Глава 28. Завдання.

Глава 28. Завдання.

Аркадій дивився на дивного чоловіка з зачіскою, наче його вдарило струмом. Але цей суб’єкт посміхався, і виглядав нормальним, наскільки можна було уявити нормальність в такій ситуації. Позаду нього були відчинені двері, через які виглядала звичайна кімната. Простір, який щойно був деревами, виявився ілюзією.

─ Добрий день. Я Аркадій. А ви господар цього плаща і робота?

─ Так. Ви вгадали, ─ посміхнувся Келім і взяв простягнутий плащ. ─ А чому ви не заходите?

─ Так ми вас не бачили, ─ потис плечима пілот.

Келім подивився на робота.

─ Модулю-7, а чого ти не постукав і не привів гостя?

─ В мене було завдання доставити людей на галявину до вас. Але нічого не казали, щоб я в дім привів.

─ Точно. Ось такі моменти бувають з роботами. Треба все уточнювати. Це не людина. Я сам винен, що не передбачив це. Але головне, що вас доставили. Заходьте.

Всі троє зайшли у приміщення, закривши за собою двері.

─ О! Аркадію, нарешті ви з нами, ─ вигукнув Семен. ─ Тепер усі тут.

─ Я бачу, у вас тут весело! Що я пропустив?

─ Насправді ти пропустив  таке видовище. Ми зменшували папугу! Уявляєш? ─ Семен показав на невеликого птаха на столі, ─ цей малюк – це той гігант, що над нами кружляв. Ми його здули.

─ Кряя! ─ подав голос Кеша.

─ Не може бути. Він що не кулька? ─ здивувався Аркадій.

─ Так є наукові пояснення. Потім тобі повторять, якщо хочеш. Але так якось розсунули його атоми, ─ пояснив Семен і погладив Кешу по голові.

─ Та, це не всі новини, Аркадію, ─ додав капітан. ─ Нас сюди, як виявилося, запросив цей чоловік. Він розгадав Код Всесвіту і створив Чорну діру, в яку ми потрапили, бо хотів, щоб до нього потрапили люди, що допоможуть повернути людяність цьому світу.

─ Це ж треба, скільки я всього цікавого пропустив, ─ зітхнув пілот.

─ Нічого, надолужите, ─ відповів Келім. ─ В нас буде ще час поспілкуватися. І зменшення папуги я записав на носій, вмонтований у пульті. Тож я вам покажу цю сцену, якщо забажаєте.  

─ Круто! Мені тут подобається! Ви і додому нас зможете повернути?

─ Так, зможу. Але не зараз.

─ Коли ми виконаємо нашу місію тут, ─ додала Оксана.

─А як ми маємо повернути людяність? ─ поцікавився Аркадій.

─ А це нам і треба придумати, ─ потисла плечима Оксана, відпивши чаю.

─ І скільки в нас часу на це є? ─ запитав Аркадій. ─ Чи це питання необмежено у термінах?

─ А ось ми дійшли і до головного питання. Дякую, що запитали, ─ відповів Келім.

Він взяв паузу, і всі уважно на нього подивилися, щоб не впустити жодного слова.

─ Якщо ви хочете повернутися додому, то у вас є на все три дні.

─ Всього три дні? Це можливо? Це ж мало! ─ вигукнув пілот.

─ Насправді, для вас є хороша новина, ─ посміхнувся Келім. ─ На нашій планеті доба складає 42 години. Тому у вас десь п’ять днів по міркам вашої планети.

─ О! Ну це ж зовсім міняє справу, ─ хмикнув Семен. ─ Це купа часу. Можна встигнути написати заповіт. Напишу кому передати свої гайки, наш корабель та щоденники. Бо коли кажуть, що залишилося три чи п’ять днів, то мені це нагадує ситуацію, коли ми летіти в Чорну діру. Скажіть чесно, нас очікує знову який апокаліпсис? Чи передбачається грандіозне феєричне знищення планети?

Келім засміявся.

─ Мені подобається хід ваших думок. Я так радий живому спілкуванню. Так давно не сміявся. Дякую за це. Але не все так трагічно на цей раз.

─ На цей раз не трагічно? Звучить обнадійливо. Але чому все таки три дні? Що потім? ─ розвів Семен руками і уважно дивився очікуючи відповіді.

─ Машина часу не може працювати завжди. Потрібен «гравітаційний штиль». Це дні, коли два сонця Орізону знаходяться в опозиції (з протилежних боків планети), врівноважуючи гравітаційний вплив на мікро-чорні діри в машині. Інакше стабілізувати «міст» неможливо.

─ А ця опозиція буде тільки один раз? ─ здивувався Семен.

─ Ні. Через три дні найближча. А потім ─ через 42 дні. Але те, що ми зробили у місті, цей переполох, Тейра так не залишить.

─ Що за переполох? Що я ще проґавив? ─ почав випитувати Аркадій з нотками розчарування.

─ Я побудував для уряду апарат,  що збільшує тварин. Сьогодні, коли рятував Кешу, якого вони захопили і хотіли виставити як монстра, я випустив партію збільшених курей. Тейра, перша леді, вона багато чим керує. Всі ЗМІ належать їй. Вони хоче влади і контролю. Кури -були таємним проєктом. А тепер, коли їх побачили – треба це пояснювати, ─ відповів Келім, взявши на руки папугу, що пострибав йому на плече і почав копирсатися у волоссі.

─ Так вона на вас це все повісить, ─ капітан стукнув кулаком по столу.

─ Так. Вони це вже хотіла зробити. Але її зараз поставили у незручне становище. Вона таке не пробачить. Зараз вона буде відіграватися на Адріані. Потім може і про мене згадати. Якщо вона мене знайде, то нікому буде запустити машину часу. За три дні вона про нас не згадає, швидше за все, бо треба буде займатися поясненнями, наводити порядки з курми. Але за 42 дні вона цілком може добратися сюди. І може обшукати все і забрати машину чи знищити її.