14 273
Анотація до книги "Боги з гуртожитку"
Троє випускників КНУ імені Шевченка й один молодший “нуль” з талантом наводити хаос, п’ять років будували гру-світ, де NPC мали бути не скриптами, а майже свідомими. У стартап вони вклали все, що назбирали за навчання, і купили наддорогий (для них) комп’ютер, аби запустити “неможливе”. І запустили… ну, майже.
В силу обставин після одного невинного, п’яного, але максимально впевненого натискання Enter їхній всесвіт стартує “десь там” на чужих обчислювальних потужностях — і починає жити. А на їхній станції лишається один персонаж: не “майже свідомий бот”, яких повно в цьому світі, а цифровий аватар, що “народжується” в Британій 1747 року. Він живе, навчається… помирає й знову живе, щоразу розуміючи: "я знову на старті". Так триває доти, доки до нього не звертаються Боги-“Боги з гуртожитку".
В силу обставин після одного невинного, п’яного, але максимально впевненого натискання Enter їхній всесвіт стартує “десь там” на чужих обчислювальних потужностях — і починає жити. А на їхній станції лишається один персонаж: не “майже свідомий бот”, яких повно в цьому світі, а цифровий аватар, що “народжується” в Британій 1747 року. Він живе, навчається… помирає й знову живе, щоразу розуміючи: "я знову на старті". Так триває доти, доки до нього не звертаються Боги-“Боги з гуртожитку".
програмуваннякомедійний романкодвсесвіту
“Вибуховий мікс технологій та фаталізму. Історія про те, як алгоритм стає долею, а вихід із системи перетворюється на пошук сенсу. Вражаюче бачення цифрового переродження, де кожен рядок коду дихає життям. Рекомендую!”
Зміст книги: 68 глав
174 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРецензії на книгу можна почитати ось тут:
https://booknet.ua/blogs/post/428506 - Вень Чжулун
https://booknet.ua/blogs/post/427565 - Марк Лис
https://booknet.ua/blogs/post/434229 - Сергій Більцан
Усім рецензентам велике дякую!
Марія навела шухера. Дякую вам за проду ♥️
Аня Осадчук, Так, ця дівчина може :). Але з деякими хлопцями інакше не як, якщо потрібен результат :).
2. Окремо відзначу вставки з ілюстраціями — це додає особливого настрою (до речі, цікаво, який розмір ви використовуєте?).
Дуже відгукнувся момент із роздумами про юнаків і дівчат — про фундамент і життя «тут і зараз». Такі деталі додають тексту щирості й викликають власні спогади. Читання м’яко повернуло мене в роки студентства — і за це окрема подяка, бо справді нахлинули дуже щемкі моменти.
Якщо говорити суб’єктивно, іноді технічні описи здаються трохи перевантаженими для пересічного читача — хоч вони й додають достовірності, подекуди хочеться швидше повернутися до взаємодії між героями. Також поки що жіночі образи більше з’являються епізодично, тож було б цікаво побачити яскраву героїню, яка не поступалася б хлопцям у розумі та харизмі (але я лише на початку, тож, можливо, все ще попереду).
Загалом — це було справді захопливе й атмосферне читання.
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую за доволі розгорнуту відповідь ❤️
1.Привіт пане Андрію з марафону від Автора до автора: Прочитала поки що тільки 20 сторінок і позначила кожну главу зірочкою — настільки захопливо автор подає матеріал. Історія динамічна, жива й у чомусь близька, мабуть, кожному. Додала твір до бібліотеки, щоб згодом обов’язково дочитати.
Ну а тепер відгук:
«Боги з гуртожитку» стали для мене справжнім зануренням у студентське життя. Під час читання я ніби повернулася в ті часи, коли в маленьких кімнатах народжувалися великі ідеї, а повітря було наелектризоване юністю та амбіціями. Текст буквально дихає цією атмосферою — межа між побутом і віртуальними світами розмивається під гул техніки, розмови на кухні й нескінченні ночі без сну. Особливо сподобалося, як описано процес створення «Франкенштейна v2.0» — настільки детально й образно, що відчуваєш запах кави, пилу й перегрітого заліза. Це не просто розповідь про технології, а справжня магія творення. Вдале поєднання тем ШІ та нейромереж із простим гуртожитським життям робить героїв живими, а не просто «геніями на папері». Діалоги звучать природно, персонажі цікаві, а сюжет читається легко й невимушено.
Цікавий задум. Сподіваємося у тому світі не виросте маленький «Скайнет»))
Дякую вам за проду ♥️
Аня Осадчук, Дуже радий, що книга вам подобається :). Діліться враженнями у коментарях, а я спробую за наступні три тижні її таки завершити. Вона якось доволі велика вийшла, але що вже поробиш, стільки подій і всі якось мають статися і це має бути епічно :).
16. Цікаво де ж студенти візьмуть гроші. В реально дивні листи. Чому не можна зробити якусь міні презентацію за кадром. Не показувати своїх облич. А зробити запис розмови з Тімом. Вони ж з ним розмовляли. І мабуть запис є.
В будь якому випадку цікаво, як вони викрутяться.
Анастасія Коваленко, Ні, адреси в них не засекречені :) Проблема не в тому, щоб знайти офіс, а в тому, щоб потрапити не до ресепшену, не до випадкового менеджера і не до людей, яких просто відправлять подивитися: “а що це за дивні типи прийшли”, а саме до тих, хто реально ухвалює рішення.
У великій компанії так не працює: якщо ти приходиш з фразою “у нас конфіденційна інформація, але деталі тільки на особистій зустрічі”, тебе найчастіше сприймуть не як перспективний проєкт, а як підозрілий квест. Спершу попросять короткий опис, потім документи, потім хоч якусь верифікацію, хто ви такі і чому взагалі вам мають виділити час. А без цього нагору тебе просто не пустять.
Плюс є ще один момент: їм потрібна була не просто розмова “з кимось у кабінеті”, а вихід саме на тих, хто може дати доступ до технологій, бюджету, лабораторій чи запуску співпраці. Бо пояснити все людині без повноважень — це максимум отримати здивоване обличчя, внутрішню перевірку і ще більше зайвих питань. Тобто двері відкриті, але от коридор до потрібного кабінету — уже зовсім інша історія :)
Наче світло в кінці тунелю. І це світло Марія. Дякую вам за проду ♥️
Аня Осадчук, Так, в неї інше сприйняття Тіма :). Якщо хлопці сприймали його більше як задачу, яку треба вирішити і вже потім, як свідомість, яку треба зберегти, то в Марії акцент змістився на внутрішню складову Тіма.
Дякуз за коментар!
Дякую. Дуже красиво і сильно. Тіму поїздили по вухах і заспокоїли. І ніякої конкретики, тільки сила Слова.
Gennady Boiko, До цього Тім був для них і “якорем”, і проблемою, і технічною аномалією, а після розмови з Марією (яка сприймає його як живу свідомість) назад у зручну термінологію вже не повернешся. Тепер це не завдання в стилі “акуратно витягти елемент із системи”, а спроба врятувати людину, яка сама себе людиною і відчуває. А отже далі кожне рішення буде важчим, бо доведеться думати не тільки про те, як це реалізувати технічно, а й про те, що саме вони роблять з живою свідомістю.
Продовження сьогодні о дванадцятій :).
Дууууже цікава вийшла розмова Тіма з Марією. Та найгірше в цьому те, що він відчуває себе людиною. І як це тепер втілити?)
Ромул Шерідан, Ну, раз хлопці створили всесвіт, то пару-трійку витівок і ще чогось натворять... ой вибачте, щось створять... можливо :), якщо вистачить божевіль... в сенсі геніальності. Так, саме так я і хотів сказати :).
Марія вирішила поговорити з Тімом. Дякую вам за проду ♥️
Аня Осадчук, Дякую за коментар. Так :), хоч вона і довіряє цім технічним розбишакам, але краще один раз перевірити та розставити усі крапки над "і", ніж якось виявити, що хлопці просто трохи схилились. :)
Успіхів книзі та натхнення автору ❤️❤️❤️
Неба Крайчик, Щиро дякую! :) ❤️
15. Деміурги створили собі проблему, а тепер не знають, як її вирішити. Ви так багато технічних моментів описуєте, що здається ви самі створили такий світ. Я не здивуюся, якщо ви програміст, що створює ігри, симуляції. Цікаво, Тім якийсь реальний персонаж створений вами онлайн? Чи поки тільки в книзі?
Анастасія Коваленко, Я не програміст, але в мене є диплом магістра з відзнакою за направленням: Комп'ютерні науки та цифровий інтелект.
А відповідно до Тіма. Я не знаю як Вам відповісти, щоб це не було спойлером, тож вибачаюсь. З часом ви самі зможете здогадатись хто він :).
Вітаю!
Гарна книга і раджу прочитати.
Тут детальніше:
https://booknet.ua/blogs/post/427565
LibertyFox, Щиро дякую за такий змістовний відгук!
Дякую вам за проду ♥️, неможливо відірватися.
Аня Осадчук, Будь ласка я щиро радий, що Вам подобається. Найцікавіше чекає попереду :).
14. Щось не дуже добре хлопці задумали. Хочуть знищити Тіма. Хоча домовлялися з ним про інше. Якось не по людськи. Хоча з іншої точки зору, Тім і сам може хотів би позбавитися життя і нескінчених перероджень. Але ж йому дали завдання і надію. Тут дилема. Питання людяності і сили слова. Подивимося до чого все призведе.
Анастасія Коваленко, Дуже дякую за коментар. Хлопці дійсно розглядають усі можливі варіанти.
17-23 Ні, ну бюрократія — це завше бюрократія. Погодження розробки технічної документації. Виділення коштів для проекту технічної документації. Отримання коштів на виготовлення технічної документації. Освоєння коштів для виготовлення технічної документації. А потім ще не факт що та документація буде виготовлена. І проєкт реалізовано. А, ні — ще потім гроші закінчилися. Ви гарно, прямаґо під лупою висвітили ту всю двіжуху. Пошук п'ятого члена команди —кумедний і принциповий вийшов. Зрештою, зупинилися на членкині. Марія толкова, і може внесе трохи більше структурованості і компанії. Ну і може все ще відродиться на амурній ниві. Що б відчуваю. А чому б і ні. Цікаво, що буде далі. Чи вдасться дати Тіму суб'єктність в нашому світі)
Ромул Шерідан, Дякую за розгорнутий коментар :).
Дякую вам за проду ♥️
13. Перед деміургами делема: що робити із свідомістю. Виявляється вони і ім'я навіть не вигадували для нього. Якось так недбало все робили. А тепер світу грозить кінець. Подивимося, як вони в плутаються далі.
Вона ще не знає наскільки все серйозно. Дякую вам за проду ♥️
Аня Осадчук, Так, в неї зараз думки зовсім не про це :) і так батько задачку підкинув далеко не рівня студентки в якої досвіду в реальних проектах майже немає.
У батька своє бачення ситуації та свої плани, адже він розуміє все це і знає, що підкинув їй задачку, яку реально вона не потягне, але про це вже в інших главах :)
12. Тім, звісно, на деякий час піднув у глибокі роздуми, сумніви. Але надія перемогла. Він не дурний. Вже накидав план дій. Подивимося, як у нього все вийде.
Анастасія Коваленко, Дякую за коментар. Я теж сподіваюсь, що усе вийде :). Але розумієте, коли персонаж живий, то різне може статись.
З своїми амбіціями і прагненнями.
Андрій, Ви дуже влучно все підмітили, тут глава більше про обставини і розкриття характерів тут задіто лише опосередково.
Прочитав 17 і 18 глави — зайшли, як в суху воду.
Читається легко, без провисань, темп тримається впевнено і без штучних затягувань. А момент з обговоренням кандидатів у команду — взагалі викликає усмішку, дуже цікаво вийшло :).
Андрій, Дякую за коментар :). Щиро радий, що Вам сподобався твір! Приємного читання :).
Дякую вам за проду ♥️
Аня Осадчук, І тут на арену виходить новий персонаж :).
11. Бідний Тім. Він там божеволіє вже від думок і сумнівів у своїй реальності. Це ж треба розмовляв з творцями свого світу. І це не Бог, до якого звик. Це вся система світосприйняття могла полетіти в нього.
Анастасія Коваленко, Ох... тут ви праві на всі 100%, що є, то є.
10 Цікава глава. Тім, мабуть, пожалкував, що хотів все припинити. Йому таке завдання дали, що нагадало казку , де було " принисе те, не знаю що, прийди не верхом і не пішком і т д." Ото він очманіти мав. Хоча це якась надія. Цікаво як він викрутитися. І як викрутяться деміурги.
Поставила вам 5*, як завжди.
