Неможливі

— Мені потрібна твоя допомога. Не по службі.
Затримую погляд на дівчині напроти. Виважена. Зібрана. Холодна. Колишня однокласниця, яка не давала списувати, а тепер моя підлегла — Ліка Мусійчук.
— Якщо зможу…
— У мене є донька. П’ять років, — випалюю на одному подиху.
— Ти… ви ніколи про неї не говорили.
— Бо раніше була сім’я. Зараз я виховую Маргариту сам. І сьогодні її треба забрати з дитсадка. Виручиш?
Пауза затягується. Даремно прошу цю неможливу катастрофу підстрахувати. Не погодиться.
— Ви впевнені, що це хороша ідея? — нарешті перепитує.
— Аж ніяк. Але щойно від нас втекла шоста няня за місяць.

Після зради дружини я не вірю жінкам, особливо Ліці Мусійчук, або просто Мусі. Та життя не залишає вибору.