3.4

3.4

Після вечері команда зібралася на командному містку.

─ Шановні, члени екіпажу, ─ почав промову Капітан. ─ Ми з вами сьогодні перший день у космосі. Цей день добігає кінця. В нас непроста місія. Але ми маємо не забувати про звичайні потреби організму. Тому зараз ви можете розходитися по своїм каютам. Одне прохання. Кожен з вас має вести щоденник або власну бортову книгу ─ називайте як хочете. Важливо, щоб ви туди писали і ваші справи за день, і ваші думки та почуття, які у вас будуть виникати. Дякую всім за сьогоднішній день. На добраніч.

Команда розбрелася по своїх каютах.

***

Семен увійшов у кімнату, і побачив чистий щоденник, що лежав на невеликому столі біля ліжка.

─ Що мені тут писати? Хіба я письменник? Єх! ─ зітхнув він. Але все-таки відкрив щоденник. І записав.

День 1 у космосі.

Я відремонтував душ, полагодив дещо в системі, приготував вечерю.

Але, здається, нам всім скоро гаплик. Або ні. Чудернацькі розмови сьогодні були. Вони там розумні такі, про чорні діри розказують. Я на їх фоні почуваюся нікчемою.

Семен закрив зошит і ліг у ліжко. Втома за день швидко змусила його поринути у глибокий сон.

***

Пілот довго сидів на ліжку з щоденником у руках, розмірковуючи над своїми думками, і чи варто те писати. Та врешті зробив запис.

День 1.

Керував польотом. Виявив, що координати нас ведуть у горизонт подій. Ми скоро загинемо… Хоча наша дослідниця дала мені надію, що можливо є шанс на порятунок. Отже, може ми реально станемо першовідкривачами того, що є в Чорній дірі.

Поява нової людини мені не сподобалася. Спочатку я подумав, що він мітить на моє місце. Я і так наймолодший член команди. Ще й забув відразу повідомити центр зв’язку. За мене це зробила Оксана – дослідниця. Мабуть, вона думає, що я нездара. В неї такий холодний погляд. Майже як і в капітана.

Він закрив щоденник і вмостився на ліжку. Довго не міг заснути. Думки про можливу загибель не давали спати. Але все-таки нервова система не витримала і він впав у забуття.

***

Капітан Дмитро сидів на ліжку, і розмірковував, поклавши голову на руку. Він розстібнув комірець і відчув від того полегшення. Потім взяв щоденник і теж зробив запис.

День 1.

Команда стикнулася з серйозною проблемою, яка може коштувати нам життя. Здається, ми стали іграшками в руках керівництва. Координати корабля направлені на Чорну діру. Ми можемо тільки сподіватися, що через три дні нам змінять координати і виправлять цю помилку. Хоча… На борту опинився новий член команди – офіцер зв’язку Олександр. Хтось його зв’язав. Він стверджує, що координати не помилкові. Хоча, можливо, це якась перевірка. Не знаю, чи можна йому довіряти до кінця. Моя команда – молодці. Всі тримаються, жартують. Я радий бути поряд з такими людьми. Летимо далі без паніки.

***

Оксана зробила записи.

День 1.

Сьогодні займалася зразками рослин, що взяла із собою для дослідження в космосі, які були розміщені мною в спеціальному відсіку корабля, де не підтримувалася земна гравітація та атмосфера. Перелік їх записаний у спеціальному журналі спостережень. Також внесла дані в службовий комп’ютер.

Крім того, нам сьогодні стало відомо, що ми не летимо у пункт призначення. Наші координати інші. Це якась блукаюча чорна діра, яка опинилася раптово і так само раптово нам змінили місію… Не попередивши нас завчасно.

У мене все калатає всередині. Я заспокоювала команду як могла. Сказала їм, що, у теорії, чорна діра може перенести нас у інший вимір. Та чи вірю я у це сама? У науковому середовищі, така можливість дуже мізерна. Прямо із ряду фантастики. Але, хочемо ми чи ні, скоро ми дізнаємося, що та діра являє собою насправді. Якщо, звісно, залишимося у тій подобі, яка надасть нам можливість мислити і аналізувати…