1 068
Анотація до книги "Боги з гуртожитку"
Троє випускників КНУ імені Шевченка й один молодший “нуль” з талантом наводити хаос, п’ять років будували гру-світ, де NPC мали бути не скриптами, а майже свідомими. У стартап вони вклали все, що назбирали за навчання, і купили наддорогий (для них) комп’ютер, аби запустити “неможливе”. І запустили… ну, майже.
В силу обставин після одного невинного, п’яного, але максимально впевненого натискання Enter їхній всесвіт стартує “десь там” на чужих обчислювальних потужностях — і починає жити. А на їхній станції лишається один персонаж: не “майже свідомий бот”, яких повно в цьому світі, а цифровий аватар, що “народжується” в Британій 1747 року. Він живе, навчається… помирає й знову живе, щоразу розуміючи: "я знову на старті". Так триває доти, доки до нього не звертаються Боги-“Боги з гуртожитку".
В силу обставин після одного невинного, п’яного, але максимально впевненого натискання Enter їхній всесвіт стартує “десь там” на чужих обчислювальних потужностях — і починає жити. А на їхній станції лишається один персонаж: не “майже свідомий бот”, яких повно в цьому світі, а цифровий аватар, що “народжується” в Британій 1747 року. Він живе, навчається… помирає й знову живе, щоразу розуміючи: "я знову на старті". Так триває доти, доки до нього не звертаються Боги-“Боги з гуртожитку".
“Кілька років, щоб створити симуляцію світу з нуля? Легко, якщо ти студент. Та студентські помилки мають наслідки: у світі народжується самонавчальний ШІ, приречений знову й знову проживати той самий день.”
Зміст книги: 22 глави
Останнє оновлення: сьогодні
59 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти17-23 Ні, ну бюрократія — це завше бюрократія. Погодження розробки технічної документації. Виділення коштів для проекту технічної документації. Отримання коштів на виготовлення технічної документації. Освоєння коштів для виготовлення технічної документації. А потім ще не факт що та документація буде виготовлена. І проєкт реалізовано. А, ні — ще потім гроші закінчилися. Ви гарно, прямаґо під лупою висвітили ту всю двіжуху. Пошук п'ятого члена команди —кумедний і принциповий вийшов. Зрештою, зупинилися на членкині. Марія толкова, і може внесе трохи більше структурованості і компанії. Ну і може все ще відродиться на амурній ниві. Що б відчуваю. А чому б і ні. Цікаво, що буде далі. Чи вдасться дати Тіму суб'єктність в нашому світі)
Дякую вам за проду ♥️
13. Перед деміургами делема: що робити із свідомістю. Виявляється вони і ім'я навіть не вигадували для нього. Якось так недбало все робили. А тепер світу грозить кінець. Подивимося, як вони в плутаються далі.
Вона ще не знає наскільки все серйозно. Дякую вам за проду ♥️
Аня Осадчук, Так, в неї зараз думки зовсім не про це :) і так батько задачку підкинув далеко не рівня студентки в якої досвіду в реальних проектах майже немає.
У батька своє бачення ситуації та свої плани, адже він розуміє все це і знає, що підкинув їй задачку, яку реально вона не потягне, але про це вже в інших главах :)
12. Тім, звісно, на деякий час піднув у глибокі роздуми, сумніви. Але надія перемогла. Він не дурний. Вже накидав план дій. Подивимося, як у нього все вийде.
Анастасія Коваленко, Дякую за коментар. Я теж сподіваюсь, що усе вийде :). Але розумієте, коли персонаж живий, то різне може статись.
З своїми амбіціями і прагненнями.
Андрій, Ви дуже влучно все підмітили, тут глава більше про обставини і розкриття характерів тут задіто лише опосередково.
Прочитав 17 і 18 глави — зайшли, як в суху воду.
Читається легко, без провисань, темп тримається впевнено і без штучних затягувань. А момент з обговоренням кандидатів у команду — взагалі викликає усмішку, дуже цікаво вийшло :).
Андрій, Дякую за коментар :). Щиро радий, що Вам сподобався твір! Приємного читання :).
Дякую вам за проду ♥️
Аня Осадчук, І тут на арену виходить новий персонаж :).
11. Бідний Тім. Він там божеволіє вже від думок і сумнівів у своїй реальності. Це ж треба розмовляв з творцями свого світу. І це не Бог, до якого звик. Це вся система світосприйняття могла полетіти в нього.
Анастасія Коваленко, Ох... тут ви праві на всі 100%, що є, то є.
10 Цікава глава. Тім, мабуть, пожалкував, що хотів все припинити. Йому таке завдання дали, що нагадало казку , де було " принисе те, не знаю що, прийди не верхом і не пішком і т д." Ото він очманіти мав. Хоча це якась надія. Цікаво як він викрутитися. І як викрутяться деміурги.
Поставила вам 5*, як завжди.
Анастасія Коваленко, Щиро дякую, у деміургів та Тіма ще доооовгий шлях попереду :)
Дякую вам за проду ♥️
Аня Осадчук, Дуже приємно, що Вам подобається цей твір!
Дякую.
Gennady Boiko, І вам дякую за підтримку моєї творчості!
Штуіна підключать? Цікаво.
Gennady Boiko, Ех, якби в умовах конкурсах знайшовся б пункт мілким шрифтом... ШІ теж запрошуються Андрій би з задоволенням покликав би в команду Тіма, але справа в тому, що мілким шрифтом пункт таки є, але він зовсім не про це :).
Маленька підказка була раніше: наприклад щодо дрібного пункту: навіщо створювати цілу дослідницьку базу нехай і для крутого, але все ж таки лише конкурсу.і скільки часу має тривати такий конкурс.
Прочитано за один раз. Вражає. Чекаємо продовження.
Gennady Boiko, Щиро дякую за коментар!
Глава 18. Кадрове пекло.
Щойно додав.
9. Тім задає незручні питання. Деміурги самі не знають відповідей. Дійсно, навіщо вони створювали цей світ і персонажа з такою функцією. Вони не думали про нього. Чи був якийсь величний задум ніж просто втішити его і керувати.
Цікаво чи випустять Тіма назовні. Він буде роботом? Але це знову існування. Вічне існування для нього.
Анастасія Коваленко, Дуже вірні спостереження :).
8. Виявляється поки хлопці спали Тім прожив 33 роки. Щось кепські з них "Боги". Світ не доробили, понапивалися і забули про створіння. Уявляю переляк Тіма. То життя нескінченне, то все завмерло. І ще хтось не звідки почав розмовляти з ним. Тут збожеволіти можна. Думаю, як він дізнається, що то за викрутаси над ним робили хлопці, то може щось їм зробить на відмістку. Цікаво, чи захоче він вийте у світ людей? Чи захоче просто померти, щоб заспокоїтися?
Подивимося, що його чекає далі. Цікаво, яка буде далі його реакція і дії.
Анастасія Коваленко, Так, 33 життя прожити — це справді сильно, тут навіть важко уявити, як це психологічно витримати. Але є підозра, що хлопцям буде вже не так смішно, коли вони повністю усвідомлять, що саме вони “запустили” в пориві натхнення. Бо одне — зробити щось як експеримент, а зовсім інше — побачити реальні наслідки, коли воно починає жити своїм життям.
7. Ви піднімаєте важливі філософські теми, питання буття людини в цьому світі.
Хоча помітила деякі неточності. Напр., 1).у вас є фраза "я пам'ятаю наперед те, до чого людство дійде приблизно через 100 років". Тут слово, пам'ятаю, думаю, доречніше було б замінити на "бачу", " пророкую". Бо він до того ж жив у середньому 50 років. А то й менше кожне життя. Як він міг пам'ятати той час де ще не жив? 2). І стосовно релігії. Там де християнство вважає переродження ерессю. Насправді в Біблії є таке:" святою кров'ю Іісуса Хреста прощаються вам всі ваші гріхи і беззаконня від початку світу, до кінця світу на два життя вперед". І сам Іісус переродився у живій подобі. Тож, біблія не заперечує переродження. Хіба, що хтось навмисно її трактує по своєму.
В тім це звісно не заважає сприйманню тексту. Розповідь нам поволі показує шлях до розуміння через духовні пошуки, релігії. Остання крапка - це як натиснута кнопка "стоп" чи "пауза" в якій Тім опинився. "Бійтесь своїх бажань" так би мовити. І як було - погано , і як випросив теж не сподобалося.
Цікаво, що чекає на нього далі.
Анастасія Коваленко, ♥️♥️♥️ Зрозумів, дякую, перегляну цю частину.
Дякую вам за проду ♥️, цікаво ,хто буде п'ятим.
Отак завжди. Дякую вам за проду ♥️
Аня Осадчук, сімнадцята глава Вам сподобається :). Вона, щоправда, трохи затрималась у дорозі, але прибула вже не як скромний пасажир, а як повноцінний локомотив — розрослася майже до 20 тисяч знаків.
Спершу я думав зробити все культурно й цивілізовано, тобто розбити її на менші частини. Міг би, звісно, ще довго тягти котика за яйця, викладаючи по шматочку й роблячи вигляд, що так і було задумано для підвищення інтриги. Але в якийсь момент вирішив, що глава має працювати саме цілісно — одним нормальним заходом, без штучного дроблення на “ось вам пів сцени сьогодні, а решту колись потім”.
Тож перепрошую за чергову затримку. Реальне життя, як водиться, знову вирішило влаштувати мені невеликий домашній квест на уважність, витримку і перевірку, чи зможу я дописати текст, коли навколо все раптом теж хоче моєї активної участі. Але, як бачите, глава не лише дописалась, а ще й встигла добряче набрати м’язів.
Дуже цікаве продовження. Нарешті Тіму вдалося передихнути. Хоча, від цього йому не легко. Завдання від гуртожитиних Деміургів — виглядає нездійсненним. І взагалі, цікаво, чи можливо його вивести з системи як особистість. Я не беруся коментувати технічну сторону, а цікавлюсь більше філософськими аспектами, які тут виринають. Тут є глибоко екзистенційні елементи, які можна сміливо аплікувати на нашу реальність. Релігійні, моральні, цінності, питання суб'єктивізму, тощо. Дуже цікаво, чим зрештою це все закінчиться))
Ромул Шерідан, " у пошуках життя" додав до бібліотеки, лайком твір підтримав, а коли прочитаю декілька глав , додам коментар.
Прочитала шість глав. Видно велику любов автора до описів технічної частини. Описи героїв на початку були просто як про фактичні дані їх життя. Навіть про відносини було описано в декількох абзацах. Особисте життя, почуття, більше мають другорядне значення. Проте ви багато описуєте як хлопці створювали той світ, до подробиць описуєте органи персонажа, світ і навіть логи. Видно, що автор має велику обізнаність в комп'ютерній термінології. Те, що студенти називають себе деміургами - це досить символічно. Це як творці, які не є Богами, але спроможні створити щось матеріальне. Тож, думаю, слово підібрано дуже влучно. Едине, що мені трохи не вистачало, це людяності серед обширних пояснень технічних моментів. Але потім з'явився Тім, а з ним і людяність, що мене порадувало. Хоча було спочатку не зрозуміло, яка природа тих його перероджень. Але потім я прийшла до думки, що скоріш за все він може бути персонажем створеного хлопцями світу. І всі його переродження, як спроба знайти більше вдалий сценарій життя. Але сенс в тому, що немає ідеального життя. В кожному свої проблеми і нові задачі, які раптово обриває смерть. Тім ще знаходиться у пошуку, хоча пройшло вже 28 життів. Цікаво, що далі
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую, що пояснили.❤️
Тут кожну фразу можна додавати в цитатник) а "невипитий океан пива" взагалі добив, валяюсь під столом від сміху )))
Вень Чжулун, От чесно, не повірте, але пиво тут зіграє не останню роль у сюжеті :).
Студенти без пива, як художник без натхнення. А куди це натхнення їх заведе... ну... все ще попереду ;).
Типу медогляду, тільки з головним болем на ранок - запам"ятаю, доволі точно описує будь-який корпоратив)
Почала вас читати. Цікавий твір, з гумором. Читається легко. Поставила вподобайку, додала до бібліотеки. Давно на вас підписана. Сподіваюся на взаємність і запрошую до своєї книги "Код Всесвіту: Чорна діра".
Анастасія Коваленко, Додав до бібліотеки. Почитаю кілька глав "Чорна діра" і залишу коментар, люблю наукову фантастику :). Ну а лайк буде по факту прочитання.
Реальність здригнеться. Дякую вам за проду ♥️
Гарна вийшла дупця. Дякую ♥️♥️♥️♥️
Аня Осадчук, Дякую за такий коментар!!!
Якщо чесно, ці хлопці самі по собі дуже розумні. І є підозра, що якби все це запускалося в тверезому стані, то подібні моменти вони б прорахували ще на старті.
Але маємо те, що маємо — історія не має зворотньої сили, тож тепер доведеться їм (і мені, як автору) розгрібати наслідки разом із ними :).
Якби не технічне рішення зі створення "якоря", що було прийнято в моменті: "Нехай буде так" :), то нічого б не сталось.
Навіть не можу виразити словами, це дуже Сильно. От з якої сторони не глянь, скрізь саме так як має бути. Читати приємно й цікаво, а головне прям ніби з думок взято, тільки систематизовано, розжовано й наблюдечку подано.
Дякую.
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую.
Дякую вам за пояснення.
Аня Осадчук, І вам дуже дякую за коментар :). Якщо будуть ще коментарі, мені буде цікаво поспілкуватись з Вами :).
Це якось жорстоко. Дякую вам за проду ♥️. Як він не збожеволів, не знаю. Стільки життів і не можливість закінчити цикл і просто відпочити.
Андрей Романенко (Black Silver), Саме тому зупинка часу, перед розмовою з його творцями була для нього дуже страшним моментом, адже він її не контролював і "теоретично" вона могла стати для нього вічною. Вічність, проведена в одному моменті, ось що було страшніше за вічні переродження.
Дійшло. Дякую вам за проду ♥️
6. Неймовірна глава! Шлях Тіма від холодного розрахунку до наукового фанатизму і, зрештою, до усвідомлення, що "відповідь не в сталі", прописаний дуже глибоко. Момент із "останнім експериментом" тримає в напрузі до останнього слова. Відчувається ця безвихідь героя, для якого чергове життя стає не шансом, а кліткою. Дуже цікаво, куди приведуть його пошуки "сенсу" в наступному житті. ✨✨✨
Віталій Козаченко, Дуже дякую за коментар :). Я радий, що Вам подобається.
Дочитав дев'яту главу і... що я можу сказати. Це реально сильно, спочатку текст і подача мені здались трохи перевантажений технічними термінами, але не настільки, щоб це заважало читанню, бо все це розбавлено подіями, сценами й цікавими моментами. Тобто немає відчуття сухого пояснення заради пояснення — автор поступово вибудовує логіку світу який потім запустили Пивасні деміурги.
І саме в цьому, як на мене, головна сила твору: те, що на старті можемені здалось перевантаженням, далі у дев'ятій главі раптово перетворюється на дуже міцний фундамент усього сюжету. Особливо це відчувається в дев’ятій главі, коли починається розмова між Тімом і Деміургами. Ось тоді остаточно стає зрозуміло, навіщо був увесь цей “каркас” на початку, бо без нього просто не вийшло б повноцінно зрозуміти, як працює цей всесвіт.
І для книги, поданої на конкурс «Код Всесвіту», це реально влучне рішення. Світ тут не просто фон, а повноцінний механізм. Тож, автор, зараза, не затримуйся з продовженням!
Андрій, Будь ласка :).
Історія одразу затягує, цікаво спостерігати за подіями.
Залишила лайк і підписалась, буду вдячна за взаємність ❤️
Джулія Вор, Навзаєм, підписався, поставив вподобайки вашим творам :). Легкого пера і вдячних читачів :)!
Буде цікаво почитати.
Підписався на вас, буду радий взаємній підписці.
Андрій Казкар, Ви пишете у жанрі наукової фантастики, мені таке цікаво. Підписався навзаєм, першу книгу циклу додав у бібліотеку. Як буде час і настрій - почитаю і залишу пару коментарів на перші глави :). Якщо твір сподобається - зроблю рецензію.
5. Глава вийшла неймовірно сильною у своїй простоті. Опис життя Тіма — це ніби споглядання старої фотографії: відчуваєш і запах диму з печі, і ту важкість у спині, про яку він пише. Дуже зачепила думка про те, що смерть у 48 років була "важливою лише для нього" — це звучить болісно, але дуже щиро.
Ідея з реінкарнацією в те саме тіло, але з багажем досвіду минулого життя — це крутий прийом. Вражає те, як Тім розпорядився своїм "другим шансом": він не став супергероєм, а просто вирішив стати на одну сходинку вище, здобути ремесло і повагу. Його фінальна думка про те, чи не марно він витратив цей шанс, чіпляє за живе.
Новий шанс або прокляття... Вражає те, як знання про майбутнє та циклічність життя може стати не даром, а тягарем. Тім обрав шлях самотності, щоб не завдавати болю ні собі, ні іншим, і його фінальне усвідомлення — що під кінець життя йому навіть нікому подати кухоль води — це дуже потужна і сумна сцена. Його висновок про те, що він "забув про власне життя", стежачи за подіями у світі, змушує задуматися. Ця глава дуже легко читається та сприймається
Віталій Козаченко, Дякую за коментар, дуже радий, що Вам сподобалось. Сюжет чим далі, тим за задумом має розгортатись і відчуватись багатогранним :).
4. Круто! Опис того, як реальність "вмикається повністю" і ставить розробників на коліна — це потужно. Ідея з HELIOS-9 як рятівним колом виглядає як початок чогось грандіозного. Цікаво дізнатися, хто ж ця "перша сутність", що стала якорем!
Я сподіваюсь, ви подалися на конкурс?) Книга повинна отримати приз!
Єва Родзинка, Цей хештег в мене був роздільно написаний, тепер підправив :)
Наразі ковтнув усе. Дуже круто. Ці реінкарнації Тіма й пошуках причини його "прокляття різними релігійними напрямками — просто суцільна філософська метафора. Адже, насправді жодна об'ктивно не гарантує те, що проповідує. Принаймні, що стосується винагороди. Однак є, к на мене один аспект, який Тім оминув. Але я не буду про нього писати. Я казав, що залишу свої 5 копійок при собі. А може ще далі він вирине. Тож, чекаю діалогу з Тімом. Взагалі, він уособлення геніїв цього світу, які були незрозумілими своїми сучасниками. У ньому можна побачити безліч алюзій на видатних і не дуже постатей в історії. Також хочу звернути увагу на деякі росіянізми, які трапляються. Я не запам'ятав усі, бо не виписую й не моніиорю спеціально. Але різануло "картошка", хоча вже трохи далі "картопля". "Лук" в сенсі цибуля. "побіжали" . Ну й ще пару. Це не для того, аби Вас вколоти. А для того, аби за можливості покращити й так цікавий текст. Чекаю на продовження))
Ромул Шерідан, Французька революція наприкінці XVIII століття стала для британського суспільства потужним сигналом: надмірна розкіш, соціальна прірва та відрив еліт від реальності можуть закінчитися дуже погано. У Британії це радше породило загальне “приглушення” поведінки: після таких подій суспільство підсвідомо стає обережнішим у всіх прошарках — від ремісника до землевласника. Люди починають менше “світити” крайнощами, більше триматися за репутацію й зовнішню пристойність.
Тому Тім, навіть маючи переродження, все одно мислить і діє в рамках цієї атмосфери — стримано й прагматично. А от якби він опинився в іншій країні з іншим соціальним “темпераментом”, я цілком міг би додати йому цю арку :).
У зв'язку з цим і ще з деякими причинами у ГГ сформовується моральна відраза від такого способу життя, тому навіть зневірившись у світі він почав шукати відради просто тиняючись по світу, а не заробивши якийсь (умовний) мільйон жити в своє задоволення. Це б у нього не викликало саме морального комфорту і не дало б жодних відповідей, до яких він (пройшовши путь вченого) би підсвідомо прагнув. :)
Вітаю. Вирішив познайомитися з Вашою конкурсною історією, і ковтнув 5 розділів. І скажу, що трохи під враженням)) Деміурги — таки надеміуржили)) Я не дуже знаюся в усій тій АТішній термінології, а звертатися за допомогою до ШІ, щоб блиснути невіглаством у коментарі не вважаю за доцільне, тож пишу свої враження. І це: Вау!.. Дійсно. Мені дуже сподобалося.Ідея й так цікава, й арка з хлопцями могла б розвиватися сама собою. Але ж Ви додали Тіма! І це... офігенно. Ці його реінкарнації спроби — дуже цікаво. Наче день бабака в життя. Невже це в грі? Я так розумію. Але, як на мене — тут й філософська метафора. І це додає драматизму. Намагаюся зрозуміти основний посил фільму,.. тобто твору. Нє, ну просто написано досить кінематографічно, тож...)) Здається, я здогадуюся, про що основний посил. Але здогадки залишу, як п'ять копійок при собі. Є трохи одруківочок, не значних, але то таке. Дірок — не бачив. Принаймні поки що. А от слово "харчування" в сенсі під'єднання того борзого комп'ютера в підвалі до мережі — краще вжити "живлення". Або тоді взяти в лапки і тоді буде алюзія на популярний мем — родича "пекельних борошн". Читаю далі. Коментарі залишу також згодом. Нехай пишеться натхненно ✨
Ромул Шерідан, ОК. Дякую за пораду.
Перші кілька розділів — ніби в суху землю. Від дуже впізнаваної реальності студентів-задротів, захоплених своєю ідеєю (а коли ще так мріяти й вкладатися, як не в молодості, коли здається, що можливо все?!) — до моменту справжньої реалізації, коли їм вдається створити повноцінну кодову симуляцію часового відрізка історії Землі з даними на фізичному рівні.
А далі, як водиться, у всьому винен зелений змій… тобто солодовий настій. І симуляція вирушає у далеку хмаринку суперкомп’ютера.
І ось тут починається справжня магія! Хоча радше не магія, а захопливе нарощування самообучення ШІ, який проживає життя одне за одним, немов у розтягнутому на цілу епоху «дні бабака».
Супер! З нетерпінням чекаю продовження.
Анна Лінн, Дуже дякую за такий відгук. Особливо радий, що вам подобається подача. І дійсно, довелось витратити доволі немало часу для вивчення історії цього періоду, щоб вона не вибивалась за межі того, що там буде відбуватись далі :).
Адже по суті, події цієї книги будуть паралельно проходити у двох часових лініях.
Кинув рекомендацію;)
Спочатку було складно розуміти цю книгу зі всіма її термінами.( Відчуття було, наче мозок зараз зламається) Але коли історія вже переходить до Тіма і показуються його регресії( одне з того що мені найбільш подобається читати) стає справді цікаво. Історія перестає бути перевантаженою і стає більш зрозумілою. Ці постійні регресії, хоч і втомлювали героя, але допомогли йому спробувати себе в багатьох сферах і в різних ролях.
І тепер вони що виходить зустрінуться?
Елевонда Евермонт -Еливедо, Щиро дякую за коментар!
Так, у тексті справді є такий собі "поріг читача" — це коли мозок читача спершу каже: «Що?», а вже через кілька сторінок додає: «А, ну тоді логічно». Моя прискіпливість до пояснення процесів — це не через бажання зламати чиюсь психіку, а скоріше через жагу показати, що навіть найбожевільніші ідеї можуть бути реалізовані. Бо наукова фантастика без реалістичності – це як бог з гуртожитку без пива. І знаєте, ті, хто читають цей жанр, зазвичай той поріг долають швидко – прямо з розбігу, а подекуди ще й роблячи сальто :).
Щодо зустрічей... Ну, Тім, як відомо, блукає у штучно створеному світі, а вони — в реальності. Але... "поговорити" таки зможуть. Чи порозуміються? Це вже інше питання. Бо, як він задумав автор: думки Богів для нього будуть неосяжні, але волю таки доведеться виконувати. А адже це все ж таки жанр "комедія" — тож обіцяю, нудно не буде. Можливо, навіть комусь вдасться вижити зі збереженим здоровим глуздом! А можливо і приєднатись до богів за келихом пива... але це вже буде зовсім інша сцена :).
Ха-ха іноді було прям вогонь. Пиво тільки от щось пальонка =))
Анна Лінн, Його було літрів 20 на студентів, як на візуалі в творі, такою кількістю навіть хороше пиво довело їх до стану нестояння :).
Дякую за атмосферу, за деталі й за те, що змушуєте задуматися: а раптом ми всі просто чийсь вдалий запуск?
