6 269
Щоденник служниці
Історичний любовний роман
Вень Чжулун автор
В процесі ·
195 стор.
· Регулярно оновлюється
Анотація до книги "Щоденник служниці"
Люсіль була лише служницею в будинку генерала Французької імперії. Її не помічали. Та саме вона бачила все… і роками приховувала власне кохання, не сподіваючись на взаємність.
Через двісті років Оля знаходить її щоденник. З кожною сторінкою минуле оживає дедалі сильніше, змушуючи засумніватися в усьому, що вона знала про «старі добрі часи». Адже за красивими легендами часто ховаються самотність, біль і вибір, який змінює людське життя назавжди.
Через двісті років Оля знаходить її щоденник. З кожною сторінкою минуле оживає дедалі сильніше, змушуючи засумніватися в усьому, що вона знала про «старі добрі часи». Адже за красивими легендами часто ховаються самотність, біль і вибір, який змінює людське життя назавжди.
сильні почутязаборонене коханняісторичний роман
“Чи може кохання, про яке мовчали все життя, заговорити через двісті років? Історія про почуття, які так і не наважилися відкрити, але які виявилися сильнішими за час, забуття і навіть саме життя.”
Зміст книги: 90 глав
Останнє оновлення: сьогодні
156 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОсь відгук https://booknet.ua/blogs/post/451138 але буду продовжувати читати ❤️ дякую за таку гарну історію кохання
24 Івона може додати страху, дівчині і так погано..
11. А дійсно ми просто ніколи не замислювалися над психічним станом людей того часу, та і навіть дивимося фільми а там всі такі герої, молодці, але ніхто не подумав поглянути з іншого боку на ситуацію. Ви надихнули мене на глибокі роздуми.
Анастасія Пармська, було і таке
і людей просто з ментальними проблемами замикали просто в кошмарні лікарні, я колись читала як в Італії з цим було і як один лікар боровся щоб цю систему реформувати
21 ну скільки можна вже про того Макса, угомоніть маму, будьласка
Анастасія Пармська, Мами іноді бувають реально невгомонні)
Так дати дівчині гроші на записник, бо він бачив що вона заслуговує на інше, гарний вчинок, і на цих листах залишився не тільки її почерк а і сльози...
Анастасія Пармська, Таааак)
Штани щирочезні і кофти теж, тут я цілком згодна з Олею, теж не розумію)))) але то таке))) кожному своє)))
Анастасія Пармська, але хоча б не та мода яка в моєму дитинстві в 90х - мороз, сніг, капець, ожеледиця, а дівчата в міні, капронових колготках і на підборах, щоб хлопцю сподобатися)
Ох, і мама " з милим і в шалаші рай" , мені б такі розмови не сподобались би
Анастасія Пармська, Та мені б теж)
15 Вибачте але Люсіль ковбасить конкретно, я аж сама почала перейматися за неї, бідна дівчина...
Анастасія Пармська, ну звісно, її виховали в таких жорстких рамках, і тут взяти залипнути на одруженого)
12 ох а наша Люсіль то в свої 15, здається поклала око...
Вень Чжулун, Єх, кохання це така дивна штука...
Я вірю в Олю, в неї все вдасться, а з таким чоловіком, з його підтримкою напевно.
Анастасія Пармська, Є таке)
Стосунки у Ярослава і Олі такі ніжні, вони дійсно створенні один для одного, але зазирни в кінець щоденника, підстрікало))) хоча я б зазирнула)))
Анастасія Пармська, любов до спойлерів - біда читача)
Знайомство з генералом цікаве, і він і правда добра душа)
Анастасія Пармська, ага, крассава) ще одна цілком реальна історія: знищив документи, по яким людина мала піти під воєнний суд, тому що був впевнений що докази фальшиві і звинувачення несправедливе. Хоча міг сам піти під розстріл, якби кур'єр з правильними доказами не приїхав)
А свекруха турецькі фільми переглядає))) для мене велике здивування, що наша Люсіль пізніше буде музою Оноре де Бальзака, і в мене питання чи в книгу покладена якась правдива історія? Бо пишете так ніби це дійсно відбувалося))
Анастасія Пармська, ага, я працювала і орала, тому що перед підходом до теми я була в курсі що історія складна, але чим більше я заглиблювалась тим більше орала "ну як блін так можна з людиною?!"..
Ох ці чоловіки, в Ярославі впізнала свого, який теж зранку обов'язково шукає купу різних речей))) та ще й доводиться допомагати)
Вень Чжулун, Ой, ахах, за кетчуп прям переді мною, правда)))
Є звісно не добрі люди такі як Сесіль, але добре що є такі як П'єр, і заспокоїв і запропонував допомогу, дівчинці важкувато
Анастасія Пармська, так, звісно, всі люди різні
А дівчинка і справді наче в рай потрапила, гарне відношення від господарів, я звісно не знаю як будуть далі розвиватися події, але обов'язково читатиму далі
Анастасія Пармська, взагалі і в реальній історії генерал Жюно мав репутацію людини дуже реагуючої на чуже горе, особливо землякам роздавав гроші так наче гаманець бездонний. І за життя отримував всього трохи менше ніж імператор собі залишав, але після його смерті залишились копійки)
Ви мені розкрили очі на професію психолога, я навіть ніколи не задумувалася про це, але ви праві
Анастасія Пармська, Робота з людьми має свою специфіку...
Ох, я наче сама побувала в Парижі 1800 року, ви так гарно передали те життя, здається наче дрібниці але це захоплює читача, я теж чомусь одразу подумала, що Люсіль молодша)
Анастасія Пармська, Дяяякую)))
Привіт з марафону Елани, добралася вже і до Вашої книги) звісно я про неї вже читала в блогах і не раз, і доречі вона вже була в мене в бібліотеці))) праця перекладача - важка, особливо коли потрібно прочитати лікарський почерк, і не тільки) у вас як завжди розгорнуті описи, що повністю передають атмосферу і читач відчуває ніби знаходиться поряд. Окремий лайк за колегу Таню, мабуть кожен має на роботі таку жіночку)
Анастасія Пармська, Дякую)) праця перекладача, особливо медичного, це майже щодня пригоди не відходячи від ноутбука)))
Радію, що не помилилась в пані генералі
Аліс Веро, о да... він, звісно, косячив чимало, але завжди усвідомлював що підставляти слабших і беззахисних дуже поганий дзен)
Усі певні, що між ними щось було. І тільки Люсіль досі не розуміє, що саме має бути)
Юлія Манюта, Ага))) всі додумали, одна вона не в курсі...
Мабуть, у минулому все ж люди були сильніші і витриваліші, бо не було усього цього комфорту, який розпещує.
Олена Лук, от якраз історія в арці минулого про те що ні - вірогідно що це один з перших кейсів птср...
Не піддастся Оля спокусі зазернути в кінець книги про Люсіль і генерала) бо ж потім не цікаво буде читати.
Олена Лук, нє, жіночка в нас стійка, загартована роботою)
Перші пів сторінки нового розділу я просто ледь не вмерла від радощів. Це було неймовірно!
Юлія Манюта, Дякую)))) це і моя улюблена сцена))))
50. Цікаво, як по-різному люди бачать одну й ту саму людину. Для Люсіль генерал - чоловік, якого вона поважає і за якого щиро хвилюється, а майор Готьє судить про нього за походженням і грошима. Особливо сподобалася історія з пралею. Такі вчинки говорять про людину значно більше, ніж її звання чи статки.
Natalia Borysova, О так, кожному своє...
А до того ж, у чоловічих колах пліткують не менше, ніж жінки - хоча чоловіки не люблять це визнавати)
48. Стільки тепла в простих деталях! І водночас цікаво, що саме Оля знайде в записах далі. Адже ми вже знаємо, що за такими щасливими митями може ховатися зовсім інша історія.
Natalia Borysova, Далі всяке буде)))
50. Люсіль переживає через падіння генерала з коня. Особливо той момент, коли вона згадує, як він читає казку маленькій Жозефіні. За його суворістю відкривається зовсім інша людина. І так хочеться, щоб із ним усе було добре.
48. Як же життєво описані ці вечірні обіцянки собі більше не засиджуватися за роботою! А потім ще одна сторінка, ще один розділ - і знову ніч. Сподобалося, як Ярослав турбується про Олю навіть крізь сон. У таких маленьких буденних моментах іноді відчувається набагато більше любові, ніж у гучних зізнаннях.
Natalia Borysova, Оце "ще одна сторінка" - такий самий самообман як "з понеділка точно веду здоровий спосіб життя" і "нє, оцей шматочок піци точно останній")
49. Стільки всього змінюється в житті героїв. Івонна отримала нову посаду, Луїза знайшла себе в театрі, а от за Маргариту тривожно. Особливо момент, коли пан читав листи від матері й не міг визначитися, чи їхати. Відчувається, як особисті переживання переплітаються з подіями того часу.
От тепер я засмучена. Чомусь була впевнена, що з паном у Люсіль буде щось на кшталт дружби, бо вона його розуміє краще всіх і він це бачить
Але з її побожністю і його великодушність й благородством далі дружби не повинно б заходити. Тепер хвилююсь. Вся надія на те, що не помилилась в ньому, в його благородстві
Аліс Веро, О, далі буде, побачите)
Першу зустріч з генералом Люсіль точно запам'ятає). Не дав розбитися і спіймав, вона опинилася в його сильних чоловічих обіймах. Та ще й яблуком пригостив)).
Олена Лук, повний комплект)))
Я аж закричала вкінці))
Вень Чжулун, Ніякого скла, тільки хеппі енд)
На самому цікавому обірвалась розповідь...
Вень Чжулун, Та претензій нуль) Стільки чекала, то й ще почекаю))
Ооо... Люсіль поїде разом із паном. Щось буде!
Юлія Манюта, ага, чекаємо)
Переклад з " Цинни" чудовий ❤️
Аліс Веро, Дякую!)))
Усміхнулася з того, як Люсіль розповідає про сеньйору Мілагрос, її гостру їжу та уроки торгування. А ще цікаво спостерігати за Єжені, яка потроху відкриває для себе новий світ. У цих листах стільки звичайних життєвих дрібниць, що зовсім забуваєш про двісті років між нами.
Natalia Borysova, Я старалась)
Як же гарно читати враження від океану! Особливо сподобалося, що вона навіть не уявляла, наскільки синьою може бути вода. Через такі маленькі відкриття відчувається, яка вона ще щира й безпосередня. І попри всі труднощі подорожі вміє радіти простим речам.
Natalia Borysova, Оооо, це так!)
45. момент із листами до тітоньки Жюлі завуальовано емоційний. Люсіль сумлінно розповідає, що жива й здорова, але майже нічим не ділиться. Наче навіть на відстані боїться бути відвертою. Цікаво, це через бажання не хвилювати близьких чи вона вже сама відчуває, наскільки змінилося її життя?
Natalia Borysova, Змін чимало, і ці ще не останні)
45 розділ історія з листом Маргарити заінтригувала. Схоже, у дівчини є свої таємниці, про які прислуга поки лише здогадується.
Natalia Borysova, Є таке)
А Беня вже, здається, став повноцінним членом родини! Усміхнулася з його кототерапії. І дуже зворушило, що Ярослав сам запропонував залишити котика. Начебто дрібниця, але саме з таких маленьких спільних рішень і складається відчуття дому.
Natalia Borysova, Як же без кота) захисник від вигорання)
У 44 розділі життєвий момент із роботою Ярослава. Справді, іноді люди так женуться за результатами й термінами, що забувають про власне здоров’я. І добре, що поруч є Оля, яка розуміє його втому й підтримує. Такі звичайні вечори на кухні часом говорять про стосунки більше, ніж будь-які романтичні слова.
Natalia Borysova, Оця гонка за результатами і робить день психолога схожим на зиму в травматології)
43 розділ. Тут зачепив момент із портретом сумної дівчини, яку видали заміж за старого графа. Люсіль одразу згадала Сесіль, і в цьому стільки співчуття. Адже тоді для багатьох жінок шлюб був не особистим вибором, а рішенням родини.
Natalia Borysova, На жаль... а ще більше шкода, що і зараз такі випадки далеко не рідкість, хіба що батьки діють не прямим наказом, а маніпуляціями...
41. Цікаво, як Оля сама себе зупиняє, коли починає дорікати Ярославу. Вона ніби навіть не дозволяє собі засмутитися, бо розуміє, що його робота важлива. Але ж постійно приглушувати власні потреби теж не вихід. Мені здається, їм дуже потрібна відверта розмова, щоб одного дня це мовчазне невдоволення не переросло в щось серйозніше.
Natalia Borysova, у них все буде добре)))
41. відгукнулися почуття Олі. З одного боку, вона розуміє, наскільки важлива робота Ярослава, особливо коли йдеться про людину, яка потребує термінової допомоги. А з іншого — їй теж хочеться уваги, спільного часу й відчуття, що вона не завжди на другому місці. І найскладніше тут те, що ніхто начебто не винен, а образа все одно накопичується.
Natalia Borysova, Проблема типова для сімей, в яких хтось працює в підтримуючій професії...
40. сподобався момент із театром! І те, що Люсіль уперше побачила виставу й змогла хоч ненадовго відчути себе звичайною дівчиною, яка має право на маленькі радощі. Мені здається, Люсіль недарма запам’ятала саме цей сюжет.
Natalia Borysova, Так, для неї це свято і важливий момент)
38. Цікаво, як через звичайні записи Люсіль відкривається зовсім інший бік історії.
Natalia Borysova, дякую *_*
37. відгукнулася тема самотності. Справді, чомусь у суспільстві досі вважають, що людина обов'язково повинна бути з кимось, інакше з нею щось не так. А мені здається, набагато важливіше почуватися щасливою, ніж відповідати чужим уявленням про правильне життя...
Natalia Borysova, згодна)
34. ніжно описані почуття Люсіль до генерала. Особливо зворушило, як вона милується його почерком і мріє побачити його хоча б здалеку.
Natalia Borysova, так, дуже ніжні і невинні почуття)
34. Ох, як же я розумію Олині емоції! Коли вкладаєш у текст частинку себе, навіть кілька слів від видавництва можуть подарувати неймовірну радість.
Natalia Borysova, о так, знайомі кожному автору відчуття!)
33. сподобалася деталь із подарованою книгою. Для дівчини це не просто можливість читати, а ще й відчуття, що хтось побачив у ній більше, ніж звичайну служницю. А от момент із листом від видавництва заінтригував. Невже на Олю чекає неприємна несподіванка? Хочеться вірити, що вона не відмовиться від своєї мрії через першу невдачу.
Natalia Borysova, несподіванка буде швидше приємною)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати