184
Анотація до книги "Клаптикове королівство "
Злата змушена залишити столичне життя і переїхати до провінційного Слов’янська. Нова школа зустрічає її безглуздим ремонтом та харизматичним Марком. Серед сірих буднів та сімейних таємниць дівчина знаходить справжню дружбу та драйв. Яскравим поворотом стає шкільний концерт: курйозний виступ перетворюється на тріумф, змушуючи Злату вперше за довгий час відчути себе як удома.
“Жива, емоційна історія про шкільні будні провінційного містечка, щиру дружбу та перше кохання. Вона наповнена теплом, спогадами й моментами, у яких легко впізнати себе. Залишає після себе приємний, світлий посмак.”
Зміст книги: 11 глав
60 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРозділ 11. Дуже гарне завершення! Про клаптики — дуже душевно. Як то кажуть: добре те, що добре завершується!)
Думаю, що Златі вельми пощастило з таким все душевним батьком. Що він так легко погодився на те, щоб вона залишилася. Та й іще так мужньо витримав переплетені руки його дівчинки з якимось мало знайомим хлопцем). Прям не батько, а золото).
Класно, що в житті Злати з'явилися справжні друзі, і що вона пішла за покликом серця, а не погналася за престижем, чи, наприклад, якимись батьківськими сподіваннями.
Лекса Т. Кюро, Щиро дякую за добрі слова та рекомендацію, Лекса! Бачу, що завдяки Вам до моєї історії вже завітали нові читачі, а це безцінно. Дякую за довіру та за те, що ділитеся моїми книгами зі своєю аудиторією!♥️♥️♥️
Розділ 10. То виявляється Максим не про що не знав?... Тобто Антон і його підставив?.. Гм...
Я трохи напружилася, коли одного з хлопців запхнули до багажнику... Те, що вони поганці, звісно, підозра була... А поганці мають відповідати за свої дії — це безумовно. Проте та холодність, з якою хлопці-підлітки скрутили двох інших хлопців-підлітків та відвезли їх у досить моторошне місце, ще й так злагоджено... особисто мене б трохи насторожило. Наче вони так постійно роблять. Утім, їхній метод виявився напрочуд ефективним, вони дізналися те, що хотіли. Сподіваюсь, що ця інформація тепер допоможе батьку Злати себе виправдати.
Невже тепер Златі треба буде повернутися додому?..Чи вона все ж таки залишиться з тими, хто став для неї справжніми друзями?.. Читаю далі...
Лекса Т. Кюро, Дякую за ваші роздуми! Приємно, що історія Вас так зачепила. Щодо Максима — ви цілком праві, Антон його розіграв як по нотах. Використав «втемну», щоб і дані скинути, і в Слов’янськ дістатися. Саме Антон підказав Максиму, де шукати Злату, сподіваючись вийти на її батька. Рідкісний поганець, тут важко не погодитися.
Чи жорстко з ним обійшлися? Безумовно. Але, мабуть, це найменше з того, що хотіла б зробити сама Злата, коли дізналася правду. Чи можна засуджувати хлопців? Мабуть, так. Але якщо поставити себе на їхнє місце після всього, що розповіла дівчина... рішення потрібно було приймати миттєво. А досвіду в вирішенні таких питань у них не було.
Чесно кажучи, я й сам не знаю достеменно, як би вчинив у такій ситуації. Проте в моєму оточенні є люди, які вирішували б подібні питання саме в такий спосіб. Можливо, це не найкращий приклад для наслідування, але, як Ви влучно помітили, напрочуд ефективний. Дякую, що читаєте та ділитеся такими глибокими спостереженнями!♥️♥️♥️
Доброго часу доби,Віталію! Щиро вітаю Вас із завершенням! Прийду сьогодні обов'язково читати!) Дуже цікаво, що Ви підготували нам для фіналу.
Сердечно дякую Вам за рекомендацією Колонії(人 •͈ᴗ•͈) Дуже ціную Вашу увагу та підтримку!
Мирногоно, продуктивного дня!
Лекса Т. Кюро, Дякую за привітання, Лексо! Фінал видався емоційним, тож мені дуже цікаво буде дізнатися про ваші враження. Сподіваюся, розв’язка Вас не розчарує.
Щодо «Колонії» — щиро радий, що рекомендація стала корисною. У Вас чудова історія виходить . Дякую за вашу підтримку! Навзаєм бажаю мирного та світлого дня.♥️♥️♥️
Віталію, я просто в ступорі... Яке потужне завершення! Чесно, до останнього тримала кулаки, але фінал 11-го розділу вибив землю з-під ніг. Те, як ви підвели до розв’язки з цією флешкою і батьком — це просто розрив.
Я відчула весь біль Злати, коли правда нарешті випливла. Це було настільки гостро і чесно, що серце калатало разом із героями. Знаєте, бувають книги, які просто читаєш, а бувають ті, які проживаєш. Ваша історія — саме така. Тепер треба час, щоб усе це переварити... Дякую вам за цю подорож, це була неймовірна емоційна гойдалка!
Віталій Козаченко, Дякую ♥️♥️♥️♥️
10.Це неймовірно потужна сцена! Ви так майстерно прописали напругу, що я буквально відчував цей холод гаража та запах мастила. Особливо вразив контраст між самовпевненістю «столичних гостей» і тією спокійною, майже діловою жорсткістю Марка.
Метод із пакетом електроліту — це просто мороз по шкірі. Ви дуже тонко передали психологічний злам: коли крик Максима затихає перед лицем справжньої, холодної небезпеки. Чесно скажу, як автор автору: у вас є чому повчитися в плані створення атмосфери та динаміки сцен. Читається на одному диханні, і тепер страшенно цікаво, хто ж таки встромив ту флешку!
Віталію, ну ви й закрутили! Прочитала продовження десятого розділу буквально на одному диханні. Момент із пакетом електроліту та свічкою — це просто вищий пілотаж психологічного тиску. Марк у цій сцені розкрився неймовірно: спокійний, холодний, він лякає значно сильніше, ніж будь-яка відкрита агресія.
Дуже круто передано цей контраст між панікою Антона і діловитістю місцевих хлопців. Відчувається, що для них це не просто розборки, а захист свого. І цей фінальний гачок про флешку... Тепер сиджу і гадаю, хто ж із них перший зламається. Дякую за такі емоції, це дійсно сильна робота!
Віталій Козаченко, ♥️♥️✨✨
Вітаю з завершенням)))
Торія Ліра, Щиро Вам дякую!♥️♥️♥️
Розділ 9. Доброго часу доби, Віталію! Несподіваний поворот подій. Цікаво, що Злата нічого до цього не казала про свого хлопця. Чи вони спілкувалися після її від'їзду?.. Якщо — ні, то ця поява геть дивна.(@_@)
Добре, що хлопці допомогли їй дізнатися такі важливі подробиці, та показали, хоча б на п'ятдесят відсотків, «хто є хто». Поки сто відсоткових доказів, що це зробив Максим, звісно, немає, проте довіряти йому вона вже точно не зможе.
Тиха підтримка Марка зараз для Злати дуже важлива, думаю. Він не лізе її заспокоювати, і при цьому залишається поруч. І саме це важливо.
Руслан — просто якийсь комп'ютерний геній! Ну а Вова просто молодець, що так швидко зорієнтувався та допомогу у вигляді друга-хакера запропонував. Поважаю!)
Описи природи, погоди та емоцій з відчуттями чудові, такі детальні — все, як я люблю. Наче я там з ними перебувала в тій кімнаті. Навіть клацання мишки почула).
Знову чекаю на продовження!) Спокою, часу та нескінченого натхнення! Бережіть себе (人 •͈ᴗ•͈)
Лекса Т. Кюро, Вітаю, Лексо! Щиро дякую за побажання та такий розгорнутий відгук. Мені дуже приємно, що Ви оцінили «мовчазну» підтримку Марка — іноді бути поруч набагато важливіше, ніж говорити зайві слова. Щодо Максима... так, ситуація тут неоднозначна. Його поява справді може здатися дивною, особливо з урахуванням того, що Злата за цей час із ним не спілкувалася та про своє місцезнаходження не повідомляла, але завтра все стане на свої місця. Радий, що деталі та атмосфера допомогли Вам відчути себе в тій кімнаті разом із героями.
До речі, чекати на продовження залишилося зовсім трохи — фінал історії буде опубліковано вже завтра. Обіцяю, відповіді на всі питання вже близько. Дякую, що читаєте! Та дякую Вам за підтримку. Гарного і Вам вечора. Тихої та мирної ночі, бережіть себе!♥️♥️♥️
Я просто в шоці від цього повороту! ? Наскільки ж боляче було читати момент усвідомлення Злати. Ви так тонко передали цей перехід: від теплого спогаду про татову усмішку до "липкого" повітря і крижаного усвідомлення зради.
Те, як Марк підтримує її, стискаючи плече — це єдиний промінчик тепла в цій морозній сцені. А фінал на вулиці... Опис Максима просто до мурашок. Як усмішка, яку ти колись любив, може в одну мить стати чужою і лякаючою? Це відчуття "людини, якої ти більше не знаєш" прописано неймовірно психологічно і сильно.
Авторе, ви майстерно тримаєте інтригу. Тепер серце б’ється швидше разом із героїнею. Дуже чекаю, що ж він їй скаже і як вона витримає цей погляд. Дякую за такі сильні емоції! (｡♡‿♡｡)(o´･_･)っ
Ася Рей, Щиро дякую за такий глибокий та емоційний розбір! Мені надзвичайно приємно, що Ви так тонко відчули цей психологічний злам у душі Злати та контраст між підтримкою Марка і холодом від Максима. Саме заради таких живих відгуків і хочеться писати. Сподіваюся, що зможу ще зовсім трохи здивувати Вас у наступних главах. Ваша підтримка надихає, і я радий повідомити, що розв'язка вже зовсім поруч — фінал історії буде опубліковано вже завтра. Буду дуже чекати на ваші враження від останніх рядків! Щиро Вам дякую! ♥️♥️♥️
9.Боже, це було неймовірно! Яка ж неймовірна напруга відчувається в кожному рядку. Ви так майстерно передали цей контраст між ідеально прибраною, "холодною" кімнатою Злати та тим внутрішнім вогнем надії, що буквально обпікає її зсередини.
Опис роботи Руслана — це взагалі окреме задоволення. Ці "хірургічні" рухи, застиглі маски на обличчях друзів, звук кулера в тиші... Створюється відчуття повного занурення, наче я стою там, за спиною Вови, і теж затамувала подих, дивлячись на цифри 16:22.
Те, як ви описуєте момент усвідомлення — через спалахи спогадів, звук чайника та гуркіт дверей — викликає справжні сироти по шкірі. Дуже сильна сцена, яка тримає до останньої крапки. З нетерпінням чекаю на продовження, щоб дізнатися, хто ж той "надто самовпевнений", хто залишив свій цифровий підпис. Браво! (｡♡‿♡｡)(o´･_･)っ
Ася Рей, Щиро Вам дякую за такий глибокий розбір! Мені надзвичайно приємно, що Вам вдалося відчути цей контраст між холодом кімнати Злати та її внутрішнім станом. Радий, що момент із цифровим підписом зацікавив — обіцяю, розгадка буде вартою очікування. Дякую, що залишаєтеся з героями! Та щиро дякую Вам за підтримку! ♥️♥️♥️
Розділ 8. Доброго вечора! Дуже гарні у Вас описи природи, таки затишно-чарівні!
Ну що ж... головна таємниця Злати відкрита! Щиро співчуваю і їй, і її батькові. Сподіваюсь, хлопці допоможуть дістати потрібну інформацію. І дуже круто, що у Вови є такі зв'язки. Хоча, особисто я думаю, що таку інформацію про себе й батька ось так відверто розказувати всім присутнім було не зовсім безпечно. І справа навіть не в довірі до її оточення, а тому, що хто з цих людей може десь щось випадково бовкнути... і це потім може нашкодити батьку Златці, чи їй самій. Та думаю, у Вашій історії такого не станеться, чи не так?)
