Я думала, найгірше, що може статися цього літа, — переїзд.

Чужий район, жодної знайомої людини й батьківське «о десятій удома». А потім з’явився Руслан, який вирішив стати моїм старшим братом, галаслива компанія — і Єгор.

Для друзів він Біс. Для мене — хлопець, який спочатку нестерпно дратував, а потім навчив чекати повідомлень, знаходити особливий сенс у піснях і пам’ятати один поцілунок до найменшої дрібниці.

Він сам попросив мене залишитися. Сам дав повірити, що між нами щось є.

То чому тепер тримає за руку іншу?

Мені скоро п’ятнадцять, і я ще багато чого не знаю про кохання. Наприклад, як відрізнити надію від того, що сама собі придумала. І як перестати чекати людину, поруч із якою болить серце.

Особливо коли наша пісня досі на повторі....