Віталій Козаченко

02.06.2026, 19:39:22

Неймовірне завершення чудової книги! Фінал вийшов дуже сильним, емоційним і водночас філософським. Мені надзвичайно сподобалася ця історія, щиро дякую Вам за таку масштабну й захопливу працю! Бажаю успіху в конкурсі та перемоги, книга на це стовідсотково заслуговує. Творчих злетів та натхнення Вам!

Віталій Козаченко

02.06.2026, 19:27:30

30. Момент, коли капітан згадує Карину та Марка і цей вивільнений біль, написаний надзвичайно майстерно. Хід із подорожжю в часі та зміною минулого через ментальний вплив на керівництво — це дуже оригінально, без звичних штампів про часові петлі. Іронія долі, про яку каже капітан, підмічена дуже влучно.

Віталій Козаченко

02.06.2026, 19:19:35

29. Неймовірна глава, така затишна на початку і така щемлива ближче до кінця! Опис будинку Келіма заворожує — справжня печера майбутнього. Але найбільше зачепили саме щоденники. Скільки ж у героїв різних думок та сумнівів! Хтось прагне повернутися, а хтось, як Олександр чи Семен, уже вагається, адже вдома їх нічого не тримає. Сподіваюся, винахідник Келім дійсно зможе повернути їх у правильний час.

Віталій Козаченко

02.06.2026, 19:12:42

28. Нарешті команда в зборі, та ще й у такому незвичайному місці. Атмосфера у Келіма затишна, хоч над героями й нависла загроза від Тейри. Дуже хочеться дізнатися, які саме спогади почнуть повертатися до капітана і що приховує його минуле.

Ika Bila

02.06.2026, 22:43:34

Підписалась) Сподіваюсь на взаємність)

Віталій Козаченко

01.06.2026, 19:42:02

27. Контраст між домашнім затишком із чаєм та масштабом таємниць, що відкрилися, просто неймовірний!

Віталій Козаченко

01.06.2026, 19:35:09

26. Нарешті ми дізналися секрет цих гігантських птахів і курей Орізону. Келім відкривається як геніальний, але дуже чуйний вчений, який справді любить своїх вихованців. Сцена, де він заспокоює Кешу й повертає йому нормальний розмір, прописана дуже душевно.

Андрій Романенко

01.06.2026, 10:52:49

Вітаю! Дочитав останню главу Вашої книги.
Попри деякі моменти, книга мені дуже сподобалась (за це і надаю книзі свою рекомендацію). Світобудова виглядає надзвичайно логічною — видно, що вона основана на реальних представленнях сучасної науки про Всесвіт, його структуру, які дуже вдало переплітаються з науково-фантастичними припущеннями.

Віталій Козаченко

31.05.2026, 18:44:38

25. Глава — чистий кайф! Порятунок Кеші змусив похвилюватися, опис Кристалічного лісу зачарував, а фінальна поява хлопців на Модулі-7 просто порвала на шматки від сміху! Прилетіти у кумедних обгортках, наковтатися комах і видати фірмове "Ми нічого не пропустили?" — в цьому весь Семен.

Олександра Шен

31.05.2026, 12:23:41

Все склалось, і склалось так, як повинно бути. Враження, що справедливість нарешті, перемогла. Вашу книгу у шкільну програму по астрономії потрібно додати. Бо скільки цікавого я узнала про оточуючий всесвіт, та як легко було розуміти такі складні речі. І, головне, книга малює картинку майбутнього. З людьми, на яких маєш бажання рівнятися - від почуття гумору до стрессостійкості в небезпечних ситуаціях. Я сподіваюсь, буде продовження, бо цікаво, що трапилось, коли екіпаж повернувся на Землю. Вони можуть втратити пам'ять, але не те, якими вони всі стали.
Нехай пригоди продовжуються!

Андрей Яремчук

31.05.2026, 00:12:50

Подобається сюжетна лінія. Дуже вдало підібрані персонажі, які викликають захоплення. Сподобався Семен з його гумором і підколами. Читається легко і цікаво.

Віталій Козаченко

30.05.2026, 19:12:25

24. Цей розділ — просто суцільне задоволення для гарного настрою! Дует Семена та Модуля-7 вийшов на новий рівень. Робот видає такі перли, що Семенові доводиться добряче відбиватися своїми фірмовими підколками. Зауваження залізяки про те, що фольговані головні убори хлопців "створюють нестабільну аеродинаміку", і відповідь Семена про прапор перемоги та "каструлю навігаційну" — це шедевр! Але пасаж про "органи мовлення" та комах — безперечний фаворит глави. Сміявся від душі.

Віталій Козаченко

30.05.2026, 18:54:32

Розділ 23 читається на одному диханні! Зустріч Адріана з Келімом, тонкі політичні маніпуляції Тейри й раптовий прорив блоку "Генезис-Арго" — сюжет летить на шаленій швидкості. Сцена з курами розміром з коня, що перекидають машини на вулицах Конкордії, просто неймовірна. Радий, що Винахідник живий і вже діє.

Олександра Шен

30.05.2026, 13:03:59

Все потроху стає зрозумілим - і як так сталося, що Чорна Діра раптово виникла близенько до Землі, і те, навіщо це було зроблено. Я завжди думала, що гаджети та роботи - це добре, але людське спілкування, дружбу та кохання не замінить ніщо, ніякі машини. Добре, що Келім вчасно схаменувся з технічним прогресом, і придумав, за допомогою кого все можна повернути, як було. Тепер ще повертання карми для тих землян, які підставили своїх же - і загальна справедливість буде відновлена!

Віталій Козаченко

29.05.2026, 20:20:10

22. Сюжет закручується так, що неможливо відірватися! Паніка в місті через журналістів, Адріан, який блідне при згадці про банер із келімами, та патрульні, що вважають свого творця "вірусом" — події летять стрімко...

Віталій Козаченко

29.05.2026, 20:15:23

21. Дмитро, як завжди, тримає марку і не дає засумувати! Його репліка про те, що Адріан дивиться на них, "як баран", а потім щире ніяковіння, коли з'ясувалося, що той усе прекрасно розумів через синхронізатор ефіру — це просто до сліз!

Віталій Козаченко

29.05.2026, 20:09:12

Розділ 20 читається на одному диханні! Попередження про монстрів і келімів, латина з уст патрульних, заборона на емоції — сюжет закручується неймовірно стрімко. Дмитро з Оксаною тримаються молодцями, їхні живі емоції — як ковток свіжого повітря в цьому стерильному місті. Поява нового персонажа в чорному костюмі наприкінці — суперхід. З нетерпінням чекаю, куди ж приведе це знайомство!

Віталій Козаченко

29.05.2026, 20:04:22

19. Неймовірний баланс розкішного гумору та жорсткого виживання! Порівняння Семена із дбайливо загорнутою картоплею, яка трохи впріла, задає чудовий тон на початку, а фінал із вмираючим "серцебиттям" процесора Модуля-7 повертає до суворої реальності. Діалоги живі, динамічні, а світ планети дивує кожною деталлю.

Віталій Козаченко

29.05.2026, 19:59:15

18. Дуже сподобалося, як обґрунтована відмова від крутих скафандрів "Стріла" на користь травленого майлару та пластикових платформ-піскоступів. Логіка Семена бездоганна: в умовах екстремальної спеки та дрібного "манного" піску легкість та пасивне охолодження вирішують усе.

Олександра Шен

29.05.2026, 12:22:20

Технології повинні знаходитись у розумних руках, інакше виходить, як в ситуації з курами. Хотіли, як краще, а трішечки зруйнували економіку. А, взагалі, багато чого надзвичайного можна було б зробити, залишись Келім на державній службі, і якби йому не заважали. Люди такі люди, навіть на іншій планеті намагаються повторити старі помилки. А, до речі, де ж ізначальна батьківщина мешканців планети синьо-жовтих сонць? Бо латина, схожі с земними назви, папуга... це ж все не просто так!

Віталій Козаченко

29.05.2026, 07:48:01

17. Поєднання суворої, прорахованої до міліметра цивілізації роботів та нашого чисто людського гумору — це щось. Момент, коли процесор патрульного "завис" від жарту про хмари, змусив щиро посміхнутися. Людський дух і здатність іронізувати навіть у полоні під прицілом іонних гармат — це те, що робить героїв живими. І ця таємниця Оксани з латиною... Сюжет інтригує все більше.

Віталій Козаченко

28.05.2026, 18:34:13

16. Глава тримає в напрузі від першого до останнього слова. Дуже цікаво було спостерігати за взаємодією команди з Модулем-7. Заява робота про те, що для цієї планети велетенські птахи — це не норма, додає ще більше загадок: невже це дійсно наслідки якихось мутацій чи експериментів Винахідника? Таємничі фігури, які розстріляли робота під час польоту, миттєво змінюють правила гри. Світ виявився набагато агресивнішим і небезпечнішим, ніж здавалося. Передсмертні слова Модуля-7 про Келі відкривають нову сюжетну лінію.

Віталій Козаченко

28.05.2026, 18:32:48

15. Наукове пояснення "співу" піску через п'єзоелектричний ефект і те, як він підзарядив Семена — це супер. Дуже сподобався контраст між красою планети, де повітря пахне медом, та раптовою появою Модуля-7. Робот у білому костюмі, який вважає себе просто "добре структурованою інформацією" і збирається виписати штраф за порушення законів фізики — це геніальний сюжетний хід!

Віталій Козаченко

28.05.2026, 18:32:20

14. Поява велетенського птаха розміром з авіаносець — це справжній інтелектуальний шок не лише для екіпажу, а й для читача. Дуже круто, що Ви не просто ввели такий елемент, а відразу підкріплюєте його науковою дискусією: згадка Оксани про закон квадрата-куба, роздуми про густину атмосфери та детальний розбір орбіт Р-типу і S-типу в бінарній системі — це було дуже цікаво як для мене так і для інших поціновувачів якісної hard sci-fi!

Віталій Козаченко

28.05.2026, 18:31:29

13. Опис планети з двома сонцями, золотим піском та кобальтовими тінями — це справжня візуальна насолода. Дуже сподобалася фраза капітана про те, що вони вийдуть разом як одна сім'я. Ну а жарти Семена — це як завжди окремий шедевр, який ідеально розряджає напругу. Загадка з ландшафтом та вцілілими баками інтригує.

Віталій Козаченко

28.05.2026, 18:30:41

12. Посадка "Горизонта-7" прописана дуже реалістично, кожен удар об повітряні ями та скрип металу передані бездоганно. Дуже сподобалося, як через діалоги Ви показуєте характери: попри смертельну небезпеку, екіпаж залишається згуртованою командою. Вимога Семена записати в його особисту справу "Людина, яка дала копняка законам фізики" — це готове гасло для всієї книги! Перехід до дослідження планети і ця аномалія з часом (вівторок і четвер одночасно) чудово підігрівають інтерес до нової системи.

Віталій Козаченко

28.05.2026, 18:29:37

11. Це сильне та атмосферне продовження! Сцена, де копії героїв зливаються в одне ціле, викликає мурашки — дуже глибока психологічна деталь для наукової фантастики. Ну а Семен у цій главі — мій особистий кумир! Його бурчання в невагомості, жарти про лисину в старості та порятунок реактора за допомогою гайкового ключа і "якоїсь матері" неймовірно оживляють текст. Опис смарагдової планети наприкінці просто заворожує. Картинка перед очима стоїть як у кіно.

Віталій Козаченко

28.05.2026, 18:28:29

10. Чудова глава. Дуже сподобалося, як передано атмосферу технічного колапсу на кораблі: цей старий реактор, що тримається на "чесному слові" та рожевому мареві, скрип корпусу, відмова автоматів. Діалоги живі, з легким гумором, попри смертельну небезпеку (жарт Аркадія про те, що він почувається Богом, бо в нього всі вірять — окремий плюс)

Олександра Шен

28.05.2026, 11:15:49

Як швидко все змінюється. Спочатку я подумала, що Адріан слуга системи, а тут виявляється, що він, навпаки, опозиція. Шкода, що жінка, яка має ну все, що їй забажається, ще тягнеться до абсолютної влади. Нічим гарним це не закінчиться. Тепер і наші герої мають вибрати сторону, хоча тут майже вибір без вибору.
І над всім цим панує Чорна Діра, яка може бути, як виявляється, не тільки природним феноменом. До речі, якщо Винахідник створив всю систему, він же може її зруйнувати. То Тейра дуже ризикує, причому без серйозних на це приводів.

Віталій Козаченко

28.05.2026, 12:32:22

9.2 .Опис квантових аномалій у повсякденному житті екіпажу вражає. Три руки Олександра як прояв оптичної суперпозиції та сік, що через просторові конвульсії стискається в гострий куб, — це надзвичайно круті й оригінальні знахідки! Вам вдалося передати наближення до сингулярності не через сухі графіки, а через відчуття героїв, які ловлять сніданок ротом, наче хижаки.

Єва Ромік

28.05.2026, 05:55:11

Який жах! Екіпаж заздалегідь приречено на смерть! Адмірал поводиться як справжній мафіозо. А екіпаж, на жаль, поки що не справляє враження надто компетентного.
І ще, оскільки книга подається як наукова фантасника, виникло питання: який зв'язок може бути з кораблем, що летить зі швидкістю світла? Адже час на ньому сповільнено відносно Землі в сотні разів! Тобто відповіді на запит доведеться чекати роками.

Віталій Козаченко

27.05.2026, 19:45:07

9. Напруга така, що здається, ніби обшивка корабля тріщить прямо в голові під час читання. Часові аномалії та примари, які розчиняються в повітрі, створюють неймовірний ефект дезорієнтації. Але Семен — це просто любов цього розділу! Його марення про "ліве вухо, яке заземлення просить", намагання перехрестити капітана гайковим ключем — це геніально! Гумор розряджає атмосферу в найпотрібніший момент.

Олександра Шен

27.05.2026, 08:48:32

Зараз ми зробимо тебе щасливим! А, якщо, потрібно, примусово. Співчуваю мешканцям Конкордії, щастя там давно не ночувало. Але верхівка, як завжди, в цьому цифровому ощасливленні участі не приймає. Добре, що земляне не повелись на цей фейк, і почали задавати незручні питання. А папугу шкода, летала собі птаха, а тепер що з ним буде? Також оцифрують? Ото пощастило. Добре в цьому тільки те, що є інші міста. І, дійсно, якщо повернутись неможливо, вибрати щось інше, ніж цей "роборай"

Єва Ромік

27.05.2026, 13:41:01

Цікавий задум, читатиму з задоволенням. Подобається ваш стиль.

Валентина Бродська

27.05.2026, 01:12:37

Дякую за цікаву історію ❤️❤️❤️ шкода, що капітан не зможе повернути собі своє старе життя, але тоді б він знову прожив все те і страждав

Олександра Шен

26.05.2026, 06:18:49

Вся ця лінійність, стерильність, продуманість - це не відсутність хаосу, а відсутність життя. Бо воно непередбачене, й тим прекрасне! Наможливо перемогти людину, яка мислить нелінійно, бо на всяке "неможна" в неї знайдеться своє "а я зроблю так, і чхав на ваше неможна".Але місто дивних роботів виглядає гарно.

Олександра Шен

24.05.2026, 23:29:06

Уявила собі мільярди динаміків... тепер, головне, музику підібрати нормальну) дивна планета, але й красива. А от і привітальна делегація від місцевий тут як тут. Шкода, що не всі планетяни до землян налаштовані миролюбно, і тут войнушка починається. Тримаю кулачки за наших...

Олександра Шен

23.05.2026, 23:26:56

Отже, перші кроки по планеті... і знов несподіванка - співаючі піски. І кольори, і подвійні тіні. Добив папуга, який не може існувати, але все ж існує. Є в мене здогадка, що це може бути викривлення простору, як наслідок проходу скрізь Чорну Діру. І одразу, звісно, виникає багато питань - де жити, чи залишатися на місці, що, взагалі робити? Але, спочатку, я вважаю, потрібно відпочити.

Олександра Шен

22.05.2026, 21:43:06

Дивом, просто дивом мандрівники пройшли через Чорну Діру, а потім ще здійснили таку жорстку, але все ж таки вдалу посадку. І розумію бажання одразу вийти наружу, хоча я б відпочила хоч трохи після такого навантаження. Найцікавіше, що дійсно є сонца - жовті карлики, а є і блакитні сверхгіганти, а тут вони створили пару з нашими кольорами) це так приємно. Що ж, мандрівка під двома сонцями починається!)

Ві де Рейн

21.05.2026, 19:57:59

Цікавий початок) підписалася на вас, щоб підтримати розвиток сторінки)

Олександра Шен

21.05.2026, 00:55:26

Шалено красивий опис проходження через Чорну Діру. Але в цьому випадку, я краще почитаю, бо і стрес ще той. Все ж таки Чорна діра, як засіб пересування всесвітом трішечки стрьомна. Двійники, перевантаження корабля, як би не Оксанини рослини, ще невідомо, чим би все скінчилось. Тепер перед дослідниками нова планета, ще й така гарна, це як нове життя.
Так шкода, що починається саме цікаве, а в мене декілька днів не буде доступа до інету... Але можна включити власну фантазію, та подумати, що може чекати екіпаж далі.

Gjgjf

20.05.2026, 10:10:14

Гарно і весело написано, мені сподобалося

Олександра Шен

19.05.2026, 23:40:01

"Взвод Оксан" - це круто!) І, звичайно, весело спостерігати купу двійників у себе перед очима... якщо спочатку від цього абстрагуватись трішки. Чорна Діра все ближче, її єфекти все помітніше, я б сказала, суцільні єфекти і нічого зайвого. Може, вона і на настрій людей впливає, бо всі такі спокійні, шуткують, готується смачна їжа, екіпаж продовжуює працювати. А ідея з пилком взагалі вау, якщо це працює на рослинах, то може і на всьому іншому спрацювати. Схоже, починається саме цікаве)

Анастасія Коулд

19.05.2026, 16:08:32

Прочитала вашу книгу, не дивлячись на те, що я не великий шанувальник даного жанру, але книга сподобалася. Класна тема із щоденниками, де кожен герой писав про свої враження, переживання, емоції під час завдання, це показує читачу як герої на справді думають. Цікаві наукові факти, та дійсно цікаво чи на справді у реальному житті в Чорній дірі є інший світ? Персонажі одна із ізюминок книги.

Анастасія Коулд

19.05.2026, 11:21:34

https://booknet.ua/blogs/post/432353
Відгук на вашу книгу))

Олександра Шен

18.05.2026, 22:21:00

Вкотре замислилась про рослинний світ. Скількі ж ще всього ми не знаємо. Я б таку рослинку в якості нічника собі додому б хотіла) вночі дає світло, вдень можна чаю заварити. А чай я люблю... Про фармкомпанії це суцільна правда, скільки людей вони загубили своїм втручанням, скільки ліків не створено, бо "здорова людина не буде пацієнтом". Але ще виникла думка - хтось здійснив відбір незручних людей, це велика робота, за день не робиться. Тобто, все масштабніше, ніж просто перевірити Чорну Діру. Тим більше, що Капітан взагалі не пам'ятає, хто він, і що зробив.

Ірина Скрипник

16.05.2026, 17:19:25

А взагалі, прочитала глави 1-4.3. Що я можу сказати?
1. Опис інтегрованих меблів, герметичної душової капсули, магнітних замків на холодильниках і т.д. працює чудово. Є відчуття замкненого, технологічного середовища.

2. Сцена в симуляторі описана емоційно. Вона сподобалась мені найбільше.

3. Треба трохи виправити діалоги. Не всі. Але деякі з них схожі на інфодамп. Нехай краще команда обговорює конкретні цифри чи якісь нестабільності, а не базові терміни. Вони ж космонавти і мають їх і так всі знати.

4. Я не розумію, навіщо потрібне дублювання назв глав. Це схоже на технічну помилку.

5. Заявленому жанру книга повністю відповідає. Оскільки є повноцінним представником hard sci-fi.

Щодо самих персонажів, напишу пізніше, коли прочитаю ще кілька глав. Поки з усіх героїв мені найбільше імпонує Оксана. Вона здається мені найбільш людяною.

Ірина Скрипник

16.05.2026, 16:26:29

Прочитала першу главу і маю доволі неоднозначні почуття.
— Ми летимо в Чорну діру.
— ОК.

Також команда через 5 хвилин:
— Щось стукає.
— Це стрьомно. Треба перевірити.

Мені здається, має бути навпаки. Вони мають хоч трохи попанікувати, коли розуміють, що летять кудись не туди.

Олександра Шен

15.05.2026, 23:42:00

Які надзвичайні спецефекти виникають при наближенні! Нарешті почалось. Хоча побачити себе вчорашнього та не відлетіти кукухою це потрібно мати дуже сильну психіку. Але найцікавішим для мене було те, що Чорна Діра то не смерть, а, навпаки, життя. І це відчувають навіть рослини, відгукуючись створенням світла. Кажуть же, що якщо Чорні Діри створені, то це комусь потрібно) Архітектура Всесвіту така непізнана і скільки всього незвичайного ще може відкритися за горизонтом подій!

Bogdana reider

14.05.2026, 22:41:28

Це було цікаво