Сил і натхнення, Андрію. Пишіть далі — це дійсно варте уваги) Запрошую також до прочитання мого твору " Привид цифрового коду";)
Лія Оскар, Ця книга вже якимось чином опинилась у моїй бібліотеці :).
Але покищо не було часу зануритись у Ваш світ :). Але обов'язково цей час скоро знайдеться, як тільки завершу основну частину марафону.
Вітаю на конкурсі! Дуже сильний текст, який балансує на межі техно-нуару, студентської сповіді та філософського трилера. Автор не просто розповідає про код і NPC — він показує, як п’ять років безсоння, кави та жадоби «зробити неможливе» перетворюють групу хлопців з гуртожитку на богів, які самі не до кінця розуміють, що саме народили.
Особливо вражає, як буденно і водночас моторошно описано перехід від «просто проєкту» до моменту, коли створені персонажі починають мати власну історію, образи, здатність брехати й пам’ятати травми. Це вже не про програмування — це про етику, відповідальність і той класичний франкенштейнівський жах: а що, якщо воно справді ожило?
Стиль живий, іронічний, місцями болісно щирий. Чекаю продовження з надією, що «Боги з гуртожитку» не забудуть своїх створінь… або принаймні не вимкнуть сервер без попередження. Бо знаєте, як воно буває: натиснеш Enter — і вже не ти головний у цій історії))
Лія Оскар, Дякую за такий глибокий і уважний коментар — дуже приємно, що Вам сподобалась зав’язка.
Але найцікавіше, якщо чесно, тільки починається.
Сподіваюсь, Вам буде цікаво дізнатись: що станеться зі свідомістю, яка проживе 1, 5, 10, 20 і більше життів, кожного разу починаючи майже з початку? Як вона захоче змінити світ, коли знатиме, що буде завтра? Як змінюватиметься її світогляд і саме сприйняття реальності?
І що буде, коли вона отримає від “богів” завдання — незрозуміле, надскладне і більше схоже на жарт, ніж на щось осмислене. Але ж шляхи “богів з гуртожитку”, як то кажуть, незбагненні ? Адже вони вже починають розуміти, що їхнє творіння доволі скоро може не витримати всього цього, якщо нічого не змінити.
Бо, зрештою, якщо ти став творцем — ти береш на себе відповідальність за свідомість, яку породив. Навіть якщо власні моральні принципи ще тільки формуються.
Успіху Вам, сил і натхнення у творчості. Дуже зацікавила назва книги і анотація. Обов'язково читатиму:))
Сніжанна Четверт, Щиро дякую за такий теплий коментар :).
Вітаю на конкурсі, дуже красна обкладенка.
Дуже оригінальна й захоплива ідея, що поєднує науку, гумор і філософські роздуми про свідомість та реальність. Після такої зав’язки хочеться читати далі й дізнатися, як розвиватиметься цей незвичайний всесвіт.
Підтримую підпискою на конкурсі, та запрошую на свою сторінку, підписатися та познайомитися з моїми книгами.
Стас Вольвач, Звісно, я на вас підпишусь і, при нагоді ознайомлюсь з Вашою творчістю. :)
Вітаю з проходженням модерації ⚡ Бажаю успіхів у написанні й коді всесвіту ✨
Ромул Шерідан, Назваєм :). Ваші візуали до твору "У пошуках життя" дійсно класні, мені подобаються :).
3. Цей розділ чудово передає той самий момент перед запуском, коли архітектура вже "підозріло красива" на папері, але все впирається в реальне залізо, яке ось-ось має приїхати. Тут гарне поєднання безсонних ночей, кави, пельменів та грандіозної мрії, яку герої хочуть втілити. Подивимося, що в результаті вийде в реальності.✨
Віталій Козаченко, Щось таки вийде, але результат цього щось буде доволі сильно відрізнятись від першочергового задуму, хоча масштаб збережеться :). Як заведено у таких книгах, все пішло не за планом.
2. В цьому розділі Ви дуже влучно передали той рідкісний момент, коли абсолютно чужі люди за лічені години стають «своїми». Це стан, коли герої ще нічого не знають один про одного, але їх думки вже працюють у резонансі. Візуали мені сподобались.✨✨✨
Віталій Козаченко, Дякую за коментар :).
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати