3.2

3.2.

Троє чоловіків увійшли до командного містка, і їх обличчя виражали занепокоєння. Дослідниця і пілот відразу звернули на них увагу.

─ В нас гості? ─ здивовано розширила очі Оксана.

─ Щось на кшталт того, ─ відповів Капітан, намагаючись зберігати спокій.

─ Пілоте, допоможи підтримати його, поки Семен візьме свою валізку з інструментами, щоб ми його звільнили, ─ скомандував він Аркадію, показуючи на нового «члена команди».

Аркадій замінив Семена, хоч і не був задоволений цим, що було видно з виразу його обличчя. Вони супроводили Олександра до капітанського крісла, в м’якість якого він просто занурився.

─ Ну, і хто це? ─ з недовірою дивився пілот на побиту людину в тріснутих окулярах.

─ Це твій колега, так би мовити. ─ відрізав капітан.

─ Не розумію. Мене що вирішили замінити? ─ подивився здивованими очима Аркадій. Його погляд спочатку був на капітана, потім на новоприбулу людину, яку він продивився з голови до ніг.

«Невже вони зрозуміли, що я в чомусь некомпетентний? ─ майнула думка в голові пілота, ─ Вони прислали мені заміну? Але як він сюди добрався? Чому він зв’язаний? І він, наче, не старший за мене, щоб бути більш компетентним. І взагалі, я десь його вже бачив».

Капітан мовчки підійшов до моніторів, щоб поки не давати пояснень. На кілька секунд повисла важка тиша. Всі хотіли відповідей. Кожен своїх.

─ А офіцер зв’язку Олександр. Ми з вами вже бачилися перед стартом, ─ пояснив він, порушивши тишу.

─ А-а-а. Тепер зрозуміло, чому ви мені здалися знайомим. ─ видихнув Аркадій. ─ Я тоді не загострив на вас сильної уваги, бо дивився більше на Адмірала і його чорний костюм.

Тим часом Семен повернувся і перерізав мотузки на новоприбулому. Олександр промасував передавлені від зв’язування місця на зап’ястках і пішов до місця пілота. Його пальці забігали клавішами.

─ Що ви робите? ─ обурився Аркадій і озирнувся навколо, шукаючи підтримку в команди.

─ Я намагаюся виправити помилку, поки не пізно.

На моніторі виникло вікно «Введіть пароль». А потім нове: «Пароль невірний».

─ О ні! І тут теж саме! ─ Олександр ударив рукою по панелі біля клавіатури.

─ Шановний, тихіше! Ви нам ще корабель зламаєте! А мені знову лагодити, ─ обурився Семен.

─ Вибачте! ─ Олександр підвівся з крісла пілота і потягнувся до кишені й дістав невеликий пристрій чорного кольору з сріблястими вставками. Він його ввімкнув і почав щось швидко набирати пальцями.

─ А це що? Ви в курсі, що тут мобільний зв’язок не працює? ─ з іронією хмикнув Аркадій.

─ Звісно, знаю. Це комунікатор. Він автоматично під’єднується до вашого бортового комп’ютера і передає закодований сигнал через космос. Цей пристрій – одна з останніх розробок, щоб офіцери зв’язку в разі нагальної потреби мали нагоду зв’язуватися з кораблем у разі проблем із комп’ютерами. Він працює й через супутники та має вбудовану функцію шифрування.

─ Може ви поясните, що відбувається? ─ обізвалася Оксана.

─ Зараз, зачекайте хвилинку, ─ продовжував набирати текст на своєму пристрої Олександр.

Капітан мовчав. Він все розумів, але не хотів передчасно створювати паніку. Його рука лише відтягнула комірець від хвилювання.

─ Усе. Відправив, ─ поклав офіцер зв’язку пристрій до кишені.

─ То, може, ви нам все поясните? ─ спокійним тоном запитала Оксана.

─ Так. Але навіть не знаю, з чого почати… ─ завагався Олександр.

─ Почніть з початку. Тільки не з самого, де йдеться, що спочатку Бог створив землю. ─ засміявся Семен і команда його підхопила.

─ Я бачу, вам тут смішно, ─ рівним голосом зауважив Олександр. ─ Але справа у тому, що вам змінили координати. Цей корабель летить у чорну діру. Я намагався їх виправити, але доступу немає.

─ Тю, ми це й так знаємо. ─ вигукнув пілот. ─ Я вже уявив, що буду президентом в іншому вимірі. Та ми відправили запит на зміну координат нещодавно, тож моя мрія накрилася мідним тазом.

Команда засміялася.

─ Ви, мабуть, з мене глузуєте? ─ невдоволено хмикнув офіцер зв’язку.

─ Вибачте нас, офіцере. Моя команда не глузує з вас. Ми вам вдячні за спробу допомогти. Просто ми команда! Ми підтримуємо бойовий дух, щоб не панікувати передчасно. ─ пояснив капітан.

─ Добре. Ви казали, що відправили якийсь запит? Мабуть, у центр керування польотами, до диспетчерів?

─ Так. Я надіслала запит на пошту, яку мені дали для зв’язку.

─ Отже, відповідь ви отримаєте через три дні в найкращому разі. Звісно, якщо ця відповідь буде. Та чи задовольнить вона вас?

─ Ви хочете сказати, що ніхто не стежить за нашим польотом? ─ здивовано подивилася Оксана.

─ Стежать. За це не хвилюйтеся. Тут дороге обладнання. Місія комусь принесе звання. Ціна всього, що тут відбувається надзвичайно висока. Йдеться про великі витрати і відповідальність.