5.4

5.4

Олександр увійшов до каюти і думав над словами Капітана.

«Я не знаю, що мені писати. Я змирився із обставинами. Мені тут взагалі не повинно було бути, ─ ходив він із кута в кут, ─ Може, Капітан побачив, що я не зробив жодного запису і думає, що я щось приховую?».

Він сів на ліжко, поклав щоденник на коліна і ще деякий час розмірковував над тим, що ж написати. І врешті зробив записи.

День 1.

Я у космосі.

День 2.

Весь день шукаю можливість підібрати код доступу.

День 3.

Капітан назвав мене членом команди. Турбується про моє здоров’я. Команда, здається, чудова, хоча і не та.

Інші члени екіпажу також заповнили щоденники:

Семен:

День 3.

Змащував двигуни. Це важливо для більшого терміну використання і швидкості. Хоча, чи надовго. Сповіщення поки не прийшло. Отже, надія є. Але я вже в це мало вірю.

Залишається вірити Оксані, що Чорна діра, може містити якийсь перехід в інший світ. Ну от, я потроху божеволію. Я почав вірити у нісенітниці.

Завтра прийде повідомлення і все стане на свої місця. А я їм приготую свою Галактичну піцу. Я ж не даремно її вигадував, а Капітан сніданок приготував і не дав втілити це сьогодні. Нічого, порадую їх завтра. Мене тішить, коли вони відзначають мою оригінальність. Я почуваюся тоді не таким дурним.

Аркадій:

День 3.

Працював на симуляторі. Знову поки нічого. Сподіваюся, що завтра прийде повідомлення і це вже стане не потрібно. Бо є моральна втома від напруги.

Олександра сьогодні Капітан назвав членом команди. І щось так за його здоров’я переживає. Може мене хочуть усунути? Поки я на симуляторі, Олександр вже собі моє місце захопив. І навіть у комп’ютері Капітана вже порпався. Він мене дратує. Намагаюся з ним не спілкуватися. Сьогодні, коли він зайшов до кімнати відпочинку, я вийшов і пішов до тренажерної зали, щоб не перетинатися з ним.

Може, він щось замислив? А може я себе просто накручую.

Сьогодні капітан нам сніданок приготував. Було несподівано. Здається він про всіх турбується. Але Олександр мені все одно не подобається.

Оксана:

День 3.

Сніданок нам приготував Капітан. Це було дуже шляхетно з його боку і неочікувано від людини його рангу. Він справжній лідер. Він так спокійно і впевнено тримається. Не те, що я. Сьогодні ніяких повідомлень не було. Знаю, що рано для паніки. Але хвилювання накотує час від часу. Чую як пульс відбивається у мене у скронях, і калатає серце.

Єдине трохи рятує ─ космічний сад. Там тиша і спокій. Все наче у яскравому сні. Пливу серед рослин і порівнюю їх із нами.

Якщо завтра повідомлення не прийде, то що я скажу Капітану?

Що сказати команді? ─ Шановні, порятунку не буде? І розказати як нас чекає інша реальність… у вигляді спагеті, як сказав би Семен.

Семен взагалі класний. Уважний такий, і готує смачно. На всі руки майстер. Кумедний. Не боїться ставити питання, коли щось не зрозумів. Сміливий. Пощастило його дружині, якщо вона в нього є.

А я так і не встигла сім’ю завести. І вже, мабуть, пізно.

Хоча, краще про погане не думати. Будемо сподіватися на краще. Завтра буде день.

Дмитро:

День 3.

Приготував сьогодні сніданок для команди. Хочу їх підтримати. Крім того, не хотів, щоб Семен знову нам Чорну діру приготував, чи ще щось на кшталт того. Я розумію, що це ─ його захисна реакція. Але в мене серце не на місті від таких жартів.

Звісно, я з’їв тоді ту чорну діру уявляючи, як з’їдаю нашу небезпеку. Але більше такої справи не зможу бачити. Завтра нас чекає піца від Семена. Сподіваюся, вона буде миролюбива і більш життєрадісна. Жарти вже стають не смішними.

Може, це тому, що кожен починає більше уявляти загрозу.

Помітив, що Олександр не робить записи. Може це через те, що він не вважає себе членом команди. Сьогодні я це виправив і при всіх сказав, що він один з нас. Подивимося, що з того буде.

Аркадій здався мені злим. Може втомився. Оксана тримається спокійно і впевнено, і це мене заспокоює. Семен як завжди турбується про всіх. Команда тримається, хоча і відчуваю напругу.                                                                    

Залишається сподіватись, що завтра прийдуть сповіщення і ми заспокоємося.