https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1663340670_83.jpg
378
24019
#870 в Жіночий роман
#1702 в Сучасний любовний роман
В процесі: 31 Січ.
141 стор
13.06.2022 — ...
78 коментарів
Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі
УвійтиА я все ще чекаю) Думала якось навіть видалити додаток, бо треба ще вчитись, але рука досі не піднялась. Тому все ще тут і все ще чекаю на продовження))
Olha Myslynska, теж так думаю))) дякую)))
Стомилася чекати на продовження, тому прощаюся з вами, нехай для мене ця історія закінчиться на тому, що вже є. А вам побажаю натхнення.
Ельша, Дякую) коли вона буде дописана висітиме тут безкоштовно, зможете дочитати, якщо буде бажання)
Вусатий жук це точно! Краще й не опишеш. Мені він геть не подобається, а з кожним розділом це відчуття ще й посилюється. Щось задумав, точно кажу!
Але й Алекс ніби фори йому не дає, теж знає, як класно провести день. Взагалі дивно, що вони досі змагаються за дітей, видно, що перевага на боці Нани та Алекса.
Наталія Косенко, Сподіваюся, з боку Алекс та Нана навіть збоку виглядають як справжня закохана парочка, що й не підкопаєшся))
Дякую вам за продовження! Чекала його з нетерпінням!! Дуже цікаво читати та спостерігати за цими героями та їхніми почуттями.
Olha Myslynska, Дякую дуже за відгук)))
Вони такі милі поряд. Алекс аж ніжнішає поряд з Наною, з нього падає його шкарлупка непробивна, вона дістається до його серця. І він дуже гарно до неї ставиться. Так чуттєво, можна від цього розтанути)
Наталія Косенко, О, точно, все для фіналу)
Мені Юля подобається. Навіть попри те, що мені бажалося б, щоб Алекс був з Наною, Юля чудова людина, чудова подруга і взагалі) такий прекрасний, вільний, розкутий персонаж, від якого просто кайфуєш, коли читаєш)
Незвані гості. Здогадуюсь хто, але поки тримаю себе в руцях. Коли побачила, що є прода, ледь зі стула не звалилася на радощах) тому чекаю ще! *згодна чекати, скільки там треба*
Selene Evance, Дякую ❤️❤️❤️
Ох, все можна, звісно , пережити...
Але... Але...
Наталка Черешня, Сподіваюсь, що пережити можна справді все)
Нана сама як маленьке сонечко для Алекса) така мила і тендітна. Не знаю, що він бачить і чим керується, але сподіваюся, що вона для нього більше ніж тітка для малят і сестра найненависнішої жінки у його світі.
Selene Evance, Він ще сам сумнівається, та думаю знайде відповідь)
Щиро рада за Алекса, що переміг (ну хоч частково) свою образу на батька!
Як він переглядає подарунки і при цьому відчуває позитив - дуже відновлююче почуття!)))
Lyudmila Sokolova, Він ще не зовсім пробачив, проте потроху відпускає образу. Сестру Нани він ще поки терпіти не може, а от до батька почуття трохи змінилися.
Ще трохи незрозуміла позиція Юлі, та її ставлення до Іванни. Що значить її фраза "я віддячую Сашкові його монетою"!?
Lyudmila Sokolova, Далі буде видно))))
Ох, Нана накручує сама себе, такий собі комплекс меншовартості)
Думаю, що вона впорається з допомогою близьких людей та друзів!
Lyudmila Sokolova, теж на це сподіваюсь)
15-2 дуже цікавий настрій склався - тумба з подарунками, як символ несправджених надій, реакція Алекса, емоції Нани...
Lyudmila Sokolova, Ледь не плакала, коли писала цю главу. Бо довго налаштовувала себе на цю тумбу. І не дарма вона біля самого виходу з будинку, аби спогади були поряд, проте не проникли далі в життя і в будинок.
13-2 так щемко описані почуття Нани, і світло і трохи сумно, дякую, Наталіє, за творчість!
Lyudmila Sokolova, А вам за коментарі дякую! Дуже тішить, що вам подобається)))
Вражена історією Нани, таке маленьке і такі важкі події в житті! Шкода дівчат та їхню маму!
Lyudmila Sokolova, Їхня мама зробила свій вибір, а от дівчаток мені було справді дуже шкода. Вони були малими і не могли обирати...
Пані авторко, на сторінці 5-1 добряче невичитаний шмат тексту трапився)))
Ну я здогадалася по розповіді про що там, але краще поправити)
Lyudmila Sokolova, Я була б дуже-дуже вдячна, якби ви детальніше трохи написали, що саме вам здалося заплутаним і невичитаним. Переглянула і в тексті все, як і задумувалося) Але думка ваша мені справді цікава, тому чекатиму на відповідь)
Цікава розповідь, непрості стосунки вимальовуються у Алекса та Нани, йому важко не переносити на неї свою неприязнь до її сестри та дитячої травми в стосунках з батьками...
Але сподіваюся на краще)
Lyudmila Sokolova, дякую за інтерес до книги) теж сподіваюсь на краще)
Коментар видалено
Я так давно чекала на продовження, що аж не повірила. Такий сумний розділ... настрій у Нани такий, як і у мене, мені її так шкода, зараз почну хлюпати носом. Геть не знаю, що вона задумала і чому хоче попрощатися з Алексом. Може, вона думає, що йому краще лишитися з Юлею та близнюками самому, без неї? Але так ще сумніше. Я про таке навіть думати не хочу, ех.
Наталія Косенко, А як буде світло, я завтра прочитаю. Дякую ❤️
О, прийміть найщиріші вітання!!!
Така сумна частина, що надії зовсім мало залишилося на їхнє порозуміння...
Kateryna Shepukhova, далі все буде добре. Вона про інше. Скоро буде продовження і там все вирулиться в ліпшу сторону
Вона ось так просто залишить Алекса?..
Анні Ксандр, так і було задумано)
Нарешті!
Anna Pobegay, Можете привітати мене зі скорим поповненням у сімʼї)) тому і пропадала.
Привіт. Пропоную дружити сторінками. Якщо згодні відстежуйте
Ірен Васильєва, Привіт) залюбки
Ох, а це вже інша справа! Справді, дуже приємна і шокуюча відмінність від першої книги, і я просто зачарована)) чекаю на продовження з нетерпінням:)
Наталія Косенко, Ахах, а я почекаю на продовження :)
На самому цікавому місці )))
Наталка Черешня, Сподіваюсь таких місць буде ще чимало)) дякую)
Теж дуже чекала продовження, та за купою навчання все забуваю написати якийсь коментар. Одужуй і більше не хворій)
Olha Myslynska, Дякую)) дуже рада, що читаєш і чекаєш продовження ❤️
Як же я чекала продовження! Дякую!
Анні Ксандр, Дякую ❤️
Мирного неба ! Думаю що приїхала мати Алекса, яку викликав дядько . Як же так , можливі гроші спливають з рук , та і можна підкласти "свиню" Алексу : він бере опіку над дітьми шльондри , що позбавила його батька . А раптом виявиться, Нана могла навіяти почуття до Аліни ? Вона була дитиною , дуже любила свою сестру і не навмисно "прив'язала" батька Алекса до неї . Це тільки мої припущення , з задоволенням чекаю на продовження !
Любовь Зыгало, Ви так точно підгадали)) тільки це буде трішечки пізніше)) поки що це зовсім інший гість))
Де ж продовження?Я ж так завжди чекала!
Anna Pobegay, Сьогодні буде) прийшло сповіщення, бо редагую книгу й обʼєдную розділи.
Дочитала до кінця доступних розділів... Дивовижна історія... А за подарунки взагалі аж сльози навертались за Алекса та Нану... Дуже чуттєво, дякую.
Наталія Косенко, Чекаю))
Батько просить сина про важкі речі, і я цілком розумію Сашу і його ненависть та не пропрацьовані травми, що ще не скоро відпустять “зраджену дитину”. Бо ми завжди діти своїх батьків.
На мою суб'єктивну думку описи одягу та риси героїв можна розкидати по книзі і видавати читачам опосередковано, щоб не перебивати емоцію та відчуття горя героїв.
Прохоренко Вікторія, Я над цим ще попрацюю) Дякую за думку. Для мене одяг багато чого говорить про стан душі людини, тому акценту увагу, але згодна що не у всіх так і це може трохи збивати.
Діти це окрема любов!
В авторки чудова гра слів, та почуття ритму, чи як це зветься в тексті.
Цитати це окрема історія, ось лише кілька з них:
1)“Жменями до кишень збирав жіночі серця”.
2)“Рак точить зуб на мене вже давненько”.
3)“Сама почувала себе старим черевиком, який забули викинути”.
4)“Будь стійкою, а не розкисай наче желе біля кривдників”.
5)Йде до дідька семимильними кроками.
Сцена з лікарнею дуже чуттєва, а почуття героїв і їх емоції змушують співпереживати. Не могла відірватися, а на кінці другої глави плакала.
Прохоренко Вікторія, Ця історія справді емоційно складна, проте буде щасливий кінець)
Залюбки беруся за читання історії. По ходу буду ділитися враженнями!
Прохоренко Вікторія, Теж так буває))
Ох, по факту мала спинитись ще на четвертому розділі, щоб мати якусь оцінку в межах марафону... Але не можу тепер спинитись. Історія заворожує. Навіть критикувати нічого не хочу))) Читаю далі)))) Дякую за приємні та зворушливі емоції.
Анні Ксандр, Дякую)) коментар дуже настрій підійняв)
Мені надзвичайно подобається історія.Завжди з трепетом чекаю продовження.Надіюся,що буде повністю безкоштовна.Дякую за сьогоднішній день.Розчулена.
Anna Pobegay, Будь ласка)
Спасибі!Дуже чекала.Ще і ще.Будь ласка.Сили та натхнення!
Anna Pobegay, Дякую)))
Дякую :)
Наталка Черешня, І тобі)
Коментар видалено
Дуже цікавий початок книги, гарно прописані герої.
Також красива обкладинка.
Алекс цікавий герой, шкода його батька, а те що йому нав'язали сестру коханки його батька виглядає цікаво.
Читається твір легко, та цікаво.
Але не знаю чи буду продовжувати читати далі оскільки такі твори це не моє, але обов'язково порекомендую своїй дівчині вона таке любить читати.
Удачі вам і натхнення на нові цікаві історії)
Роман Муха, Дякую за коментар)) так, жанр більше підходить жінкам. Буду вдячна за рекомендацію) Вам також успіхів!
Читаю на одному подиху!Ви - талант!Історія життя героїв просто бере в полон!А ваша манера письма- це окрема тема.Дякую!!!
Anna Pobegay, Дякую, що ви в мене є) дуже підтримуєте))
Дякую,дякую за сьогоднішній день!Хай буде спокійною ніч!До зустрічі!
Anna Pobegay, До зустрічі)) планую ще сьогодні невеличку проду викласти, але вже після 12 години)
О, яка класна книга! Починаючи з обкладинки :)
Мене реально захопив початок. Все як я люблю. Трішечки магії, протистояння характерів, складні життєві історії. Відчуваю, далі буде ще кафовіше :)
Анонс прекрасний. Теги - навіть не знаю, може, поміняти на щось "жіночий роман"? Але я не гуру букнета, просто на такий тег ні за що не повелася б читати.
Дякую і чекаю на продовження!
Наталка Черешня, До фентезі книга дуже слабко дотягує)
Спасибі за нову зустріч з вашими героями,а отже,і з вами.Невимовно рада!Все цікаво то інтригуюче.Жду знову!Дуже!
Anna Pobegay, І вам суперового дня)
Дуже вдячна Вам за книгу. Я дуже люблю читати, і книги в такий важкий час, це просто ліки. Слава Україні. Слава героям.
Лд Мк, Героям слава!
Дуже емоційно життєво. Ми,, люди самостійні,,, розумні живемо в своєму, собою ж придумано у світі і з трудом допукаємо сторніх в свій, нами самими,придуманий світ. Тяжко Нані
Лд Мк, Так, їй тяжко, як і будь-кому іншому у своєму вигаданому світі.
дуже цікаво і не звично. глибоко психологічно. Нані дуже важко жити серед людей, а Олександру пощастило, що поруч з ним живе така людина. І я думаю вони допоможуть одне одному жити далі і насолоджуватись життям
Надія Захарченко, Рада, що вам подобається))
Мені надзвичайно подобається
історія.З особливою радістю читаю продовження та хочеться ще і ще.
Anna Pobegay, Дякую ❤️
Мені дуже подобається виклад! Такий неспішний, з багатьма деталями і об'ємними образами... Однозначно не банальний жіночий роман з героями-антиподами. Нана така тендітна, емоційна і беззахисна (на перший погляд), і Алекс - впевнений в собі цинік-красунчик. Цікава ідея з емпатією. Звідки ж цей дар (чи прокляття) у дівчини? Чому у сестри не було? Що з нею буде далі? Я так зрозуміла, що вона переживає чужі емоції, забирає негатив. Тільки от не ясно, чому вона не може так само підпитуватись позитивними? Чому дітей емоції не лякають, адже в них теж може бути багато страхів і болю... Ще й враховуючи сирітство. Думаю, що відповіді ще будуть. Сподобалося про мінливи очі) Дітлахи теж вийшли дуже природніми, живими. Коротше, цікава річ, захоплюючий сюжет і, за що окремий респект авторці- бездоганно грамотний виклад! Дякую!
Наталія Косенко, Дякую за пояснення! Дуже цікаво)
Чудова книга) Чекаю з нетерпінням на продовження =)
Андрій, Дякую))))
Привіт!))
Прочитала перші п’ять розділів і… ух! Мені дуже сподобалося, зачепило за живе. Не банально, емоційно, болюче та драматично – все, як я люблю. О справді, подобається, коли книга залишає після себе купу думок.
Герої живі, неоднозначні. Особливо Алекс… чи Саша. Мені чомусь більше хочеться називати його Сашею. Цей він для свого оточення, в бізнесі Алекс. Та враховуючи купу його внутрішніх демонів, він мовби той юний Саша, життя котрого може й не рухнуло, та сильно змінилося, залишивши на ньому відбиток після розтавання батьків. Здається, в ньому все ще живе образа на батька, за те, що кинув. Та й з матір’ю, як я зрозуміла, стосунки теж були такі собі. Я поки не розумію, як до нього ставитися. Він ніби й непоганий, але та періодична злість на Нану його з’їдає. Хоча, може він не скільки й на саму Нану злиться, скільки на свої емоції щодо неї.
Юлія Міхаліна, Теж така проблема) вічно нагребу і не встигаю читати...
Спасибі!!!
Anna Pobegay, Це вам спасибі)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати