386
Щоденник служниці
Історичний любовний роман
Вень Чжулун автор
В процесі ·
46 стор.
· Регулярно оновлюється
Анотація до книги "Щоденник служниці"
Люсіль була лише служницею в будинку генерала Французької імперії. Її не помічали. Та саме вона бачила все… і роками приховувала власне кохання, не сподіваючись на взаємність.
Через двісті років Оля знаходить її щоденник. З кожною сторінкою минуле оживає дедалі сильніше, змушуючи засумніватися в усьому, що вона знала про «старі добрі часи». Адже за красивими легендами часто ховаються самотність, біль і вибір, який змінює людське життя назавжди.
Через двісті років Оля знаходить її щоденник. З кожною сторінкою минуле оживає дедалі сильніше, змушуючи засумніватися в усьому, що вона знала про «старі добрі часи». Адже за красивими легендами часто ховаються самотність, біль і вибір, який змінює людське життя назавжди.
сильні почутязаборонене коханняісторичний роман
Зміст книги: 17 глав
Останнє оновлення: сьогодні
43 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЛюсіль і пермон приблизно ровесниці
Пацюк Червоній, Дякую) скоро оновлення)
Розділ 11 дуже теплий...
❤️ відгукнулося це просте бажання колись мати власну кімнату й прикрашати її до Різдва. Через такі маленькі мрії героїня відчувається дуже живою.
Natalia Borysova, дякую за підтримку) так, для людини того часу навіть такі мрії були вже чимсь просто ВАУ. Особливо після революції, коли і самі свята були під забороною...
Ох ви й розмахнулись!Сподіваюсь,це буде грандіозна книга,бо тема теж дуже широка.Адже Люсіль згодом зустрінеться з Бальзаком і буде обурена мемуарами Лаури Пермон,які допомагав писати Бальзак,а також група письменників.яких згодом перекупив Дюма-батько
Пацюк Червоній, так, ідея для блогу хороша, тим більше що... не всьо так однозначно)
13.Цікава історія.Іспанці попросили Наполеона допомогти завоювати Португалію.Наполеон запитав"А Гібралтар також візьмемо?""О,Гібралтар це наша мрія,треба англійців із тієї скелі скинути.сильно заважають".Ну й поліз туди Жуно.Лісабон узяв.Навіть невеличку частину Португалії французи та іспанці взяли.Тільки той шматок,який знаходився на Пірінейському півострові,решту території не стали брати.А потім Наполеон каже іспанському королю:"Ну,давай тепер Гібралтар брати"."Та потрібен час,треба зібрати армію"."Ах,значить,на велику територію Португалії час непотрібен,а на гібралтар потрібен?"розлютився Наполеон.І додав"Та ти не король,а нахаба і зрадник,мої люди,виходить,дарма загинули.Ну начувайся!!!"І став завойовувати Іспанію.Король посварився з сином.Наполеон вирішив,що вони обоє погані королі,і поставив королем свого брата.Щоправда,брат з Іспанією не впорався.А англійці тоді на Пірінейському півострові покусали французів
Пацюк Червоній, Ех, так, політика складна справа... хоча бідна Люсіль дивиться на весь цей дурдом виключно зі своєї точки зору, що любов всього її життя образили *__*
11.Що,ніхто не розсипався?Та від тебе просто приховували.А банди з фронтовиків у 1945 були.А як жінки за мужиків воювали.
Пацюк Червоній, як покопатися в історії, то випадків про "розсипалися" маса)
до речі як виявляється і про вигорання від бюрократії ще якийсь середньовічний чиновник у щоденнику писав, що "який сенс в переписуванні по сто раз одного й того самого")
Читається на одному подиху )
Natalia Borysova, дякую)))
У розділі 6 атмосферно передано життя великого будинку - його метушню, запахи, звуки й постійний рух. Особливо цікаво спостерігати за всім очима Люсіль, для якої цей світ поки зовсім чужий. Відчувається, що попереду на неї чекає багато відкриттів ❤️
Natalia Borysova, справді, бачити їй буде що)))
11.Оооо,наш старий знайомий з книги"Їх власний шлях"!
Пацюк Червоній, деякі персонажі з попередніх книг промелькнуть в кадрі ))
Дуже шкода Люсіль, 15 років дівчинці, а вже стільки пережила і так багато працює(
Ларія Ковальська, так, в ті часи доля жінок в будь-якій верстві була нелегкою... і причому Люсіль ще прийнаймні пощастило потрапити в будинок хазяїна, який платив людям більше ніж в середньому по місту (і це правда, що штат був майже царський не через потребу чи амбіції, а "людей шкода, ну куди їм іти після всього трешу що творився"). А так жінкам залишалось або заміжжя, або майже каторжна праця...
Вітаю з марафону «Прочитай мене». Перш за все хочу відзначити легкий і зрозумілий стиль написання авторки. Текст читається легко, на одному диханні. Але в той же час він наповнений дрібними деталями, які створюють ефект занурення в історію. В книзі ми бачимо дві сюжетні лінії — сучасну та історичну. Вони обидві живі, просякнуті тонким психологізмом. Мені часто впадають в око певні історичні невідповідності. Тут їх немає. Ви пишете про Францію початку ХІХ ст. немов про знайомий світ сьогодення. Цьому просто віриш. Подобається й сучасна пара — Оля та Ярослав. Такі вони милі, дружні. Дуже цікаво, що ж підготовано далі для них. Маю певні припущення, висловлю їх пізніше в окремому блозі.
Лєна Міле, дякую за відгук ❤️❤️❤️ рада, що вам прийшлось до душі ❤️❤️❤️
Дуже цікава робота в Олі) А оце велике завдання, то взагалі інтригує...
Ларія Ковальська, робота - вайб "Доктора Хауса", ага))) з епікризами не засумуєш)
* продовження відгуку *
**Марафон Елани Чунту**
Історична лінія теж чіпляє: детально прописані побутові подробиці (сорок п'ять франків платні, мішечки кави під замком, пиріг з індички як розкіш) створюють відчуття достовірності, а не декоративної «історичності». Щоденникові записи Люсіль від першої особи — гарний прийом, бо дають дитячий, наївний погляд на речі, які дорослому читачеві одразу видно як тривожні (генерал дарує франк, «землячка його світлості»).
Загальне враження: це «дорослий» і тонко написаний роман— без зайвого пафосу, з увагою до дрібних деталей і теплою, невимушеною інтонацією між Олею і Ярославом. Дуже хочеться дізнатися, як саме перетинаються дві лінії і чи вдасться уникнути того сумного фіналу, якого боїться Оля для Люсіль.
Аліс Веро, Дякую за підтримку))) невдовзі продовження))))
Вирішила не чекати закінчення книги і написати відгук по 10 главам, які є наразі. На стільки цікава книга, дуже тепла й тонка, що дуже раджу починати її читати всім бажаючим. Сподіваюсь, що їх буде багато.
Структура, яка цікаво влаштована
Тут дві лінії: сучасна пара, Оля і Ярослав, і паралельно — щоденник/історія Люсіль, служниці в Парижі 1800 року. Спочатку не одразу зрозуміло, як вони пов'язані (Оля перекладачка, і схоже, паралельно щось «на потім» занотовує — можливо, сама пише цей роман про Люсіль), але цей прийом «історія в історії» працює на атмосферу: сучасна лінія дає передих і тепло, історична — драму й контраст епох.
Що найбільше сподобалось
Побутові деталі сучасної лінії дуже живі й невимушені — повідомлення від координаторки Ліди, розчинна кава «Маккофе», жарт про батьків, які «п'ють натуральну і найдорожчу». Це не виглядає штучно, це справжня фактура буднів фрилансерки-перекладачки. Особливо гарна сцена №4, де Оля заспокоює Ярослава уві сні — ніжність передана через дотик, а не декларативно («Кицюню, не йди» — дуже жива репліка).
* Продовжу далі в окремому пості*
Аліс Веро, Дякую)))))))
Ще не читала, тільки відкрила, обкладинка дуже гарна. І зацікавила анотація. То ж книга в бібліотеці починаю знайомитись з нею ❤️
Алекса Шаная, ❤️❤️❤️ дякую)
Прочитала всі 9 глав, що є наразі. Подобається все більше і більше. Особливо та частина, яка стосується Люсіль. Читаю і хочеться сказати " Вірю"
Аліс Веро, дякую))) історична частина і моя улюблена) але сучасна потрібна не тільки як обрамлення, а й для того щоб читачу було легше коли в історичці посиплеться скло)
Прочитала перші 5 глав. Дуже подобається. Легко читається й цікаво. Дві історії з різного часу й різних країн. У мене один з детективів теж має подібну історичну вкладку))
Вень Чжулун, ✨❤️✨
З нетерпінням чекатиму продовження. Дуже цікаво.
Аліс Веро, дякую) наступний розділ завтра)
Книгу побачила на марафоні Елани Чунту ( Прочитай мене), який лише розпочнеться з 9.08, обрала її відразу і розпочала читати.
На цьому марафоні мені повинні призначити 2 книги, обидві вже обрала. Часу на 2 книги буде небагато. Отже сподіваюсь, що мій власний вибір якось буде враховано.
Тим часом продовжу читати" Щоденник".
Аліс Веро, дякую))) дуже рада, що книга зацікавила)
За що я люблю твої твори -- за твою природність, чесність перед своїм "Я".
Peter Cooper, Дякую))) хоча б у книгах можна не прикидатись)
Цікаво. Чекаю на продовження.
Вілена Озерська, дякую)
Щиро дякую за рекомендацію до моєї книги❤️
Аліса МОР, ❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою! ❤️
Лана Нова, Дякую)
Вітаю з новинкою! Успіхів! Запрошую на свою сторінку)
Олександр Олджі, Дякую)
❤️❤️❤️
Яра Крихта, дякую за підтримку ❤️
Чудовий початок, дякую)
Аліса МОР, ❤️❤️❤️
Розділ 2
Такі історії одразу змушують перейматися долею героїні. Уже з перших сторінок хочеться вірити, що після всіх випробувань Люсіль знайде своє щастя
Вень Чжулун, )))))
Розділ 3
Читається дуже легко, а діалоги звучать природно й живо. Особливо сподобалося, що за звичайною розмовою відкриваються непрості людські переживання. Саме такі деталі роблять героїв близькими й змушують читати далі...
Natalia Borysova, дякую)))
Вітаю з новою книгою! Успіху!
Peter Cooper, дякую)
Вітаю з новинкою!)
Руслан Баркалов, дякую)
Вітаю з цікавою новинкою✨
Юлія Куліш, дякую)
Вітаю з новинкою =^-^=
Ulyana Summers, дякую)
Вітаю з новинкою ❤️
Natalia Borysova, дякую)
Вітаю з новиночкою ☺️❤️
Оксана Павелко, дякую)
це продовження книги "Їх власний шлях"?
Пацюк Червоній, не продовження, але історична арка - +/- в тому ж таймлайні)
Вітаю з новинкою! ❤️
Morwenna Moon, дякую)
Щасти вам! Натхнення!❤️❤️❤️
Яра Крихта, дякую)
Клас, дуже інтригує. Додала в бібліотеку, щоб обов'язково прочитати. Вітаю з новинкою!
Сандра Мурмайт, дякую)
Вітаю з новинкою ❤️
Лея Дар, дякую)
Вітаю з новинкою!
Марія Залевська, дякую)
Щиро вітаю з новинкою))
Лія Лореляйн, дякую)
Вітаю з новинкою! ))
Крісті Ко, дякую)
яка гарна обкладинка) з початком!
Маргарита Хольська, дякую)
Вітаю з новинкою! Дуже цікава анотація!
Асея Мітрель, дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати