11 185
Анотація до книги "Монстри не питають"
Вони створювали зброю. Вона стала людиною.
У закритій лабораторії створювали ідеальну зброю.
Вона не повинна була відчувати. Не повинна була думати.
І точно не повинна була робити вибір.
Але після аварії експерименти виходять назовні.
Істота без імені.
Чоловік, якого позбавили страху.
Дитина, яка ще не знає, на що здатна.
Система не пробачає помилок. Вона знищує їх.
Та що станеться, якщо «помилки» почнуть захищатися?
«Монстри не питають» — історія про експерименти, які навчилися бути людьми.
У закритій лабораторії створювали ідеальну зброю.
Вона не повинна була відчувати. Не повинна була думати.
І точно не повинна була робити вибір.
Але після аварії експерименти виходять назовні.
Істота без імені.
Чоловік, якого позбавили страху.
Дитина, яка ще не знає, на що здатна.
Система не пробачає помилок. Вона знищує їх.
Та що станеться, якщо «помилки» почнуть захищатися?
«Монстри не питають» — історія про експерименти, які навчилися бути людьми.
“Психологічний триллер, який ставить дуже складне питання: А хто є справжнім монстром? Результат експерименту чи його творець? Монстр чи Віктор Франкенштейн? А головне - чи відрізняється взагалі монстр від свого творця?”
Зміст книги: 53 глави
172 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦя книга в новому для мене жанрі - наукова фантастика.
Ця історія про важливі речі, і сподіваюсь вона зацікавить читачів.
Буду чекати на своїй сторінці всіх читачів з коментарями, враженнями і звісно критикою.
Додавайте книгу до бібліотеки і підписуйтесь на мене, щоб слідкувати за оновленнями.
Я вдячна кожному читачу, що ділиться своїм враженням від книги.
От це я зайшла! Починається як The Bourne Legacy про зміну хромосом — обожнюю цю франшизу! Буду читати як продовження. Тільки з монтрами...
Тетяна Губоній, Я не дивилася, але дякую за Ваш коментар. Сподіваюся книга сподобається
Доволі інтригуючий початок.
Христина Вілем, Щиро дякую за Ваші враження
Ну так, даж коли ви з різних світів та проти всіх - то варто мати когось поруч.
Анна Лінн, Так, дійсно, коли тебе не примає ніхто, то варто об'єднатися
Розділи 32-33 читаються на одному диханні. Така красива розв'язка...
Олексій Горбунов, Рада, що цей момент справив на Вас таке враження
10
Ідеальний солдат- загроза для суспільства чи порятунок?
Дуже глибокий аналіз його «покращень»
Любава Олійник, Чи варті цв покращення втраченого? А якщо ціна надто велика?
Успіху на конкурсі)
Юлія Богута, Щиро дякую!
Розділ 31 - дуже емоційний. Приємно бачити, як Ви розкриваєте персонажів у горі та турботі
Олексій Горбунов, Дякую за коментар і враження від прочитаного?
Сара - майже Од з Дивних діл =)
Оксана Соловій, Серіал =))
Глава 30 - справжній бойовик... сумно, але життєво
Олексій Горбунов, Щиро дякую за коментар
Ось так, пропонують врятувати, але роблять експерименти. На жаль тема дегуманізації для нас дуже у нерв часу =(
Анна Лінн, Згодна з Вами. Вірити не можна нікому
Розділ 29 нагадав чимось гру Plague Inc)
Олексій Горбунов, Зрозуміло. Дякую
Глава 28 - ідеальна "тиша перед штормом"
Олексій Горбунов, Ви праві. Шторм несеться на них швидше ніж можна очікувати
А чому саме зараз? Стільки років працювати без вагань й тут на те, чоловіка нагадав, й якась вбивча совість прокинулась. Чи там була якась ще мотивація?
Оксана Соловій, Ясно, депресивний синдром. Так іноді бувають такі випадки.
Дуже цікаво, й як він буде реалізовувати вкрадене? =)
Анна Лінн, Гарне питання. Краще б він задав його собі перед тим як крав
Розділ 27 мене порадував. Все ж цікаво, як усі лінії зійдуться в одну. Чи не зійдуться.
Невелике зауваження: в текст пробралося кілька російських літер "є" та "и"
Олексій Горбунов, Дякую що помітили помилки. Згодом виправлю. Все прийде до логічного завершення
7-9. Цікаво читати про істинність. Дівчинка не по своїх роках стала мудрою, адже якщо б вона схибила раніше, то її б уже не було.
Любава Олійник, Її виховала жорстока і байдужа середа, яка не прощає помилок
5-6. Захопливо. Відчула себе свідком і стала швидко ковтати сторінки
Любава Олійник, Дякую за Ваш відгук
4. Трохи моторошно, але дуже правдиво передані деталі. Саме завдяки цьому, розповідь набуває живих, самобутніх рис. Дуже цікаво
Любава Олійник, Рада що мені вдалося датиичмтачу відчути атмосферу
3. Наче виходила з лабораторії разом з Робертом. Напруга навколо і крижаний спокій героя
Любава Олійник, Дякую за Ваші враження
Вітаю, цікавить мене теж )
ель Маркус, ❤️❤️❤️
Розділ 26 - дуже теплий. Після похмурості попередніх подій відчувається немов ковток повітря))
Олексій Горбунов, Дякую. Іноді треба просто зупинитися і озирнутися - в деяких моментах і є саме життя
Дістався розділу 25. Досі не можу впіймати напрямок сюжету. Щойно здається, що "Ага!", авторка робить несподіваний твіст. Майстерно!
Олексій Горбунов, Щиро дякую. Нелінійні сюжети даються мені важко і це перша спроба. Але ваш коментар для мене цінний - здається мені вдалося тримати інтригу
1. Гарний початок розділу, який одразу налаштовує на серйозну ситуацію. Порятунок того, хто навіть не знає про це. Читаю далі❤️
Любава Олійник, Іноді дехто не здогадується що потребує порятунку
Пролог додає інтриги і одразу готує до напруги.
Крутий початок♥️
Любава Олійник, Щиро дякую
Дочитав до глави 5 і планую дочитати до кінця. Два "А" - Атмосферно і Автентично. Дивним чином співпало, що в книзі яку я зараз пишу, головні персонажі - Роберт і Сара, так само, як і в Вашій. Буду дуже вдячний Вам, якщо глянете мій твір та лишите рецензію. https://booknet.ua/book/ya-buv-narodzhenii-b450616
Олексій Горбунов, Щиро дякую за інтерес до моєї книги. Запрошення приймаю
Книга дуже заінтригувала! Автору творчої наснаги! А нам, читачам, задоволення від прочитання!)
Літературний змій, Щиро дякую!
О, змінили обкладинку)) Дуже гарна))
Катерина Винокурова, Щиро дякую
Ну що ж, ось і я з марафону!
Почну з того, що я не дуже люблю читати фантастику — чомусь це не зовсім моє. А можливо, просто потрібно більше читати, щоб було з чим порівняти. Але я тут, звісно, з іншої причини.
Перші ж рядки — і мене одразу затягнули і стиль автора, і темп, і сама історія. Читаю і відчуваю певні схожості або відсилання до фільмів цього жанру, які я неймовірно обожнюю. І це не означає нічого поганого, навпаки — змушує читати далі, бо вплетене все дуже вдало.
Герої одразу викликають емоції. Особливо Роберт. Не знаю... Чомусь зачепив цей кремезний чоловік)) Йому та дівчинці точно доведеться пройти через справжні випробування, адже реальні потвори будуть їх переслідувати.
Хочу зазначити, що автору чудово вдається новий жанр! Бажаю книзі успіхів і вірних читачів! ♥️♥️♥️
Катерина Винокурова, Щиро дякую за теплий відгук. Я дуже рада що мій твір справив на Вас таке враження. особливо через те що це навіть не Ваш улюблений жанр. Дякую що приділили йому час
Книга однозначно варта уваги.
Цікава історія, цікаво написана, легко читається і тримає увагу.
На жаль, не дочитав. Мені дуже часто важко зачепитись. І жанр мені близький, хоч я більше по фентезі, але і наукову фантастику теж читав. Але іноді щось зупиняє. Тут немає вини автора.
А от стосовно того, що я встиг прочитати - мені сподобалось. Чесно і обʼєктивно. Я отримав задовооення, дякую
Ерік Маєв, Щиро дякую за відгук. Мені приємно, що книга справила на Вас гарне враження
2. В один неминучий момент шляхи героїв лабораторних досліджень переплітаються — саме тоді, коли план «згори» йде не за протоколом і лабораторія опиняється на межі руйнування…
Тим, хто любить наукову фантастику, цей твір точно має припасти до душі, оскільки автор пише колоритно та динамічно. Я рада, що мені випала честь прочитати вашу роботу й зануритися в атмосферу життя героїв. Попри жанр, твір досить глибокий і порушує питання сьогодення (адже ми не знаємо, чи існують подібні лабораторії насправді… можливо, щось схоже відбувається і поруч із нами).
Ця книга однозначно варта уваги: вона добряче полоскоче вам нерви, залишить неординарний післясмак і купу тем для роздумів. Бажаю твору успіху, а автору — натхнення та справжніх пошановувачів творчості! ❤️
Ірина Бібік, ❤️ ❤️ ❤️
1. Вітаю! Прочитала шість розділів і відмітила їх зірочками, бо стиль написання неймовірний. Ви описуєте кожну деталь, але, незважаючи на це, текст читається доволі легко і плинно. Ніколи раніше не читала наукову фантастику, але Ваш твір мені сподобався, і я додала його до бібліотеки для прочитання у вільний час, бо тут потрібно подумати й осмислити прочитане. Сюжет досить динамічний. Не буду писати спойлерів, але коротко розповім: під час читання ви опиняєтесь у лабораторії, де ставлять експерименти над живими людьми. І що особливо лякає — це невинні діти… Так, тут проводять маніпуляції і над ними. Для тих, у кого є влада, сила і безглуздий задум, усі вони — не люди, а лише матеріал для досягнення мети, який використали й забули через його «ненадійність». Герої: Сара постає як образ світлої, невинної дитини, яка не розуміє, що з нею відбувається, але чітко відчуває на фізичному рівні добро і зло. Її протилежність — Роберт. Він теж є об’єктом дослідження, але морально стійкий, розсудливий і дисциплінований, що й не дивно, адже він військовий…..
Ну, ось я дочитав цю чудесну й водночас болючу історію. Те, що відбулося в домі Дороті — на межі відплати. А Кевін — вершина цієї відплати. Сара маленька дівчинка. Вона ненароком може вбити. Але доля штовхає її випробовувати свій "дар", чи то пак прокляття, як зброю для захисту. Але, як видно з Кевіна — інколи захист може бути проханням припинити достроково абсурдний експеримент. Дуже добре, що їм все ж вдалося втекти до Мексики. Добрі зміни відбулися й у Болтона. Але більше очікує наших героїв. Дуже гарна історія. Треба трохи вичитати й виправити русизми. Їх зовсім не багато. Дякую на прекрасну розповідь❤️✨ Вітаю з завершенням книги ✨ Успіхів Вам у конкурсі ✨
Ромул Шерідан, Щиро Вам дякую за такий відгук. Звісно текст ще потребує вичитки. Око трохи замилилося, тому дала собі час відпочити і повернуся до редагування. Дуже дякую за побажання! Навзаєм
З завершенням!
Анна Лінн, Дякую
Вітаю із завершенням ❤️
Люмен Белл, Дякую
Вітаю із завершенням!❤️
Анна Лір, Щиро дякую!
Зацікавила анотація. Почитаю.
Підписався на вас. Буду радий взаємній підписці.
Успіхів та натхнення!
Андрій Казкар, Щиро дякую. Теж підписалася
Вітаю. Дякую, що написала саме таку історію. Ти взяла холодну sci-fi і зробила її теплою, людською і болісно справжньою. Підписався, буду радий взаємної підписки.
Дронослав Завальний, Щиро дякую за відгук. Саме так. Я завжди пишу про людей. Обставини, технології можуть бути різними, люди ж в усі часи не змінюються. Така людська природа. Підписалася теж
Дороті добра тітка виявилася загалом. Хоч і сиділа. Але розуміє ситуацію. Добре, що Сара оклигала. Хоча прикро було якось, що вона була причиною смерті матері. Але, ж вона не винна, що має таку патологію. Взагалі, дуже захоплююче продовження. До речі, зверніть увагу на слово "шар" в контексті кулястої блискавки. Українською шар — куля. А шар — це слой. Краще замінити))
Ромул Шерідан, Дуже дякую за коментар і увагу до моєї книги. А також за увагу на помилці. Виправлю обов'язково
Дуже нетривіальний сюжет, захоплює!
Марія Залевська, Дякую за відгук!
Вітаю з новинкою)
Стасія Мун, Дуже дякую
Має бути дуже цікаво! Збережу в скарбничку
Неба Крайчик, Щиро дякую
Нарешті це сталося! Вона таки назвала його батьком! Це дуже щемливий момент. Людина "оптимізована" штучними причандалами не могла ігнорувати цей момент, попри усі завантажені директиви. І це не просто злам, це відновлення. Відновлення того, що навмисне хотіли закрити. Сара також розкривається. Не тільки визнанням Роберта татом, а й сприйняттям себе дитиною. Вона крихітна, вразлива, стискає іграшку, й дуже чутлива до самотності, в яку зовсім не хоче повертатися. Її розгубленість — демонструє її природню сутність. Дитячу. Яка хоче й потребує захисту й уваги. Роберт наче намагається заспокоїти, що він бачить, слідкує. Але цього вже не достатньо на цьому етапі. Тут вже важливо тримати за руку. Ситуація з аварією ще більше відкриває в героях людей. Людяних людей. Так, вони наслідили, але врятували інші життя. А раптова хвороба Сари — ще більше відкриває в Робертові батьківства. І це просто супер. Ці рядки неможливо читати без клубка в горлі. Дуже цікаво, що буде далі.
Ромул Шерідан, Щиро дякую за такий розгорнутий коментар. Мені дуже приємно, що моя історія зацікавила Вас. Але події тільки набирають обертів
Хотілося б, щоб і в дитті люди свідрмо обирали свій шлях. Думаю, герої цієї книги можуть навчити.
Додаю в бібліотеку
Нія Велесова, Дуже дякую. Дійсно книга може наштовхнути на роздуми щодо мотивів вчинків
Дуже цікаво ❤️❤️❤️
Ольха Елдер, Щиро дякую❤️
Сулячи з анотації впевнена, що це шедвральна книга, обов'язково почитаю!❤️❤️❤️
Анна Лір, Щиро дякую. ❤️
Дуже цікава анотація. Додаю книгу в бібліотеку!
Оксана Соловій, Впевнена, так і буде! ❤️
Бачу дівчата накидали рекомендацій. Подяка їм. Тож нехай повисять. Я кину обіцяну тоді трохи згодом.)
Ромул Шерідан, Дякую Вам.
Ця книга в новому для мене жанрі - наукова фантастика.
Ця історія про важливі речі, і сподіваюсь вона зацікавить читачів.
Буду чекати на своїй сторінці всіх читачів з коментарями, враженнями і звісно критикою.
Додавайте книгу до бібліотеки і підписуйтесь на мене, щоб слідкувати за оновленнями.
Я вдячна кожному читачу, що ділиться своїм враженням від книги.
Дуже цікаво!
Шепіт Місяця, Дякую
1). Вітаю. Вирішив познайомитися з Вашою конкурсною історією. Ковтнув усе що є й не міг відірватися. Зірочки проставив повним комплектом кожному розділу. І що сказати Вам про вашу фантастику?
Я В ЗАХВАТІ!!! Наче фільм дивився, але він перервався й треба чекати продовження. Я не буду Вам - авторці переповідати сюжет в намаганні переконати, що я прочитав. Але це так кінематографічно написано. Взагалі — Сара викликає однозначні емоції. Її хочеться зігріти, захистити й дати зрозуміти, що світ не завжди лабораторія, де кожен щось приховує, і є певною мірою невільним, так само, як і вона сама. Тільки з різним допуском. Роберт — невідомо хто. Взагалі, чи він хоч людина? Але у нього проявилися якості, які, можливо хотіли викорінити. Навіть не знаю, чи це просто взаємовигода... Хоча, радше ні. Це емпатія. Ні. Це прояв батьківського інстинкту. Він дав свої шкарпетки. Він міряв рукою ніжку, щоб знайти черевики. Розрізав куртку. Він — батько. А вона — донька. Вона чекала, коли він спав. Вона чекала, коли ходив за покупками. Але водночас — знала, що може себе захистити, якщо щось піде не так. І увесь цей час за ними було полювання.
Ромул Шерідан, Так. Помилки можуть бути, бо часу і світла не завжди вистачає для нормальної вичитки. Та ще й викладаю в процесі, чтого не люблю робити
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати