Код Всесвіту: Чорна діра

Андрей Романенко (Black Silver)

01.04.2026, 23:23:13

Сьома глава сподобалась. І ритм і атмосфера. Мені тут навіть вловилось відчуття, що в цій главі команда починає діяти не як розрізнені персонажі, а дійсно як екіпаж, який приймає рішення, думає не тільки про свою частину роботи, але й взаємодіють між собою, проте потроху кожен окремо обростає своєю історією та ретроспективрою :). За усім цим цікаво спостерігати. І цього разу я ковтнув главу за один раз, повністю від початку до кінця.

Здається перша сторінка, там де вона накидує варіанти розвитку подій. Там єдине місце, що трохи вибивається з логіки, коли Оксана каже що "поява чорної діри тут теж була неможлива", їх сюди цілеспрямовано направили, а не випадково з'явилась чорна діра, тож краще цей момент трохи підправити, бо він виглядає зайвим.

Олексій Горбунов

01.04.2026, 10:26:25

Розділ 7.3 - справжній кліфгенгер, і дійсно, спочатку персонажі здаються випадковими попутниками, але чи є вони такими насправді?

Любава Олійник

01.04.2026, 01:07:54

Щоденник ілюструє не тільки слова екіпажу, він розкриває їх характери та глибину мислення

Любава Олійник

31.03.2026, 23:26:16

Початок нетиповий, - цікавий, легкий, з гумором. Одразу помітні характери героїв) Читаю далі❤️

Віталій Козаченко

31.03.2026, 20:11:51

7.4 Неймовірно радісно за Оксану та Семена, їхня лінія додає світла у цій темній безодні. Сподіваюсь у них все складеться. Але водночас стає дуже тривожно через провали у пам'яті. Опис того, як мозок починає "активно працювати на порятунок", дуже влучний. Ви майстерно передали цей стан — коли надія переплітається з підозрами.

Валентина Бродська

23.03.2026, 20:43:24

Схоже команду підбирали за принципом "не шкода". Капітан в роках для космосу, ще й з кров'яним тиском. Пілот молодий, але трохи тупить. Семен механік зовсім нічого не знає про космос. Дослідниця жінка без сім'ї і дітей, а для такого козла, як Адмірал, взагалі не рахується за одиницю.
Ситуація нагадує мені фільм "Підняти перескоп". Там теж в команду ніхто не вірив. Сподіваюся наші відчайдухи не підведуть.

Олексій Горбунов

31.03.2026, 11:44:24

Розділ 7.2 Уповільнення часу близько до горизонту подій це непогана знахідка для сюжету. Цікаво, як авторка скористається ним)

Валентина Бродська

31.03.2026, 11:05:30

Цікава, захоплююча історія! Дякую, дуже хочеться продовження. ❤️

Віталій Козаченко

30.03.2026, 19:22:26

Оце так поворот! Глава 7.3 просто перевернула все з ніг на голову. Тепер стає зрозуміло, чому підготовка була такою поспішною, а курс — таким дивним. Момент із розкриттям особистості "Гончого" вийшов дуже ефектним: від гордості за визнання до гіркого усвідомлення, що навіть найкращого пілота використали як пішака. Думка Олександра про те, що їх відправили в один кінець, щоб позбутися можливо і вірна.❤️❤️❤️

Анна Стоун

30.03.2026, 21:22:04

Цікава анотація) Зазирну пізніше

Віталій Козаченко

30.03.2026, 19:13:16

7.2 Чудове поєднання наукової напруги та класного гумору! Жарт Аркадія про кредити — це просто в яблучко, дуже розрядило гнітючу тишу. Незважаючи на технічну складність моменту, герої залишаються живими людьми, за якими цікаво спостерігати. Дякую за розділ!❤️❤️❤️

Ромул Шерідан

30.03.2026, 17:42:30

6,3,6,4 Щоденники доречно в такій ситуації. Все ж твердий носій, не цифровий. Очевидно, що як і Олександра, так Стефана, та ні... усіх хвилює без винятку, що буде плиту сторону Чорної діри. Роздуми про життя й каяття саме для таких моментів. На жаль, люди тоді різко вирішують спробувати "домовитися" з Богом.

Олексій Горбунов

30.03.2026, 08:49:26

7 Сцена з голограмою описана чуттєво, дуже сподобалася.

Тетяна Філософ

29.03.2026, 19:02:17

"Виходить, в нас є шанс вижити, тільки якщо форми правильно заповнимо" - це прям про наше життя

Тетяна Філософ

29.03.2026, 18:43:39

Можливість стати млинцями в паралельному всесвіті - це просто прекрасно! :)))))

Тетяна Філософ

29.03.2026, 18:25:27

Дуже вдала ідея з щоденником. Персонажі розкриваються - і, вочевидь, будуть розкриватися буквально завдяки кільком реченням. Це прям +!

Тетяна Філософ

29.03.2026, 17:47:37

Є запитання: наскільки коректно тут буде писати невеличкі зауваження? Глава 2 - стор. 2 "як так, мене вже ли від місії" - певно, "відсторонили", може, при переносі "з'їлася" частка речення

Тетяна Філософ

29.03.2026, 17:45:50

Анастасіє, вітаю! Почала читати - радію, що почала, коли вже є продовження, бо якщо б закінчила на "чоловікові зі сміттєвим пакетом на голові" - і довелося б чекати на продовження, знемоглася б :)))) Написано легко і кінематографічно - все легко собі уявити.

Лана Сетман

29.03.2026, 17:17:05

Не дивлячись на трагедію всієї команди, але їх гумор, віра , підтримують одне одного. Особливо: "Яйце в енергетичній шкаралупі " - подобається читати і є інтрига, що буде далі...

Вікторія Берлі

29.03.2026, 15:29:12

Зупинилася на словах "Далі буде..." Від себе додам: "Читатиму й далі...". Серед героїв симпатії поки що на боці Оксани і Семена - вони не втрачають самоконтроль, оптимізм і, звісно ж, почуття гумору.Відмітила також, що у Ваших творах є свій особливий авторський стиль, як на мене, це - значне досягнення, бо його виробити важко!

Вікторія Берлі

28.03.2026, 23:30:37

Прочитала 4 глави - історія справді затягує, бо задум незвичний і сюжет не обтяжений зайвими науковими термінами. Цікаво спостерігати за розвитком подій: члени екіпажу сприймають небезпечну ситуацію холоднокровно, навіть з нотками гумору. Прочитала записи двох днів в особових щоденниках астронавтів: більш позитивна і професіональна оцінка ситуації в Оксани. Думаю, в процесі читання особистості героїв ще розкриються.

Олексій Горбунов

28.03.2026, 16:22:22

Цікава ідея обіграти назву конкурсу та його логотип)

Kassad

28.03.2026, 18:05:48

Дякую вам за увагу до “Хітри” і за вашу рецензію — мені було дуже приємно її прочитати. Тому я теж знайшов час ознайомитися з вашою книгою.
У мене залишилися неоднозначні, але щирі враження. Видно, що історія для вас жива, що ви робите ставку на персонажів, їхню взаємодію та емоційний тон. Разом із тим особисто мені в деяких моментах було складно повністю включитися в події, бо не всюди вистачило зрозумілості в логіці світу, реакціях героїв і розвитку окремих ситуацій.
Тому, мабуть, скажу так: я бачу у тексті ваш задум і настрій, але як читач не скрізь зміг у це повністю повірити. Проте дякую вам за можливість ознайомитися з вашою працею.

Віталій Козаченко

28.03.2026, 14:45:44

7.1 Дуже сильна сцена з голограмою на початку — вона гарно передає контраст між красою космосу та тим страхом, який він може викликати. Цікаво спостерігати за динамікою в команді: ревнощі капітана, скепсис Аркадія та незламний спокій Семена. Оксана в цій главі розкривається як справжній інтелектуальний лідер. Фінальний жарт про "інструкцію для чайників" чудово розрядив обстановку.❤️

Андрей Романенко (Black Silver)

28.03.2026, 09:02:53

6.3.
Тут гумор подано дуже атмосферно: він підтримує настрій цієї частини глави, а не перебиває його. Я ще помітив таку мінізакономірність: Семен (вже не перший раз) опосередковано, більше подумки, жартує про котів — у переносному значенні, через щось на кшталт «тягнути кота за хвоста». Це могло б стати цікавою фішкою персонажа, особливо якщо додати йому якусь умовну «дитячу котячу травму» — тоді з’явиться підсвідоме тяжіння до таких ідіом. І саме такі легкі, непрямі жарти й порівняння, не в лоб, а ніби з підсвідомості, виглядають дуже цікаво. Хотілося б від Семена трохи більше саме такого непрямого гумору.
Кінцівка цієї частини — про «футболили-футболили і зафутболили» — теж класна. Особливо вдало спрацювали слова на кшталт «схоже на якусь гру “передай іншому”». Там вийшов тонкий контраст: персонаж ніби сам підводить до відповіді, що це футбол, а потім одразу її перекреслює й переводить у трохи іншу площину — уже не просто про гру, а майже про дівчину, яка переходить з рук у руки, і ніхто так і не наважується її кудись прилаштувати. Можливо, це суто моє особисте сприйняття, але для мене цей момент вийшов смішним.

Андрей Романенко (Black Silver)

28.03.2026, 09:39:29

6.4
Внутрішні переживання і записи в щоденниках стали більш відвертими й цікавими. Саме через них добре відчувається внутрішня логіка кожного члена екіпажу.
Є лише один момент, який, як на мене, варто трохи уточнити. Там, де Оксана говорить про ситуацію з капітаном, ми знаємо, що вона раніше діагностувала тахікардію. У цьому місці напрошується одне невелике уточнення — щось на кшталт: «зараз усе норм». Тоді думка звучатиме точніше.
Під кінець глава ставить багато цікавих питань, і це дуже підігріває інтерес до продовження.
Тож за цю частину глави теж 5*, як і за попередню.

Лана Сетман

27.03.2026, 16:58:06

Звичайно всій команді психологічно важко, і виходу не має, подобається як описуються думки кожного члена екіпажу, починаєш розуміти кожного, дякую Анастасія.

Валентина Коваленко

27.03.2026, 12:17:46

Після сповіщення з центру обстановка на кораблі напружена.Але понад тривогу та страх перед невідомим члени команди тримаються.Вірю в команду.Написано цікаво.Бажаю успіхів та натхнення.

Максим Лев

26.03.2026, 22:33:41

Глава 6: вся ситуація із "переведенням на іншого" від начальства із Землі, похоже на таку собі "пастку 22")
цікаво, що буде далі!

Віталій Козаченко

26.03.2026, 18:25:10

6.4 Неймовірно напружений розділ! Метафора з кулькою, яка ось-ось вибухне під тиском, ідеально описує стан команди. Дуже цікаво спостерігати за Олександром — він справжня загадка цього екіпажу. Щоденникові записи додають особливої інтимності та щирості.❤️

Ромул Шерідан

26.03.2026, 13:12:51

Г6"Чорна діра не вбиває, вбиває те, що за нею"))) Це просто супер)) Ні, ну після такої відповіді — успіхів вам у самогубстві — якщо трохи перефразувати, тільки в чорну діру й кинутися. Авжеж рятує гумор. Але теж важливо не переборщити. Чорна піца може обернутися нервовим зривом команди. Тож, напевно кухарю треба інколи й білу піцу робити. Жартую.))) Ех, шкода, що у нас немає поруч невеличкої чорної діри. Щоб ми туди могли кидати не тільки не смачну піцу, а й свої проблеми. Інколи навіть двоногі. З автоматами)

Ivaarr

26.03.2026, 07:57:03

чудова книжка!
вражає своїм змістом)
можливо колись ми зможемо написати щось разом!)

Магістр Анімарум

25.03.2026, 20:24:24

Вітаю з новинкою✨ додала до бібліотеки.

Віталій Козаченко

25.03.2026, 19:05:54

6.3 Вам вдалося показати не просто технічний бік польоту, а саме людський фактор — як невизначеність і цинізм командування впливають на моральний стан екіпажу. Діалоги живі, а фінальна фраза Олександра про гру в «передай іншому» ідеально підсумовує весь той бюрократичний абсурд, у якому вони опинилися. Дуже хочеться дізнатися, як вони будуть виплутуватися з цієї пастки.

Андрей Романенко (Black Silver)

25.03.2026, 11:18:11

6. Глава. Дуже сподобалось, як у цій главі обіграні сон, пробудження Оксани і її подальша реакція. Вийшло не просто як технічний перехід між сценами, а як цілком живий момент: після емоційного і фізичного виснаження людина прокидається, повертається в реальність і майже одразу знову змушена включатися в ситуацію.

Кулінарія тут цікава і доречна, але є нюанс: у космосі така їжа навряд чи була б повсякденною нормою. Зазвичай раціон там компактний і довготривалого зберігання, а щось “домашнє” логічніше подати як рідкісний запас або бонус для морального стану. Бо зараз складається враження, ніби для космосу це звична кухня, і це трохи вибиває з атмосфери.
Треба у наступній главі додати якусь фразу повара щось на кшталт "ще 4 дні і банкет закінчаться. І знову перейдем на... , сподіваюсь в нас буде можливість відсвяткувати перехід нашої компанії за горизонт подій і подивитись, що знаходиться за ним".

Андрей Романенко (Black Silver)

25.03.2026, 10:47:52

П'ята глава. Поступове наростання напруги, сподобалось, що одна й та сама ситуаціє розкладається на різні кути зору персонажів.
З приводу щоденників я зловив себе на думці, що в них здебільшого констатація того, що відбулось за день. В принципі про це все ми дізнаємось і в главі. Хотілося б там бачити ще трохи додаткової інформації, якої нема в главі, типу особисте ставлення. Було б ще сильніше, якби в щоденниках з’явилося більше того, чого не видно назовні: приховані образи, підозри, дрібні деталі сприйняття, внутрішні зсуви.
У четвертій главі (в щоденниках) такі тонкі натяки присутні :) і це мені тоді сподобалось.

Андрей Романенко (Black Silver)

25.03.2026, 10:32:58

4-2, 4-4. Доволі лаконічні пояснення технічних термінів дозволяють понизити вхідний поріг знань для читача, атмосфера глав напружена, проте читається доволі легко. Кожен діє окремо в рамках своїх компетенцій.
Цікаво, спостерігати, як окремі спеціалісти в різних областях намагаються кожен по своєму знайти рішення .
Конкретно за цю главу 5*.

Віталій Козаченко

25.03.2026, 08:09:58

6.2 Цікавий поворот із офіційним повідомленням. Центр поводиться холодно і прагматично, що створює чудовий контраст із живою реакцією екіпажу. Оксана постає не просто лікарем, а справжнім психологом для Дмитра. Її впевненість і навіть певний азарт щодо «розумних вимірів» додають історії інтриги. Фінальний діалог про заголовки в газетах — чудовий штрих до характерів персонажів.

Андрей Романенко (Black Silver)

21.03.2026, 14:49:48

Тут наукова фантастика подана не як класичне hard sci-fi з формулами, протоколами й культом технічної достовірності, а радше як іронічна космічна трагікомедія: не про те, як працює машина, а про те, як люди в красивій формі летять назустріч катастрофі й намагаються жартувати, поки безодня вже махає їм рукою. Тобто не «наука веде сюжет», а «людський фактор красиво все псує». 2. І дуже видно, що екіпаж підготовлений у стилі «головне — ентузіазм». Пілот емоціонує швидше, ніж діє; капітан мотивує замість жорстко керувати; інженер жартує про душ, ніби летить у відрядження; дослідниця тримається так, ніби дедлайн страшніший за чорну діру. Ніхто не вмикає повноцінну тривогу, не проводить тотальну перевірку систем і не ставить у центр питання саботажу. 3. А реакція на знайденого на кораблі невідомого взагалі чарівна: замість негайного протоколу безпеки, ізоляції відсіку й зв’язку з базою — майже камерна бесіда. Якщо зв’язок неможливий, це варто окремо підкреслити — тоді сцена стане логічнішою.

Шаграй Наталія

24.03.2026, 09:51:54

Вітаю з новинкою! Натхнення, легкого пера і "хай прибуде з вами успіх"!

Міра Шип

23.03.2026, 23:58:00

Дякую що завітали до мене на сторінку, та за ваші привітання, ❤️ Вирішила і до вас завітати. Вітаю з публікацією цієї книги. Я бачу
вона пишеться на конкурс, Якщо так то бажаю успіху у ньому. Хотіла вас запитати ви вже зареєструвалися? Тому що я не побачила вас серед учасників, чи ще проходите модерацію?

Валентина Бродська

23.03.2026, 19:10:29

3.1 могли б і розв'язати Сашка.

Валентина Бродська

23.03.2026, 19:07:30

2. Я уявляю скільки коштує той корабель, щоб от так бездумно кинути його у чорну діру

Віталій Козаченко

23.03.2026, 18:11:03

6.Сцена зі сном Оксани дуже влучно передає той фоновий стрес, у якому живе команда. А відповідь із Центру — це просто втілення бюрократичної байдужості, що лише посилює відчуття самотності героїв у космосі. Але Семен знову врятував ситуацію! Опис "Галактичної піци" з активованим вугіллям — це щось неймовірне, справжній арт-об'єкт. Чудово, що розділ завершився на такій щирій та веселій ноті. Гумор — найкращі ліки від страху перед чорною дірою!

Віталій Козаченко

23.03.2026, 18:05:07

5.3-5.4. Було цікаво побачити, як по-різному герої сприймають реальність. Аркадій явно відчуває ревнощі та напругу щодо Олександра, а думки Оксани про "космічний сад" та страх перед невідомим додають розповіді особливої глибини. Капітан Дмитро — справжній стержень команди, хоча видно, як важко йому дається ця впевненість.

Віталій Козаченко

23.03.2026, 17:56:24

5.1-5.2. Дуже живий та атмосферний розділ! Мені сподобалося, як через побутові дрібниці — приготування млинців чи невміння Капітана користуватися кавоваркою — передається справжня близькість команди. Це створює сильний контраст із невідомістю, що чекає на них попереду. Гумор Семена про „майстерню по ремонту чорних дір“ та нащадків у вигляді локшини чудово розряджає напружену обстановку. Капітан викликає щиру симпатію — приємно бачити лідера, який піклується про психологічний стан команди навіть через сніданок.

Ромул Шерідан

22.03.2026, 18:42:25

Г5. Ні, ну тут мені самому захотілося млинців й запашної кави. Команда притирається, придивлятися до новачка. Хоча, я б його трохи тримав по далі. Він досить неотесаний для таких речей. Але, здогадуюсь, що він ще знадобиться, раз Ви ввели його в сюжет. Відповіді з Землі немає. І це насторожує. Проте, може це навмисне, щоб не змінювати планів. Жарти доречні, однак трохи з чорним гумором, бо жартують про можливу смерть. І це додає драматизму історії. Знаєте, Анастасіїє, хотів би Вам порадити в діалогах вживати кличний відмінок повсюдно. Ви його частково вживаєте, але не всюди. Наприклад: Оксано, Стефане, Аркадію, Олександре, Семене, капітане, кухарю, майстре, техніку, професоре, і так далі. Буде набагато гармонічніше. Чекаю на а продовження.✨

Валентина Коваленко

22.03.2026, 18:59:20

Читати дуже цікаво. Яскраво описується обстановка відсіків корабля. Створюється враження присутності. Персонажі не втрачають почуття гумору в ситуації, що склалася. Чекаю продовження.Бажаю успіхів та натхнення.

Ромул Шерідан

22.03.2026, 18:33:51

Г4.Ну, так, у такому випадку — відчутті небезпеки найкраще трохи озирнутися. Тоді пачится все трохи інакше. Дійсно доречно жартувати з небезпеки. І такі речі, як яєшня з чорним рисом з назвою " Чорна діра " — дуже доречна. А найкраще, що Оксана відправила запит до Землі.

Віталій Козаченко

22.03.2026, 15:01:36

4. Ця глава тримає в напрузі до останнього слова. Дуже співчуваю Оксані — її страх перед невідомим та жага до життя прописані неймовірно щиро. Семен у цій частині виступає справжнім "островом стабільності", його гумор та турбота про команду додають тексту теплоти. А щоденник капітана Дмитра показує, наскільки важко бути лідером, коли ти сам шукаєш підтримки.❤️❤️❤️