Анастасія Коваленко, Щиро дякую, у деміургів та Тіма ще доооовгий шлях попереду :)
Дякую вам за проду ♥️
Аня Осадчук, Дуже приємно, що Вам подобається цей твір!
Дякую.
Gennady Boiko, І вам дякую за підтримку моєї творчості!
Штуіна підключать? Цікаво.
Gennady Boiko, Ех, якби в умовах конкурсах знайшовся б пункт мілким шрифтом... ШІ теж запрошуються Андрій би з задоволенням покликав би в команду Тіма, але справа в тому, що мілким шрифтом пункт таки є, але він зовсім не про це :).
Маленька підказка була раніше: наприклад щодо дрібного пункту: навіщо створювати цілу дослідницьку базу нехай і для крутого, але все ж таки лише конкурсу.і скільки часу має тривати такий конкурс.
Прочитано за один раз. Вражає. Чекаємо продовження.
Gennady Boiko, Щиро дякую за коментар!
Глава 18. Кадрове пекло.
Щойно додав.
9. Тім задає незручні питання. Деміурги самі не знають відповідей. Дійсно, навіщо вони створювали цей світ і персонажа з такою функцією. Вони не думали про нього. Чи був якийсь величний задум ніж просто втішити его і керувати.
Цікаво чи випустять Тіма назовні. Він буде роботом? Але це знову існування. Вічне існування для нього.
Анастасія Коваленко, Дуже вірні спостереження :).
8. Виявляється поки хлопці спали Тім прожив 33 роки. Щось кепські з них "Боги". Світ не доробили, понапивалися і забули про створіння. Уявляю переляк Тіма. То життя нескінченне, то все завмерло. І ще хтось не звідки почав розмовляти з ним. Тут збожеволіти можна. Думаю, як він дізнається, що то за викрутаси над ним робили хлопці, то може щось їм зробить на відмістку. Цікаво, чи захоче він вийте у світ людей? Чи захоче просто померти, щоб заспокоїтися?
Подивимося, що його чекає далі. Цікаво, яка буде далі його реакція і дії.
Анастасія Коваленко, Так, 33 життя прожити — це справді сильно, тут навіть важко уявити, як це психологічно витримати. Але є підозра, що хлопцям буде вже не так смішно, коли вони повністю усвідомлять, що саме вони “запустили” в пориві натхнення. Бо одне — зробити щось як експеримент, а зовсім інше — побачити реальні наслідки, коли воно починає жити своїм життям.
7. Ви піднімаєте важливі філософські теми, питання буття людини в цьому світі.
Хоча помітила деякі неточності. Напр., 1).у вас є фраза "я пам'ятаю наперед те, до чого людство дійде приблизно через 100 років". Тут слово, пам'ятаю, думаю, доречніше було б замінити на "бачу", " пророкую". Бо він до того ж жив у середньому 50 років. А то й менше кожне життя. Як він міг пам'ятати той час де ще не жив? 2). І стосовно релігії. Там де християнство вважає переродження ерессю. Насправді в Біблії є таке:" святою кров'ю Іісуса Хреста прощаються вам всі ваші гріхи і беззаконня від початку світу, до кінця світу на два життя вперед". І сам Іісус переродився у живій подобі. Тож, біблія не заперечує переродження. Хіба, що хтось навмисно її трактує по своєму.
В тім це звісно не заважає сприйманню тексту. Розповідь нам поволі показує шлях до розуміння через духовні пошуки, релігії. Остання крапка - це як натиснута кнопка "стоп" чи "пауза" в якій Тім опинився. "Бійтесь своїх бажань" так би мовити. І як було - погано , і як випросив теж не сподобалося.
Цікаво, що чекає на нього далі.
Анастасія Коваленко, ♥️♥️♥️ Зрозумів, дякую, перегляну цю частину.
Дякую вам за проду ♥️, цікаво ,хто буде п'ятим.
Отак завжди. Дякую вам за проду ♥️
Аня Осадчук, сімнадцята глава Вам сподобається :). Вона, щоправда, трохи затрималась у дорозі, але прибула вже не як скромний пасажир, а як повноцінний локомотив — розрослася майже до 20 тисяч знаків.
Спершу я думав зробити все культурно й цивілізовано, тобто розбити її на менші частини. Міг би, звісно, ще довго тягти котика за яйця, викладаючи по шматочку й роблячи вигляд, що так і було задумано для підвищення інтриги. Але в якийсь момент вирішив, що глава має працювати саме цілісно — одним нормальним заходом, без штучного дроблення на “ось вам пів сцени сьогодні, а решту колись потім”.
Тож перепрошую за чергову затримку. Реальне життя, як водиться, знову вирішило влаштувати мені невеликий домашній квест на уважність, витримку і перевірку, чи зможу я дописати текст, коли навколо все раптом теж хоче моєї активної участі. Але, як бачите, глава не лише дописалась, а ще й встигла добряче набрати м’язів.
Дуже цікаве продовження. Нарешті Тіму вдалося передихнути. Хоча, від цього йому не легко. Завдання від гуртожитиних Деміургів — виглядає нездійсненним. І взагалі, цікаво, чи можливо його вивести з системи як особистість. Я не беруся коментувати технічну сторону, а цікавлюсь більше філософськими аспектами, які тут виринають. Тут є глибоко екзистенційні елементи, які можна сміливо аплікувати на нашу реальність. Релігійні, моральні, цінності, питання суб'єктивізму, тощо. Дуже цікаво, чим зрештою це все закінчиться))
Ромул Шерідан, " у пошуках життя" додав до бібліотеки, лайком твір підтримав, а коли прочитаю декілька глав , додам коментар.
Прочитала шість глав. Видно велику любов автора до описів технічної частини. Описи героїв на початку були просто як про фактичні дані їх життя. Навіть про відносини було описано в декількох абзацах. Особисте життя, почуття, більше мають другорядне значення. Проте ви багато описуєте як хлопці створювали той світ, до подробиць описуєте органи персонажа, світ і навіть логи. Видно, що автор має велику обізнаність в комп'ютерній термінології. Те, що студенти називають себе деміургами - це досить символічно. Це як творці, які не є Богами, але спроможні створити щось матеріальне. Тож, думаю, слово підібрано дуже влучно. Едине, що мені трохи не вистачало, це людяності серед обширних пояснень технічних моментів. Але потім з'явився Тім, а з ним і людяність, що мене порадувало. Хоча було спочатку не зрозуміло, яка природа тих його перероджень. Але потім я прийшла до думки, що скоріш за все він може бути персонажем створеного хлопцями світу. І всі його переродження, як спроба знайти більше вдалий сценарій життя. Але сенс в тому, що немає ідеального життя. В кожному свої проблеми і нові задачі, які раптово обриває смерть. Тім ще знаходиться у пошуку, хоча пройшло вже 28 життів. Цікаво, що далі
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую, що пояснили.❤️
Тут кожну фразу можна додавати в цитатник) а "невипитий океан пива" взагалі добив, валяюсь під столом від сміху )))
Вень Чжулун, От чесно, не повірте, але пиво тут зіграє не останню роль у сюжеті :).
Студенти без пива, як художник без натхнення. А куди це натхнення їх заведе... ну... все ще попереду ;).
Типу медогляду, тільки з головним болем на ранок - запам"ятаю, доволі точно описує будь-який корпоратив)
Почала вас читати. Цікавий твір, з гумором. Читається легко. Поставила вподобайку, додала до бібліотеки. Давно на вас підписана. Сподіваюся на взаємність і запрошую до своєї книги "Код Всесвіту: Чорна діра".
Анастасія Коваленко, Додав до бібліотеки. Почитаю кілька глав "Чорна діра" і залишу коментар, люблю наукову фантастику :). Ну а лайк буде по факту прочитання.
Реальність здригнеться. Дякую вам за проду ♥️
Гарна вийшла дупця. Дякую ♥️♥️♥️♥️
Аня Осадчук, Дякую за такий коментар!!!
Якщо чесно, ці хлопці самі по собі дуже розумні. І є підозра, що якби все це запускалося в тверезому стані, то подібні моменти вони б прорахували ще на старті.
Але маємо те, що маємо — історія не має зворотньої сили, тож тепер доведеться їм (і мені, як автору) розгрібати наслідки разом із ними :).
Якби не технічне рішення зі створення "якоря", що було прийнято в моменті: "Нехай буде так" :), то нічого б не сталось.
Навіть не можу виразити словами, це дуже Сильно. От з якої сторони не глянь, скрізь саме так як має бути. Читати приємно й цікаво, а головне прям ніби з думок взято, тільки систематизовано, розжовано й наблюдечку подано.
Дякую.
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую.
Дякую вам за пояснення.
Аня Осадчук, І вам дуже дякую за коментар :). Якщо будуть ще коментарі, мені буде цікаво поспілкуватись з Вами :).
Це якось жорстоко. Дякую вам за проду ♥️. Як він не збожеволів, не знаю. Стільки життів і не можливість закінчити цикл і просто відпочити.
Андрей Романенко (Black Silver), Саме тому зупинка часу, перед розмовою з його творцями була для нього дуже страшним моментом, адже він її не контролював і "теоретично" вона могла стати для нього вічною. Вічність, проведена в одному моменті, ось що було страшніше за вічні переродження.
Дійшло. Дякую вам за проду ♥️
6. Неймовірна глава! Шлях Тіма від холодного розрахунку до наукового фанатизму і, зрештою, до усвідомлення, що "відповідь не в сталі", прописаний дуже глибоко. Момент із "останнім експериментом" тримає в напрузі до останнього слова. Відчувається ця безвихідь героя, для якого чергове життя стає не шансом, а кліткою. Дуже цікаво, куди приведуть його пошуки "сенсу" в наступному житті. ✨✨✨
Віталій Козаченко, Дуже дякую за коментар :). Я радий, що Вам подобається.
Дочитав дев'яту главу і... що я можу сказати. Це реально сильно, спочатку текст і подача мені здались трохи перевантажений технічними термінами, але не настільки, щоб це заважало читанню, бо все це розбавлено подіями, сценами й цікавими моментами. Тобто немає відчуття сухого пояснення заради пояснення — автор поступово вибудовує логіку світу який потім запустили Пивасні деміурги.
І саме в цьому, як на мене, головна сила твору: те, що на старті можемені здалось перевантаженням, далі у дев'ятій главі раптово перетворюється на дуже міцний фундамент усього сюжету. Особливо це відчувається в дев’ятій главі, коли починається розмова між Тімом і Деміургами. Ось тоді остаточно стає зрозуміло, навіщо був увесь цей “каркас” на початку, бо без нього просто не вийшло б повноцінно зрозуміти, як працює цей всесвіт.
І для книги, поданої на конкурс «Код Всесвіту», це реально влучне рішення. Світ тут не просто фон, а повноцінний механізм. Тож, автор, зараза, не затримуйся з продовженням!
Андрій, Будь ласка :).
Історія одразу затягує, цікаво спостерігати за подіями.
Залишила лайк і підписалась, буду вдячна за взаємність ❤️
Джулія Вор, Навзаєм, підписався, поставив вподобайки вашим творам :). Легкого пера і вдячних читачів :)!
Буде цікаво почитати.
Підписався на вас, буду радий взаємній підписці.
Андрій Казкар, Ви пишете у жанрі наукової фантастики, мені таке цікаво. Підписався навзаєм, першу книгу циклу додав у бібліотеку. Як буде час і настрій - почитаю і залишу пару коментарів на перші глави :). Якщо твір сподобається - зроблю рецензію.
5. Глава вийшла неймовірно сильною у своїй простоті. Опис життя Тіма — це ніби споглядання старої фотографії: відчуваєш і запах диму з печі, і ту важкість у спині, про яку він пише. Дуже зачепила думка про те, що смерть у 48 років була "важливою лише для нього" — це звучить болісно, але дуже щиро.
Ідея з реінкарнацією в те саме тіло, але з багажем досвіду минулого життя — це крутий прийом. Вражає те, як Тім розпорядився своїм "другим шансом": він не став супергероєм, а просто вирішив стати на одну сходинку вище, здобути ремесло і повагу. Його фінальна думка про те, чи не марно він витратив цей шанс, чіпляє за живе.
Новий шанс або прокляття... Вражає те, як знання про майбутнє та циклічність життя може стати не даром, а тягарем. Тім обрав шлях самотності, щоб не завдавати болю ні собі, ні іншим, і його фінальне усвідомлення — що під кінець життя йому навіть нікому подати кухоль води — це дуже потужна і сумна сцена. Його висновок про те, що він "забув про власне життя", стежачи за подіями у світі, змушує задуматися. Ця глава дуже легко читається та сприймається
Віталій Козаченко, Дякую за коментар, дуже радий, що Вам сподобалось. Сюжет чим далі, тим за задумом має розгортатись і відчуватись багатогранним :).
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати