7.3

             7.3              

Поки члени екіпажу на містку сміялися, Олександр підійшов до капітана і щось йому прошепотів.

─ А-а-а, так. Зовсім забув, ─ схопився руками за щоки Дмитро, а після звернувся до всіх.

─ Шановні члени екіпажу, оскільки Семен сьогодні виконував надважливу місію для нашого виживання і обід довелося перенести, то ми з Олександром вирішили вас нагодувати. Запрошуємо на кухню. На вас чекає борщ.

─ Це ж треба! Пізній обід від Капітана! ─ загорілися очі Аркадія, і він навмисне зробив вигляд, що не  почув, що Олександр теж брав участь.

─ Від нас обох, ─ виправив Капітан, показавши рукою на офіцера зв’язку.

─ А, ну, так. ─ кивнув головою з кривою посмішкою Аркадій.

─ Ну, то ходімо і скуштуємо той неймовірний борщ! ─ вигукнув Семен. ─ Я так втомився і зголоднів, що слона б з’їв напевне. Хоча  й борщ підійде!

─ Слона ми вам не гарантуємо. Вони тут жити чомусь відмовляються, ─ засміявся Капітан.

─ Кажуть, борщ заряджає краще, ніж будь-який реактор, ─ посміхнувся Олександр.

─ Так ви що, без мене не їли досі нічого? ─ висловив думку інженер-механік і широко розплющив очі.

─ Ні, Семене, ми перекусили вдень. Не хвилюйтеся. Але перекус не замінить повноцінний обід, ─ заспокоїв його Капітан.

Команда знову зібралася на кухні. Цього разу Олександр розкладав інструменти на столі поруч із тарілками, а Семен спостерігав з доброю вдоволеною посмішкою. Все приміщення було сповнене ароматом українського борщу.

─ Ну, ось. Життя триває, ─ сказав Семен, беручи першу ложку.─ Ще б подумати, що ми ще можемо зробити для нашого виживання.

─ Нам було б добре стабілізувати курс, але це вже буду завданням пілота, ─ зауважила Оксана. ─ А ви вже, Семене, і там багато для нас зробили.

─ Без коду ми не можемо змінити курс. Автопілот заблокує будь-яку спробу втручання, ─ пояснив Аркадій. ─ Я вже думав про це. Особливо думав, чи є сенс у відпрацюваннях на симуляторі, якщо система не підпустить.

─ А якщо автоматика зіб’ється біля діри? Тоді ручне керування стане єдиним шансом, ─ заніс наступну ложку до рота Семен.

─ Тобто ми покладаємося на те, що чорна діра зламає наш захист? Чудовий план, ─ іронічно зазначив Капітан Дмитро

─ Іноді хаос — єдина можливість вижити, ─ засміялася Оксана, але усмішка була більш втомлена.

─ Хоча, стоп! ─ привернув увагу Аркадій. ─ Навіщо нам стабілізувати курс, якщо в нього стабільні координати? Ми стабільно летимо куди треба. Вірніше, куди не треба. Ну, Ви зрозуміли, що я маю на увазі.

─ Ви маєте рацію, Аркадію. Я, мабуть, втомилася просто. Щось не те кажу, ─ зітхнула втомлено Оксана.

─ Стабілізація курсу буде потрібна, коли на нас почне діяти Чорна діра і її аномалії. Якщо система дасть збій. Тож, тут ми тільки на вас можемо розраховувати, Аркадію, ─ вирішив підтримати Оксану, і тим часом підняти важливість Аркадія, Семен.

─ В мене поки на симуляторі не все вдається, ─ зітхнув Аркадій.

─ От якби зараз тут був Гончий, то він би нас точно скерував. Це найкращий пілот – ас, ─ вставив репліку Олександр.

─ Що ви сказали? Гончий? Ви його знали? ─ здивувався Аркадій.

─ Особисто я його не знав. Але я чув про нього. Якось був банкет і Адмірал всіх зібрав. Так от я чув як він розмовляв зі своїми друзями, іншими поважними людьми. І один із них жалівся на те, що через клятого Гончого, який керує елітним літаком, його сина не підвищують, а лише дають другорядні ролі у звичайних рейсах. А він хоче, щоб його син був на елітному рейсі, де й платять зовсім інші гроші. Гончий найкращий, як я зрозумів.

─ Ну, дякую, ─ розплився у посмішці Аркадій.

─ За що дякуєте? ─ подивився на нього уважно Олександр.

─ За таку похвалу. Не знав, що Гончий виявляється такий відомий.

─ Це ваш друг чи знайомий? ─ зацікавився Олександр.

─ Гончий – це я!

На мить у приміщення запанувала тиша.

─ Гончий – це ви? Гончий – це ж легенда! ─ дивився на нього у всі очі Олександр. Він навіть зняв і протер окуляри, і знову надів.

─ Так. Гончий – це я! Моє прізвище Гончаренко. І те, що я вмію швидко гасати по небу і виходити сухим у найнебезпечніших випадках і породило такий позивний.

─ Тоді я починаю розуміти, ─ замислився Олександр.

─ Що розуміти? ─ наблизився до нього жестом уперед Аркадій.

─ Пілот літака має постійний вплив на курс через аеродинаміку. Пілот космічного корабля часто працює в парі з автопілотом: ручне керування використовується лише в критичних ситуаціях (наприклад, стикування чи аварійний маневр). Тому для космічного пілота важливіше координація з системами навігації та розрахунки, ніж «відчуття машини» через штурвал, як у літака,  ─ пояснив Олександр.

─ Так, мені так і сказали, що тут треба буде лише кнопки натискати для керування. Мене сюди запросили, в якості нагороди за хорошу службу. Сказали, що у космосі побуваю, на сучасному кораблі, і ще більше титулів собі цим завоюю, коли повернуся.