Олексій Горбунов

12.04.2026, 09:45:39

Розділ 12... Семен... Частина команди - частика корабля! Я не очікував цього))))

Ірина Бібік

11.04.2026, 20:02:46

Вітаю з марафону від автора до автора! Як і обіцяла, прочитала Вашу книгу першою, щоб Ви не хвилювалися (прочитала всі 15 сторінок згідно з правилами — до розділу 3.3).
Сюжет мені сподобався — події розвиваються динамічно. Герої привертають увагу тим, що, попри всю складність і серйозність ситуації, не панікують, а натомість жартують. І це справді круто, бо додає родзинки та розряджає гнітючу атмосферу. Текст читається легко, діалоги живі й природні, тому все сприймається на одному диханні.
Єдине, що я не зовсім зрозуміла: вони самі погодилися на цю місію чи вже згодом дізналися, куди їх направив адмірал? Цей момент я, мабуть, пропустила — варто перечитати ще раз уважніше.
Загалом — цікаво, мені сподобалося. Бажаю натхнення і гарного весняного настрою!

Оксана Маркова

11.04.2026, 19:05:31

Тааак, оце начальство підклало свиню команді, а точніше, відправили досліджувати чорну діру. На них прям наче ставлять експеримент: вийде чи ні.
Персонажі подобаються, + ви майстерно вплели усі наукові пояснення, їх не надто багато і завдяки цьому, коли читаєш, ніби відпочиваєш)).
По мірі читання, буду ще залишати коментарі))

Лана Сетман

11.04.2026, 12:10:48

Що ж буде далі. Люк відкрився і далі чекаю...

Олексій Горбунов

11.04.2026, 11:09:01

Залишив коментар на марафоні https://booknet.ua/blogs/post/428107
Одним словом --------------- Сингулярність --------------------
Твір має величезний потенціал! Є звісно, деякі занози в тексті, але це ніколи не пізно усунути. Це всі, я гадаю, зрозуміють, тим паче, що тиск часу на конкурсі майже дорівнює гравітації чорної діри. Що надихає мене в цьому творі: бачення авторки, легкість персонажів, те що авторка не боїться шукати наукові пояснення та намагається зручно викласти їх читачеві. Гадаю, ще трохи тексту, трохи шліфовки і вийде чудова іронія на тему "Інтерстеллара" в стилі Террі Прачета.
Питання до авторки: Я правильно зрозумів Вашу творчість?

Олексій Горбунов

11.04.2026, 10:22:34

Мені так подобається Ваш Семен))) В нього є прототип у реальному житті?

Лідія Марко

10.04.2026, 22:36:32

Цікаве поєднання фантастики і гумору. Зацікавлена початком, додаю до власної бібліотеки. Бажаю успіхів у конкурсі.

Ромул Шерідан

10.04.2026, 21:36:06

12. Отже, бінарна система. Цікаво було б побачити подвійне світло. Хоча це проблемно, насправді. Планета дуже цікава. Надто ідеальна здається. Чи то вони після пилку й чайку Оксани. Ну, що ж, якщо тут нікого немає, то можна жити))

Ромул Шерідан

10.04.2026, 21:31:26

10-11Цікаве щось коїться з кораблем. Здається, дроти проводки загубилися десь десь в акреційному диску). Напевно, все може пройти через чорну й білу діру, окрім тверезого розуму. Дуже важко зберегти тверезе мислення пройшовши через такі випробування.

Ромул Шерідан

10.04.2026, 21:11:07

Г9 А тут відчуваются нотки абсурду від того, що відбувається з командою через гравітаційне викривлення. Ті безкінченні двійники, зайві кінцівки, їхні слова — це дійсно ті елементи, які ймовірно очікують людину в таких умовах, якщо не більше. Лікбез від Оксани — завжди вау, як і шедеври кухаря. От, мушу зауважити, Анастасіїє, наскільки текст зажив новими фарбами, коли Ви почали вживати кличний відмінок. Сашко, Семене, Аркадію — це так гарно й гармонійно сидить. Взагалі, текст ці останні розділи через дуже насичений елементами.

Валентина Бродська

10.04.2026, 20:07:19

Дякую, вітаю з приземленням!

Ганна Листопад

10.04.2026, 08:06:22

Чорна діра замість планети — жорстокий поворот долі, але, схоже, сюрпризи на цьому тільки починаються. Чекаю на розвиток сюжету!

Андрій Романенко

10.04.2026, 00:20:47

Восьма глава мені дуже сподобалась і з наукового, і з поведінкового боку. Особливо цікаво показано команда продовжує діяти: не як єдиний механізм, а як жива група людей, де кожен по-своєму намагається зрозуміти природу аномалій. Саме це й додає сценам правдоподібності.

Щоправда, їхні здогадки, як на мене, поки трохи не влучають у саму суть, хоча напрям у них правильний. Складається враження, що до розуміння лишилось буквально пів кроку. Особисто мені це виглядає вже ближче до теорії струн: ніби йдеться не про окремі явища, а про взаємодію кількох просторово-часових шарів, їх локальне нашарування, що не є порушенням часового простору, а лише відбиттям його варіаційності.

А люмінесцентність рослин у такому разі теж могла б мати цікаве пояснення: як наслідок міжпросторового зв’язку, коли жива матерія починає накопичувати, пропускати або навіть перевипромінювати енергію із суміжного середовища (що в принципі й відбувається). Тому глава вийшла не просто цікавою, а такою, що реально провокує будувати власні версії. А це вже показник цікавого твору, коли читач залучається до книги, а не просто "їде по сюжету" :).
Я міг би продовжувати, але й так вже наспойлерив. :)

Очерет

09.04.2026, 15:40:03

Перший розділ називається "Щось не так" - і це, в принципі, визначає весь перебіг подій)
Загалом, весела й ненапряжна книга. Цікаво, чи є життя за Чорною Дірою))

Олексій Горбунов

09.04.2026, 09:28:47

Оце їх фазануло у 10 розділі))) Як перестати боятися і полюбити Чорну Діру)))

Валентина Бродська

08.04.2026, 19:41:30

Так-так, а що там за Чорною дірою?

Тетяна Філософ

08.04.2026, 19:23:03

"Тепер і я свічуся. Сподіваюся, це не замість зарплати" :))))))))))))))))) До речі, дуже актуально :))))

Дайрен Велл

08.04.2026, 19:05:08

Читається вільно, як то кажуть -- "На одному диханні". Все життя чоні дири ввижалися мені чимось таємничим, на грані між жахом і цікавістю. Адже ніхто не знає -- чи існують вони взагалі. Але "Ми ж команда! Ми впораємося!" Веселі герої на тлі неминучого сценарію анігіляції (що закладений у моїй голові) виглядають вельме контрастно. Що так діє на екіпаж: близкість з чорною дірою, де викривляється сам час, змінюючи реальність і саму людську свідомість?

Тетяна Філософ

08.04.2026, 18:25:42

"Він підняв ложку. Він підняв ложку. Він відняв ложку" - це супер!

Олексій Горбунов

08.04.2026, 11:29:10

"Щтраф за порушення законів фізики" - це потужно!

Валентина Коваленко

07.04.2026, 16:48:33

У Семена багата фантазія. Навіть млинці символізують петлі дежавю., відчуваючи аномалії часового простору. Епсперименти Оксани з рослинами це щось неймовірне. Рослини світяться. Вони перетворюють гравітаційну енергію у світло. тим самим захищаючи команду. Дуже вражена такими поясненями фізичних явищ. Читати цікаво.Чекаю на продовження.

Валентина Бродська

07.04.2026, 11:42:46

Супер оновлення, дякую! ❤️❤️❤️
Все ближче і ближче до Чорної діри

Олексій Горбунов

07.04.2026, 09:34:51

Шкода Степана, геть запрацювався

Ромул Шерідан

06.04.2026, 23:46:47

Г8. Оо, як все далі цікаво. Тут вже не до жартів, коли приходиться зустрічатися зі своїми копіями. Ці зустрічі й перетини —описані дуже гарно. Уявляю,як моторошно бачити таке. Ці трикратні повтори — нагнітали й так напружену атмосферу. Взагалі, однією з найбільшших проблем подороже людини в космос — психологічні. Позаяк через ці гравітаційні коливання психіка є надто нестійкою. Також хочу зазначити, Анастасіїє, наскільки Ви значно виросли в стилі письма. Читати легко, приємно й захопливо. Чекаю на продовження.✨❣️

Валентина Бродська

06.04.2026, 21:43:46

На самому цікавому місці! Що ж там з реактором?

Лана Сетман

06.04.2026, 15:01:51

Оце напруга, чекаю продовження...

Анна Лінн

06.04.2026, 12:54:49

Ну хто-хто, а чоловік — про їжу! А ще як їхнє начальство збирається отримати дані про чорну діру, якщо зв'язок зникне?

Олексій Горбунов

06.04.2026, 09:04:59

Цікаво, чи дізнаємося ми правду про минуле капітана

Юлія Заяць

05.04.2026, 14:44:49

Прочитала все, що є зараз. І знаєте, що мене вразило? Розповідь рухається спокійно, подекуди навіть повільно – а нерви (мої, читацькі!) натягнуті до межі, здається, ще хвилинка – і вони задзвенять!
Дуже точно передані емоції команди - її внутрішня напруга, яка наростає з кожною миттю, і зовнішній спокій - щоб не пустити нікого в паніку, - обережність у висловлюваннях і чуйність по відношенню один до одного, навіть до цього прибульця Олександра...
І – дуже чекаю продовження!

Олексій Горбунов

05.04.2026, 09:39:06

8.3 О, Нарешті ми отримали відповіді! Цікава ідея, що закони фізики можуть радикально змінитися поблизу сінгулярності)

Анна Лінн

04.04.2026, 23:07:15

Начальство, таке начальство - ну подивимося =)

Віталій Козаченко

04.04.2026, 16:51:08

8.4 Чудове завершення шостого дня! Дуже влучно передано цей стан "затишшя перед бурею". Щоденники додали персонажам об’єму та людяності. Особливо вразила деталь про згорілу проводку в Семена — це додає реалізму та відчуття, що корабель справді працює на межі можливостей. Вірю в цю команду і сподіваюся, що пам’ять капітана обов’язково повернеться у новій реальності.

Віталій Козаченко

04.04.2026, 16:46:30

8.3 Оце так поворот! Глава 8.3 розкриває героїв з абсолютно нового боку. Виявляється, їхня місія — це не науковий пошук, а витончена страта для тих, хто знав забагато або створював загрозу великим корпораціям. Діалог про Оксану та її "дешеві ліки" просто розбиває серце: те, що мало врятувати мільйони, стало її вироком. Але фінальний сміх Семена вселяє надію — вони не "сміття", вони люди, які готові стати богами там, куди їх відправили помирати. ❤️❤️❤️

Юлія Заяць

04.04.2026, 15:44:09

О, як завжди - інтереси людства важливіші за інтереси кожного окремо взятого індивідуума, в даному випадку - окремо взятої команди.
Все цікавіше й цікавіше!

Юлія Заяць

04.04.2026, 15:23:35

Мене завжди вабили чорні діри: вони таємничі й загадкові. Тому я в захваті від того, що чекає на мене попереду!
Вже від самого початку я поринула в ці приготування команди й переживаю разом із ними, що щось може піти не так.
Дякую! Читаю далі! ?

Юлія Богута

04.04.2026, 11:59:19

Успіху на конкурсі)

Олексій Горбунов

04.04.2026, 09:04:21

У книзі "Автостопом по галактиці" головний комп'ютер Всесвіту сформулював відповідь на головне питання. "42"! Єдине що - ніхто не знав, а що ж те за "головне питання". Схоже, ви його розкрили в розділі 8.2)))

Валентина Бродська

04.04.2026, 08:58:20

Капітан хороша людина, але чомусь ревнує Оксану

Ромул Шерідан

04.04.2026, 00:29:51

Г7. Дуже цікаво розгортаються події. І хоч корабель вже зазнає змін через часові петлі, але гумор на місці. Ще є час на залицяння. Гарна як завжди наукова довідка від Оксани. Її пояснення й наукові дані додають відповідного науково фантастичного навантаження. А от невипадковість команди — напружила. Є відчуття змови, чи що. Чи навіть помсти. Досить драматично, я Вам кажу)

Анна Лінн

03.04.2026, 22:14:14

Добре, що у команди такий позитивний настрій. Але після опису синьої форми двох вагомих членів екіпажу я чекаю підказки від авторки — щоб хтось був у червоній! Так хто ж там чорвоносорочник на борту?

Валентина Бродська

03.04.2026, 21:30:05

Все цікавіше і цікавіше. Гарний чай у Оксани, аж захотілося:))

Валентина Коваленко

03.04.2026, 17:03:59

В таких екстремальних умовах, члени екіпажу , дізнавшись що їх кинули, напрягли свій мозок , як можна уберегти себе , щоб не загинути та підготуватись до зустрічі з чорною дірою. Оксана пропонує сценарій виживання.Семен підключається відразу ідеєю захистити корабель енергетичними шитами. Не перестають жартувати. Дуже вдала ідея зі щоденниками, де більш глибоко розкриваються думки і характери членів екіпажу. Виявляється склад корабля не випадковим. Часу на підготовку до польоту було дуже мало, тоді на це ніхто не звернув уваги. Вони вже зрозуміли , що їх відправили , шоб позбутися. Але вони вірять в те , що виживуть. Цікаво, що буде далі.

Олексій Горбунов

03.04.2026, 09:06:30

Ох ці часові петлі)))

Віталій Козаченко

02.04.2026, 18:06:14

8.2 Ідея про рослини (софору, арніку, ехінацею), що стають демпферами і трансформують гравітаційну енергію чорної діри у світло, — це просто знахідка. Опис того, як екіпаж починає світитися, синхронізуючись із ритмом оранжереї, створює дуже потужний візуальний ряд. Тепер сорок два градуси — це не просто цифра тангажу, а справжній вектор надії. Ви блискуче пояснюєте складні фізичні процеси через живі, зрозумілі образи. З нетерпінням чекаю, що ж там, за горизонтом подій.❤️❤️❤️

Віталій Козаченко

02.04.2026, 17:35:14

8.1 Яке неймовірне поєднання побутових деталей та масштабної космічної фізики! Метафора з млинцями, що символізують петлі дежавю, просто блискуча — вона дозволяє буквально "відчути на смак" складність часових аномалій. Сцена з яєчнею-пульсаром теж додає тексту особливого шарму. Дуже влучно передано стан героїв: цю суміш легкої паніки, професійного інтересу та намагання зберегти здоровий глузд через звичні речі, як-от сніданок. ❤️❤️❤️

Олексій Горбунов

02.04.2026, 09:45:42

Розділ 7.4 - мені так подобаються оці щоденники)

Валентина Бродська

02.04.2026, 09:20:08

Цікаво, як вони пройдуть Чорну діру, дякую за продовження❤️

Андрій Романенко

01.04.2026, 23:23:13

Сьома глава сподобалась. І ритм і атмосфера. Мені тут навіть вловилось відчуття, що в цій главі команда починає діяти не як розрізнені персонажі, а дійсно як екіпаж, який приймає рішення, думає не тільки про свою частину роботи, але й взаємодіють між собою, проте потроху кожен окремо обростає своєю історією та ретроспективрою :). За усім цим цікаво спостерігати. І цього разу я ковтнув главу за один раз, повністю від початку до кінця.

Здається перша сторінка, там де вона накидує варіанти розвитку подій. Там єдине місце, що трохи вибивається з логіки, коли Оксана каже що "поява чорної діри тут теж була неможлива", їх сюди цілеспрямовано направили, а не випадково з'явилась чорна діра, тож краще цей момент трохи підправити, бо він виглядає зайвим.

Олексій Горбунов

01.04.2026, 10:26:25

Розділ 7.3 - справжній кліфгенгер, і дійсно, спочатку персонажі здаються випадковими попутниками, але чи є вони такими насправді?

Любава Олійник

01.04.2026, 01:07:54

Щоденник ілюструє не тільки слова екіпажу, він розкриває їх характери та глибину мислення