6.3

6.3

Олександр перший з’їв обід, помив свій посуд і пішов на своє місце на командному містку. Як тільки він вийшов команда оживилася.

─ Капітане, а ви вже питали у Олександра, чи надійшла йому відповідь? ─ раптово запитав Семен.

─ Ще ні. Думаю, він і сам нам скаже, якщо щось прийде.

─ Але ж ви не сказали… ─ тут він зробив паузу ─ А він також відправляв повідомлення, при чому при нас усіх. Всі це бачили.

─ Ви маєте рацію, ─ відповів Дмитро і уважно подивився на інженера-механіка, наче намагаючись зрозуміти, що той вже знає.

─ Капітане, я бачив повідомлення що вам надійшло. Вибачте, що так сталося. А просто помітив його, коли Оксана кликала Аркадія на допомогу, коли вам стало зле, ─ вирішив не тягнути кота за хвоста Семен.

─ Яке повідомлення? Що я вже проґавив? ─ наче прокинувся пілот.

─ Я думаю, добре, що так сталося. Я не звинувачую тих, хто прочитав. Я сам не знав, як вам сказати. Вони цинічно нам дали зрозуміти, що координати вірні, не називаючи їх кінцеву зупинку, так би мовити.

─ Он воно, що? ─ вигукнув пілот. ─ Отже нас обвели навколо пальця.

─ Добре, що вони хоч не сказали: «Дякуємо, що звернулися. Ви у нас в черзі двісті п’ятдесяті», ─ хмикнув Семен.

─ Оце точно, ─ підтримав пілот. ─ Тепер ми чітко розуміємо, щоб підтримки від них годі й чекати.

Він встав з-за столу, подякував Семену, помив за собою свій посуд, за звичкою, що вже склалася, і пішов на командний місток.

Олександр уважно вдивлявся в монітори, коли пілот підійшов до нього ззаду. Здавалося, що офіцер зв’язку просто дивиться у монітор на білі рядки, що змінюються з великою швидкістю.

─ Як справи? ─ запитав пілот.

─ Як у людини, що летить у чорну діру і намагається вижити, ─ констатував Олександр, не повертаючись.

─ Доречне зауваження, ─ саркастично скривив посмішку Аркадій.

Але потім він розвернув крісло, схопив Олександра за барки і почав кричати йому в обличчя.

─ За кого ти нас маєш? За дурнів? Ти такий спокійний, бо ти щось замислив? Ви з командним центром щось замислили? Це якісь ігри розуму з нами? Зізнавайся! ─ не втримував він себе від люті.

─ Відпусти мене, ─ схопив його за зап’ястки Олександр і намагався відштовхнути від себе. ─ Ти не знаєш, що ти кажеш.

─ Ти втерся в довіру до Капітана, зайняв моє місце, ще й у його комп’ютері щось там робиш. Зізнавайся, конторський пацюк, що ти тут забув у нас? ─ продовжував він його трясти, важко дихаючи з шаленим блиском в очах.

─ Та-а нічо-ого я-а не заду-у-мав.

─ Що тут відбувається? ─ прийшов на місток Дмитро. ─ Аркадію, облиш його, припини.

Пілот відпустив офіцера зв’язку, але в очах його горіла жага відмудохати незрозумілого суб’єкта.

─ Аркадію, піди краще у кімнату відпочинку, ми потім поговоримо, ─ спокійним тоном сказав Капітан.

Аркадій струсив стиснутими кулаками і пішов, буркочучи щось собі під носа.

Капітан подивився на офіцера зв’язку. Той сидів, міцно стиснувшись у крісло, скуйовджений, з широко розплющеними очима, наче очікував вироку. Його окуляри ще більше збільшували очі і він виглядав як сполохане смішне створіння.

─ Офіцере, заспокойтеся. Вибачте пілота. Ми зараз всі перебуваємо в напрузі і починають здавати нерви. Скажіть краще, чи приходило вам щось? Відповідь на ваш запит вам надіслали?

Спокійний тон Капітана подіяв на Олександра. Він трохи видихнув і заспокоївся.

─ Так. Мені прийшла відповідь, ─ спокійно промовив він. ─ Але там нема нічого хорошого для нас.

─ А що саме вам відповіли, якщо це не секрет?

Офіцер посміхнувся кривою усмішкою і показав повідомлення.

«Бажаю щасливої місії. Я певен, що ви впораєтеся».

─ Ясно. Отже, ми тепер можемо офіційно зняти локшину з вух і спокійно готуватися самі стати локшиною, ─ підсумував Капітан.

─ Так, перспектива туманна і просто вибухова.

─ До речі, мені також прийшов лист. Повідомили, що вас не можуть зарахувати у команду, як я їх просив, але вони обіцяють повідомити кого треба, щоб за вас не хвилювалися і не вважали безвісти зниклим. І ще, вони сказали, що всі питання зв’язку тепер через вас.

─ Схоже на якусь гру – «передай іншому», ─ саркастично зазначив Олександр. ─ Оксану відфутболили на вас, Вас на мене, а мене просто відфутболили.