13. Нана. Фотографії

Нана хвилювалася. Водила фломастером по альбомному листку поряд з Варею і все думала, як пройде вечір.

Коли вхідні двері широко прочинилися і гучна компанія увійшла до будинку, серце зробило кульбіт. Як себе поводити? Ці люди важливі для Алекса, не хотілося б справити погане враження чи здатися дивачкою.

Чоловіки застали їх на підлозі. Малі хотіли помалювати й обрали місце на килимку перед каміном. Вони лежали на животах перед розкиданими фломастерами й купою альбомних листків. Алекс завис у дверях, дивлячись на них дивним поглядом.

— Кохана, я вдома! — викрикнув один з друзів чоловіка і засміявся. Було видно, що він надто радісний. Ніби десь по дорозі встигнув хапнути веселки.

— Не зважай, Нано, Вадік святкував День народження сестри. Хай воно і було два тижні тому. — А це сказав Валерій. Встигли трохи познайомитися минулого разу. Він ще тоді видався врівноваженим приємним чоловіком.

Підвелася на ноги й затнулася. Підійти привітатися, чи що робити? Алекс розповідав друзям про їх відносини, чи вони зовсім нічого не знають?

Чоловік стояв у проході й задумливо крутив на пальці кільце. А потім глянув на неї, затримався поглядом на довгих панчохах на ногах і кивнув головою, аби підійшла.

Натягнула на обличчя усмішку і зробила декілька кроків уперед.

— Привіт.

Валерій просто кивнув і теж усміхнувся у відповідь, а Вадим виявився жвавішим. Він швидко опинився поруч і простягнув руку, щоб привітатися.

Зашарілася. Не хотілося просто так доторкатися до чужої людини. Ще й чоловіка. Ще й на підпитку. З жінками було легше. Після секундної заминки все ж потягнула руку, проте встигла підійняти її лише не сантиметр.

Алекс підійшов і сам потиснув руку Вадиму. А потім ще й кинув жарт, ніби бачилися вже.

Чоловіки попросили зробити каву. Валерій першим пішов на кухню і прийняв замовлення. А Нані заварив ромашкового чаю.

Через пів години Варя вже встигла покататися на спині Валери й нагодувати уявними смаколиками з дитячого посуду Вадима. Даня ж тримався біля Алекса і показував йому свої книжки або просто сидів поряд. Навіть на руки перебрався, коли диван зайняли. Було видно, що біля невідомих людей він саме брата вважає опорою.

Дістали фотоапарт. Зробили декілька фотографій з малечею. На одній вони просто стояли поряд, як сімʼя, на іншій гралися між фломастерами на килимку біля каміна, ще на одній Варя сиділа на плечах в Алекса, а Даня тримав їх обох за руки. І ще декілька фото подібних ракурсів. Валера обіцяв потім підставити фони.

Настала черга фотографуватися удвох як подружжю. Тепла рука Алекса на талії викликала мурахи по тілу. Зараз вона була вбрана в одну із суконь, які знайшлися у шафі в кімнаті чоловіка. Мабуть, вона належить Юлі…

Пальці стиснули бік міцніше. Чоловік схилився до її голови. Зі сторони здавалося, ніби він вдихає запах її волосся.

— Розслабся трохи. Ніхто не повірить, що на фото щаслива дружина.

— Може я з тих жінок, які не люблять фотографуватися?

— А такі є?

Алекс змінив позу. Став боком і повернув її за плечі, притискаючи до себе зі спини. Нана наскільки поглинула у свої почуття, що знову не відчула його емоцій. Це дивувало і лякало водночас.

Довгі жилясті пальці зімкнулися на її животі. Тепло потягнулося від долоні до сонячного плетіння і тремтінням пробіглося по шкірі. Це просто фото! Нічого більше! Варто заспокоїтись.

— Я б ще чаю попила. А потім можна перевдягнутись. Двох фотографій в цій сукні вистачить.

— Ти перша дівчина, яка після знімання не кинулася відбирати фотик, аби глянути на своє біле личко.

Нана усміхнулася на слова Вадима і ступила від Алекса крок. Знову відчула тремтіння, коли рука чоловіка трохи затримала, перед тим як відпустити. Вона не може йому справді подобатись. Чи не так?

Поки чоловіки гралися з малечею перевдягнулася. Глянула на ще декілька гарних суконь Юлі у шафі Алекса. Їй дуже пасувала попередня. Оксамитова, з великим вирізом на спині. В ній відчувала себе інакше. Провела рукою по приємним на доторк тканинам і вирішила вдягнутись у своє. Аби не уявляти собі нічого зайвого.

Натягнула легінси, довий светр з леопардом і улюблені червоно-зелені панчохи. Стала перед дзеркалом. Довге хвилясте волосся, що зараз вільно спадало на плечі, більше підходило під ту оксамитову сукню, тому стягнула їх резинкою, як зазвичай. Ну от вона знову схожа на себе.

Вадим пожартував про її зовнішній вигляд:

— А куди ділась та красуня, яка підіймалась сходами хвилин десять тому? — він справді вважав репліку кумедною.

Не подумала, що Алекс може відправити її перевдягнутися. Це ж фото для комісії. Їх треба два чи три, могла б обрати й ліпший наряд… Але чоловік мовчав.

— Обожнюю леопардів, — втрутився Валерій. — Ніби великий кіт, але справді хижа й дужа тварина.

Вдячно усміхнулася.

— А може все-таки сукню? — Вадим усівся на диван і поправив свою зализану зачіску? — Тобі дуже пасувала минула.

Було незручно. А ще Алекс мовчав. Дивився і мовчав. Валера хотів щось сказати другові, проте син дяді Борі зупинив його рукою. Його погляд, прикутий до обличчя Нани, прискіпливо вивчав кожну рису. Нащо він так? І що відповісти Вадиму?

— Дякую, та я залишусь у своєму, — все ж знайшла сили відповісти.

Алекс підійшов і взяв за руку. Стиснув схвально.

— Підставимо під це фото китайський місток в Олександрії. Фотографуй, Валер.

Вони дивились одне на одного. Чоловік тримав холодну тендітну ручку у своїй теплій долоні й зазирав у обличчя. Знову відчувала його. Гарячі червоні хвилі з відтінком пристрасті розходились по тілу. Якби мало його знала, подумала б, що то єдине вірне зараз для них обох, але чорна ненависть жевріла на дні його єства. Ненависть до Аліси й всього, що з нею пов'язане.