17. 3

Нана відчувала на обличчі тепло чужого подиху. А ще вона чула музику, яка плутала в тягучих пʼянких нотах сонне тіло. Розплющила очі й помітила обличчя Саші прямо перед собою. Запах алкоголю з відчутною ноткою мускату і шоколаду осідав на вустах.

Вогонь палахкотів у каміні, кидаючи на обличчя чоловіка теплі тіні. Від цього погляд його видавався майже чорним і дуже гострим. Ніби він тоненькими голочками пробирався під шкіру, аби там побачити душу. Чорний чуб спадав на чоло. Захотілося поправити його пальцями. Та й взагалі нестерпно тягнуло спробувати мару на дотик.

Нана не втримала при собі рук й поклала долоню на щоку Саші. Здавалося, що вона знову в одній зі своїх давніх фантазій у власній кімнаті й не існує нічого важливішого, за погляд навпроти.

Глибокий голос співачки наростав під ударні хендпану разом з ритмом мелодії й запалом піаніно. Серце шаленіло в унісон.

Щока поколювала долоню відрослою щетиною. Саша піддався вперед і потерся об шкіру носом. Ніколи раніше він не видавався таким близьким. Навіть коли одягла сорочку на подушку й лягала з нею спати, називаючи його імʼям, доторки не були настільки реальними.

Гаряча міцна долоня поповзла під спину. Футболка, в якій заснула, задерлася й пальці лягли на голу шкіру. Дихання збилося.

Нані хотілося зізнатися, що сумувала. Що Сашка дуже не вистачало поряд з холодним і часто незрозумілим Алексом.

Аж раптом пʼянка мелодія змінилася на голосний реп. Чари розвіялися. Саша чортихнувся під ніс і потягнувся до кишені. Йму телефонували.

— До біса! — знову буркнув чоловік й поклав вимкнений телефон назад до кишені.

Дурман розвіявся і тіло схаменулося. Плечі втиснулись в подушку. Це був Алекс, не її Сашко… Жаль, що в кімнаті було не досить темно, аби можна було злитися з інтерʼєром.

— Що ти робиш?

— Як що? Ми ж тепер в одній кімнаті живемо! Уявляєш, повернувся додому і не знайшов дружини, — нетверезий смішок різанув по вухах.

Чоловік стиснув пальці на голій спині й різко смикнув угору. Через секунду вже міцно тримав на руках. А Нана затихла. Знову замʼялася.

— Не люблю тебе таку… Ніби вогонь в тобі гасне. Я ж бачив, якою ти можеш бути! Чого ти боїшся?

Нану пройняло порівняння. Часто емоції так і відчуваються, ніби живі спалахуючі язички вогню. І варто тільки потягнути до них руку, як вони гаснуть, залишаючи в суцільній темряві, в якій окрім мороку і страху нічого немає, чи то палахкотять так, що ледь не випалюють душу.

Хвиля роздратування задріботіла по тілу. Знадобилося декілька секунд аби зрозуміти, що вона йде від чоловіка. Відчула себе ще гірше. Навʼязливим вередливим дитям… А так хотілося просто побути поряд! Хоч трохи побути... Згадати, що вона справді ще вчора була дитям, а зараз мусить виховувати племінника з племінницею, проте поряд є хтось сильний і небайдужий.

Згадала, як годинами розглядала фотографії чоловіка в інтернеті й мріяла колись заглянути в його очі в живу. Зараз він поряд, можна навіть дістати рукою. Хіба не це важливо?

— Боюсь прокинутися й зрозуміти, що зустріч з тобою була затяжною фантазією, і я не тут, а знову блукаю в просторах підсвідомого і ніяк до тебе звідти не дістатись…

Алекс тяжко ковтнув. Його гарячі пальці погладили спину й викликали табун мурах по всьому тілу. Нагнувся до її голови й вдихнув на повні груди, а потім повільно почав колисати її у руках, як мале дитя.

Видих кудись у шию, ледь відчутний поцілунок за вухом, тихий шепіт біля скроні й ще один невагомий поцілунок на чолі. Нана почала танути. Ніби тонка льодова скульптура в гарячих обіймах сонця.

Пальці стиснулись, міцно вхопившись за чоловічу сорочку. Очі заплющились і голова сама ткнулась носом у виямку між шиєю і ключицею. Сховалася.

Саша пах мускатним горіхом, свіжістю й солодкими нотками шоколаду. Навіть у найяскравішій фантазії вона не могла собі уявити настільки смачного аромату.

Гаряча хвиля зігріла тіло й осіла внизу живота. Солодкий гострий спазм змусив присунутися ще ближче до твердого тіла. Рука чоловіка міцніше стиснулася на спині й поповзла нижче, ласкаючи талію. Інша рука під колінами погладила стегно.

Тремтіння покинуло тіло, разом зі соромʼязливістю. Стало байдуже. Абсолютно. Значення не мало ні минуле, ні майбутнє, лише те, що відбувалося зараз у цій кімнаті.

Нані дуже кортіло спробувати приємний аромат Саші на смак і вона без вагань лизнула його шию. А потім мурликнула від задоволення, ніби кішка, і потерлася носом об гарячу шкіру.

Чоловік смикнувся і притис її до себе ще сильніше. Ледь не вдавлюючи в себе. Саша сів на диван й посадив її до себе на коліна. Рука поповзла по нозі далі. Все глибше і глибше. Погладила внутрішню частину стегна. Інша долоня підійнялася по талії й пройшлася по животику. Великий палець пірнув під тканину футболки й завмер поміж грудей. Там, де шалено билося серце.

Пристрасть потроху видавлювала повітря з легень і навіть з кімнати. Ставало затісно в одязі та й у власному тілі. Хотілося оголити кожен нерв і кожну частину власного буття перед цим чоловіком. Було надто гаряче… Так гаряче, що від тканини на шкірі пекло.

— Нано… — покликав голос Саші десь на межі уявного й реального.

Вигнулась й потерлася об нього ледь не усім тілом. Гарячі хвилі продовжували накочувати на свідомість й осідати у животі.

— Нано! — голос пролунав гучніше біля самого вуха. Здалося, чи він справді набув тривожних ноток?

Відчувала, ніби плаває в океані, а дно цього океану горить й вода довкола скипає. Свідомість мутними плямами плавала на поверхні, не даючи випірнути з гарячих пʼянких хвиль.

Щоку обпалило болем. Відкрила очі й помітила перед собою стурбоване обличчя Саші. Такий рідний... Ніби вона змогла проникнути так глибоко в його тіло, що ненадовго стала ним самим. Потягнулась рукою до коханого обличчя, та не змогла підійняти руку. Картинка перед очима розпливалася.

— Глянь на мене! — жорсткі пальці вхопили за підборіддя й боляче задерли голову догори. Спробувала сфокусуватися на чоловікові, проте гарячі хвилі затягували все глибше в розпечений океан. Океан, що пах мускатом і шоколадом.