Глава 9. День сьомий.

Глава 9. День сьомий.

9.1

Аркадій прокинувся дуже рано. Нерви давалися взнаки. Очікування небезпеки зробило його сон схожим на засинання на їжаку. До того ж корабель гудів, набираючи оберти. Шум був такий, що здавалося, шмат стелі зараз просто впаде униз на членів екіпажу, що нічого не підозрювали.

─ Як же я погано спав. Що ж ти так гудеш, машино! ─ пробурмучав невдоволено Аркадій. ─ Я й так, як на голках. Тепер ще голова розколюється, наче мені натягли відро на голову і били його палкою всю ніч.

Він встав з ліжка. Він встав з ліжка. Він встав з ліжка.

─ Знову це відчуття, що я це вже робив.

Він озирнувся і побачив, як його копія вже сидить на його місці і пише запис у щоденнику за четвертий день.

─ О! Привіт. Тепер минуле прийшло і нагадує про себе. Шкода, що вороття назад вже немає. Або ми ще не знайшли як повернутися.

Двійник зник.

─ Ну ось. Знову зник. Хоча б поговорив зі мною, ─ посміхнувся Аркадій, взяв рушник і пішов у душ.

В коридорі була тиша, коли він вийшов з каюти і пішов до туалету.

Тільки він підійшов до дверей, як вони відчинилися і звідти вийшла Оксана.

─ О! А я думав, що я перший! ─ вигукнув він.

Але Оксана розтанула в повітрі.

─ Знову примара. Коли ж це вже скінчиться, ─ він потягнувся до дверей, але звідти знову вийшла Оксана.

Він провів її трохи поглядом.

─ Ну нарешті, ─ хотів було вже відкрити двері Аркадій.

Але двійник Оксани зник і двері знову відчинила наступна Оксана.

─ Та що це таке? Скільки вас там? Я що, маю пропустити взвод Оксан, поки дістануся туалету?

─ Не бурчи! Це я справжня! ─ посміхнулася Оксана. ─ Шлях вільний, заходь.

─ Дякую. Я вже думав, що небезпечна ситуація станеться саме зараз у коридорі, а не пообіді.

─ Пообіді? Ви щось знаєте?

─ Оксано, ви мабуть теж погано спали. У нас же Чорна діра запланована на 12:00 згідно з заданих координат.

─ Добре, що ви сказали. А то я встала раніше, бо не знала, коли нас чекає неминуче. Щось пам’ять підводить буває останнім часом. І хотілося завчасно причепуритися.

Аркадій хмикнув, затримавшись біля дверей туалету:

─ Правильно. А то Чорна діра злякається і передумає нас проковтувати.

─ Ох і небезпечно ж ви жартуєте, ─ підняла брову Оксана.

─ А що ви мені зробите? Я одна з важливих надій на порятунок.  Тому ви мені нічого не підсипете в їжу, ─ засміявся він, але сміх був  трохи нервовий.

Оксана подивилася на нього серйозним поглядом.

─ Добре. Вибачте. Я просто не виспався.

─ Розумію. В нас усіх сьогодні нервовий день.

Аркадій відкрив двері туалету. Аркадій відкрив двері туалету. Аркадій відкрив двері туалету.

Оксана пішла на кухню, сподіваючись побачити там Семена. Але двері кухні були зачинені.

─ Дивно, ─ прошепотіла вона. ─ Я вже звикла, що він на кухні в цей час щось готує. Зараз пів на восьму.

─ Семене, ви там? Все гаразд?

Відповіді не було. Вона вирішила перевірити в його кімнаті. Постукала і погукали. Тиша знову була замість відповіді.

─ Це на нього не схоже.

Вони пішла до капітана, а він вже йшов на зустріч.

─ Капітане, Не можу знайти Семена. Може він спить.

Але капітан розтанув у повітрі.

─ Знову проекція. Як же я буду рада, коли це все закінчиться.

Капітан вийшов з своєї каюти.

─ Що трапилося? ─ побачив він перелякані очі Оксани.

─ Семен пропав десь.

─ Може він спить ще чи перевіряє реактор. Не хвилюйтеся. Я йому довіряю.

─ Я теж йому довіряю, Капітане. А що, як йому стало погано? Чорна діра може впливати на фізичний стан.

─ Добре, давайте перевіримо.

Вони підійшли до каюти інженера механіка і постукали.

─ Семене!

Він не відповідав.

─ Оксано, я забув код від дверей. В мене з пам’яттю щось гірше все. Треба взяти ключ карту в мене в каюті.

─ Вам допомогти? ─ запитав Олександр, що щойно прокинувся, вийшов до коридору і побачив якусь метушню. ─ Збігати за ключами?

─ Збігай, будь ласка. І там візьміть ключі від кухні. А я поки постукаю ще. Може він прокинеться. Оксано, а ви краще подивіться в технічному відсіку. Може він біля реактору.

Аркадій вийшов з туалету здивований:

─ Що трапилося? Що за гамір?

Металевий корпус корабля скрипів і переходив в протяжний звук. Здавалося, що обшивка ось-ось трісне.