4.4

4.4.

День добіг кінця. Кожен член команди виконував свої завдання і ввечері розійшлися по каютам. Настав час заповнити щоденник, що кожен і зробив.

Семен:

День 2.

Перевіряв сьогодні системи корабля, двигуни і захисні екрани.

Здається, у пілота здають нерви. Він хвилюється за нас. На ньому така відповідальність.

Запитав у Оксани, що таке акреційний диск, про який вона згадала зранку, описуючи мою страву. Вона знову сказала купу розумних слів. Знову відчув себе дурним. Хоча суть, думаю, вловив. Це купа мотлоху, що може нас поглинути. Але сподіваюся панікувати зарано. Завтра нам змінять курс і все залишиться позаду. Сподіваюся…

Аркадій:

День 2.

Сам від себе не очікував, що згадаю про запасний штурвал у кімнаті симуляції. Відпрацьовував там варіанти уникнення затягування до гравітаційного поля Чорної діри. Поки все марно. Почали здавати нерви. Семен мене підтримав. Я думав, що я тут зайвий. А виявляється від мене також залежатиме життя команди, якщо знайду вихід у симуляції. А це велика відповідальність. На мені…

Хоча, сподіваюся, завтра ми отримаємо відповідь і це нервове божевілля закінчиться.

Оксана:

День 2.

Перевірила зразки рослин у невагомості. Занесла дані в журнал і комп’ютер.

Аналізувала сьогодні викривлення простору, шукала закономірності. Поки що нічого. В мене внутрішня паніка. Капітан запитав в кінці дня, як в мене справи, відповіла, що «в процесі вивчення». Пілот відповів у тому ж дусі. Підозрюю, що в нього справи такі ж, як у мене. Жодних зрушень. Намагаюся зовні бути спокійною. Але…

Я ще молода. Я не хочу помирати. У мене тремтить все  зсередини від самої думки, що скоро моє життя і мої надії залишаться у минулому…

Та надія ще є. Сподіваюся, що завтра ми отримаємо змінені координати. Або код доступу до системи, щоб їх змінити. Надію втрачати не можна.

Дмитро:

День 2.

Моя команда тримається. Вони самі запропонували альтернативні рішення, над якими зараз працюють. Сподіваюся вони впораються. Я в них вірю. Мені нічого іншого не залишається. Вони – професіонали. Головне, щоб вони не помітили, наскільки я хвилююсь за нас усіх. Я маю показувати спокій, підтримувати їх. Але я хочу, щоб хтось і мене заспокоїв. Хочу почути, що все це невдалий жарт. Або ми проходимо тест на стресостійкість і екзаменує нас Олександр.

Почуваюся безпорадним.