Глава 15. План божевільних рішень

Ми усі мовчали вже хвилин десять.Здається, ідеї скінчились.

І тут Ігор, який досі мовчав підозріло довго, раптом сказав:

– А що буде, якщо виконати обіцянку?

Я підняв очі.

– Яку саме?

– Ту, яку ти дав Тіму, – сказав Ігор. – Перенести його сюди. У цей світ. Це можна зробити у вигляді робота.

Олег повільно повернувся до нього.

– Ти зараз серйозно?

– Абсолютно, – сказав Ігор. – Ми ж самі це вже проговорювали. Дати йому тіло. Нехай не біологічне. Механічне.

Дмитро одразу похитав головою.

– Ні. Не влізе.

– Що саме? – спитав Ігор.

І Дмитро, як людина, яка все життя мріяла пояснювати, чому неможливе – неможливе, почав загинати пальці.

– Перше: обсяг активної пам’яті.

Друге: динамічний контекст особистості.

Третє: модулі самоідентифікації.

Четверте: довгострокові асоціативні зв’язки.

П’яте: емоційна модель з безперервною зміною станів.

Шосте: сенсорне злиття каналів.

Сьоме: предиктивні алгоритми поведінки.

Восьме: карта тіла і простору.

Дев’яте: система пріоритетів і рішень у реальному часі.

Десяте: теплові, енергетичні й обчислювальні обмеження самого робота.

Олег підхопив:

– Плюс одинадцяте: затримки.

Дванадцяте: втрата цілісності свідомості через розрив середовища.
Тринадцяте: збій в управлінні моторикою.

Чотирнадцяте: відмова датчиків.

П’ятнадцяте: банально, робот – не мозок. Це банка з приводами. Мені далі продовжувати? Запитав дмитро і подивився на Ігоря, як на першокласника, якому пояснюють те, що усі вже вивчили в другому класі.

– Дякую, ви дуже надихнули мій геній, – сказав Ігор. – Але я не пропоную впихнути Тіма в тостер із ногами.

Ігор нахилився вперед.

– Ви всі думаєте не туди. Нічого не треба вміщати в самого робота. Взагалі. Робот – це не носій свідомості. Робот – це тіло. Термінал. Маніпулятор. Набір датчиків, приводів і канал зворотного зв’язку.

Я відчув, як у мене в голові щось тихо клацнуло.

Ігор побачив це і одразу заговорив швидше.

– Уся обробка – тут. Усі дані, пам’ять, логіка, свідомість, модель “я”, історія, навчання – на нашому обладнанні. На наших потужностях. Ми ж зараз і так тягнемо купу важкого обчислення локально. Для підтримки окремого носія нам вистачить. Робот лише виконує моторні команди і передає назад потік з камер, мікрофонів, інерціалки, тактильних датчиків, можливо лідару – коротше, усе, що буде його “зором”, “слухом” і відчуттям положення в просторі.

Дмитро вже не заперечував. Уже рахував.

– Канал?

– Starlink, – одразу сказав Ігор. – Нормальний пріоритетний канал. Середня затримка – близько сорока мілісекунд.

– Це все ще забагато для повноцінної присутності, – сказав Олег.

Я похитав головою.

– Не критично. Для людини повний цикл сенсорного сприйняття й реакції теж не нульовий, навіть більший, близько двохсот мілісекунд. Якщо тримати затримку в межах сорока мілісекунд, суб’єктивно це вже близько до природного сприйняття, враховуючи інщі процеси, то його швидкість реакції та сприйняття реальності і буде приблизно на рівні з людською.

Дмитро дивився кудись повз екран.

– Якщо зробити буфери предикції на низькому рівні моторики… прибрати дрібний шум… дати стабілізацію положення… то так, воно може працювати.

Олег повільно сів рівніше.

– Гаразд. Припустимо. І як це допоможе нам вийти з ситуації?

Ігор усміхнувся так, як усміхаються люди, після яких часто доводиться заново переналаштовувати або зносити усю систему «Windows».

– А ось тут найцікавіше, – сказав він. – Якщо Тім опиниться одночасно в системі й поза системою, то що він тоді для HELIOS-9?

– Поясни, – сказав я.

– Для неї він якір, – сказав Ігор. – Унікальна свідомість, прив’язана до стартової точки світу. Але якщо ця сама свідомість отримає зовнішній носій у нашому світі, то для системи з’явиться парадокс. Один і той самий суб’єкт існує не тільки в її внутрішньому циклі, а ще й зовні. Не копія. Не симуляція. Вона. Та сама точка суб’єктивності. Для системи це фатальна помилка моделі.

Дмитро повільно підняв голову.

– Тобто ти думаєш, що зв’язок ослабне.

– Саме так, – сказав Ігор. – Не зникне одразу. Але ослабне. На наступному перезапуску, якщо ми правильно все зробимо, система не зможе так легко “затягнути” його назад. І в цей момент ми зможемо забрати Тіма на паузі.

– А далі? – спитав Олег.