327
Анотація до книги "Боги з гуртожитку"
Троє випускників КНУ імені Шевченка й один молодший “нуль” з талантом наводити хаос, п’ять років будували гру-світ, де NPC мали бути не скриптами, а майже свідомими. У стартап вони вклали все, що назбирали за навчання, і купили наддорогий (для них) комп’ютер, аби запустити “неможливе”. І запустили… ну, майже.
В силу обставин після одного невинного, п’яного, але максимально впевненого натискання Enter їхній всесвіт стартує “десь там” на чужих обчислювальних потужностях — і починає жити. А на їхній станції лишається один персонаж: не “майже свідомий бот”, яких повно в цьому світі, а цифровий аватар, що “народжується” в Британій 1747 року. Він живе, навчається… помирає й знову живе, щоразу розуміючи: "я знову на старті". Так триває доти, доки до нього не звертаються Боги-“Боги з гуртожитку".
В силу обставин після одного невинного, п’яного, але максимально впевненого натискання Enter їхній всесвіт стартує “десь там” на чужих обчислювальних потужностях — і починає жити. А на їхній станції лишається один персонаж: не “майже свідомий бот”, яких повно в цьому світі, а цифровий аватар, що “народжується” в Британій 1747 року. Він живе, навчається… помирає й знову живе, щоразу розуміючи: "я знову на старті". Так триває доти, доки до нього не звертаються Боги-“Боги з гуртожитку".
“Кілька років, щоб створити симуляцію світу з нуля? Легко, якщо ти студент. Та студентські помилки мають наслідки: у світі народжується самонавчальний ШІ, приречений знову й знову проживати той самий день.”
Зміст книги: 13 глав
Останнє оновлення: сьогодні
32 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую вам за пояснення.
Аня Осадчук, І вам дуже дякую за коментар :). Якщо будуть ще коментарі, мені буде цікаво поспілкуватись з Вами :).
Це якось жорстоко. Дякую вам за проду ♥️. Як він не збожеволів, не знаю. Стільки життів і не можливість закінчити цикл і просто відпочити.
Андрей Романенко (Black Silver), Саме тому зупинка часу, перед розмовою з його творцями була для нього дуже страшним моментом, адже він її не контролював і "теоретично" вона могла стати для нього вічною. Вічність, проведена в одному моменті, ось що було страшніше за вічні переродження.
Дійшло. Дякую вам за проду ♥️
6. Неймовірна глава! Шлях Тіма від холодного розрахунку до наукового фанатизму і, зрештою, до усвідомлення, що "відповідь не в сталі", прописаний дуже глибоко. Момент із "останнім експериментом" тримає в напрузі до останнього слова. Відчувається ця безвихідь героя, для якого чергове життя стає не шансом, а кліткою. Дуже цікаво, куди приведуть його пошуки "сенсу" в наступному житті. ✨✨✨
Віталій Козаченко, Дуже дякую за коментар :). Я радий, що Вам подобається.
Дочитав дев'яту главу і... що я можу сказати. Це реально сильно, спочатку текст і подача мені здались трохи перевантажений технічними термінами, але не настільки, щоб це заважало читанню, бо все це розбавлено подіями, сценами й цікавими моментами. Тобто немає відчуття сухого пояснення заради пояснення — автор поступово вибудовує логіку світу який потім запустили Пивасні деміурги.
І саме в цьому, як на мене, головна сила твору: те, що на старті можемені здалось перевантаженням, далі у дев'ятій главі раптово перетворюється на дуже міцний фундамент усього сюжету. Особливо це відчувається в дев’ятій главі, коли починається розмова між Тімом і Деміургами. Ось тоді остаточно стає зрозуміло, навіщо був увесь цей “каркас” на початку, бо без нього просто не вийшло б повноцінно зрозуміти, як працює цей всесвіт.
І для книги, поданої на конкурс «Код Всесвіту», це реально влучне рішення. Світ тут не просто фон, а повноцінний механізм. Тож, автор, зараза, не затримуйся з продовженням!
Андрій, Будь ласка :).
Історія одразу затягує, цікаво спостерігати за подіями.
Залишила лайк і підписалась, буду вдячна за взаємність ❤️
Джулія Вор, Навзаєм, підписався, поставив вподобайки вашим творам :). Легкого пера і вдячних читачів :)!
Буде цікаво почитати.
Підписався на вас, буду радий взаємній підписці.
Андрій Казкар, Ви пишете у жанрі наукової фантастики, мені таке цікаво. Підписався навзаєм, першу книгу циклу додав у бібліотеку. Як буде час і настрій - почитаю і залишу пару коментарів на перші глави :). Якщо твір сподобається - зроблю рецензію.
5. Глава вийшла неймовірно сильною у своїй простоті. Опис життя Тіма — це ніби споглядання старої фотографії: відчуваєш і запах диму з печі, і ту важкість у спині, про яку він пише. Дуже зачепила думка про те, що смерть у 48 років була "важливою лише для нього" — це звучить болісно, але дуже щиро.
Ідея з реінкарнацією в те саме тіло, але з багажем досвіду минулого життя — це крутий прийом. Вражає те, як Тім розпорядився своїм "другим шансом": він не став супергероєм, а просто вирішив стати на одну сходинку вище, здобути ремесло і повагу. Його фінальна думка про те, чи не марно він витратив цей шанс, чіпляє за живе.
Новий шанс або прокляття... Вражає те, як знання про майбутнє та циклічність життя може стати не даром, а тягарем. Тім обрав шлях самотності, щоб не завдавати болю ні собі, ні іншим, і його фінальне усвідомлення — що під кінець життя йому навіть нікому подати кухоль води — це дуже потужна і сумна сцена. Його висновок про те, що він "забув про власне життя", стежачи за подіями у світі, змушує задуматися. Ця глава дуже легко читається та сприймається
Віталій Козаченко, Дякую за коментар, дуже радий, що Вам сподобалось. Сюжет чим далі, тим за задумом має розгортатись і відчуватись багатогранним :).
4. Круто! Опис того, як реальність "вмикається повністю" і ставить розробників на коліна — це потужно. Ідея з HELIOS-9 як рятівним колом виглядає як початок чогось грандіозного. Цікаво дізнатися, хто ж ця "перша сутність", що стала якорем!
Я сподіваюсь, ви подалися на конкурс?) Книга повинна отримати приз!
Єва Родзинка, Цей хештег в мене був роздільно написаний, тепер підправив :)
Наразі ковтнув усе. Дуже круто. Ці реінкарнації Тіма й пошуках причини його "прокляття різними релігійними напрямками — просто суцільна філософська метафора. Адже, насправді жодна об'ктивно не гарантує те, що проповідує. Принаймні, що стосується винагороди. Однак є, к на мене один аспект, який Тім оминув. Але я не буду про нього писати. Я казав, що залишу свої 5 копійок при собі. А може ще далі він вирине. Тож, чекаю діалогу з Тімом. Взагалі, він уособлення геніїв цього світу, які були незрозумілими своїми сучасниками. У ньому можна побачити безліч алюзій на видатних і не дуже постатей в історії. Також хочу звернути увагу на деякі росіянізми, які трапляються. Я не запам'ятав усі, бо не виписую й не моніиорю спеціально. Але різануло "картошка", хоча вже трохи далі "картопля". "Лук" в сенсі цибуля. "побіжали" . Ну й ще пару. Це не для того, аби Вас вколоти. А для того, аби за можливості покращити й так цікавий текст. Чекаю на продовження))
Ромул Шерідан, Французька революція наприкінці XVIII століття стала для британського суспільства потужним сигналом: надмірна розкіш, соціальна прірва та відрив еліт від реальності можуть закінчитися дуже погано. У Британії це радше породило загальне “приглушення” поведінки: після таких подій суспільство підсвідомо стає обережнішим у всіх прошарках — від ремісника до землевласника. Люди починають менше “світити” крайнощами, більше триматися за репутацію й зовнішню пристойність.
Тому Тім, навіть маючи переродження, все одно мислить і діє в рамках цієї атмосфери — стримано й прагматично. А от якби він опинився в іншій країні з іншим соціальним “темпераментом”, я цілком міг би додати йому цю арку :).
У зв'язку з цим і ще з деякими причинами у ГГ сформовується моральна відраза від такого способу життя, тому навіть зневірившись у світі він почав шукати відради просто тиняючись по світу, а не заробивши якийсь (умовний) мільйон жити в своє задоволення. Це б у нього не викликало саме морального комфорту і не дало б жодних відповідей, до яких він (пройшовши путь вченого) би підсвідомо прагнув. :)
Вітаю. Вирішив познайомитися з Вашою конкурсною історією, і ковтнув 5 розділів. І скажу, що трохи під враженням)) Деміурги — таки надеміуржили)) Я не дуже знаюся в усій тій АТішній термінології, а звертатися за допомогою до ШІ, щоб блиснути невіглаством у коментарі не вважаю за доцільне, тож пишу свої враження. І це: Вау!.. Дійсно. Мені дуже сподобалося.Ідея й так цікава, й арка з хлопцями могла б розвиватися сама собою. Але ж Ви додали Тіма! І це... офігенно. Ці його реінкарнації спроби — дуже цікаво. Наче день бабака в життя. Невже це в грі? Я так розумію. Але, як на мене — тут й філософська метафора. І це додає драматизму. Намагаюся зрозуміти основний посил фільму,.. тобто твору. Нє, ну просто написано досить кінематографічно, тож...)) Здається, я здогадуюся, про що основний посил. Але здогадки залишу, як п'ять копійок при собі. Є трохи одруківочок, не значних, але то таке. Дірок — не бачив. Принаймні поки що. А от слово "харчування" в сенсі під'єднання того борзого комп'ютера в підвалі до мережі — краще вжити "живлення". Або тоді взяти в лапки і тоді буде алюзія на популярний мем — родича "пекельних борошн". Читаю далі. Коментарі залишу також згодом. Нехай пишеться натхненно ✨
Ромул Шерідан, ОК. Дякую за пораду.
Перші кілька розділів — ніби в суху землю. Від дуже впізнаваної реальності студентів-задротів, захоплених своєю ідеєю (а коли ще так мріяти й вкладатися, як не в молодості, коли здається, що можливо все?!) — до моменту справжньої реалізації, коли їм вдається створити повноцінну кодову симуляцію часового відрізка історії Землі з даними на фізичному рівні.
А далі, як водиться, у всьому винен зелений змій… тобто солодовий настій. І симуляція вирушає у далеку хмаринку суперкомп’ютера.
І ось тут починається справжня магія! Хоча радше не магія, а захопливе нарощування самообучення ШІ, який проживає життя одне за одним, немов у розтягнутому на цілу епоху «дні бабака».
Супер! З нетерпінням чекаю продовження.
Анна Лінн, Дуже дякую за такий відгук. Особливо радий, що вам подобається подача. І дійсно, довелось витратити доволі немало часу для вивчення історії цього періоду, щоб вона не вибивалась за межі того, що там буде відбуватись далі :).
Адже по суті, події цієї книги будуть паралельно проходити у двох часових лініях.
Кинув рекомендацію;)
Спочатку було складно розуміти цю книгу зі всіма її термінами.( Відчуття було, наче мозок зараз зламається) Але коли історія вже переходить до Тіма і показуються його регресії( одне з того що мені найбільш подобається читати) стає справді цікаво. Історія перестає бути перевантаженою і стає більш зрозумілою. Ці постійні регресії, хоч і втомлювали героя, але допомогли йому спробувати себе в багатьох сферах і в різних ролях.
І тепер вони що виходить зустрінуться?
Елевонда Евермонт -Еливедо, Щиро дякую за коментар!
Так, у тексті справді є такий собі "поріг читача" — це коли мозок читача спершу каже: «Що?», а вже через кілька сторінок додає: «А, ну тоді логічно». Моя прискіпливість до пояснення процесів — це не через бажання зламати чиюсь психіку, а скоріше через жагу показати, що навіть найбожевільніші ідеї можуть бути реалізовані. Бо наукова фантастика без реалістичності – це як бог з гуртожитку без пива. І знаєте, ті, хто читають цей жанр, зазвичай той поріг долають швидко – прямо з розбігу, а подекуди ще й роблячи сальто :).
Щодо зустрічей... Ну, Тім, як відомо, блукає у штучно створеному світі, а вони — в реальності. Але... "поговорити" таки зможуть. Чи порозуміються? Це вже інше питання. Бо, як він задумав автор: думки Богів для нього будуть неосяжні, але волю таки доведеться виконувати. А адже це все ж таки жанр "комедія" — тож обіцяю, нудно не буде. Можливо, навіть комусь вдасться вижити зі збереженим здоровим глуздом! А можливо і приєднатись до богів за келихом пива... але це вже буде зовсім інша сцена :).
Ха-ха іноді було прям вогонь. Пиво тільки от щось пальонка =))
Анна Лінн, Його було літрів 20 на студентів, як на візуалі в творі, такою кількістю навіть хороше пиво довело їх до стану нестояння :).
Дякую за атмосферу, за деталі й за те, що змушуєте задуматися: а раптом ми всі просто чийсь вдалий запуск?
Сил і натхнення, Андрію. Пишіть далі — це дійсно варте уваги) Запрошую також до прочитання мого твору " Привид цифрового коду";)
Лія Оскар, Ця книга вже якимось чином опинилась у моїй бібліотеці :).
Але покищо не було часу зануритись у Ваш світ :). Але обов'язково цей час скоро знайдеться, як тільки завершу основну частину марафону.
Вітаю на конкурсі! Дуже сильний текст, який балансує на межі техно-нуару, студентської сповіді та філософського трилера. Автор не просто розповідає про код і NPC — він показує, як п’ять років безсоння, кави та жадоби «зробити неможливе» перетворюють групу хлопців з гуртожитку на богів, які самі не до кінця розуміють, що саме народили.
Особливо вражає, як буденно і водночас моторошно описано перехід від «просто проєкту» до моменту, коли створені персонажі починають мати власну історію, образи, здатність брехати й пам’ятати травми. Це вже не про програмування — це про етику, відповідальність і той класичний франкенштейнівський жах: а що, якщо воно справді ожило?
Стиль живий, іронічний, місцями болісно щирий. Чекаю продовження з надією, що «Боги з гуртожитку» не забудуть своїх створінь… або принаймні не вимкнуть сервер без попередження. Бо знаєте, як воно буває: натиснеш Enter — і вже не ти головний у цій історії))
Лія Оскар, Дякую за такий глибокий і уважний коментар — дуже приємно, що Вам сподобалась зав’язка.
Але найцікавіше, якщо чесно, тільки починається.
Сподіваюсь, Вам буде цікаво дізнатись: що станеться зі свідомістю, яка проживе 1, 5, 10, 20 і більше життів, кожного разу починаючи майже з початку? Як вона захоче змінити світ, коли знатиме, що буде завтра? Як змінюватиметься її світогляд і саме сприйняття реальності?
І що буде, коли вона отримає від “богів” завдання — незрозуміле, надскладне і більше схоже на жарт, ніж на щось осмислене. Але ж шляхи “богів з гуртожитку”, як то кажуть, незбагненні ? Адже вони вже починають розуміти, що їхнє творіння доволі скоро може не витримати всього цього, якщо нічого не змінити.
Бо, зрештою, якщо ти став творцем — ти береш на себе відповідальність за свідомість, яку породив. Навіть якщо власні моральні принципи ще тільки формуються.
Успіху Вам, сил і натхнення у творчості. Дуже зацікавила назва книги і анотація. Обов'язково читатиму:))
Сніжанна Четверт, Щиро дякую за такий теплий коментар :).
Вітаю на конкурсі, дуже красна обкладенка.
Дуже оригінальна й захоплива ідея, що поєднує науку, гумор і філософські роздуми про свідомість та реальність. Після такої зав’язки хочеться читати далі й дізнатися, як розвиватиметься цей незвичайний всесвіт.
Підтримую підпискою на конкурсі, та запрошую на свою сторінку, підписатися та познайомитися з моїми книгами.
Стас Вольвач, Звісно, я на вас підпишусь і, при нагоді ознайомлюсь з Вашою творчістю. :)
Вітаю з проходженням модерації ⚡ Бажаю успіхів у написанні й коді всесвіту ✨
Ромул Шерідан, Назваєм :). Ваші візуали до твору "У пошуках життя" дійсно класні, мені подобаються :).
3. Цей розділ чудово передає той самий момент перед запуском, коли архітектура вже "підозріло красива" на папері, але все впирається в реальне залізо, яке ось-ось має приїхати. Тут гарне поєднання безсонних ночей, кави, пельменів та грандіозної мрії, яку герої хочуть втілити. Подивимося, що в результаті вийде в реальності.✨
Віталій Козаченко, Щось таки вийде, але результат цього щось буде доволі сильно відрізнятись від першочергового задуму, хоча масштаб збережеться :). Як заведено у таких книгах, все пішло не за планом.
2. В цьому розділі Ви дуже влучно передали той рідкісний момент, коли абсолютно чужі люди за лічені години стають «своїми». Це стан, коли герої ще нічого не знають один про одного, але їх думки вже працюють у резонансі. Візуали мені сподобались.✨✨✨
Віталій Козаченко, Дякую за коментар :).
Ідея неймовірно новітня й цікава. Коли почула назву, думала, що буде історія, де боги живуть між людьми, але те, що ви вигадали, ще краще. Я цікавлюся програмуванням, тому історія мені подобається. Правда, ви дуже часто використовуєте порівняння двічі, а то й більше разів підряд звучить трохи дивно, але не заважає насолоджуватися історією.
Мені більше сподобався стиль написання Гри синаксиса. Думаю, цю історію треба буде допрацювати, але ідея чудова.
Golden Wolf, Відправив вам редакцію по "Брехуну", сподіваюсь вона буде корисна.
Якщо вам подобається програмування і комп'ютерні технології, то третя глава Вам , сподіваюсь, дуже сподобається.
Вітаю з новою історією! Успіхів автору.
Стейсі Мур, Щиро дякую :).
1. Поки не вимкнули світло, встиг прочитати початок історії. Анотація та сам сюжет обіцяють бути неймовірно цікавими! Текст читається досить легко, а візуал додає естетики сюжету та допомагає краще уявити образ головного героя.
Дуже цікаво спостерігати за цим контрастом: з одного боку — серйозна академічна школа, а з іншого — реальне життя з підробітками "на дім" та відчайдушними спробами не спалити проводку в підвалі. Андрій Ковальчук здається дуже приземленим і зрозумілим героєм, йому хочеться співпереживати.
Зізнаюся, деякі технічні моменти особисто для мене були не зовсім зрозумілими, адже я не великий фанат комп'ютерних ігор (окрім футболу на планшеті нічого не тримаю). Тож про "GPU-дівчину" та деякі інші терміни довелося трішки почитати, щоб бути в темі. Але це навіть плюс — дізнався для себе щось нове! Для тих, хто "в темі", це взагалі сприйматиметься на одному диханні. Початок інтригує, чекаю на продовження!
Віталій Козаченко, Щиро дякую за розгорнутий відгук по першій главі :). І розшифровку абривіатури GPU додам у текст, щоб читачу було зрозуміліше :).
Вітаю з новинкою! Успіхів книзі.
Віталій Козаченко, Дякую.
Вітаю з новинкою! Успіхів!
Ава Роуз, Дякую за підтримку :).
вітаю з новинкою)
Соланж Седу, Щиро дякую, сподіваюсь що книга знайде свого читача :).
Вітаю з новинкою! Успіхів ❤️
Крісті Ко, Дякую :).
Вітаю з новинкою ❤️
Лірія Маєр, Щиро дякую :).
Вітаю з новинкою!
MargFed, Дякую :).
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати