8.3

8.3

Почувся більш тонкий й протяжний скрип, корабель трохи почало трясти.

─ О! Знов! ─ вигукнув Семен. ─ Нещодавно був невеличкий гул. Тепер він став сильнішим. Гравітація діри дається взнаки.

─ Нас же не розчавить? ─ обережно запитав Аркадій.

─ Ні. Сподіваюся, ─ зазначив Семен. ─ Але, думаю, що треба перевірити відсік з невагомістю. Може це якісь збої сталися і тому рослини світяться.

─ Я не проти, щоб ви це перевірили, ─ погодилася Оксана.

─ Добре, тоді зараз швидко пообідаємо і відразу ідемо дивитися, що там робиться.

Після обіду Семен і Оксана відправилися у блок до рослин.

─ Семене, ви дійсно думаєте, що світіння може бути через якісь технічні нелади? ─ запитала його Оксана, поки вони йшли коридором.

─ Дивіться, ─ він показав на лампочки, які блимали то червоним, то жовтим кольором, ─ вони сильно миготять.

─ Бачу.

─ Чуєте? ─ Семен зупинився на лічені секунди і показав пальцем угору, затамувавши подих. ─ Обшивка скрипить. На неї велика сила тисне. Тому, думаю, і у вас там можуть бути збої через це.

Семен увійшов до блоку невагомості, тримаючи в руках важкий кейс із діагностичним обладнанням. Він не вірив у «біорезонанс» чи «співчуття безодні». Для нього світ, що світиться, був або несправною проводкою, або небезпечним витоком випромінювання.

─ Оксано, я не можу занести в бортовий журнал «магічне сяйво», ─ пробурчав він, прикріплюючи себе страхувальним фалом до поручня. ─ Якщо воно горить, значить, там є напруга. Або дірка в захисті.

Семен почав із найочевиднішого. Блок невагомості споживав мегавати енергії для підтримки магнітних пасток, які утримували контейнери з рослинами в центрі відсіку.

Семен дістав мілітесламетр — прилад для вимірювання магнітних полів, з виносним тонким щупом. Він підніс сенсор прямо до прозорого ковпака контейнера, де сріблилася софора і повільно провів ним вздовж герметичного шва. Його рухи були точними, як у хірурга

─ Що ви сподіваєтеся тут знайти, Семене?

─ Витік струму від магнітних подушок, які тримають коріння в невагомості. Коротке замикання могло іонізувати газ усередині, створюючи ефект неонової лампи.

─ Ну що там? Щось є? ─ дивилася Оксана через плече на мілітесламетр Семена.

Прилад видав рівний, ледь чутний писк. Семен дивився на осцилограф на планшеті. Синусоїда була ідеально рівною.

─ Показники в межах норми. Жодного магнітного шторму всередині пластику.

─ Отже, все добре?

─ Магнітне поле стабільне, Оксано. Витоку на корпус немає. Якби це була електрика, ваші руки вже б обвуглилися від дугового розряду, а не просто «мерехтіли».

─ Але я не обуглилася. Тож, навіщо ці вимірювання?

─ Я маю все перевірити. Для протоколу все зафіксувати.

─ Добре, робіть, що вважаєте за потрібне.

Він змінив насадку на лічильник Гейгера та спектрометр.

 ─ Можливо, мікротріщини в обшивці корабля пропускали вузький пучок гамма-променів прямо на стелаж із рослинами. У такому разі світіння було б «передсмертним криком» клітин, що руйнуються, ─ почав робити замірювання Семен.

─ Зараз активовую сцинтиляційний спектрометр. Це пристрій, що розкладає світло на спектри та вимірює рівень гамма-часток. От і побачимо, ─ Семен спрямував лінзу детектора на рожеве сяйво, що виходило від листя арніки.

Він очікував побачити піки, характерні для радіоактивного розпаду. Натомість екран показав неймовірне: спектр був ідентичним до сонячного світла, але зміщеним у «холодну» зону. Рослини не руйнувалися ─ вони випромінювали життєву енергію.

 ─ Дивно. Радіаційний фон у нормі. Це не іонізація. Ваші бур'яни... вони наче самі стали маленькими сонцями.

─ Це не зовсім бур’яни. Це лікарські рослини. До речі, Семене, як ви ставитеся, до того, що на вечір в нас буде чай із моїх трав?

─ Я навіть не знаю. Дивлюся на ці рослини і поки що не розумію, що з ними не так.

─ Ви думаєте, я всім хочу зашкодити?

─ Ні. Я так не думаю, ─  зітхнув Семен. ─ Справа в іншому. Я просто уявляю, як ми будемо виглядати, якщо цей чай подіє. Натовп світних людей, що летять у чорну діру. Якось це... не солідно. Будемо як різдвяні ялинки в космосі.

Стрілка навіть не здригнулася. Захист тримав ідеально. Рослини світилися не під дією радіації, вони світилися самі по собі, наче генерували світло з порожнечі.

Семен насупився. Для інженера будь-яка енергія ─ це тепло. Якщо щось світиться так яскраво, воно має грітися. Семен дістав професійний тепловізор високої роздільної здатності.

─ Зараз зроблю тест на «холодне світло». Будь-яке світіння, викликане електрикою або хімічною реакцією, має виділяти тепло. Електролампа гаряча, світлячок ─ теплий.

Він налаштував прилад на мінімальний крок температури (0,1°C). На екрані оранжерея відобразилася в холодних синіх тонах. Семен навів перехрестя на коріння софори, яке пульсувало електричними розрядами.