Розділ 24

Тереза вже добрих десять хвилин стояла перед корзиною зі свіжими грибами та прискіпливо їх роздивлялася. Потім перевела погляд на наступну корзину вже із сушеними грибами.

- Які ж узяти? Які краще підійдуть? - запитала вона у торговки, котра не дивлячись на те, що дещо втомилася від прискіпливої покупниці, не втрачала надії щось продати. А разом з цим і ентузіазму.

- Дивлячись, що ви бажаєте, - відповіла торговка, - гриби просто чудові, сама збирала, чистила, сушила. Для юшки краще підійдуть сушені, а  свіжі для салатів та гарніру.

Врешті решт, придбала трохи сушених та свіжих грибів, а разом з ними і два пучки петрушки, що зберіглася із зимніх запасів. Поклавши покупки у невеликий кошик, узяла Варда під руку, і вони не поспішаючи, продовжили похід по ринку.

Сьогодні на ринку було не дуже багато торговців та покупців. Можна не поспішаючи пройтися, вибрати те, що необхідно для хазяйства. Тереза із насолодою відчувала метушню зовнішнього світу, вдихала аромат зелені, овочів, навіть риби.

Серед нечастого шуму, Тереза почула жвавий, молодий голос. Мимохіть подивилася у ту сторону, звідки він доносився. Побачила стрункого молодого чоловіка, що торгувався щодо овочів, намагаючись збавити ціну, і одночасно розповідаючи, як не любить овочі.

Торговка-молоденька, свіжа дівчина, була задоволена увагою красеня, оскільки не поспішала поступатися, намагаючись затримати покупця, а також щохвилини строячи йому очки. Хлопець, помічаючи знаки уваги, не відмовлявся від того, щоб подражнити юну дівчинку.

У якийсь момент, Терезі здалося, що перед нею Тіциус. Пригадала, що після того, як допомогла йому пробратися на бал, більше не бачила. Тоді ще здивувало, що Беатріс не побажала узагалі нічого розповідати. Все це змусило знахарку задуматися, що, можливо, Тіциус міг чимось образити чи зачепити прекрасну графиню. Терезі дуже не хотілося бути причетною до неприємностей Беатріс, тому наважилася підійти до хлопця та запитати особисто.

Дівчина підійшла до хлопця, що був як і раніше, зайнятий розмовою з юною торговкою, та тихо гукнула його:

- Тіциус, послухай…

Молодий чоловік обернувся і Тереза одразу зрозуміла, що помилилася. Юнак був схожий на Тіциуса кольором волосся, рисами обличчя, які були більш юними та м’якими. Але це був не Тіциус. Обдарувавши цілительку поглядом заядлого ловеласа та знатока жінок, чарівно усміхнувся:

- Чим можу служити?

Дівчина з овочами тут же надула губки, окинула Терезу презирливим поглядом. Мовляв, де тобі, сірій мишці, тягатися зі мною. Проте, юнак також не виказував особливої цікавості до дівчину у простій, сірій сукні, із хустиною на голові, і відсутності рум’янця на щоках. Та, інша, набагато апетитніша та свіжіша.

- Вже нічим, - незручно усміхнулася Тереза, розуміючи, що попала у дещо дурну ситуацію, та ще й у присутності Варда, - прошу вибачення, ви просто декого мені нагадали. Але я помилися…

- Габріель, ти купив овочі? Я вже двічі ринок обійшов, - почувся голос зі сторони. До випадкових співбесідників підійшов Тіциус. Він запнувся, упізнавши Терезу.

- Не люблю овочі, - вередливо заявив Габріель, щоб трохи позлити брата, - давай краще на ці гроші м’яса купимо та картоплі.

- Я ще недостатньо заробив на все це, - спокійно відповів середній брат, - як би ви з Доріаном допомагали мені… до речі, ти знаєш, де він?

Габріель лише розгублено розвів руками. Тіциус кивнув:

- От бачиш. І готувати сьогодні ти будеш, зрозумів?

Габріель, здається, потемнішав обличчям, коли усвідомив, що Тіциус його виховує та наказує у присутності сторонніх людей, серед яких були жінки. Але заперечити не посмів. Кивнув, узяв придбані овочі, заплатив за них (грошима Тіциуса)  навіть не глянувши більше на загрававшу з ним торговку, швидко пішов геть.

Тіциус піджавши вуста, дивився йому услід, по обличчю було помітно, що він засмучений образою брата. Але він не став доганяти його. Повернувся до цілительки, кивнув їй, також пішов геть, у ту ж сторону, що і Габріель.

Тереза та Вард подивилися куди він направився. Потім, Тереза рішуче пішла за ним та наздогнала.

- Тіциус, зачекай. Я хотіла запитати тебе…

Молодий чоловік зупинився, але не подивився на дівчину. На його обличчі було написано почуття провини, яке Тереза побачила.

- Що з вами сталося? Беатріс після розмови з тобою ходить кисла, а тепер бачу такий же вираз на твоєму обличчі. Невже в тому, що сталося, моя провина? То просвітить, у чому я повинна покаятися?

Молодий чоловік мовчав. Не міг же дізнатися у тому, що образив Беатріс. Адже вона була винна тільки у тому, що відмовила його, відштовхнула незграбні залицяння. І тепер, можливо, він її більше ніколи не побачить.

Побачивши, що Тіциус не візьме на себе ініціативу продовжувати розмову, і не знаючи, що сказати самій, Тереза простягнула йому кошик з грибами.

- Ось візьми, приготуєте щось. Не м’ясо, але більш сито, ніж овочі.

Автоматично, Тіциус узяв кошик, потім подивившись на нього, промовив:

- Мені немає куди пересипати…

- Не біда, - усміхнулася дівчина, - як небудь зустрінемося, повернеш. А поки йди до своїх братів, вони вже напевне голодні.