3 541
Я писала про лиходія, але не планувала в нього закохатись!
В процесі ·
148 стор.
· Повільно оновлюється
Анотація до книги "Я писала про лиходія, але не планувала в нього закохатись!"
Я — авторка трагедії. Написала фентезі-роман про Орден, зраду, війну і лиходія, який зрештою знищить усе. Саме я його вигадала: Глена — красеня з червоними очима, чорними крилами й серцем, яке не здатне кохати.
Я знала, що він уб’є її. Я знала, що сам загине. Бо я так вирішила.
Але тепер я сама попала у цю історію. Жива. Без магії. Серед жорстокості, мечів, інтриг і тих, кого я створила. І він дивиться на мене так, ніби відчуває. Ніби пам’ятає. Ніби може зламати все.
Я мала бути Богом цього світу.
Але, схоже, тепер я — його жертва.
Я знала, що він уб’є її. Я знала, що сам загине. Бо я так вирішила.
Але тепер я сама попала у цю історію. Жива. Без магії. Серед жорстокості, мечів, інтриг і тих, кого я створила. І він дивиться на мене так, ніби відчуває. Ніби пам’ятає. Ніби може зламати все.
Я мала бути Богом цього світу.
Але, схоже, тепер я — його жертва.
“Вона написала книгу про лиходія, зробивши його таким, як він є. А потім потрапила до нього в полон та усвідомила, що стала закохуватися. Але що як книжка піде іншим сюжетом? ”
Зміст книги: 46 глав
Останнє оновлення: 9 дн. тому
185 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПривіт, дорогі читачі!
Ваші лайки, підписки та коментарі - найкраща нагорода і мотивація.
На сьогоднішній день нові розділи виходять 1 раз на тиждень!
Всі новини по цій книжці та іншим ви знайдете в моєму блозі!
Дякую, що ви зі мною! :)
❤️❤️❤️
Твір наповнений тихою метафізичною тугою — ніби авторка опинилася у власному віддзеркаленні, де творець і творіння міняються місцями. У кожній фразі відчувається втрата контролю над світом, який колись народився з її уяви, але тепер став самостійним, живим, невловимим. Це звучить як сповідь письменниці, котра усвідомлює: її герої вже не персонажі, а істоти з душею. Вражає відчуття межі між вигадкою і реальністю — тонкої, майже прозорої, але фатальної. І коли вона говорить, що Гін могла б написати її краще — в цьому зізнанні криється найвищий ступінь творчої самопожертви, коли автор стає частиною власного тексту.
У цьому уривку відчувається велич і трагізм зруйнованого світу, де попіл стає метафорою забуття, а кожен крок Глена — це рух між минулим і порожнечею. Авторка створює враження кінця не лише цивілізації, а й віри в сенс боротьби: навіть камінь і мармур здаються живими свідками катастрофи. Образ героя, виснаженого і зневіреного, контрастує з колишньою величчю — саме в цьому протиставленні народжується справжня сила тексту. Це не просто опис післявоєнних руїн, це сповідь людини, яка зрозуміла, що перемога над хаосом може обернутися знищенням усього людського.
Останні розділи неймовірні, відчуття, що фінал вже близько ❤️
Тепер я ще більше вірю у те, що Роуз сестра Гін)
Яка гидота! В житті не повірю що Бетті не знала що він зробить(
Не подобається мені це запрошення від Бетті, підозріло
Соул взагалі розум втратив, Глен його приб'є
Софія Малинська, Іноді я думаю, що створила Соула, щоб він бісив читачів))) Це жарт, якщо що, але цей персонаж дійсно такий... дуже специфічний, хех
Ну ось і доказ, ніяка Бетті не мила і не пухнаста
Софія Малинська, Так, Бетті - дуже складна, святою я її точно не назву, але чи вона лиходійка? Хтозна...
Може Роуз і є та сама втрачена сестра Гін? Я вже раніше про це думала
Софія Малинська, У вас дуже цікаві теорії, мені завжди подобається їх читати)
І не соромно Глену фліртувати з Роуз, коли в нього є Бетті?
Софія Малинська, Сором, можливо, і є... Але Глен живе не серцем, а інстинктом контролю — і саме тому губиться, коли відчуття виходять з-під влади. І взагалі, насправді, у нього дуже складний мікс відчуттів з цього приводу, і що він з цим вдіє ми ще дізнаємося.
Дякую за ваші коментарі ❤️❤️❤️
Ніяк не можу зрозуміти Бетті друг, чи ворог, але приховує вона чимало
Софія Малинська, Так, ви дуже точно відчули ❤️ Бетті — не проста. У ній багато світла, але ще більше болю. Іноді саме він змушує приховувати більше, ніж хотілося б. Усе ще попереду ;)
Цікаво, які чоловіки подобаються самій Гінель)
Софія Малинська, Гарне запитання) Гінель складно вразити — їй цікаві не обличчя, а розум, сила волі й здатність не злякатися її тіні. Але навіть для неї є винятки… ;)
Дякую за продовження, що так захоплює подих!
Дуже очікую проду, бо це неймовірно цікава книга!
Не думаю, що Люмен можно довіряти!
Дякую за новий розділ, як завжди дуже напружено та інтригуючи, нарешті Глен знає, хто така Роуз, але головне, щоб Гінель не дізналася!
Дякую, чекаю на продовження ❤️
Так шкода Роуз((
Прокляття, те, що Люмен все почула - це жах... що ж тепер буде?
Цікаво, чому в неї було таке видіння? Де Бетті помирає. Може там справді її історію в реальному світі хтось редагує і переписує від себе
23Р. Ох і причепилася та Гінель з правдою... Дуже настирна. Що ж буде якщо Роза назве ім'я автора? ну точно нічого хорошого(( Треба якось вийти із цієї ситуації. Але ж як?? ох, авторко, інтригуєте))))
Те, що Ви написали, справляє дуже сильне і болюче враження. Атмосфера змінюється майже непомітно: з теплої, побутово-дружньої, наповненої світлом і сміхом, вона стає задушливою й тривожною. Це контраст, який працює безвідмовно, бо читач разом із героїнею мимоволі розслабляється на початку — і тому особливо гостро відчуває холод у грудях, коли ситуація починає виходити з-під контролю. Ви дуже тонко передаєте психологію моменту: дрібні деталі, що спершу здаються звичайними, поступово набувають загрозливого відтінку, і врешті тіло героїні реагує ще швидше за розум, що робить сцену максимально реальною. Відчуття безсилля, коли навіть звичайний диван стає пасткою, прописане страшно правдиво. Це важкий уривок, але саме завдяки цій чесності він має таку силу — він не прикрашає і не виправдовує, а показує, як буденність може обернутися у щось, що лишає слід на все життя.
Естетика чорнокрилих людей ❤️❤️❤️
Дуже напружений та драматичний останній розділ
Соул та Люмен нереально бісять!!!
Дякую за продовження, не відірватися ❤️
Мені шкода Бетті, дуже не хочеться, щоб Глен їй зрадив(((
Гінель - дуже цікава героїня, ось ця фішка с Гін-Роуз здивувала
А без зілля він би їй напевно не повірив, що існує інший світ. Вона так про всі ці технології красиво розповіла, і так страшно про зброю, якою можна знищити весь світ(((
Добре ще, що вона не почала базікати про свої книжки, говорила стримано. Та й їх вчасно перервали
Світлана Бонд, Дякую за спостереження, іноді без допінгу довіри не сбудувати)))
Історія неймовірна, продовжую слідкувати!
Anny, Щиро дякую! Дуже мотивує, коли ви залишаєтесь поруч і стежите за історією
Дякую за оновлення. Цікаво)
Анна Стоун, Дякую, що читаєте й відгукуєтесь! Нові розділи вже на підході — тримаю темп і напругу)
Які ж круті ілюстрації! Дуже подобається Глен, Гінель та Бетті
Magnolia, Спасибі велике! Дуже тішить, що вам зайшли ілюстрації й саме ці персонажі. Працюю над тим, щоб візуал підсилював характер кожного.
Яка напруга між Роуз та Бетті... Нічим добрим це не скінчиться
Gellia, Напруга між ними відчутна — це правда. Але будь-яка напруга може стати і містком, якщо обидві зроблять крок. Хтозна, куда заверне історія...
Шкода, що з Бетті погіршилися відносини для її виживання у реальності книги це не вигідно.
А от Соул виявився ще більшим психом, ніж здавався спочатку.
Елевонда Евермонт -Еливедо, Так, будь-які тріщини між людьми в цьому світі дорогого коштують. Щодо Соула — він небезпечний саме своєю холодною переконаністю. Ваше відчуття дуже влучне!
22Р. Дуже цікава, а головне жива розмова з Гінель))) Потішило як вона назвала нашу Розу — архівна лисиця)) є що в цьому))) Візуал взагалі нереальний)))
Анжеліка Горан, Рада, що розмова з Гінель здалась живою! «Архівна лисиця» — її колючий комплімент і визнання Розиної кмітливості. Дякую за відгук про візуал))
Як шкода бідолашку Роуз, вічно всі від неї щось хочуть, то допити, то напади...
Anny, Дякую, що так переживаєте за Роуз. На неї й справді багато тиснуть, але вона вчиться ставити межі й говорити «ні». Обіцяю: вона не лише витримає, а й подорослішає через ці випробування.
Без сумніву, сюжет змінився, бо до книги потрапила Роза. Потішило, що Глен все ж хвилюється за нашу героїню. І добре, що Роза знайшла місце де їй спокійно)))
Анжеліка Горан, Так, присутність Рози змінює правила для всіх персонажів. Глен хвилюється по-своєму — мовчазно, але дуже вчасно. А місце «де їй спокійно» — це її точка відновлення сил. Чи надовго — побачимо)
Дякую ♡
Цікава задумка: вода або зілля правди. Але результат один. Звісно, можна спробувати збрехати, але якщо він щось запідозрить, то наслідки будуть невтішні.
Світлана Бонд, Чудово підмічено: вода чи зілля правди — способи різні, а ціна одна й та сама))
Дякую!
