Розділ 7

Ранок був сумбурним та стиснутим, тітка Інна вже була на телефоні та опрацьовувала звернення, Поліна тинялась по квартирі та збирала залишки речей, а я сиділа на ліжку та дивилась за всім цим, як за  сповільненим кадром. Після нашої розмови з Поліною наче стало трохи легше, думки трішечки встали в ряд і тепер я бачу всю картину з моїм емоціональним станом. Зізнатись собі, що мені подобається Єгор я так і не змогла, но розумію що сама себе тут обманюю. Я пішла до кухні приготувала всім сніданок поки вони метушились, ми попили смачне капучино, та попрощались з родичами, все ж таки вони у мене круті.

Набралась сміливості та зателефонувала татові, в цих рішеннях мені все ж таки до нього з дозволом.

- Привіт татко.

- Привіт Лізо, як ти ? Як посиділи вчора ? 

- Круто, наревілись під кіно, наїлись морозова та подуріли з Поліною.

- Так, судячи з опису було круто. Ти чогось хотіла, чи просто зателефонувала, бо засумувала за татусем? 

- Звісно сумую! Але ти прав, я до тебе по справі. Я тут познайомилась з компанією, там є Руслан ми з ним познайомились першим, та він мене дуже гарно прийняв й опікує як молодшу сестру.

- КхКх, так, а не за рано тобі розповідати мені про хлопців, га мала ? (якось напружено сказав татко).

- Я ж тобі не про хлопців розповідаю, а про Руслана, то інше повір, та і в загалі ти повинен пишатись тим, що я тобі все розповідаю, чи не так ? 

- Ну що тут скажеш, без умовно, але він все ж таки хлопець!

-Тато, відпустімо те що Руслан хлопець) Він справді для мене за місяць став як старший братик, він добрий та турботливий, та дуже схожий з Поліною. Але зараз не про це, у Руса завтра день народження, і він мене запросив на святкування. Чи можна я піду ? 

- Так звісно, не бачу приводу відмовлятись, але все в часи яки ми оговорили.

-Тато, як раз про це, він буде святкувати у клубі, та там все починається тільки в одинадцятій.

Тиша на том кінці проводу трохи лякала, що він думає... 

- Так.... давай з початку, скільки кажеш йому виповняєтеся років, що він у клубі святкує ? 

- Вісімнадцять, він у випускному класі на цей рік...

- Лізо, вісімнадцять здається це не твоя однолітка ? Йому не шістнадцять навіть, він святкує в клубі, я так розумію в компанії якій ти гуляєш всі такі ?

- Так тато, але до чого тут вік, якщо нам цікаво спілкуватись, вони чудові, та не дадуть мене образити!

- А самі вони тебе не образять, ти за це не думала ? 

- Тато, якщо ти мені довіряєш, то повіриш що я впевнена, що мене ніхто не образить ! Більш того мене оберігають, я ж казала тобі, що Рус відноситься до мене як до сестри. Та поки ти не почав відрізати на корені,   Руслан попросив твій телефон, чи щоб ти його набрав, щоб познайомитись, та щоб запросити мине офіційно!

- Ну прям  джентльмен двадцять першого століття! Давай так, дай мені номер телефону, я його наберу. Але відсоток, що ти туди підеш дуже маленький! Та і в загалі, я не дуже зрадів, що в нашу відсутність ти зв'язалась з дорослою компанією! 

- Я з ними познайомилась, коли ви були вдома, та це тут ні до чого. В будь-якому випадку, дякую, що хоч набереш його, а не відразу закрив мене довіку вдома!

- Ти знаєш, я також був дитиною мала, та багато чого натворив в такому віці, але я пам'ятаю свої емоції. Добре, я наберу його, а потім ми порадимось з мамою та наберемо тебе. Цілую. Та поклав слухавку.

В те що мене відпустять взагалі не вірилось якщо чесно, але надія жила в мені, пройшла година, потім друга, для мене це було саме довге очікування в моєму житті. Але треба було чекати, треба дати час батькам, я і так вилила забагато інформації на татка, он перед моїми очима досі представляється як у нього волосся на потилиці ворушилось! 

Я поставила собі фільм, щоб не думати про дозвіл, вибір пав на p.s."Я Кохаю Тебе", мене так захопив перегляд фільму, що я не почула як телефонував татко, мені дзвонив татко і відповіла навіть не з першого гудка, а перетелефонувала йому.

- Тато, ти набирав, пробач телефон був не біля мене.

- А я думав, що ти будеш його гіпнозувати та чекати на дзвінок, ти схоже міняєшся, та це не може не радувати.

- Справді перші дві години так і було, а потім вирішила дати вам час, от же що ви з мамою вирішили ? 

- Ну як я тобі й казав шанси у тебе замаленькі.

- Я зрозуміла тато, дякую хоч що дав мені шанс.

- Але! не роби з перших слів висновки мала!

- Є але ? 

- Авжеж, мені сподобався Руслан якщо чесно, судячи із нашої часової розмови гарний та розумний хлопець! 

- Я ж тобі казала, мені дуже пощастило, що я з ним потоваришувала.

- Мені також здалось, він умовив мене відпустити тебе.

- ЩО ? та ну, ти зараз жартуєш? Якщо так, то це дуже жорстоко з твого боку !

- Ні мала, ми з мамою вирішили дозволити тобі піти, дома бути не пізніше третьої ночі, нічого алкогольного не пити та не палити, Руслан несе за тебе відповідальність, та якщо щось з тобою станеться я відкручу йому голову!

-ААААААААААААААААААА , дякую, дякую, дяку, ви найкращі батьки у всесвіті, дяккккуууууююююю!

- Хахаха припиняй, я тобі вірю, та маю надію що мне та маму ти не засмутиш. Сьогодні скину тобі гроші на подарунок, таксі та клуб.

- Татусю, дякую, це для мене багато значить!

- Я знаю мала, тобі скоро  п'ятнадцять, ми вирішили дати тобі шанс.

- Віііі, люблю вас дуже сильно.

- Ми тебе також, а тепер давай подумай, що будеш дарувати Руслану, але мені здається що він цінує книги. 

- Я поміркую над цим.

Я поклала слухавку, та танцювала, стрибала, кричала, пищала, я була сама радісна  дівчина на планеті Земля. А потім мені стало цікаво. що такого сказав Руслан, що мене відпустили, та швидко його набрала.

- Привіт мала!

- Віііі, мене відпустили, відпустили! Що ти сказав мойму батьку  ? 

- Це наш з ним секрет! Але можу тобі сказати, що у тебе крутий батько!