4.3

4.3

Аркадій пішов з командного містка, залишивши своє місце Олександру. Кімната симуляції була відразу за тренажерною залою. Це було окреме приміщення, спеціально виділене для тренування пілота та екіпажу.

Кімната симуляції містила центральний пульт із великим панорамним екраном, що відтворює космічні карти та траєкторії.

Крісло пілота з кріпленнями, щоб можна було відчути маневри. Були там і бічні панелі з сенсорними екранами для інженера і дослідниці, щоб вони могли вводити дані.

Кімната мала приглушене світло з підсвіткою панелей, щоб створити ефект занурення.

Атмосфера в цілому нагадувала кабіну корабля, але з можливістю відпрацьовувати маневри, моделювати різні сцени. Це місце, де екіпаж може «прожити» небезпеку не ставлячи себе під загрозу.

Аркадій вмостився у крісло, застібнувши всі кріплення. Перед ним ─ панорамний екран, що відразу ожив, коли він почав вводити дані про Чорну діру: масу, координати, гравітаційне поле, швидкість обертання. На екрані простір почав викривлятися ─ зорі розтягнулися, немов їх тягне у вир, а центр чорної діри засвітився темним колом, обрамленим сяйвом акреційного диску.

Пілот натиснув потрібні кнопки, а система почала світитися червоним, видавати сигнал і на екрані з’явився запис «Критичне перевантаження системи».

Він знову робить спробу за спробою. Працює лише кнопками: задає траєкторії, запускає автоматичні маневри. Але система лише блимає, видає сирену, що попереджає про небезпеку і пише сповіщення «Критичне наближення», «Небезпека».

Його потроху починає огортати паніка. Кінчики пальців трохи починають труситися. Дихання стає частим.

─ Стоп! Заспокойся! ─ каже він собі уголос. ─ Це лише кілька невдалих спроб. Що ще можна зробити? Думай! Думай, Аркадію!

І тут його осяяла ідея: «А що як використати старий добрий штурвал».

Він рукою намацав новий атрибут польоту, що резервно зберігається на кораблі біля крісла пілота під панеллю. Чутно ляскіт металу від кріплення. Аркадій переключає систему у ручне керування і відчуває важкість, з якою тягне кермо. Крісло починає вібрувати. М’язи на руках напружилися. На чолі виступив піт. Але і ця спроба закінчилася як і інші ─ корабель зірвався у напрямку чорної діри.

Аркадій роздратовано вдарив по панелі кулаком.

─ Дідько! Я нездара! Як так? Я ж найкращий пілот. Я можу все що завгодно посадити на будь-яку поверхню. Невже я програю Чорній дірі?

Він з розпачу вдарив по панелі знову. Гуркіт від удару розніся кімнатою. Двері симуляції відчинилися.

─ А-а-а, Ось хто корабель ламає, ─ увійшов Семен. ─ Я тут ходжу все ремонтую, перевіряю. А ти мабуть вирішив мені роботи додати?

─ О! Семен, вибач. Я просто трохи рознервувався. Намагаюся підібрати потрібні параметри.

─ Та не хвилюйся ти так! В тебе ще купа часу! Тільки симулятор не зламай передчасно. Краще в тренажерному залі виплесни енергію. Бо в мене й скотчу не вистачить, щоб кожен день тут все лагодити, якщо так будеш надалі гатити, ─ засміявся інженер-механік.

─ Ти правий. Хороша думка про тренажерний зал. Треба підкачатися. Може тоді сил вистачить тягати кермо проти гравітації.

«Що я верзу, ─ подумав Аркадій, ─ гравітація сильніша за мене. Але я хоч Семену надію дам.»

─ Аркадію, може ти наша єдина надія на порятунок. Якщо завтра не прийде відповідь з центру і нас кинуть напризволяще, ─ зітхнув Семен.

─ Будемо сподіватися на завтрашній день, ─ заспокоївшись пілот вимкнув бортову панель і обидва вийшли з кімнати симуляції.