Через неї це все нібито відбувається. Тепер їй потрібно все це виправити.
Цікаво, чому Ангел Смерті вирішила з'явитися саме зараз
Світлана Бонд, Гостре спостереження: Роза справді стала каталізатором подій, та не всіх їхньою причиною. Ангел Смерті не з’являється випадково — її час завжди про перетин інтересу й загрози)
Дякую за відгук ♡
Ох, яка цікава розмова Гінель та Глена) А як він сказав про Розу, що дівчина його власність) У його словах відчувається набагато більше, ніж він би хотів показати. Чим же це все закінчиться?
Анжеліка Горан, Дякую! Його фрази про «власність» — це радше мова контролю й відповідальності, а не права на людину. З Гінель така риторика не спрацює без наслідків — попереду ще словесні «шахи»)
Оу, лате на банановому молоці))) Ммм... Теж обожнюю його. Уявляю, як Розі сумно в цьому світі без того, до чого вона звикла. Але вона сильна, тож має впоратися із труднощами) Дуже сподобався візуал в розділі, виглядає патріотично))
Анжеліка Горан, О, лате на банановому молоці — наш маленький маркер затишку з минулого життя Рози. Ви праві: у новому світі болить навіть відсутність дрібниць, але вона тримається. Рада, що візуал зайшов))
Дякую,поки що зрозуміліше не стає, однак цікавість до книги на зникає
Anna Mozgova, Дякую за відвертість! Я навмисно тримаю туман разом із Розою — відповіді приходять порціями, щоб зберегти напругу))
Якщо її багато хто вважає помилкою, нехай думають, як її повернути в реальний світ. Мені сподобалося, як Глен з'явився якраз у той момент, коли їй Соул погрожував)) вчасно він
Світлана Бонд, Дякую! Так, для багатьох у цьому світі Роза — «помилка», і це породжує бажання вирішити за неї, де їй місце. І погоджуся: Глен інколи з’являється рідко, зате дуже вчасно — разом із ним завжди зростає напруга. Далі буде ще не одна перевірка меж і довіри)
Цей текст — не просто ностальгія, це глибока емоційна втрата, зшита словами. В ньому чується тихий, але впертий біль людини, яку вирвало з власного життя, з рідного простору — і кинуло в чужу реальність. Найсильніше вразило те, як буденні дрібниці — смартфон, латте, джинси, мамин голос — раптом набувають неймовірної цінності. Вони стають якорем, який тримає за серце, поки героїня несе свою боротьбу серед книг і пилу. Її прагнення повернутись додому — це не просто мета, це дихання. І в цьому бажанні вона не слабка — вона глибока, вперта, справжня. Текст відвертий, щемкий і дуже чесний. Він болить. І надихає.
Віслон Веймер, Дуже дякую за розгорнутий відгук! ♡♡♡
Розділ 20. Нарешті реалістична потраплянка, якій не вистачає речей з попереднього життя. ( зі всіх історій про потраплянок, які я читала більшість про це забували і дуже мало поверталися назад, тому більшість моїх книг про це)
А ще з того як згадувалася Ілюзорна пустка то там і може бути вихід, хоча це останнє місце в яке б хотілося відправити Роуз.
Елевонда Евермонт -Еливедо, Щиро дякую! Я теж люблю «реалістичних» потраплянок. Люблю, де відчувається брак звичних речей. Ілюзорна Пустка — цікава гіпотеза, хоча це місце з дуже високою ціною, туди ніхто не хотів би йти. Залишу без підтверджень/заперечень: підказки про можливі «виходи» вже розсипані між рядками ;)
Думаю варто розпитати Бетті
Софія Малинська, Дякую за відгук!
Може, і варто було б ;)
Серйозно? Впала зі сходів? Ну і хитрі ці Люмен і Соул. А ще дуже бояться Глена... Роза підтримала їх брехню, і тепер я боюся, що Глен не пробачить їй цього. Він точно дізнається правду. А що ж тоді буде? Боюся навіть уявити.
Анжеліка Горан, Так, правда - це така річ, яка все одно завжди спливає, і хтозна, які наслідки тут будуть...
Дякую за відгук)
Трохи сумно, бо по суті немає у неї хресної-феї, яка нафеячить, або супер друга, що допоможе. виходить вона сам-на-сам зі своєю таємницею в цьому світі.
Вмієте занурювати в атмосферу сцен. Дякую
Anna Mozgova, Щиро дякую за теплі слова! Так, у Рози немає «хрещеної-феї», опора народжується з її рішень і неочевидних союзів. Рада, що атмосфера вас затягує ❤️
Як її тільки там не називали)). Тепер уже аномалія. Ну, бувало й гірше
А Бетті мила, і не ревнива зовсім. Бо вже варто було б напружитися. Привів якусь дівчину, плащ їй свій накинув, пообіцяв за нею наглядати.
Світлана Бонд, Так, ярликів на Розу сиплеться чимало, «аномалія» поки що найофіційніший. І дякую, що так тонко читаєте Бетті: її світло - це вибір довіряти. Чи з’явиться місце для ревнощів побачимо... ;)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати