Розділ 33

Беатріс, допомагаючи Терезі, намагалася не дивитися у сторону Доріана, відчуваючи, що він їй не дуже подобається. Крім того, десь у душі поселився страх по відношенню до цього молодого чоловіка. І скільки б разів, вона не повторювала, що він старший брат її коханого Тіциуса, легше не ставало. Як і від того, що знову та знову пригадувала, що вона невірна Артуру. Десь у глибині душі розуміла, що потрібно покласти цьому усьому край. Але поки не наважувалася. Тіциус був засмучений через Габріеля, Беатріс не бажала заподіювати йому ще більшу біль.

Від думок, графиню відволікла Тереза:

- Ми йдемо, - коротко кинула вона своїй знатній подрузі.

Блакитноока дівчина кивнула, відчуваючи, що цілителька чимось розсерджена. Здогадувалася у чому причина, але не наважувалася запитати.

Хоча молоді люди викликалися проводити дівчат, Тереза владним голосом заявила, що це зайве. На відміну від м’якої та ніжної Беатріс, вміла сказати так, щоб її зрозуміли з першого разу.

Беатріс не здатна була передбачити думки Терези, але її хвилювали щільно стиснуті вуста подруги, серйозний, навіть, похмурий, погляд. Сама ж графиня думала зараз про Тіциуса, про те, що він лишився сам, тоді, коли йому потрібна була підтримка. Адже він завжди опинявся поряд, коли допомога потрібна була їй самій.

Деякий час вони йшли мовчки. Не дивлячись ні на що, Беатріс насолоджувалася тією свіжістю, що царювала навколо після недавнього дощу. Мимохіть пригадала, як Тіциус спостерігав за нею. Вона тоді так явно відчула його погляд, такий люблячий та турботливий. Чи дивився так на неї Артур? Чи, можливо, у нього ніколи на це не було часу? Він любив її, робив все що міг, що дозволяли обставини. От тільки чи ставало їй від цього легше?

Тіциус все частіше опинявся поряд, коли був потрібен, простягав руку допомоги, підтримував, показуючи кохання так, як хотілося графині. Якби так було і з Артуром… тоді б не було Тіциуса.

- Беатріс, - почулося з боку, і юна дівчина здригнулася наче прокинулася. Повернула голову у сторону Терези.

- Тобі потрібно припиняти ці зустрічі, - холодно промовила цілителька.

Беатріс винно опустила голову.

- Так. Я знаю.

- Ні, - так само холодно продовжувала Тереза, - ти не знаєш. І не усвідомлюєш, наскільки ризикуєш. Я б сказала, ризикуєш скандалом, публічним осміянням, але тебе це все мало хвилює, чи не так? Але ти ризикуєш викликати гнів у Артура, спричинити йому біль. Причому гнів паде не на тебе, а на твого коханця.

Русоволоса дівчина подивилася на свою подругу:

- Коханця? Невже ти знаєш…

- Не будь наївною. Я ж прекрасно розумію, що ви не просто, при зустрічах, розмовляєте. Чи хочеш упевнити мене у зворотному?

Беатріс піджала вуста, у її синіх очах загорілося відчуття провини та протест одночасно.

- Я знаю, що вчиняю погано, але…

- Це потрібно припинити, - суворо перервала її знахарка. Якщо ти не хочеш втратити Артура. А ти не хочеш його втратити, я знаю.

Беатріс охопила невелика паніка у душі. Вона розуміла, що дійсно веде небезпечну гру, оскільки маючи чоловіка, завела собі коханця. Але з іншого боку, наче не усвідомлювала того, що одного разу, світ їх трикутника здатен зруйнуватися. Для цього потрібно зовсім небагато: лише, щоб їх з Тіциусом таємне кохання розкрили.

Найстрашніше те, що страждатиме Артур-її вірний та добрий герой, котрий заради неї завжди готовий на все… коли може собі це дозволити. Хіба можна порівнювати Артура та Тіциуса? Перший - це людина, яку доля підняла високо, а сам він ставав вище з кожним днем.

Тіциус-звичайний хлопець, що вирішив шукати щастя подалі від дому. І все ж таки… чому маючи гаряче коханого чоловіка, надала перевагу таємно зустрічатися з цим простим хлопчиною? Можливо тому що, і він цього бажав? Чи тому що, опинявся поряд, коли їй це було необхідно?

- Гірше за все, що це я тебе штовхнула на зраду, - продовжувала знахарка, - сама ж тоді допомогла йому пробратися на бал, дозволила тобі відчути його підтримку. Але зробленого не повернеш. Все що я можу зараз, це спробувати вберегти тебе від наступних помилок. Доки я ще тут..

Тереза запнулася, не бажаючи розповідати далі, але Беатріс і не запитувала. Дівчина  повністю поринула у свої думки, намагаючись зрозуміти, як діяти далі. Хоча і так знала…

Їй потрібно припиняти бачитися із Тіциусом. Розірвати злочинний зв’язок та вимолювати пробачення у чоловіка, перед яким винна. Але як же Тіциус? Адже вона любить його. Як сказати, що він їй… більше не потрібен? Після всього того, що він зробив для неї. Після того, як опинився у її житті не випадково.

Обидві дівчини, наче змовившись, більше не промовили ні слова. На суворому обличчі Терези застигла деяка тривога, зазвичай відсутня. Ніжне обличчя Беатріс зберігало сліди суму та нудьги. Юна, багата, безтурботна дівчина відчувала, що їй доведеться зробити нелегкий вибір. Те, що принесе біль не тільки їй. У першу чергу, тим, хто її любить, та кого любить вона.