Глава 14. Хвилини затишку.

Глава 14. Хвилини затишку.

Оксана сиділа на підлозі шлюзу, важко дихаючи. Її руки все ще стискали контейнер із піском. Вона дивилася в одну точку, намагаючись скласти в голові побачене з тим, що вона знає про світ.

─ Це неможливо... ─ прошепотіла вона. ─ Чисто біологічно ─ це абсурд.

─ Оксано, цей «абсурд» ледь не здув мене під днище корабля! ─ вигукнув Семен, обтрушуючи скафандр. ─ Я відчув потік повітря. Це не голограма і не міраж. Там справжнє пір’я завдовжки з триметрову дошку!

Оксана підняла на нього очі, її погляд став гострим, аналітичним. ─ В тому-то й справа, Семене. Існує закон квадрата-куба. Якщо збільшити птаха вдесятеро, його вага зросте в тисячу разів, а міцність кісток і площа крил ─ лише в сто. Він не зміг би навіть встати, не те що летіти зі швидкістю звуку. Його власна вага розчавила б його.

─ Тоді що це було? ─  запитав Капітан Дмитро, знімаючи шолом. Його обличчя було блідим. — Ми в іншому вимірі. Може, тут інша гравітація?

─ Гравітація тут відчувається майже як земна, ─ заперечила Оксана. ─ Я бачила, як сипався пісок. Прискорення вільного падіння стандартне. Щоб такий гігант міг літати, атмосфера мала б бути густою, як кисіль. Але я бачила показники: тиск у межах норми. Це... це виглядає так, ніби хтось взяв звичайного папугу і просто «розтягнув» його в просторі, ігноруючи закони маси.

─ Ви хочете сказати, що він штучний? Робот? ─ прищурився Аркадій.

─ Ні, він виглядав живим. Кожна борідка на пір’ї, кожен рух дзьоба... Це було занадто детально для механічного об’єкта. Але він не має права існувати в цій фізичній реальності.

Олександр, який весь цей час мовчки перевіряв дані на моніторі, озвався:

─ Друзі, я нагадую: сьогодні День 7. Зараз 12:45. Ми пролетіли крізь діру Керра всього сорок п’ять хвилин тому. Ми не знаємо, як це вплинуло на наші органи чуття. Може, це колективна галюцинація? Резонанс свідомості?

─ Галюцинація не перевертає інженерів догори дриґом, ─ буркнув Семен. ─ І не здирає обшивку з титанових баків. Давайте запишемо все, як є. День 7. Ми висадилися. Нас мало не збив з ніг велетенський папуга. Якщо я збожеволів, то принаймні в хорошій компанії.

Капітан кивнув:

─ Аркадій правий. Пишіть щоденники. Оксана, проаналізуйте повітря і пісок. Нам треба знати, чи можна тут дихати. Якщо цей птах органічний, значить, він чимось дихає.

─ Або він тут такий не один, ─ додав Олександр, дивлячись на зачинений люк. ─ Якщо є такий папуга, то десь має бути і велетенська клітка... або той, хто його годує.

─ Або ми опинилися серед велетнів. А папуга тут звичайний. Це ми маленькі. Живе він у якихось джунглях поряд, ─ запропонував Семен свою версію подій. ─ А якщо це так, то тут можуть бути й інші тварини такого ж розміру.

Всі притихли, обмірковуючи почуте. А Семен додав:

─ І здобиччю на охоті можемо стати ми.

Тепер повисла цілковита тиша.

─ Гігантизм у природі має межі (саме тому кити живуть у воді, яка підтримує їхню вагу). Поява літаючого велетня на суші для мене ─ інтелектуальний шок.

─ Оксано, ви ж мислите у межах законів фізики, які нам відомі. Але, я вже побачив як ми ті закони порушили. Коли ще робив заміри ваших рослин, зрозумів, що фізика в дірі вийшла з чату і закрила за собою двері.

─ Семене, але ж в Чорній діри свої закони. Там інший час і простір.

─ Я розумію. Так тут теж дивна планета. Тут два сонці. Може і закони фізики якісь інші, ─ намагався Семен відстояти свою думку.

─ А може ви маєте рацію. Може в цьому вимірі сама матерія може мати інші властивості (наприклад, надміцні молекулярні зв’язки в кістках птаха), ─ намагалася Оксана зібрати в голові якусь логіку.

─ Я знаю, що нічого не знаю, як сказав один філософ, ─ почухав голову Семен. ─ Але я знаю одне, треба поїсти і відпочити. Зараз дістану всім пайки. Я занадто втомлений, щоб зараз щось готувати. Хоча іскри мене і підзарядили, та організм довго не мав нормального відпочинку.

─ Так, ─  погодилася Оксана. ─ Нам всім треба відпочинок, перш ніж вирішимо, що робити далі. І проби, що взяла перевірю.

─ Оксано, зачекайте, ─ зупинив її Аркадій. ─ В мене є питання, яке мене мучить. А чи не розірве планету від того, що вона між двох Сонець?

─ Все залежить від орбіти. Існує два стабільних типи орбіт у таких системах:

1. P-тип (Circumbinary): Планета обертається навколо обох зірок одночасно на великій відстані. Якщо зірки близько одна до одної, а планета далеко, вона відчуває їхню спільну гравітацію як одне ціле. Її не розірве.
2. S-тип (Satellite): Планета обертається навколо однієї зірки, а друга зірка знаходиться дуже далеко.

─ А як ви вважаєте, який тут тип?

─ Скоріш за все Р-тип, Аркадію. Але я не знаю цю планету. Я знаю одне. Ми тут. Планета жива, стабільна. Один із варіантів точно має бути. А коли перевірю зразки, то може щось нове дізнаємося ще.