Ця молодь так сміливо їздить на автівках) В часи моїх 16-17 років ми про таке навіть не мріяли) Вино, звісно, таємно від дорослих пили, а от машини з'явилися вже пізніше.
Думала, Злата з Марком почнуть зустрічатися після того поцілунку, але, як бачу, вони поки якось колами ходять біля одне одного). Проте сподіваюсь, вони і з цим розберуться!)
З нетерпінням чекаю на продовження, Віталію! Спокійного вечора! Мирної ночі! Бережіть себе(人 •͈ᴗ•͈)
Лекса Т. Кюро, Доброго вечора, Лекса! Щодо автівок — знаєте, у мої часи, коли я навчався в одинадцятому класі, у деяких однокласників машини вже були. У одного навіть не одна! Мабуть, тому, що тоді йому спочатку купували авто, а вже потім права. Як наслідок: перша покупка швидко «припаркувалася» у найближче дерево, а от друга вже дожила до випускного, хоч і в подряпинах. Був у нас і щасливчик з мотоциклом. Не знаю достеменно, як справи у сучасних школярів, тож при написанні більше орієнтувався на власні спогади.
Стосовно небезпеки розголошення інформації про батька — я згоден з вашими побоюваннями. Злата, вочевидь, надто довірилася тим, хто був поруч у ту мить. Ваші слова та перестороги Лекса цілком обґрунтовані. Проте біда, як це часто буває, прийде зовсім не з того боку, звідки на неї чекають… У Вас чудове чуття щодо розвитку сюжету!
А що стосується стосунків… життя покаже, як усе обернеться. Дякую Вам за коментар і підтримку! ♥️♥️♥️
Як зворушливо, що Марк подарував Златі букет ромашок, привітавши з першим днем у школі)
Ларія Ковальська, Марк ще той романтик. Він тільки почав дивувати Злату, тож попереду ще багато цікавого. Дякую, що читаєте, а також за Ваш коментар і підтримку! ♥️♥️♥️
Віталію, твій стиль письма про Зладу та Марка справді чіпляє за живе. Ти молодець, що виклався на повну в цьому розділі. Як автор марафону, бажаю тобі успіху в підсумках! Троянда заслужена!
Віталій Козаченко, Завжди можна покладатися на мене) це вам дякую що ви приєдналися скільки було. Мовлян
Сердечко для підтримки активності! ♥️
Ася Кас, Щиро Вам дякую!♥️♥️♥️
Дякую Вам за цікаву книгу)))
Торія Ліра, Дякую, що читаєте! І величезне спасибі за вашу підтримку!♥️♥️♥️
Розділ 7. Гарний, душевно-зворушливий розділ. Все в ньому таке чисте та справжнє: емоції, дії, почуття.
Марк виявляється ще той романтик) Я чомусь думала, що він Злату до своїх родичів поведе, наприклад, до бабусі. А тут так цікаво все сталося. Затишна квартира вчителькі, млинці, нові знайомства, сміх, танці. От щодо фото з бантиком — чомусь так і думала що відповідь буде саме такою)) А мене просто теж такі фотки є)) Батько знущався — коротко стриг в дитинстві).
Чомусь у Марка трохи упереджене ставлення щодо Києва) В столиці теж є живі емоції та гарні місця) Втім, зараз люди дуже змінилися, стали більш егоцентричні, скуті, важкі... Це дуже відчувається, особливо, коли є з чим порівняти. Проте думаю, що таке є в різних містах, не лише в мегаполісах. Все від людей залежить. Поступово зникає живе спілкування, всіх поглинула мережа:((
Дякую, Віталію, за цей розділ та живу, душевну історію. Просто вир емоцій відчула поки читала. Ви молодець! Бережіть себе(人 •͈ᴗ•͈) Гарного настрою! Мирного неба!
Лекса Т. Кюро, Дякую за такий теплий та розгорнутий відгук, Лекса! Мені надзвичайно приємно, що цей розділ викликав у Вас такий вир емоцій. Дякую, що поділилися особистими спогадами. Згоден з вами щодо міст і людей. Світ змінюється, але я намагаюся вірити, що щирість та живе спілкування нікуди не зникнуть, поки ми про це пишемо та пам’ятаємо. Про Київ та інші міста Ви точно підмітили — у кожного міста свій характер, але головне — це люди, які створюють його атмосферу. Сподіваюся, наступні розділи подарують Вам не менше позитивних вражень. Дякую, що проживаєте цю історію разом зі мною. Вам також миру, натхнення та тільки гарних новин! Бережіть себе! ❤️ ♥️ ❤️
Дуже сильна глава. Марк відкрився з зовсім іншого боку, і це змушує співпереживати йому ще більше. Дякую за таку глибину та щирість у кожному рядку. Текст прекрасний, як квітуча троянда серед сірих буднів!
Ася Рей, Дуже дякую за такі теплі слова! Мені неймовірно приємно, що історія Марка та Злати так відгукується у вашому серці. Окрема вдячність за таке поетичне порівняння, це дуже надихає! ❤️ ♥️ ❤️
Дуже сильний розділ! Такий різкий контраст: спочатку щемлива пісня Світлани, від якої мурашки по шкірі, а потім — цей неймовірний сюрреалізм із синім візком. Опис виступу Марка та компанії настільки живий, що я ніби сама побувала в тій актовій залі. Вийшло дуже атмосферно і щиро!
Ася Рей, Щиро Вам дякую! Мені дуже хотілося передати шкільне життя саме таким, яким я його пам'ятаю: де серйозне завжди поруч із кумедним. Неймовірно приємно, що Ви «почули» цю пісню і відчули атмосферу зали разом із героями. Ваші «мурашки по шкірі» — це найкраща нагорода для мене. Дякую за таку підтримку!❤️ ♥️ ❤️
Розділ 6. Вітаю, Віталію! Це справжній фурор!))) Дякую посміялася від душі) Актори були просто неймовірні, так шикарно імпровізували)) Дякую Вам за такі справжні емоції (人 •͈ᴗ•͈) Нагадали про шкільні часи, ми теж у старших класах багато виступали)). І теж було багато несподівано-кумедних ситуацій)
Тепер я зрозуміла, що з мамою Злати. Щиро їй співчуваю.
Чекаю на продовження історії! Гарного настрою та натхнення! Бережіть себе(人 •͈ᴗ•͈)
Лекса Т. Кюро, Вітаю, Лекса! Щиро дякую що завітали на концерт та за такий теплий відгук! Мені неймовірно приємно, що шостий розділ викликав у Вас такі яскраві емоції та змусив посміхнутися. Імпровізація акторів — це завжди особлива магія, радий, що вдалося її передати!
Шкільні роки — це справді скарбниця кумедних історій, приємно, що книга допомогла Вам їх згадати. Обіцяю, що попереду ще багато цікавого! Бережіть себе! ♥️♥️♥️
4. Який Марк романтичний, він втік із класа тому що він подарував Златі букет ромашків, це так зворушливо)))
Віталій Козаченко, Щиро дякую за побажання)
Початок дуже цікавий ✨
Додала в бібліотеку)
Лія Лісова, Бажаю Вам ніжності, тепла, радості та безмежного жіночого щастя. Зі святом!
Та щиро Вам дякую!✨✨✨❤️❤️❤️
Вітаю з публікацією, додала до себе. Удачі автору, буду рада взаємної підписки ❤️
Aліса Вельд, Вітаю з Міжнародним жіночим днем! Нехай усмішка завжди прикрашає ваше обличчя, а мрії впевнено здійснюються. ❤️❤️❤️
Я на Вас вже підписан.✨✨✨
Віталію, щиро дякую за таку відкриту відповідь! Знаєте, мені в марафоні дуже бракувало саме цього — чоловічого погляду на шкільні роки. Те, як ви описуєте впевнені рухи хлопця на розминці чи реакцію Богдана за партою, додає історії особливої глибини та чесності.
Ніби дивишся на все не просто очима автора, а очима того самого однокласника, який все помічає, але тримає в собі. Це робить Злату ще тендітнішою на фоні вашого тексту. Пишіть багато, я готова читати кожне слово, бо така щира подяка рідній школі — це рідкість. Чекаю на продовження! ❤️❤️❤️
Ася Рей, У мене були гарні роки в школі та чудові однокласники. Можливо, саме тому багато моментів так яскраво закарбувалися в пам'яті, а зараз відобразилися в тексті.
Завтра обов'язково завітайте на шкільний концерт! Одинадцятикласники дуже старанно до нього готувалися і обіцяли вразити дівчат своїм виступом. Я і сам чекаю на нього з нетерпінням — дуже хочеться дізнатися, що ж у них вийшло.
Щиро дякую Вам за коментар та підтримку!❤️❤️❤️
Дякую за участь! Історія про переїзд до Слов’янська звучить дуже атмосферно. Чоловічий погляд додасть книзі особливого шарму. Ви справжня троянда серед авторів нашого марафону, чекаю на круті результати!
Ася Рей, Дякую!✨♥️✨
Розділ 5. Ух, який цей Марк — наче стійкий олов'яний солдатик) Поважаю) Так триматися під тиском дівчат, навіть тих, хто справді подобається. Що ж вони там таке підготували?) Я вже в передчутті))
До ре, що Злата почала потроху адаптуватися, що з'явилися друзі. То вона зі столиці? І що ж там таки з батьком?..
Чудова книга, Віталію! Сюжет цікавий, змушує поринути у спогади. Описи — як завжди, класні, діалоги — живі. Ви молодець! Творчих наснаги та натхнення! Бережіть себе (人 •͈ᴗ•͈) Чекаю на продовження!)
Віталій Козаченко, Спробую, звісно, завтра знайти час на читання, бо трохи інші плани). Якщо що — з'явлюся в понеділок зранку вже!) Історія інтригує.
Затишного вечора! Мирної ночі!
3. У Злати багато таємниць навіть хто був хлопець, які поставили їй питання однокласниці, а Марк такий смішний, дивно чого він вийшов із класу, чекаю на продовження щоб дізнатись✨
Віккі Грант, Величезне дякую за рекомендацію! Дуже ціную Вашу підтримку та увагу до моєї книги. Радий, що історія відгукнулася, і сподіваюся, що нові читачі також знайдуть у ній щось близьке для себе. Успіхів Вам у Вашій творчості та яскравих сюжетів!♥️♥️♥️
Вітаю з початком марафону! Прочитала перший розділ на одному диханні. Момент із розминкою в вестибюлі та перша зустріч із Богданом за партою заінтригували. Бажаю, щоб натхнення квітло, як яскрава троянда, а книга швидко знайшла своїх відданих читачів. Чоловічий погляд на молодіжну прозу — це саме те, що додасть драйву!
Ася Рей, Щиро Вам дякую! Я дуже радий, що перший розділ сподобався. Головний герой Вам точно припаде до душі, а головне — цей хлопець ще Вас здивує. Вже дуже скоро!
Бережіть себе і до зустрічі в наступних розділах!♥️♥️♥️
У Вас цікава книга♥️
Торія Ліра, Щиро Вам дякую!♥️♥️♥️
Вітаю, Віталію! Сьогодні побачила оновлення, тож прийшла читати)
Розділ 4. Гм, тітки Лариси?.. То у Злати в цій школі родичка є? Чомусь вона каже лише про тата, але жодного слова про маму... Та й її тривожність дуже незвичайна. Чекаю, коли дівчина розкаже, що ж з нею сталося...
Ну вчинок Марка прямо вразив: прогуляв урок, квіти та цукерки новенькій купив — майже лицар)). Видно що сподобалася) Та й бачу, він вже теж проник у думки Злати, раз вона все заняття думала, де це він подівся).
Ну і звісно, інші дівчата без уваги не можуть — от би просто пораділи за нову подругу, але ж ні. Їм теж обов'язково треба і цукерок, і квітів)) О, дівчата) Проте Марк молодець — не розгубився, знайшов що відповісти)
Рушаю далі...
Лекса Т. Кюро, Вітаю, Лексо! Дуже радий, що Ви звернули увагу на ці моменти.
Щодо тітки Лариси — вона завуч у цій школі. А от з родиною Злати все справді не так просто. Про маму буде змога дізнатися вже завтра під час концерту, а от щодо батька... тут треба ще почекати. Там усе дуже складно, але відповіді обов'язково будуть. Поступово карти відкриються, і ми дізнаємося, що саме залишило такий слід у її душі та чому ж вона насправді сюди переїхала.
Марк... ну, він хлопець рішучий, хоча подекуди й імпульсивний. Його вчинок — це такий собі "лицарський жест" на сучасний лад. Здається, Злата справді зачепила його сильніше, ніж він сам того очікував.
А дівчата... куди ж без конкуренції та хитрощів? Це додає перцю в шкільне життя.
Дякую, що ділитеся думками! Мені неймовірно цікаво читати Ваші коментарі. Приємного читання далі, там попереду ще багато цікавого! Особливо завтра.❤️❤️❤️
Захопливий початок) Добре, що дівчину гарно прийняли у новій школі, дуже буде цікаво поспостерігати за стосунками у класі, особливо за Марком і Златою)
Ларія Ковальська, Щиро дякую Вам за коментар та підтримку! Мені дуже приємно бачити Вас серед читачів цієї історії. У цієї парочки попереду доволі цікава, а подекуди й кумедна історія. Вже найближчими днями Ви зможете в цьому переконатися на власні очі.✨♥️✨
Розділ 3. Віталію, гарно передали хімію між Златою та Марком) А він, як бачу, дуже самовпевнений) Ще й малює. Страшна суміш)) Златка молодчинка — не розгубилася!)
Цікаво, куди подався цей зухвалий красень?) Але моєї уваги не минуло: він допомогає вчителям проводити заняття — це багато про що говорить.
Чекаю на продовження, Віталію! Книга все більше інтригує.
Наснаги та натхнення! Бережіть себе (人 •͈ᴗ•͈)
Лекса Т. Кюро, Щиро Вам дякую за такий детальний відгук, Лекса! Мені приємно, що Ви помітили ці деталі в образі Марка. Він справді непростий хлопець: поєднання зухвалості, таланту художника та відповідальності перед вчителями створює той самий "вибуховий" характер. Злата тільки вчиться з ним взаємодіяти, і повірте — попереду на них чекає ще багато іскор. Куди він подався? В наступному розділі дізнаємось. Зараз скажу так, дівчина йому сподобалась. Дякую за побажання! І Ви бережіть себе!❤️❤️❤️
Розділ 2. Добре, що в душі Злати поступово починає світлішати. Цікаво, що вона приховує?.. Чому батько не дозволив їй казати правду? І, звідки, вони насправді переїхали?..
Її нові однокласниці дуже колоритні. І в кожній вже відчувається свій характер. Однак часом підлітки бувають дуже допитливі й геть безцеремонні: лізуть, наприклад, в душу, коли людина цього не хоче :( Добре, що Таня прикрила Злату. Щоб відкритися потрібен час та довіра.
Ось і таємниця назви книги відкрилася) Класно! І тепер-то ми знаємо, звідки такий сюрреалістичний дизайн у кабінета)
Лекса Т. Кюро, Дуже цікаві запитання. І відповідь на них обов’язково буде. Злата сама все розповість, коли почне довіряти тим, хто поряд. Скажу так: переїзд у це місце був зовсім не випадковим. Незабаром ми дізнаємося, що саме приховує Злата.
Щиро дякую Вам за коментар та підтримку!❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою)))
Olena I, Щиро Вам дякую!❤️❤️❤️
2. Щось вже Злата приховує звідки вона, сподіваюсь скоро вона розкриється, добре що учні ставились до неї з розумінням)
Віккі Грант, У Злати все складно... Вона не просто так сюди переїхала. Свою історію вона обов'язково розповість, але трохи згодом. Дякую Вам за коментар!❤️❤️❤️
1. Мабуть Злата сумувала за старою школою тепер вона вступає до нової школи, її зустрічає зав, потім Златі посміхається вчитель, а потім знайомиться з класним керівником та однокласниками, сподіваюсь вони приймуть тепло Злату)
Віккі Грант, Щиро Вам дякую за коментар та підтримку!❤️❤️❤️
Вітаю з публікацією. Нехай книга обовʼязково знайде свого читача ❤️
Юлія Морак, Щиро Вам дякую!❤️❤️❤️
Класна назва, мені дуже до душі! Цікаве місце, знайомі події... Додала до бібліотеки ❤ Успіхів Вашій книзі!
Марія Залевська, Дякую!❤️❤️❤️
1 розділ. Чудово передано шкільну атмосферу. Кабинет, до якого потрапила Злата, — це ЩОСЬ!) Я, коли уявила весь той кітч, добре представила стан дівчини)) Хтось відірвався на повну)) і заняття з клеєння шпалер пройшли, мабуть, відмінно). І ніякої теорії, лише практика).
Насправді щиро співчуваю Златі — покинути все, потрапити в новий клас, іще й у випускной рік... це неймовірно складно ಥ‿ಥ Проте сподіваюсь новий колектив прийме її добре та допоможе адаптуватися.
Віталію, дякую Вам за книгу. (人 •͈ᴗ•͈)Вона викликає дуже сильні почуття та емоції, багато про що нагадує.
Мирного неба! Бережіть себе. Чекаю на новий розділ!
Лекса Т. Кюро, Тепер я з нетерпінням чекатиму четверга, щоб почитати ваш коментар після того, як Ви дізнаєтесь, хто саме робив ремонт. Ото вже сюрприз буде...
Ну і відповіді на те, чи знайде Злата підтримку, там також будуть. Щиро дякую Вам за коментар та підтримку. ♥️♥️♥️
Вітаю з новинкою! Успіхів! ❤️❤️❤️
Крісті Ко, Щиро Вам дякую! ♥️♥️♥️
Вітаю з новинкою! ❤️
Morwenna Moon, Щиро Вам дякую!♥️♥️♥️
Вітаю з новинкою✨✨✨
Магістр Анімарум, Щиро Вам дякую!♥️♥️♥️
Вітаю ❤️❤️❤️
Еліна Верес, Щиро Вам дякую!✨❤️❤️❤️✨
Вітаю з новинкою(｡•̀ᴗ-)✧❤️
Белла Ісфрелла, Щиро Вам дякую!❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою! Натхнення і багато читачів.
Ава Роуз, Щиро Вам дякую!❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою! Успіхів і натхнення!
Вікі Дрейк, Дякую!❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою ❤️ Цікава назва, ніколи б не здогадалася)
Лана Жулінська, Щиро Вам дякую!❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою! Успіхів!
Лана Рей, Дякую!❤️❤️❤️
Вітаю з цікавою новинкою)Книга вже в бібліотеці!❤️
Віккі Грант, Щиро Вам дякую!❤️❤️❤️
З новинкою ❤️ Бажаю успіхів із книгою!
Діана Лисенко, Щиро Вам дякую!❤️❤️❤️
Вітаю з новиночкою ʕ•ᴥ•ʔ
Оксана Дичка, Дякую!❤️❤️❤️
Віталію, щиро вітаю Вас з новинкою та зі святом! Анотація чудова. Книга вже в бібліотеці!)
Натхненнячка Вам! (人 •͈ᴗ•͈)
Лекса Т. Кюро, Щиро Вам дякую, Лекса! Навзаєм.❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати