3 355
Щоденник служниці
Історичний любовний роман
Вень Чжулун автор
В процесі ·
154 стор.
· Регулярно оновлюється
Анотація до книги "Щоденник служниці"
Люсіль була лише служницею в будинку генерала Французької імперії. Її не помічали. Та саме вона бачила все… і роками приховувала власне кохання, не сподіваючись на взаємність.
Через двісті років Оля знаходить її щоденник. З кожною сторінкою минуле оживає дедалі сильніше, змушуючи засумніватися в усьому, що вона знала про «старі добрі часи». Адже за красивими легендами часто ховаються самотність, біль і вибір, який змінює людське життя назавжди.
Через двісті років Оля знаходить її щоденник. З кожною сторінкою минуле оживає дедалі сильніше, змушуючи засумніватися в усьому, що вона знала про «старі добрі часи». Адже за красивими легендами часто ховаються самотність, біль і вибір, який змінює людське життя назавжди.
сильні почутязаборонене коханняісторичний роман
“Чи може кохання, про яке мовчали все життя, заговорити через двісті років? Історія про почуття, які так і не наважилися відкрити, але які виявилися сильнішими за час, забуття і навіть саме життя.”
Зміст книги: 68 глав
Останнє оновлення: сьогодні
81 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДенис мене здивував своїм ставленням до Олиних мрій (це роздвл 13). Особливо тим, як легко він уже розпланував її майбутнє: робота секретаркою, сім'я, діти, а творчість - десь потім, якщо залишиться час. І найцікавіше, що сам він, здається, щиро вважає це турботою про їхнє спільне майбутнє. А от історія з видавництвом додає інтриги. Цікаво, чи наважиться Оля знову спробувати себе в письменництві.
Natalia Borysova, Саме образливе, що турботливими таких чоловіків вважає і суспільство: "та він же серйозний, надійний, вміє рахувати гроші"((
Привіт ще раз! ❤️ У мене була досить тривала перерва і в написанні власних книг, і в коментуванні історій, які я встигла прочитати частково або повністю. Зараз дуже хочеться повернутися до тих розділів, з якими вже познайомилася, поділитися своїми враженнями й потихеньку рухатися далі. Не хочеться залишати прочитане без відгуку )
Natalia Borysova, Чудово! Дуже дякую за відгуки!)
Цікаво, чи справді Луїза бачить те, чого поки не помічає Оля, чи просто дивиться на ситуацію крізь власні упередження? Адже іноді ми так звикаємо шукати прихований підтекст у чужих вчинках, що навіть звичайна доброта здається нам підозрілою. Хоча й надмірна довірливість теж буває небезпечною. Поки що я б не поспішала з висновками. ))
Мені було б дуже цікаво почути вашу думку про мій роман «Там, де завмирає пульс». Якщо матимете час і бажання познайомитися з моєю історією, буду рада вашим враженням. ❤️
Natalia Borysova, Ну, реалізм і здорова настороженість нікому не заважали, тим більше що в ті часи не дуже хороших історій вистачало)
Вашу книгу прочитаю )))
мені сподобався момент із яблуком у розділі 7 )) Начебто така дрібниця - пригостив, поговорив, виявив трохи уваги. А Оля вже лежить у ліжку й згадує його зріст, сильні руки та запах лавандового мила. Ох, здається, хтось потихеньку закохується, хоча сама ще цього не усвідомлює. ❤️
Natalia Borysova, Бідна Люсіль, при її статусі багато і не треба)
Розділ 7. Оце я розумію - спосіб виплеснути емоції! ))) Оля так завзято взялася за клавіатуру, що мені навіть стало шкода ту бідолашну техніку. А якщо серйозно, то іноді справді простіше зануритися в якусь роботу, ніж розбиратися з тим, що коїться всередині.
Natalia Borysova, Ахах, згодна))) я сама друкую стільки і так швидко, що вже встигла замучити рідну клавіатуру ноутбука (та правда витримала років 10), витерти літери на новій, купити наклейки і вже і з тих бідних наклейок зробити мотлох))
У житті часто буває, що близькі люди начебто бажають нам добра, але чомусь уявляють наше щастя зовсім інакше, ніж ми самі. І найскладніше, мабуть, не просто відстояти свою мрію, а не почати сумніватися в ній після чужих слів. Особливо коли ці слова говорить людина, яку любиш. Адже іноді достатньо однієї зневажливої фрази, щоб надовго відбити бажання пробувати. А потім доводиться заново вчитися вірити в себе.
Думки до розділу 13.
Приємна вийшла Люсіль. Мені подобається, що вона поводиться природно, а не намагається всіма силами привернути до себе увагу. А от коли читаєш про Олю, відчувається зовсім інша манера оповіді. Подобається)
Юлія Козир, Дякую))) ага, Люсіль хороша дівчинка, хоча в усьому що стосується її коханого - вперта як слон африканський)))
Щоразу не можу дочекатись продовження. Ну хоча б тепер вже ясно, що за майора не пішла. І то добре))
Аліс Веро, Ахах, хіба ж би Люсіль погодилась, якщо так закохана)))
Сама анотація дуже чуттєва…
Задумалася скільки ж у світі історій кохання, про які так ніхто й не дізнався? Скільки почуттів залишилися невисловленими лише тому, що хтось боявся зізнатися, не мав права чи просто не наважився?
А тут ціле життя, сповнене мовчазної любові, і щоденник, який через двісті років нарешті отримує свого читача. Мені особливо відгукнулася думка про те, що за красивими легендами минулого можуть приховуватися зовсім інші історії — не такі романтичні, зате справжні, зі своїм болем, самотністю та непростими рішеннями.
Natalia Borysova, Дякую за відгук! Справді, почуття, яке не має права не те що на висловлення, а навіть на існування - трагедія для закоханої людини... і за "очевидними" оцінками ховаються багато непростих подробиць...
https://booknet.ua/blogs/post/447761
Посилання на мій блог.А в ньому посилання на марафон Елани Чунту
Пацюк Червоній, ))))))))))))))))
Чудова історія! Успіху)
Олеся Тиха, дякую)
Успіху в книзі
Анастасія Чепіжко, Дякую)
Успіхів книзі❤️❤️❤️
Тея Калиновська, Дякую)
❤️успіхів книзі
Солеста Бескид, Дякую)
Майор Готьє... Я зараз речима в екран кидатись почну, який покидьок. Щоб йому Дракони голову відкусили..
Драконокрила Ешу, ахахахах) нічого, знайдеться і на нього управа )))
42.Як я й писав.Іспанці попросили французів розгромити Португалію.Кажуть,що їм необхідно трохи Португалії та Гібралтар.І французи допомогли,зайняли,щоправда,не всю Португалію,а тільки ту частину,яка знаходиться на Піренейському півострові.А потім забоялися на Гібралтар іти.Наполеон зрозумів,що його надурили,а тут ще й король із сином посварився з приводу того,хто кращий король.Наполеон гримнув"Обоє йдіть звідси,королем буде мій брат!"Щоправда,іспанці не сприйняли Бонапартів
Пацюк Червоній, та да... але взагалі, кудись посилати людину яка роками писала що всьо, не можу, дайте відставку, мігрень як по графіку - ну такий собі дзен, спільній справі точно ніякої користі...
40.Автор повістей Бєлкіна сашка пушкін плагіатор
Пацюк Червоній, ну що рсн в усіх тирять, ніхто й не сумнівається)
Як же школа Люсіль. Майор бридкий. Тітонька не краще. Більше задоволення приніс би Люсіль навіть заборонний зв'язок із паном)))
Вень Чжулун, Фантастичної безвідмовності? Тобто, якби Люсіль захотіла, то він не відмовив?))
50. Бідна дівчинка на стільки чиста, що нічого не зрозуміла. А тітці аби пристроїти племінницю хоч до кого грошовитого. Але ж бачить, що то за чмо пихате...
Дуже вдала паралель з Олею й Максом
Аліс Веро, все як в житті - нормальній людині "чмо пихате", а тітонькам старшого покоління - "так у нього ж зарплааааата"...
Якийсь цей майор мутний та й натяки його бридкі. Що ж там далі буде. Щось я хвилююся за Люсіль.
Вілена Озерська, є такі чоловіки, які будь-що сприймуть за натяк на "обставини"...
Дуже люблю історії, де минуле відкривається через листи або щоденники ❤️ Тут особливо зачепила Люсіль — людина, яку нібито ніхто не помічав, але саме вона бачила набагато більше за інших. А ще таємне кохання, двісті років між героїнями й поступове руйнування красивої картинки «старих добрих часів»…Буду рада взаємній підтримці та знайомству на Booknet
Irena Duke, дякую! підписалась на вас)
Люсіль стає все кращою в моїх очах. Рада, що вона таки послухала поради генерала і вирішила побачити світ. Діє в межах своїх невеличких можливостей. Це буде похвально!
А я хочу більше взаємодій з генералом. Подобається мені їхня пара (
Юлія Манюта, Ну так, хороший мужчина, не порадив би того, що було б на шкоду)))
Цікава анотація. Гарний буктрейлер. ❤️❤️❤️
Крісті Ко, Дякую)))
Вітаю! Я б воліла написати коментар вже по прочитанню - бо в процесі воно якось не тойво. Але правила є правила) Дочитала до народження дитини графа. Маю сказати, що задум подобається, мова легка і персонажі викликають довіру. Єдине - занадто вже Люсіль освідчено пише, як на селянку. Складні речення, ніби вона вихованка монастиря, а не дівча, що ходило до сільського священника. Можливо, я помиляюсь, але якщо не всі її товаришки вміють читати, то дивно, що вміє вона - адже її родина була бідна. Можливо, краще зробити священника якимось родичем?
Дієз Алго, Так, коли я була на екскурсії по шевченківським місцям, екскурсовод розповідала, що батьки і дід Шевченка були грамотні, читали. Але була і історія з правами на дім, яка дуже підкосила і морально і фінансово (хата до того належала жителю села, який зник безвісти).
Щодо грамотності прислуги ще, до речі - Лаура д"Абрантес, на мемуари якої я багато в чому орієнтувалась, розповідає історію своєї найближчої покоївки Маргарити (це теж надалі в книзі буде) то між іншим згадує і те, що та дівчина вміла і читати, і писати, а за час служби навчилася багато чого притаманного колу шляхетних панночок. Поки не буду спойлерити чим там закінчилось. Хоча служниця прямо при особі господині дому - це вже на один щабель вище.
А от англійська письменниця Кетрін Куксон - початку ХХ століття, і сама починала з прислуги, досить часто в книгах згадує що лорди і леді хотіли прислугу чим неосвіченіше, тим краще, особливо жіночу.
Я, звичайно, не експерт, тож поцікавлюся. Яся ж не психіатр навіть. Невже психологів так терміново викликають на роботу, як і хірургів? Невже розмова з пацієнтом не може почекати до ранку? З урахуванням, скільки в Україні психологів, які приймають у вільному графіку за гроші
Юлія Манюта, ну, в будь-якій сфері є люди, які дійсно або не можуть сказати "ні" коли хтось просить "завал/горить/для знайомого/за рекомендацію" або трудоголічно заробляють, хапаючи все від чого відмовився хтось інший. Моя перша психолог, коли в блозі розповідала про свою кар"єру, згадувала як по юності і бажанню розрулити все одним махом бралась і за "ой всьо клієнт не хоче чекати, хоче прям ща", і погоджувалась на формат "консультація + підтримка онлайн протягом обумовленого часу" (потім виявлялось що гроші за такий формат не виправдовували зусиль), на супервізію ходила. Не всі, звісно, на цьому обпікаються, але кому як пощастить)
Дуже мені імпонує генерал. Про нього наче і вся розповідь Люсіль, але мало взаємодій. Та він такий чуттєвий, добрий, розуміючий. Якщо він зійдеться з Люсіль, я не здивуюсь. У житті люди частіше за все шукають коханців, які цінують їх, а не зневажають, як робить його дружина. З іншої сторони, Люсіль така сіра мишка, настільки ж вона дратує. Єдине, що мені подобається в ній, – це жага до розвитку: читає, цікавиться картинами, віршами. Хоч і на своєму рівні. Ім'я в кота прикольне))
Юлія Манюта, Дякую за відгук! Ну, що взаємодій мало, різниця в статусі... все в рамках епохи.
*та й ірл в історії шикарний і добрий мужчина стільки не відмовляв жінкам, що десь на середині списку в мене виникло питання - як він при такому графіку встигав службові обов"язки і десяток хобі)))*
А Люсіль - навряд чи при своєму походженні і вихованні вона могла б думати так, як сучасні дівчата))
Подача та сам задум дуже захоплює) Успіхів!
Софі Вален, дякую!))))))
Нарешті зібралась почитати щось із Вашого. Буду відписувати по мірі прочитання.
Юлія Манюта, дякую)))
32
Так, вже запахло женихом для Люсіль... Навряд чи з цього щось вийде, поки її серце переповнене любов'ю до генерала. Але раптом хлопчина якось зможе відволікти, дати реальне майбутнє... Пишу й сама у це не вірю.
Аліс Веро, нуууу, спойлерити не буду, тим більше що ще з десяток розділів сама Люсіль буде вибирати між одним хорошим і другим хорошим)
Най бережуть вас Дракони з такими любовними романами!)
Чесно, історичні романи зазвичай мене лякають, бо не дають розслабитися. Але це зовсім не той випадок. Мова легка і динамічна, то я проковтнула 80 сторінок за два дні. Мені було якось сумно і неочікувано побачити це "далі буде". З нетерпінням чекатиму на продовження!
Оля і Ярослав просто бусінки, за ними неможливо спостерігати без посмішки.
Лінія Люсіль і генерала напружена в настільки багатьох сенсах, що мені тут точно не вистачить символів.
Окремо хочу відмітити, що ви піднимаєте справді важливі теми.
Мені варто було це прочитати)
Драконокрила Ешу, Дякую))) оновлюю регулярно, так що скоро дізнаєтесь, як і що *_* в блозі ще й візуал є)))
Глибоко, цікаво, захоплююче...
Peter Cooper, Дякую!)))
я би дуже хотіла дочитати таку цікаву історію
Mary, дякую!!!))) оновлення майже щодня)
Цікава і дуже захоплива.
Mary, Дякую)
Дуже цікава книга.
Mary, Дякую)
може, у Люсіль із Жоржем склеїться?
Пацюк Червоній, доля Люсіль бродить поряд, але не Жорж) вгадуємо далі?)
Люблю історичні романи)) там особливий вайб) бажаю легкого написання! ❤️
Джулія Блеквуд, Дякую!))))
Переклад Корнеля просто чудовий! Ви ще й гарний поет❤️❤️
Аліс Веро, дякую ❤️❤️
18.Ох і відмазка.Оля якраз тоді серцю й наказала викреслити Макса!
Пацюк Червоній, раціоналізм рулить - людина може спокушати зовнішнім шиком і багатством, але якщо мозок підказує що хорошого з цього не буде, треба слухатись)
Люсіль і пермон приблизно ровесниці
Пацюк Червоній, Дякую) скоро оновлення)
Розділ 11 дуже теплий...
❤️ відгукнулося це просте бажання колись мати власну кімнату й прикрашати її до Різдва. Через такі маленькі мрії героїня відчувається дуже живою.
Natalia Borysova, дякую за підтримку) так, для людини того часу навіть такі мрії були вже чимсь просто ВАУ. Особливо після революції, коли і самі свята були під забороною...
Ох ви й розмахнулись!Сподіваюсь,це буде грандіозна книга,бо тема теж дуже широка.Адже Люсіль згодом зустрінеться з Бальзаком і буде обурена мемуарами Лаури Пермон,які допомагав писати Бальзак,а також група письменників.яких згодом перекупив Дюма-батько
Пацюк Червоній, так, ідея для блогу хороша, тим більше що... не всьо так однозначно)
13.Цікава історія.Іспанці попросили Наполеона допомогти завоювати Португалію.Наполеон запитав"А Гібралтар також візьмемо?""О,Гібралтар це наша мрія,треба англійців із тієї скелі скинути.сильно заважають".Ну й поліз туди Жуно.Лісабон узяв.Навіть невеличку частину Португалії французи та іспанці взяли.Тільки той шматок,який знаходився на Пірінейському півострові,решту території не стали брати.А потім Наполеон каже іспанському королю:"Ну,давай тепер Гібралтар брати"."Та потрібен час,треба зібрати армію"."Ах,значить,на велику територію Португалії час непотрібен,а на гібралтар потрібен?"розлютився Наполеон.І додав"Та ти не король,а нахаба і зрадник,мої люди,виходить,дарма загинули.Ну начувайся!!!"І став завойовувати Іспанію.Король посварився з сином.Наполеон вирішив,що вони обоє погані королі,і поставив королем свого брата.Щоправда,брат з Іспанією не впорався.А англійці тоді на Пірінейському півострові покусали французів
Пацюк Червоній, Ех, так, політика складна справа... хоча бідна Люсіль дивиться на весь цей дурдом виключно зі своєї точки зору, що любов всього її життя образили *__*
11.Що,ніхто не розсипався?Та від тебе просто приховували.А банди з фронтовиків у 1945 були.А як жінки за мужиків воювали.
Пацюк Червоній, як покопатися в історії, то випадків про "розсипалися" маса)
до речі як виявляється і про вигорання від бюрократії ще якийсь середньовічний чиновник у щоденнику писав, що "який сенс в переписуванні по сто раз одного й того самого")
Читається на одному подиху )
Natalia Borysova, дякую)))
У розділі 6 атмосферно передано життя великого будинку - його метушню, запахи, звуки й постійний рух. Особливо цікаво спостерігати за всім очима Люсіль, для якої цей світ поки зовсім чужий. Відчувається, що попереду на неї чекає багато відкриттів ❤️
Natalia Borysova, справді, бачити їй буде що)))
11.Оооо,наш старий знайомий з книги"Їх власний шлях"!
Пацюк Червоній, деякі персонажі з попередніх книг промелькнуть в кадрі ))
Дуже шкода Люсіль, 15 років дівчинці, а вже стільки пережила і так багато працює(
Ларія Ковальська, так, в ті часи доля жінок в будь-якій верстві була нелегкою... і причому Люсіль ще прийнаймні пощастило потрапити в будинок хазяїна, який платив людям більше ніж в середньому по місту (і це правда, що штат був майже царський не через потребу чи амбіції, а "людей шкода, ну куди їм іти після всього трешу що творився"). А так жінкам залишалось або заміжжя, або майже каторжна праця...
Вітаю з марафону «Прочитай мене». Перш за все хочу відзначити легкий і зрозумілий стиль написання авторки. Текст читається легко, на одному диханні. Але в той же час він наповнений дрібними деталями, які створюють ефект занурення в історію. В книзі ми бачимо дві сюжетні лінії — сучасну та історичну. Вони обидві живі, просякнуті тонким психологізмом. Мені часто впадають в око певні історичні невідповідності. Тут їх немає. Ви пишете про Францію початку ХІХ ст. немов про знайомий світ сьогодення. Цьому просто віриш. Подобається й сучасна пара — Оля та Ярослав. Такі вони милі, дружні. Дуже цікаво, що ж підготовано далі для них. Маю певні припущення, висловлю їх пізніше в окремому блозі.
Лєна Міле, дякую за відгук ❤️❤️❤️ рада, що вам прийшлось до душі ❤️❤️❤️
Дуже цікава робота в Олі) А оце велике завдання, то взагалі інтригує...
Ларія Ковальська, робота - вайб "Доктора Хауса", ага))) з епікризами не засумуєш)
* продовження відгуку *
**Марафон Елани Чунту**
Історична лінія теж чіпляє: детально прописані побутові подробиці (сорок п'ять франків платні, мішечки кави під замком, пиріг з індички як розкіш) створюють відчуття достовірності, а не декоративної «історичності». Щоденникові записи Люсіль від першої особи — гарний прийом, бо дають дитячий, наївний погляд на речі, які дорослому читачеві одразу видно як тривожні (генерал дарує франк, «землячка його світлості»).
Загальне враження: це «дорослий» і тонко написаний роман— без зайвого пафосу, з увагою до дрібних деталей і теплою, невимушеною інтонацією між Олею і Ярославом. Дуже хочеться дізнатися, як саме перетинаються дві лінії і чи вдасться уникнути того сумного фіналу, якого боїться Оля для Люсіль.
Аліс Веро, Дякую за підтримку))) невдовзі продовження))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати