої будуть заслуговувати схвалення.
Артур та Беатріс різні, це так, і вони полюбили один одного не беручи до уваги ті труднощі, що могли статися у побутових ситуаціях. Навіть якщо є шалене кохання, це не значить, що не буде труднощів, але люди, засліплені почуттями, часто того не помічають.
Але! Навіть якщо так, це не означає, що пара неможлива. Вони різні, але і не повинні бути однаковими. Їм складно, але це не привід здаватися. У них щось зруйнувалося, але хіба не можна побудувати заново? Створивши нове ще краще?
Поки на ці питання відповісти не має можливості, мабуть. Бо крапка ще не поставлена. І велике вам спасибі, що проходите шлях разом з героями і висловлюєте власну думку. Це дуже важливо і підкреслює, що історія має сенс.
Зрада зрадою, покарання покаранням, але тут в мене вже включилась жіноча солідарність. Замкнути її в чотирьох стінах під наглядом слуг якось не зачепило зовсім, а от тепер він знову їде на тиждень!! І її спогад про співчутливі погляди служниць став останньою краплею!! Так хочеться чимось Артура стукнути, просто сил немає!! Ті ж самі граблі((( Суцільний морок з його вічними від'їздами! Де ж та Тереза, поки вона не поїхала теж?) Дякую, моя люба)) Обов'язково чекаю далі на продовження!! Гарної п'ятниці!!
Аля, Артур скоріше за все, просто сам заплутався у тому, що має робити. Тут головна проблема у тому, що він не здатен пробачити, але і не здатен покарати дружину як слід. От і починає сам метатися, вже не знаючи, як вчинити. Проявляє свою владу, показує, хто тут головний. Але Беатріс це і сама прекрасно знає. Ці його походеньки... здається, він просто сам прагне утекти від остаточного рішення. Чи можна його осуджувати? Десь можна... як і інших героїв.
Продовженя розкриє наступні мотиви героїв, і вже не так багато лишилося до фіналу. І я хочу дуже подякувати тобі, люба, за те, що ти слідкуєш за цією історією і проходиш довгий шлях з героями. Це для автора важливо, як повітря. Обіймаю міцно-міцно.
Говорили, говорили і нідочого не дійшли. Складна ситуація. Важко обом.
Дякую вам за цю продочку, з нетерпінням чекаю на продовження))
Наталія, Так, вони говорили... але ні до чого не прийшли. Тому що зараз обидва засліплені образами. Беатріс, навіть відчуваючи себе винною, все одно, не може не зізнатися сама собі, що вона також ображена. Доки вони обоє не заткнуть власну гординю, діла не буде.
Дякую вам за відгук.
Мдааа... складно їм зараз:(( не уявляю як Артур це все терпить:(( хоча хіба в нього є вихід? немає... та й Беатріс теж намагається хоч щось повернути, але все... поїзд пішов...
Дякую, сонечко;))
Рина Мир, І тобі, мила, дякую за коментар. Я передбачала, що думки читачів розділяться, і сама не знаю на чийому я боці. Тому що тут неможливо прийняти чиюсь сторону. Лишається лише намагатися виправити те, що ще можна виправити. А чи можна буде, вже стане відомо потім.
Болісна розмова... Болісно бачити, як Артур впевнено захищає свій державний обов'язок воєначальника! Припущення Беатріс на початку глави здаються більше, а ніж правдивим, а на жаль(( "Помститися йому"... аж гепнути його чимось дуже хотілося за ці слова!! Без нього вона заплуталась так, що на голову не налазить! А він ще дивується, що вона повністю віддає себе у його владу... Дякую, моє сонце)) Цікаво, що ж далі буде, бо поки цей вузол ще міцно зв'язаний) Гарного дня!!
Аля, Так, мила. Поки що все дуже боляче. Але інакше бути не може, коли так сталося. Артур захищає себе по декільком причинам: по-перше, щоб довести собі і коханій, що він все одно здатен бути корисним при дворі. По-друге, щоб відволіктися, по-третє... так він упиваєтья своїм болем. У нього дуже сильно зрнене його серце. Але замість того, щоб сісти та поговорити, щоб висказати один одному, прийняти рішення... Ну то Беатріс йому ж належить, як він скаже, так і буде.
Тому Беатріс ще більше заплутується і вже не знає, не відає, як сказати, що зробити, щоб це було правильно. І від цього робить це більші помилки, говорить те, що говорити не слід.
Тобто, можна сказати, що подружжя один одного варті, тому що виявилися не готові до того, що їх шлюб буде мати такі наслідки. І не здатні вчинити розумно, тому що не знають як.
Дякую тобі, сонечко, і тобі гарного дня і тижня.
Я вважаю, що це не Беатріс НЕ заслуговує на Артура, а він не заслуговує на Беатріс!!! Бо у нього на першому місці не дружина, а кар'єра!!! Його тижнями не буває вдома!))
І невідомо ще, чи не розважається він з іншими красунями при дворі, бо гарний і, напевно, подобається жінкам!)) Дякую тобі, моя хороша, за продочку. Чекаю наступного продовження з нетерпінням.)) Гарного дня, люба.)))))
Ольга Санина, Ні, але перш ніж одружуватися з дитиною, треба було всі нюанси обговорити, в тому числі і відсутність чоловіка тижнями. І з чого ви взяли, що моряк не зраджує своїй дівчині? Адже чоловіки не можуть довго бути без жінки, ну хіба що у нього проблеми з потенцією.
Авторе вибачте, але не можу зрозуміти Беатріс психічно хвора чи дуже тупа!! Як можна прийти до Артура вимолювати прощення майже на колінах і казати про кохання до іншого! А коли він спитав кого вона кохає більше і вона не відповіла, це взагалі не зрозуміло! Вона не заслуговує на Артура! Нехай йде до свого Тіциуса, вони мабудь пара!
Ольга Санина, Та нічого. Я десь очікувала на таку реакцію. Героїня заплуталася настільки, що сама не знає, що відчуває та як це пояснити. Можливо, Артуру, як старшому, також потрібно б було проявити більше терпіння, або принаймні сказати, як він бачить майбутнє. Чи розлучаються чи лишаються разом. Але Артур, мабуть, бажає помститися, і це його право.
Можливо, ви праві. і Беатріс дійсно не заслуговує Артура, це вже з якого боку подивитися. Як автор, я нікого з героїв не захищаю. І знаєте... можливо, вона ще піде до Тіциуса. До кінця роману лишилося не так багато, тому скоро все вирішиться.
Дякую вам за такий емоційний відгук, я це дуже ціную. Не завжди все можна поділити на чорне та біле.
Невже Тіциус поїде так і не попрощавшись? І Тереза йде. Всі покидають Беатріс. Вона тепер себе замучить думками.
Дякую вам за сьогоднішню продочку, з нетерпінням чекаю на продовження))
Наталія, Тереза йде, вона вже це давно вирішила. Щодо Тіциуса, то це стане відомо трохи раніше, і думаю, що вас вразить те, що станеться. Дуже на це сподіваюся.
Беатріс... так, їй дуже важко зараз, але це наслідки.
Дякую вам за відгук.
Сумно, що Тереза йде... Хоч у когось тут був здоровий глузд! І, дійсно здивувало, що нарешті він знайшовся і серед братів!! У найменшого!! Тиціусу дослухатися б до міркувань Габріеля!! Навіть про Неллі! Досить вже ловити журавля в небі! Але ж його впертість((( Тільки б не надумав знову побачити Беатріс!! Що ж подивимось... Дуже чекаю далі!! Де ж той Артур нарешті!! Дякую, моя люба!! Дощики почали радувати)) Гарного дня))
Наталія Ковган, В нас нарешті гроза вщухла)) А то здавалося, що розшматує все навколо))
Беатріс молодець, що сказала правду, хоча я й нерозумію, як можна кохати одразу двох чоловіків?!
Тіциуса шкода, чоловік страждає бо дуже кохає, хоча й бути разом з його великим коханням йому не судилося! Артура взагалі не шкода, якщо твоє життя не підвладне тобі, то не треба було одружуватися з молодою красунею і прирікати її на вічні очікування свого чоловіка!
Дякую, люба, за сьогоднішню продочку. Дуже чекаю на продовження.)))
Гарного настрою на весь тиждень, мила!)))))
Анна Багирова, Дякую тобі, квіточко. І тобі гарного тижня, люба.
Кохання часто має багато граней, і до кінця пояснити їх усі не так просто. Так сталося, що кожен з коханих надавав Беатріс те, що їй не вистачало. І вона заплуталася. Знаєш... ти багато чого вгадала з того, щоб буде у сюжеті, але поки не буду розкривати карти. Тіциус дійсно страждає, але все ж таки. не ту жінку він собі обрав.
Щодо Артура... то навіть не знаю, що сказати. Можливо, йому як тому, хто будує власне майбутнє дійсно не треба було одружуватися. А може обрати жінку, яка б просто була б поряд, і яку б він не дуже кохав. Так точно не скажеш.
Дякую тобі, мила, за відгук. Це дуже надихає, бо історія вже потроху рухається до фіналу.
Я здивована, що Беатріс зізналася в коханні так легко. Мабуть втомилася брехати. Дуже цікаво, що зробить Артур.
Дякую вам за цю продочку, чекаю на продовження))
Наталія, Так, тут ви праві. Беатріс, вже дійсно утомилася говорити неправду. Та й що їй втрачати? Вже все, що було можливо втрачено. Артур вчинить, мабуть, розумно, але хто знає. Дякую вам за відгук, вже скоро дізнаємося, що буде далі.
От саме такого кінця цієї ситуації я й боялася:(( ох,чекаю продовження)) Дякую, сонечко;)
Наталія Ковган, Звісно, сонце, хвилююся, я завжди з тобою і твоїми героями;))
Оце так розмова! Артур емоції не стримував. Розумію його, але і її також. Вона молода і їй хочеться щоб її любили, хочеться чоловічої ласки, а його ніколи немає! Тому, Артуре, або вірна служба, або вірна дружина!!!)) Дякую, люба, за сьогоднішню продочку та чекаю на продовження з нетерпінням.)))
Гарних вихідних, сонце.)))))
Анна Багирова, Дякую тобі, люба. Я дуже рада, що ти не звинувачуєш в усьому тільки Беатріс. Вона винна, але, все ж таки, не тільки вона. До того ж, Артур та Тіциус її набагато старші і вони чоловіки. Отже, голова у них має варити краще у плані віку, а характери бути міцнішими та рішучими у плані статі та духу.
Артур тим паче поводить себе досить спокійно і за це йому респект.
Дякую тобі мила, і тобі гарних вихідних та сонячного настрою)
Беатріс вміє шокувати!! Якщо не більше... Блін! Хоча по переду ще розмова, але здається, що це вже глухий кут(( Тут навіть не уявляю яке диво ще має статися, чи, навпаки, ще щось гірше, щоб з'явився хоч якийсь просвіт!! Ваууу, сонце, напруга не спадає!! Дуже-дуже чекаю далі!! Гарного дня і чогось прохолодного обов'язково)))
Аля, Дякую тобі мила))) Попереду ще будуть гострі моменти, і все вирішиться досить несподівано. От тільки досі невідомо кого вибере Беатріс. Вона вже стільки дурниць наробила, що важко сказати, чи можна узагалі виплутатися. Можливо, як раз і доведеться розхльобувати іншим.
Дякую тобі, моя хороша. І тобі тільки найкращого дня у цей спекотний час.
У мудреця якось запитали: «Чи можна кохати двох жінок одразу?» і мудрець відповів « Кохати ні, а обманювати так». Так, і в нашій історії! Жаль Артура, а Тереза як завжди розсудлива! Дякую за продовження, натхнення Вам))))
Ольга Санина, Коли кохаєш двох одразу, у будь якому разі обманюєш. Беатріс за цей обман ще відповідатиме. І не тільки перед Артуром, але і перед Тіциусом та Терезою. Артур тримається гідно, хоча це для нього удар. Він вистоїть.
Дякую вам за коментар та за увагу до твору. Тут ще очікуються несподівані повороти долі.
Всі живі і це найважливіше. Одне хвилююся, за Беатріс. Мабуть, їй прийдеться розплачуватися перед Артуром за зраду і думаю, що ставлення його до неї поміняється.
Дякую вам за сьогоднішню продочку, з нетерпінням чекаю на продовження))
Наталія, Дякую вам, що хвилюєтеся. Щодо Артура, то вже скоро все стане відомо, як і інші моменти. Усі герої врешті решт отримають те, що заслужили. Дякую вам за відгук.
Фуууух, можна видихнути після дуелі!! Все пройшло навіть достатньо мирно і шляхетно! Правда вже закралась думка, що Тиціус в кінці таки засне вічним сном, але брати опинились тут вчасно!! Невже вони таки нарешті повернуться додому?! Це було б просто чудово!! Цікаво, яка розмова далі чекає на Беатріс з її чоловіком?! Він навряд зробить вигляд, що нічого не знає... Дякую, моя люба, невже простіт вже близько?) Чи ще ні?! Чекаю-чекаю!!!
Аля, Дякую тобі мила, за відгук і за те, що продовжуєш цікавитися історією. Все пройшло шляхетно, завдяки Артуру. Він не зрадив своїм принципам навіть тепер...
З Беатріс дійсно буде попереду розмова. І вона буде досить неочікуваною. Артур не пропустить крізь пальці таку образу. Все вже буде відомо трохи пізніше.
Просвіт не те що близько, але і не далеко. Вже все скоро буде розставлятися по своїм місцям.
Жесть!!! Це Доріан "найрідніші люди"????? Сучий покидьок, який його підставив найрідніша людина???? У мене просто немає слів!!!
Чекаю на продовження. Дякую, люба.
Анна Багирова, Ох мила, братів не обирають. І що ж робити Тіциусу? Тільки прийняти брата таким, який він є. Хоча він ще той козлина.
Дякую тобі, квіточко, за відгук. Сподіваюся, що ця історія ще зможе тебе здивувати.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати