Глава 31. Завдання виконано

Глава 31. Завдання виконано.

Коли Келім і Дмитро піднялися з підвалу, на кухні панувала незвична тиша, яка буває лише під час запеклих суперечок. Команда сиділа навколо великого столу, на якому Оксана вже розклала якісь схеми, а Олександр щось швидко друкував на планшеті.

─ О, а ось і наш капітан, ─ Семен першим підняв голову. ─ Ми тут помізкували. Келіме, ти кажеш про хвилі, коди й вібрації. Це круто. Але на Орізоні люди живуть не кодами. Вони живуть картинками в екранах. Вони споживають контент, як паливо.

─ І ми подумали, ─ підхопила Оксана, дивлячись на Келіма блискучими очима, ─ що найкраще буде створити фільм. Фільм про нас. Ви ж вважаєте нас взірцем людяності, як ми зрозуміли. Ми можемо зняти фільм про нашу пригоду, яку ми пережили. Про шлях у Чорну діру, про вашу планету, про наші почуття, страхи, поведінку, підтримку, гумор, сумніви, вибір.

Келім задумався.

─ Тільки є кілька проблем, ─ дістав Семен нотатки.

─ Які? ─ поцікавився Келім.

─ Де нам знайти акторів так швидко? Як нам швидко зняти фільм? – запитала Оксана.

 ─І ще треба буде зробити їм детокс. Було б добре відімкнути всіх від мережі, ─ додав Семен.

─ Вирубити рубильник? ─ не втримався Дмитро і засміявся.

─ Це було б чудово. Знати б ще, де той рубильник, ─ на повному серйозі додав Семен.

Келім повільно сів на вільний стілець, уважно розглядаючи обличчя екіпажу.

─ Ви хочете перетворити свої емоції, враження, почуття на візуальний сигнал?

 ─ Саме так, ─ відрізав Олександр.

Келім усміхнувся, і ця усмішка була загадковою. ─ Це цікавий виклик. На Орізоні ми не знімаємо фільмів. Ми створюємо Сенсорні Хроніки. Нам не потрібні камери, актори, декорації ─ нам потрібні ваші свідомості.

─ Тобто ви можете відразу свої задуми втілювати в кіно?

─ Так, головне мати задуми, які хочеш втілити. На жаль наші міські студії створення Хронік виробляють жахи, трилери чи розважальні картини без глибокого змісту. Люди прикуті до екранів. В них викликають страх, хіть, напругу. Їм немає коли жити своє життя. І здебільшого вони бачать рекламу і новини з пропагандою і залякуванням. Люди думають, що тут віруси, маніяки і все інше.

─ Але ж тут самі роботи практично, ─ констатувала Оксана.

─ Але люди про це не думають, ─ зітхнув Келім.

─ Тому і треба вирубати рубильник. Де він у вас знаходиться? ─ запитав Семен.

─ У нас бездротова передача енергії. У кожному районі міста стоять вежі-резонатори. Вони випромінюють енергетичне поле в певному радіусі. Всі роботи також живляться від цієї енергії.

─ Келіме, якщо ми налаштуємо ваші кристали на частоту планетарних Резонаторів, ми зможемо створити «протифазу», — Олександр швидко креслив схему на планшеті. ─ Ми не будемо ламати їхні лампочки. Ми просто змусимо енергію «схлопнутися».

 Келім примружив око:

 ─ Це може викликати паніку.

─ Паніка ─ це теж емоція. Це краще, ніж байдужість, ─ втрутився Семен. ─ Ми зробимо «детокс». Спочатку вимкнемо все. Нехай посидять у тиші, подивляться на зорі. А потім ми дамо їм наш фільм.

 ─ Як удар під дих, ─ додав капітан.

─ Добре. Ми можемо вимкнути живлення, а тим часом зняти фільм. Олександре, йдіть за мною. Я відведу вас в одну кімнату, яка в мене працює як заземлення. Вона вбирає зайву енергію, щоб будинок не «згорів», і стабілізує її для роботи приладів. Використаємо її.

Вони спустилися у підвал, якийсь час йшли по коридору, і за одними із дверей були наступні сходи униз. Там на ним чекала кімната з великим кристалом. Вона мала масивні стіни, викладені темно-сірим каменем, який здатний поглинати колосальні енергетичні вібрації. Кімната мала форму низького циліндра. Тут стояв гул ─ постійний, ледь чутний звук працюючого серця планети.

─ Готові? ─ Келім поклав руку на головний кристал, який тепер пульсував тривожним червоним світлом.

Олександр кивнув, не відриваючи погляду від монітора, де відображалася енергетична мапа планети. ─ Давайте. Вимикай цей штучний світ.

Келім різко повернув резонатор. У ту ж мить глибокий, низький гул прокотився підлогою. За вікнами лабораторії сталося те, чого Орізон не знав століттями. Світловий океан міста почав стрімко висихати. Величезні голограми над хмарочосами здригнулися і розтанули. Світлові магістралі згасли, наче вигорілі гноти. Роботи на вулицях завмерли у дивних позах, перетворившись на нерухомі статуї. Планета занурилася в абсолютну, первісну темряву. Настала Велика Тиша.

Поки натовпи на вулицях намагаються зрозуміти, що сталося, у Верхній Ротонді Келіма кипить робота. Це кругла кімната на самій верхівці будинку Келіма. Стін немає ─ замість них панорамне скло від підлоги до стелі, що відкриває вид на ліс.

У підлогу вмонтована величезна, діаметром зо два метри, чаша з чорного обсидіану. Вона вигнута всередину, як лінза телескопа. Саме над нею, у повітрі (завдяки магнітному полю), зависає Кристал-носій ─ той самий невеликий виріб, у який буде записано фільм.